Спосіб підвищення резистентності печінки до гострих токсичних уражень в експерименті

Спосіб відноситься до експериментальної медицини, а саме до вивчення патології печінки у лабораторних тварин. Посилена хімізація промисловості та сільського господарства, широке застосування токсичних речовин у побуті сприяє зростанню кількості випадків гострих отруєнь хімічними речовинами. За даними ВООЗ, їхня частота порівняно з 60 - ми роками підвищилася більше, ніж у 2 рази, що стало однією з найважливіших соціальних і медичних проблем, з якою зіткнулося людство наприкінці XX століття. Значне місце у структурі захворюваності, обумовленої дією токсичних факторів, займають хімічні ураження печінки - органа, який відіграє основну роль в регуляції обміну речовин цілісного організму і утилізації більшості ксенобіотиків. Незважаючи на значні успіхи у терапії гострих токсичних гепатитів, розробці та застосуванні нових гепатопротекторів, питання підвищення резистентності печінки до хімічних пошкоджуючих факторів, а відтак попередження або зниження важкості перебігу її гострих токсичних уражень, залишається далеким від свого остаточного вирішення. Більшість існуючих способів підвищення резистентності печінки до дії токсичних факторів аналогів винаходу, полягають у застосуванні природніх адаптогенів: комплексів водо- і жиророзчинних антиоксидантів, вітамінів, незамінних амінокислот та ін., які при превентивному введенні обмежують негативний вплив пошкоджуючих факторів (Природные адаптогены - антиоксиданты / А.А. Алтымышев, О.И. Горелкина, В.А. Кононова и др. // Фармакология и научно-технический прогрес: Тез. докл. VI Всесоюзного съезда фармакологов. 25 27 октября 1988г. - Ташкент, 1988. - С.18). Однак застосування цих препаратів не завжди влаштовує пацієнтів, що обумовлено можливістю індивідуальної підвищеної чутливості до препаратів, ймовірністю побічної дії, а також високою вартістю. У зв'язку з цим особливу увагу привертає магніто-лазерний вплив на організм людини і експериментальних тварин. Встановлено, що при дії магніто-лазерних променіві на інтактну печінку спостерігається виражене розширення кровоносних судин пентад, синусоїдів і простору Діссе, збільшення числа функціонуючих капілярів. Електронно-мікроскопічно виявлено, що в гепатоцитах зростає площа поверхні ядерної мембрани і гранулярної ендоплазматичної сітки, підвищується кількість рибосом, ущільнюється матрикс мітохондрій. У ядрі і цитоплазмі відмічається підвищення вмісту нуклеїнових кислот. Зростає число зерен глікогену, збільшуються розміри ядерець і щільність хроматину, підвищується число пор ядерної оболонки. На поверхні гепатоцитів зростає кількість і розміри мікроворсинок (Байбеков И.М., Ворожейкин В.М., Артыкрв Ш.Н. Влияние низкоинтенсивного лазерного излучения инфракрасного диапазона на ультраструктуру и пролиферацию клеток печени при экспериментальном гепатите и циррозе // Бюл. эксперим. биол. и мед. - 1992. - Т.113. - №4. С.424 - 425 та ін.). Крім цього, застосування даних фізіотерапевтичних засобів у клініці практично не супроводжується побічною дією та індивідуальною непереносимістю. Все це логічно вказує на те, що магнітолазерний вплив є добрим підгрунтям підвищення резистентності печінки до дії хімічних пошкоджуючих факторів. Прототипом винаходу є метод профілактики порушень жовчовиділення у лабораторних тварин з гострим токсичним гепатитом за допомогою превентивного черезшкірного магніто-лазерного опромінювання печінки (Андрейчин М.А., Гудима А.А. Застосування магніто-лазерного опромінювання печінки для профілактики порушень жовчовиділення у тварин з гострим токсичним гепатитом // Актуальні питання реабілітації гастроентерологічних хворих: Матеріали симпозіуму 17 - 18 квітня 1996р. Чернівці, 1996. - С.11). Він полягав у тому, що протягом двох днів, напередодні викликання гострого хімічного ураження печінки ССЦ, опромінювали епільовану епігастральну ділянку білих щурів напівпровідниковим лазерним генератором безперервної дії "Луч-2" з магнітною насадкою на кінці світловода (довжина хвилі 0,82мкм, потужність на виході світловода 0,035Вт, величина індукції кільцевого феритового магніта типу "МН-1" 30 - 35мТл, тривалість експозиції 2хв). Через добу після останнього сеансу опромінювання у тварин моделювали гострий токсичний гепатит шляхом внутрішньошлункового введення CCL4 у дозі 0,15мл чистої речовини на 100г маси тварини у вигляді 50% розчину на рослинній олії. Через 48год після