Спосіб отримання водорозчинної речовини

Винахід відноситься до медицини, зокрема, до розробки нових лікарських засобів. Відомий ряд способів підвищення біодоступності поганорозчинних речовин, зокрема, спосіб, що полягає у введенні таких речовин в тверді дисперсні системи, в тому числі полівінілпіролідон [1]. Найбільш близьким до запропонованого є спосіб отримання твердої дисперсії (ТДС) флавоноїдного аглікону кверцентину із полівінілпіролідоном [2]. Спосіб полягає в тому, що кверцетин в кількості 1 - 5мас.%. розчиняють в спирті, змішують розчин з водним розчином полівінілпіролідону.при 50 - 70°C, відганяють розчинник, одержану масу висушують. Внаслідок здійснення зазначеного способу істотно підвищується біодоступність кверцетину внаслідок одержання його форми, розчинній в воді. Хибою способу є одержання твердої дисперсії кверцетину, що недостатньо придатна до виготовлення стабільної лікарської форми, внаслідок обмеженої розчинності в водних середовищах. Відомо, що цілий ряд діаптронів - гіперіцин, псевдогіперіцин [7], протогіперіцин [5]; дезметилгіперіцин, гіперіцин-діацетат, гіперіцингексаацетат, гідроксідезметилгіперіцин [6] - мають вірулицидну дію. Проте як природні, так і синтетичні діантрони - речовини, практично нерозчинні в воді, що є істотною хибою при виготовленні парентеральних лікарських засобів. Завданням винаходу є підвищення біодоступності діаптронів шляхом підвищення їх розчинності в воді. Рішення зазначеного завдання досягається тим, що діаптрон (гіперіцин, псевдогіперіцин; протогіперіцин і протопсевдогіперіцин, речовини сухі) змішують із полівінілпіролідоном (суха речовина) в вагових співвідношеннях 1 : 10, ретельно розтирають в ємності з хімічно-інертного матеріалу до однорідної консистенції з наступним розчиненням одержаної суміші в спирті, нагріванням на киплячій водяній бані протягом 60хв і відгонкою розчинника. Спосіб здійснюють слідуючим чином. 1,0г (0,0020моль) діаптрону (гіперіцин, псевдогіперіцин, протогіперіцин, протопсевдогіперіцин) змішують із 10,0г (0,0008моль) полівінілпіролідону низькомолекулярного медичного та ретельно розтирають в фарфоровій ступці до однорідної консистенції. До одержаної суміші додають 100мл 96% етилового спирту, ретельно перемішують і нагрівають на киплячій водяній бані протягом 60хв. Розчинник після цього відганяють до сухого залишку, одержану масу висушують. Внаслідок такої реакції комплексоутворення одержано форми діантронів, без залишку розчинні в воді, які є смолистими речовинами червонокоричневого кольору. Вивчено цитотоксичну і віруліцидну активність одержаних внаслідок здійснення способу, що пропонується, водорозчинних форм діантронів на моделях вірусів родин Picornaviridae (підгрупа ентеровірусів) і Rhabdoviridae. Визначення цитотоксичності. Цитотоксичну активність визначали в перещепних культурах клітин карциноми гортані людини (Hep-2) за наявністю та інтенсивністю дегенеративних змін в культурі клітин [3]. Вихідні діаптрони практично нерозчинні в воді, тому спершу їх розчиняють в 96% етиловому спирті з наступним розведенням в розчині Хенкса в співвідношенні 1 : 100. Зниження концентрації спирту в 100 рази нівелює його цитотоксичну і віруліцидну дію. Результати визначення порогових концентрацій водорозчинних форм діантронів і вихідних діантронів, які не викликають дегенеративних змін у вивчаємій культурі клітин, представлені в табл.1. Наведені в табл.1 дані свідчать, що отримані згідно з запропонованим способом водорозчинні форми діантронів в 2 рази менш цитотоксичні у порівнянні з вихідними нерозчинними формами. Визначення віруліцидної активності. Віруліцидну активність вивчали на прототип них штамах вірусів КоксакІ B 4 (JVS), родина Picornaviridae, підгрупа ентеровірусів; і вірусу везикулярного стоматиту (Індіана), родина Rhabdoviridae. Віруси культивували в перещепних культурах клітин Hep-2 і L41 з використанням середовища Ігла з антибіотиками як підтримуючого. Інфекційну активність вірусів (БОЕ/мл) визначали методом їх титрування за ефектом бляшкоутворення в культурах клітин під живильним покриттям за В.