Спосіб інтракорпоральної біодеградації токсичних речовин

Винахід належить до медицини, зокрема до способів лікування внутрішніх та зовнішніх інтоксикацій, Відомий спосіб лікування при гострих інтоксикаціях антидотами, зокрема аскорбіновою кислотою (Ганжара П.С. та ін. Учбовий посібник з клінічної токсикології. - М.: Медицина, 1979. С.93), за допомогою якої можна повисити резистентність організму, запобігти розвивання інтоксикації або послабити тяжкість перебігу патологічного процесу та усунути ряд ускладнень. Недоліком відомого способу є те, що антидотна терапія не дає максимального ефекту лікування, передозировка антидотів іноді спричинряє углубления інтоксикації. Крім того, засоби антидотної терапії застосовують лише у випадках, якщо точно відома речовина, яка викликає отруєння. Відомий спосіб лікування гострої печінкової недостатності, яка розвивається при отруєнні отрутами, лікування включає комплекс дальших заходів: вводять ліпотропні речовини, вітаміни і їх аналоги, трасилол або контрикал, глутамінову кислоту, унітіол, глюкозу, гідрокортизон, глюкозоновокаїнову суміш та левоміцетин (Там же. - С.102 - 106). Недоліком даного способу є низька ефективність лікування при запізнілому надходженні хворих у стаціонар і в зв'язку з цим, запізненим застосуванням антидотних заходів. Найбільш близьким до заявляемого є відомий спосіб лікування інфекційних ускладнень у хворих з опіками, при якому на фоні протишокової та антибактеріальної терапії для підвищення ефективності лікування опікової хвороби хворому вводять контрикал, троксевазін, альфа токоферол у загальноприйнятих дозировках, тактивин та мієлопід у дозах в 2 - 3 рази перевищующих установлені дозировки (А.с. СРСР №1162440, кл. A61K39/395). Здійснюють інфузійне вливання електролітних, колоїдних та безсольових розчинів (гемодез, альбумін), вводять антикоагулянти та дезагреганти (трентал), обезболювальні, седативні, серцеві, антигістамінні препарати, а також вітаміни (аскорбінова кислота). Недоліком даного способу є низька ефективність лікування внутрішніх та зовнішніх інтоксикацій, а також тривалість лікувальних процедур. В основу винаходу поставлена задача удосконалення ефективності лікування внутрішніх та зовнішніх інтоксикацій визваних різними захворюваннями (перитоніт, панкреатит, гепатит, ниркова та печінкова недостатність), а також опіками, паразитарною інвазією та інфекцією. Крім того, заявляємий спосіб додатково дозволяє виводити камені із нирок та сечового міхура. Поставлена задача вирішується тим, що у способі інтракорпоральної біодеградації токсичних речовин шляхом введення контрикалу та аскорбінової кислоти, згідно винаходу вводять пірацетам, рибоксин, аденозінтрифосфорну кислоту (АТФ), магнезію, дексаметазон. Ін'єкції виконують внутрішньовенно, при такому співвідношенні компонентів, мл: контрикал - 2, пірацетам 20% розчин - 5 - 10, рибоксин 2% розчин - 5 - 10, аскорбінова кислота 5% розчин - 2 - 5, дексаметазон - 4мг в 1, магнезія 25% розчин 1 - 2,5, АТФ - 1. Між сукупністю істотних ознак заявленого способа та здобутим результатом є причиннонаслідковий зв'язок, який полягає у наступному. Відомо, що при внутрішніх та зовнішніх інтоксикаціях виникає декілька основних патологічних синдромів: неврологічний синдром, синдром нарушения дихання, синдром нарушения кровообігу, синдром гострої печінко-ниркової недостатності, синдром нарушения кислотнолужної рівноваги, міоренальний синдром, синдром шлунково-кишкових розладів. Авторами запропонована нова сукупність препаратів, яка при одночасному внутрішньовенному вливанні розчинів цих препаратів у пропорціях, указанних у формулі винаходу, приводять до ефективного лікування внутрішніх та зовнішніх інтоксикацій, причому кожний з запропонованих препаратів виявляє такі дії: контрикал - протизапальна та антиферментна. Цей препарат інгибірує ферменти у крові, які вийшли із лизосом розруйнованих клітин та чинять повторні деструктивні дії на здорові клітини; пірацетам - відновлює провідність нервової системи на рівні синапсів, внаслідок чого відновлюються функції нервової системи та усуваються трофічні язви; рибоксин - відновлює порушення пуринового обміну (на рівні нуклеїнових кислот та білковому синтезі), а також порушені структури клітинних елементів, поліпшує кровообіг різних органів та підвищує енергетичний баланс; АТФ - здійснює не стільки енергетичну функцію, а поліпшує реологічні властивості крові. Цей препарат зменшує процеси злипання еритроцитів, тромбоцитів, при чому