введення токсину, у період найінтенсивнішого прояву гострого хімічного ураження печінки, в попередньо опромінених тварин спостерігалося істотне підвищення швидкості жовчовиділення, екскреції загального, прямого і непрямого білірубіну, нормалізувалася маса тіла. Спостерігалася тенденція до підвищення швидкості виділення холестерину. Проте відомо, що одним із феноменів низькоенергетичного лазерного світла є те, що при локальному опромінюванні тканин спостерігаються виражені зміни структурного і функціонального стану біополімерів, які знаходяться на значній віддалі від місця опромінювання. Як показали експериментальні дослідження, значного зростання функціональної активності інтактної печінки, зокрема посилення жовчовиділення, можна досягти і при черезшкірному магнітолазерному опромінювання крові (Вплив позасудинного магніто-лазерного опромінювання крові на жовчовиділення в експерименті / М.А. Андрейчин, А.А. Гудима, М.С. Гнатюк, С.В. Хміль // Здобутки клінічної та експериментальної медицини. - Тернопіль, 1996. - С.336 - 338). Все це логічно вказує на те, що спосіб профілактики гострого токсичного гепатиту, зазначений як прототип, слід поєднати із черезшкірним магніто-лазерним опромінюванням крові. В основу винаходу покладено завдання створити такий спосіб впливу на стан печінки, в якому застосування напівпровідникового лазера безперервної дії "Луч-2" дозволило б забезпечити посилення функціональної активності печінки і за рахунок цього підвищити її резистентність до гострих токсичних уражень. Спосіб здійснюється наступним чином. Профілактично протягом двох днів на білих щурах здійснюють вплив лазерним генератором "Луч-2" з магнітною насадкою на. кінці світловода (довжина хвилі 0,82мкм, потужність на виході світловода 0,035Вт, величина індукції магнітної насадки 30 35мТл). Виконують локальне черезшкірне опромінювання печінки з експозицією 1хв і черезшкірне опромінювання крові у ділянці проекції хвостової вени з експозицією 2хв. Таке поєднання доз магніто-лазерних променів встановлено експериментальним шляхом. Через 24год після останнього сеансу опромінювання у тварин моделюють гострий токсичний гепатит шляхом внутрішньошлункового введення CCL4 у дозі 0,15мл чистої речовини на 100г маси тварини у вигляді 50% розчину на рослинній олії. Через 48год від моменту введення CCL4 у попередньо опромінених тварин істотно знижуються прояви гострого токсичного гепатиту за інтенсивністю жовчовиділення, показниками перекисного окислення ліпідів, рівнем ендогенної інтоксикації, вмістом білірубіну в сироватці крові (таблиця). Крім наведених даних встановлено, що при превентивному застосуванні магніто-лазерного опромінювання печінки та крові, порівняно з іншими методами магніто-лазерної профілактики гострого токсичного ураження печінки, достовірно покращувалися показники реогепатограми лабораторних тварин, вкорочувалася тривалість гексеналового сну, зменшувалася інтенсивність прояву дизімуноглобулінемії, спостерігалася стимуляція фагоцитарної активності лейкоцитів, посилювалися процеси мікроциркуляції не тільки в ураженому органі, але і в інших ділянках організму, зокрема шкірі. Експериментальним шляхом доведено, що інші дози магніто-лазерного впливу на кров і печінку, на відміну від тих, які наведені у таблиці, не давали необхідного ефекту. Отже, суттєвими ознаками, які характеризують винахід, є превентивне застосування магнітолазерного впливу на організм лабораторних тварин, яке, на відміну від прототипу, крім локального черезшкірного опромінювання печінки передбачає черезшкірне опромінювання крові. Приклади конкретного виконання способу. Приклад 1. Двом нелінійним білим щурамсамцям масою тіла 170 і 180г протягом двох днів проводили черезшкірне магніто-лазерне опромінювання печінки у епігастральній ділянці з експозицією 2хв (лазерний генератор "Луч-2"; довжина хвилі 0,82мкм; потужність на виході світловода 0,035мВт; величина індукції магнітної насадки 30 - 35мТл). Через 24год після останнього сеансу опромінювання у щурів моделювали гостре токсичне ураження печінки шляхом внутрішньошлункового введення чотирьоххлористого вуглецю у дозі 0,15мл чистої речовини на 100г маси тварини у вигляді 50% розчину на рослинній олії. Через 48год у першого щура під тіопенталонатрієвим наркозом проводили визначення інтенсивності жовчовиділення за методом М.