П. Широбоковим та ін. [4]. Про віруліцидну дію форм діантронів судили за редукцією бляшкоутворення під бентонітовим покриттям після 30-хвилинної експозиції суміші препарат - вірус при температурі 22°C в умовах темряви (віруліцидну активність виражали в відсотках інгібіції). За концентрацію активної речовини приймали концентрацію діаптрону. Одержані результати визначення віруліцидної активності водорозчинних форм діантронів і вихідних нерозчинних форм по відношенню до вірусів Коксакі B4 і везикулярного стоматиту представлені в табл.2 - 3. Як видно з табл.2 - 3, водорозчинні форми діантронів, одержані згідно зі способом, що пропонується, мають більш високу віруліцидну активність по відношенню до вірусів Коксакі B 4 і везикулярного стоматиту при порівнянні з вихідними нерозчинними в воді формами діантронів (гіперіцин, псевдогіперіцин, протогіперіцин, протопсевдогіперіцин). Форми діантронів, одержані згідно з запропонованим способом, менш токсичні у порівнянні з нерозчинними в воді формами, мають більшу біодоступність і не вимагають для прояву своєї біологічної дії особливих умов (якою є, наприклад, фотоактивація, необхідна для прояву вираженої віруліцидної дії гіперіцину). Приклади здійснення запропонованого способу одержання водорозчинних форм діантронів. Приклад 1. 1,0г (0,0020моль) гіперіцину (або іншого діантрону, суха речовина) змішують з 10,13г (0,0008моль) полівінілпіролідону низькомолекулярного медичного (суха речовина) і розтирають у фарфоровій ступці до однорідної консистенції. До одержаної суміші додають 100мл 96% етилового спирту і нагрівають на киплячій водяній бані 60хв у колбі зі зворотним холодильником при безупинному перемішуванні. Після цього спирт відганяють до одержання сухого залишку. Отримана форма гіперіцину (або іншого діантрону) є смолистою речовиною червонокоричневого кольору, повністю розчинною у воді і водних розчинах з утворенням стабільних прозорих розчинів (наступної доби після приготування розчини прозорі). Приклад 2. 1,0г (0,0020моль) гіперіцину (або іншого діантрону, суха речовина) змішують з 20,0г (0,0016моль) і полівінілпіролідону низькомолекулярного медичного (суха речовина) і розтирають у фарфоровій ступці до однорідної консистенції. До одержаної суміші додають 100мл 96% етилового спирту і нагрівають на киплячій водяній бані 60хв у колбі зі зворотним холодильником при безупинному перемішуванні. Після цього спирт відганяють до одержання сухого залишку. Отримана форма гіперіцину (або іншого діаптрону) є смолистою речовиною червонокоричневого кольору, повністю розчинною у воді і водних розчинах. Проте одержані розчини не є стабільними (наступної доби після приготування розчинів з'являється осад). Приклад 3. 1,0г (0,0020моль) гіперіцину (або іншого діантрону, суха речовина) змішують з 5,0г (0,0004моль) полівінілпіролідону низькомолекулярного медичного (суха речовина) і розтирають у фарфоровій ступці до однорідної консистенції. До одержаної суміші додають 100мл 96% етилового спирту і нагрівають на киплячій водяній бані 60хв у колбі зі зворотним холодильником при безупинному перемішуванні. Після цього, спирт відганяють до одержання сухого залишку. Отримана форма гіперіцину (або іншого діантрону) є смолистою речовиною темночервоного кольору, не повністю розчинною у воді і водних розчинах (наявний осад). Приклад 4. 