нирки більш ефективно пропускають кров та внаслідок цього з організму більше виводиться шлаків; дексаметазон - чинить протизапальні та антиалергічні дії, активірує печінкові клітини (їх мікросомальні ферменти), які беруть участь у знешкоджуванні токсичних речовин; аскорбінова кислота - регулює окислювальновідновлені процеси у організмі, забезпечує процеси згортування крові, регенерації тканин, бере участь в утворенні стероїдних гормонів, нормалізує проникність капілярів; магнезія - розширює периферичні судини,- що поліпшує мікроциркуляцію крові та знімає надмірну імпульсацію з боку нервової системи на різні внутрішні органи. Особий ефект виникає за рахунок взаємного доповнення та усилення кожного з препаратів та комплексної дії зразу на всі основні системи організму, що особливо важливо при тяжкому шоковому стані, визваному інтоксикаціями. Таким чином, ефективність заявляємого способу у зрівнянні з прототипом вище оскільки застосування препаратів вказаного способу посилює гемодинаміку крові, ускоряє обмінні процеси, здійснює процеси активації різних систем організму, тобто ефективно виводить з організму продукти розпаду, зміщує рівновагу в сторону активації обмінних процесів. Ефект додатково підсилюється тим, що для кожного пацієнта з його конкретним захворюванням, оптимізується схема лікування (в зв'язку з станом хворого та його реакцією на цю терапію). При цьому установлюється тривалість та періодичність лікування, а також досягається максимальне збільшення ефективності заявляемого способу. Усі названі фактори впливають на інтенсивність метаболічних процесів на клітинному рівні (знімають блокаду токсичних речовин на органи та тканини, активізують енергетичні та синтезні процеси), чим і розривають порочне коло патогенезу інтоксикацій. Одночасно проходять і гіпоксичні явища. При цьому мобілізуються захисні специфічні та неспецифічні імунні механізми. У остаточному підсумку застосування способу приводить до відновлення організму, виведенню шкідливих речовин з нього та підвищенню життєвого тонусу та працездатності. Окрім того, пацієнти краще переносять вплив сукупності заявляємих препаратів (знижується можливість алергічної реакції на окремо застосований препарат). Отже, заявляємий спосіб має менше протипоказань, чим прототип та може застосовуватися для поліпшення стану хворих при внутрішніх та зовнішніх інтоксикаціях організму різної етіології. Шляхом досліду встановлені дозировки кожного препарату з всієї сукупності. Вибір конкретної дозировки кожного препарату залежить від тяжкості захворювання та може коректуватись у процесі лікування в залежності від стану хворого та переносимості даних дозировок. При цьому контролювались показники серцево-судинної системи - артеріальний тиск (AT) та частота серцевих скорочень (ЧСС), як характерні, ілюстративні, легко та швидко змінні. Спосіб застосовано при лікуванні 30 пацієнтів, страждаючих захворюваннями печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки, холецистит, остеомієліт), при алкоголізмі, наркоманії, синдромі тривалого роздавлювання, при травматичних інтоксикаціях (зовнішніх виразках). Належить відзначити, що хоча даний спосіб і є ефективним при різних захворюваннях (для лікування інтоксикацій) для конкретного захворювання він має проводитись не ізольовано, а у сукупності з іншими загальновживаними видами терапії, які в даних матеріалах не розглядаються. Після лікування стан хворих значно поліпшився. При наступному застосуванні додаткової медикаментозної терапії робилось потенцирування лікування. Спосіб здійснюється таким чином. Після вияснення скарг хворого, поставлення діагнозу та встановлення тяжкості захворювання встановлюють дозировку кожного препарату у межах заявляємих діапазонів. Композицію для ін'єкції готують звичайним змішуванням компонентів. Далі поступово (протягом 5 хвилин) проводять внутрішньовенну інфузію, бо більш швидке введення препаратів внаслідок застосування магнезії може визвати побічні явища (запаморочення, почервоніння шкіри, паління у ділянці язика або у пальцях). В залежності від тяжкості захворювання вибирається схема лікування один раз у день щодня або через день, через два дні і т.д. Приклад 1. Хворий А., 35 років, захворювання - алкоголізмом: запій протягом 2 тижнів. На момент початку лікування находився у стані абстинентного синдрому (безсоння, нудота, тремор рук, шкіра сірого кольору, AT 110/60мм. рт.