П. Скакуна і A.M. Олійник (1967). Другого декапітували і у сироватці крові встановлювали вміст малонового диальдегіду та дієнових кон'югатів, рівень середньо-молекулярних пептидів та загального білірубіну. Спостерігалося достовірне підвищення інтенсивності жовчовиділення, швидкості екскреції загального білірубіну з жовчю та зниження рівня середньо-молекулярних пептидів у крові. Порівняно з тваринами, яким не проводилася магніто-лазерна профілактика, інтенсивність жовчовиділення зросла на 31,0%, швидкість екскреції загального білірубіну - на 9,4%; рівень середньо-молекулярних пептидів понизився на 33,9%. Швидкість виділення прямого білірубіну з жовчю підвищилася на 60,6%, ступінь кон'югації білірубіну в жовчі зросла на 40,8%. Вміст дієнових кон'югатів і малонового диальдегіду в сироватці крові понизився відповідно на 44,2 і 53,4%, загального білірубіну - на 19,1%. Приклад 2. Двом нелінійним білим щурамсамцям масою тіла 165 і 170г протягом двох днів проводили черезшкірне магніто-лазерне опромінювання крові у ділянці проекції хвостової вени з експозицією 4хв (лазерний генератор "Луч2"; довжина хвилі 0,82мкм; потужність на виході світловода 0,035мВт; величина індукції магнітної насадки 30 - 35мТл). Через 24год після останнього сеансу опромінювання у щурів моделювали гостре токсичне ураження печінки шляхом внутрішньошлункового введення чотирьоххлористого вуглецю у дозі 0,15мл чистої речовини на 100г маси тварини у вигляді 50% розчину на рослинній олії. Через 48год у першого щура під тіопентало-натрієвим наркозом проводили визначення інтенсивності жовчовиділення за методом М.П. Скакуна і A.M. Олійник (1967). Другого декапітували і у сироватці крові встановлювали вміст малонового диальдегіду та дієнових кон'югатів, рівень середньомолекулярних пептидів та загального білірубіну. Відмічалась позитивна динаміка більшості досліджуваних показників. Порівняно з тваринами, яким не проводилася магніто-лазерна профілактика, швидкість жовчовиділення підвищилася всього на 21,0%, екскреції загального і прямого білірубіну - відповідно на 12,8 та 40,2%, холестерину - на 52,9%, жовчних кислот - на 44,8%. Ступінь кон'югації білірубіну зріс на 21,5% рівні дієнових кон'югатів та малонового диальдегіду в сироватці крові понизилися відповідно на 47,6 і 57,2%, загального білірубіну на 44,5%. Вміст середньо-молекулярних пептидів не зазнавав істотних змін. Приклад 3. Двом нелінійним білим щурамсамцям масою тіла 175 і 180г протягом двох днів проводили черезшкірне магніто-лазерне опромінювання печінки з експозицією 1хв та черезшкірне магніто-лазерне опромінювання крові у ділянці проекції хвостової вени з експозицією 2хв (лазерний генератор "Луч-2"; довжина хвилі 0,82мкм; потужність на виході світловода 0,035мВт; величина індукції магнітної насадки 30 - 35мТл). Через 24год після останнього сеансу опромінювання у щурів моделювали гостре токсичне ураження печінки шляхом внутрішньошлункового введення чотирьоххлористого вуглецю у дозі 0,15мл чистої речовини на 100г маси тварини у вигляді 50% розчину на рослинній олії. Через 48год у першого щура під тіоленталонатрієвим наркозом проводили визначення інтенсивності жовчовиділення за методом М.П. Скакуна і A.M. Олійник (1967). Другого декапітували і у сироватці крові встановлювали вміст малонового диальдегіду та дієнових кон'югатів, рівень середньомолекулярних пептидів та загального білірубіну. Спостерігалася виражена тенденція до нормалізації більшості з досліджуваних показників. Порівняно з середніми значеннями тварин, яким не проводили магніто-лазерну профілактику, швидкість жовчовиділення зросла на 50,3%, екскреції загального білірубіну - на 32,9%, прямого білірубіну - на 98,5%, ступінь кон'югації білірубіну в жовчі підвищилася на 47,5%. У сироватці крові знизився рівень малонового диальдегіду та дієнових кон'югатів відповідно на 49,0 і 70,7%. Істотно зросла швидкість виділення холестерину з жовчю (у 2,5 рази) та жовчних кислот (на 70,7%). Крім цього знизився вміст загального білірубіну в сироватці крові (на 47,7%). З наведених прикладів видно, що найістотніша нормалізація показників наступала при застосуванні магніто-лазерної профілактики гострого токсичного ураження печінки шляхом черезшкірного опромінювання крові та печінки. Окреме застосування даних видів опромінювання теж позитивно впливало на перебіг гострого токсичного гепатиту, проте у значно меншій мірі. На основі вище описаного, можна зробите висновок, що запропонований метод підвищення резистентності печінки до гострих токсичних уражень в експерименті є ефективним і доцільним.