1,0г (0,0020моль) гіперіцину (або іншого діантрону, суха речовина) змішують з 10,0г (0,0008моль) полівінілпіролідону низькомолекулярного медичного (суха речовина) і розтирають у фарфоровій ступці до однорідної консистенції. До одержаної суміші додають 50мл 96% етилового спирту і нагрівають на киплячій водяній бані 60хв у колбі зі зворотним холодильником при безупинному перемішуванні. Після цього спирт відганяють до одержання сухого залишку. Отримана форма гіперіцину (або іншого діантррну) є смолистою речовиною темночервоного кольору, не повністю розчинною у воді і водних розчинах (наявний осад). Приклад 5. 1,0г (0,0020моль) гіперіцину (або іншого діантрону, суха речовина) змішують з 10,0г (0,0008моль) полівінілпіролідону низькомолекулярного медичного (суха речовина) і розтирають у фарфоровій ступці до однорідної консистенції. До одержаної суміші додають 100мл 96% етилового спирту і нагрівають на киплячій водяній бані 45хв у колбі зі зворотним холодильником при безупинному перемішуванні. Після цього спирт відганяють до одержання сухого залишку. Отримана форма гіперіцину (або іншого діантрону) є смолистою речовиною червонокоричневого кольору, не повністю розчинною у воді і водних розчинах (наявна невелика кількість осаду). Приклад 6. 1,0г (0,0020моль) гіперіцину (або іншого діантрону, суха речовина) змішують з 10,0г (0,0008моль) полівінілпіролідону низькомолекулярного медичного (суха речовина) і розтирають у фарфоровій ступці до однорідної консистенції. До одержаної суміші додають 100мл 96% етилового спирту і нагрівають на водяній бані 70°C 60хв у колбі зі зворотним холодильником при безупинному перемішуванні. Після цього спирт відганяють до одержання сухого залишку. Отримана форма гіперіцину (або іншого діаптрону) є смолистою речовиною червонокоричневого кольору, не повністю розчинною у воді і водних розчинах (наявна невелика кількість осаду). Приклад 7 (за прототипом). 1,0г (0,0020моль) гіперіцину (або іншого діаптрону) розчиняють при нагріванні в 100мл 96% етилового спирту (розчин №1), 49,0г (0,0039моль) полівінілпіролідону низькомолекулярного медичного розчиняють при нагріванні в 150мл води (розчин №2). Профільтровані розчини №1 і 2 об'єднують і добре перемішують при 50°C, випарюють у вакуум-апараті при 50 - 70°C до об'єму 100мл. Густий осад (в'язку масу) виливають тонким шаром в емальовані лотки, сушать при температурі 30 - 35°C. Отримана форма гіперіцину (або іншого діантрону) є смолистою речовиною червонокоричневого кольору, не повністю розчинною у воді і водних розчинах (наявний осад). Таким чином, запропонований спосіб забезпечує підвищення біологічної доступності діаптронів (зокрема, гіперіцину), що мають віруліцидну дію, за рахунок утворення їх водорозчинних форм. При цьому одержані внаслідок здійснення запропонованого способу водорозчинні форми діаптронів мають меншу токсичність і більшу віруліцидну активність по відношенню до вірусів Коксакі B 4 і везикулярного стоматиту у порівнянні з вихідними нерозчинними формами діаптронів. Для прояву своєї біологічної дії одержані водорозчинні форми діаптронів не вимагають створення специфічних додаткових умов (наприклад, фотоактивації, яка є необхідною для прояву вираженої віруліцидної активності вихідних діаптронів). Запропонований спосіб отримання водорозчинних форм діаптронів простий та доступний будь-якій лабораторії, не вимагає чималих витрат і попередньої підготовки. Все сказане вище дозволить значно поширити можливості медицини в терапії захворювань вірусної етіології.