ст., ЧСС 96уд./хв. Останній прийом алкоголю 8 годин до моменту початку лікування. Виконану внутрівенна ін'єкція по рецептурі заявляемого способа: контрикал - 2мл, пірацетам 20% розчин - 5мл, рибоксин 2% розчин - 5мл, аскорбінова кислота 5% розчин 2мл, дексаметазон 4мг в 1мл, магнезія 25% розчин 2,5мл, АТФ - 1мл. Ін'єкції виконувались щодня протягом 3 днів, потім через день (один раз) і через 2 дні (один раз). Додатково з уколом застосовані полівітаміни: декамевіт - 1 драже 2 рази у день протягом 3 тижнів. Для профілактики ознобу приймались 1 таблетка аспірину після ін'єкції та 1 таблетка діазепаму на ніч протягом 7 днів. Після першої процедури значно зменшилась тяга до вживання алкоголю, знизилась ЧСС до 80уд./хв., AT не змінився, минула нудота, почав відновлюватися апетит, незначно поліпшився сон. Після 2 уколу була відсутня тяга до вживання алкоголю, відновився апетит, поступово нормалізувався сон. Після 3 уколу - ЧСС, AT в межах норми, з'явилась гіпербулія (підвищений апетит). Після четвертого уколу - сталась нормалізація апетиту з невеликим усиленням, повне відновлення сну. Після 5 уколу наступило повне видуження, моральне відновлення (відсутність тяги до алкоголю), відновлення потенції. Приклад 2. Хворий К., 25 років, захворювання наркоманія друга стадія - систематичне вживання наркотику опіоідного ряду кустарного виробу у дозі 10мл на добу (2 склянки опія сирця). За годину перед початком лікування хворий вживав наркотику дозі 3мл. Після прийому наркотика стан хворого був задовільнений. Проведена ін'єкція по рецептурі заявляємого способу: контрикал - 2мл, пірацетам 20% розчин - 10мл, рибоксин 2% розчин - 10мл, аскорбінова кислота 5% розчин - 5мл, дексаметазон 4мг в 1мл, магнезія 25% розчин 2,5мл, АТФ - 1мл. Ін'єкції здійснювались щодня протягом 10 днів. Додатково з уколом вживались полівітаміни: декамевіт 1 драже 2 рази на день протягом 3 тижнів. Для профілактики ознобу приймалась 1 таблетка аспірину після уколу і на ніч та 3 таблетки діазепама, а також 1 таблетка фінлепсину на ніч протягом 14 днів. На слідуючий день доза вживання наркотику 1мл, проведена ін'єкція по вказаній методиці. На третій день проведена ін'єкція, наркотик не вживався, стан хворого характеризувався ознаками абстиненції, порушення сну, прийом тільки рідної їжі (вода, морозиво). На 4 день після проведення ін'єкції абстинентні явища зменшились, частково відновився апетит, порушення сну, але спостерігалась поступова нормалізація сну з кожним днем. 3 п'ятого по сьомий день проведення ін'єкції ознак абстинентного синдрома не було, поступово зменшилась психологічна залежність, відновився апетит, настала гіпербулія. Після 10 уколу наступає нормалізація сну, далі рекомендована лікарська (таблетирована) терапія по відомим методикам. Приклад 3. Хворий С., 45 років, захворювання виразкова хвороба шлунку та дванацдятипалої кишки без ускладнень, захворювання підтверджено рентгенологічно. При надходженні на лікування у хворого спостерігались різкі болі у ділянці епігастрію, підвищена спрага, сухість у роті, часті блювання. Хвороба до началу лікування розвивалась протягом одного року. Ін'єкції проводились щодня протягом 5 днів по рецептурі: контрикал - 2мл, пірацетам 20% розчин - 5мл, рибоксин 2% розчин - 5мл, аскорбінова кислота 5% розчин - 2мл, дексаметазон 4мг в 1мл, магнезія 25% розчин - 2,5мл, АТФ - 1мл. Після першої ін'єкції зменшились болі, сухість у роті, спрага. Після другої ін'єкції стало можливим уживання рідкої їжі без блювання, стан розцінювався як задовільний. Після третьої та четвертої ін'єкції наступило практичне видуження. Після п'ятої ін'єкції рентгенологічних ознак виразки не становлено. Приклад 4. Хворий Н., 38 років, остеомієліт наслідок травми (нагноєння кісток гомілки, сепсис, зовнішні виразки). Захворювання до начала лікування тривало два роки. Хворий був виснажений та мав сірий відтінок шкіри. На фоні антибактеріальної терапії застосувалось лікування по наступній рецептурі: контрикал - 2мл, пірацетам 20% розчин 10мл, рибоксин 2% розчин - 5мл, аскорбінова кислота 5% розчин - 2мл, дексаметазон 4мг в 1мл, магнезія 25% розчин 2,5мл, АТФ - 1мл. Ін'єкції проводились протягом 20 днів по дальшій схемі: п'ять перших днів щоденні ін'єкції, п'ять подальших ін'єкцій через день. Після третьої ін'єкції поліпшились показники Імунітету, T та B-лімфоцитів, знизився лейкоцитоз, після п'ятої ін'єкції нормалізувались рівень гемоглобіну та число еритроцитів: кров стала стерильною. Після сьомої ін'єкції - язви затягнулись. В наступному лікування проводилось по загальноприйнятій методиці.