Спосіб лікування радіойодорезистентних метастазів та рецидивів диференційованого тироїдного раку

Спосіб лікування радіойодорезистентних метастазів і рецидивів диференційованого раку 3 27354 [Эффективность радиойодтерапии, проведенной в различные сроки после диагностической сцинтиграфии при дифференцированном раке щитовидной железы / Шишкина В.В., Чеботарева Э.Д., Козак О.В. и др. // Променева діагностика. Променева терапія: Зб. наукових робіт Асоціації радіологів України. - К., 2004. - Вип.1. - С.80-83]. Спосіб дозволяє лікувати хворих на диференційований рак щитоподібної залози за умови накопичення радіофармпрепарату (РФП) в тканині пухлини, в метастазах та рецидивах, що підтверджується фіксацією радіойоду в тканинах пухлини на екрані гамма-камери при сцинтиграфії. Недоліком даного способу є неможливість його застосування у випадках, коли пухлинна тироїдна тканина та/або її метастази (рецидиви) не здатні накопичувати РФП, тобто у випадку радіойодрезистентності тироїдного раку. В основу корисної моделі поставлене завдання створення способу лікування радіойодрезистентних метастазів і рецидивів ДРЩЗ, у якому виявлення йоднегативної пухлинної тканини з визначенням в ній рівня кровотоку та наступною алкоголізацією йоднегативної пухлинної тканини зі зниженим рівнем кровотоку викликає в ній осередок асептичного запалення, що підвищує рівень кровотоку у йоднегативних п ухлинах та забезпечує проникнення до цих пухлин 131І-натрію йодиду після його перорального введення, тобто відбувається лікування радіорезистентних пухлин. Поставлене завдання досягається наступним чином: у відомому способі лікування радіойодрезистентних метастазів і рецидивів 131 ДРІЦЗ, шляхом радіойодтерапії І-натрій йодидом, згідно з корисною моделлю, виявляють йоднегативну пухлинну тканину, проводять її допплерографію з визначенням рівня кровотоку, та піддають впливу алкоголем ту пухлинну тканину, що має знижений рівень кровотоку, через 3 години повторно визначають рівень кровотоку в зоні алкоголізації пухлинної тканини та при підвищенні рівню кровотоку перорально вводять 131 І-натрій йодид з наступною сцинтиграфією тіла на "залишкових" активностях та повторюванням зазначеного курсу лікування через кожні 3 місяці до повної тироїдної абляції. Алкоголізація йоднегативної пухлинної тканини зі зниженим рівнем кровотоку викликає запальний процес у тканині. В осередку запалення підвищується рівень судинної проникності, збільшується кровоток і транссудація, внаслідок чого запезпечується неспецифічна пасивна дифузія радіонукліду 131І-натрію йодиду в йоднегативну тканину. Таким чином, створюються умови для відновлення фіксації РФП у метастатичних та/або рецидивних пухлинних тканинах щитоподібної залози та підвищується ефективність лікування радіойодрезистентних пухлин. Протягом 3 годин в осередку запалення створюються всі необхідні умови для забезпечення пасивної дифузії 131 І-натрій йодидом в йоднегативну п ухлинну тканину. Спосіб, що заявляється, реалізують таким чином. 4 Хворому на диференційований тироїдний рак з метастазами та/або рецидивами пухлини, підтвердженими при ультразвуковому дослідженні (УЗД) та аспіраційній пункційній біопсії, проводять планове лікування радіойодом стандартними активностями. У випадку, коли метастатична та/або рецидивна пухлинна тканина не накопичує радіойод, що фіксується на екрані гамма-камери, при сцинтиграфії роблять висновок про її радіойодрезистентність. Через 3 місяці при черговому лікуванні (наступна госпіталізація) в метастазах та/або рецидивах визначають швидкість кровотоку за допомогою кольорового допплерівського картування. При зниженому рівні кровотоку (20-30%) в тканину метастатичної та/або рецидивної тироїдної пухлини вводять 2,0-12,0мл 70° етилового спирту залежно від розміру пухлинного вузла. При об'ємі вузла більше 3см 3 введення алкоголю проводять з 3-4 позицій. За наявності кістозного компоненту у вузлі час експозиції алкоголю становить 5хв, після цього спирт евакуюють. Через 2-3 години після алкоголізації метастазів та/або рецидивів хворому 131 видають 1110-3700МБк І-натрію йодиду. Постлікувальну фіксацію радіойоду підтверджують при сцинтиграфії на екрані гамма-камери. Запропонований спосіб лікування повторюють через кожні 3 місяці до повної тироїдної абляції. Приклад 1 Хвора У-ва Н.С., 1939р.н., іст.хв. №26686. Діагноз - папілярний рак щитоподібної залози T2N1b M0. За 2000-2002 роки планова радіойодтерапія сумарною активністю 5295МБк призвела до абляції залишкової тироїдної тканини в типовому місці, але у березні 2004р. при плановому обстеженні при УЗД виявлені метастатичні лімфовузли у верхній третині кивових м'язів з обох боків діаметром 2,5 і 0,8см справа і зліва відповідно. Метастатичний характер лімфовузлів підтверджено цитологічним дослідженням пунктату з них. При сцинтиграфії на "залишкових" активностях лімфовузли з обох боків виявилися йоднегативними (радіойод не накопичували). У листопаді 2004р. хворій було проведено визначення швидкості кровотоку в метастатичному йоднегативному лімфовузлі шиї справа - 20%, що стало показанням до проведення його алкоголізації з метою створення асептичного запалення. Алкоголізацію було проведено 11.11.2004р. У лімфовузол шиї справа було введено 3мл 70° етилового спирту. Через 3 години повторно було визначено швидкість кровотоку у вузлі - вона становила 70%. Відразу після цього хвора отримала 1480МБк 131І-натрію йодиду. Після завершення щодобової радіометрії тіла та щитоподібної залози хвора була обстежена на гамма-камері. Було зафіксовано накопичення радіойоду в метастатичному лімфовузлі шиї справа. Аналогічний вузол шиї зліва, який не піддавався алкоголізації, залишився радіойоднегативним. Повторення запропонованого способу лікування через 3 місяці призвело до суттєвого зменшення розміру метастатичних лімфовузлів. 5 27354 Приклад 2 Хворий З-ч М.В, 1950р.н., іст.хв. №28365. Діагноз - папілярний рак щитоподібної залози, був встановлений у 1984 році. Хворому за місцем проживання було проведено хірургічне лікування та курс дистанційної гамма-терапії (ДГТ). Супресивна гормонотерапія левотироксином не призначалася. Рецидив раку був зафіксований у 1999 році, при повторному хірургічному лікуванні отримані гістологічні дані за наявність метастатичного процесу у лімфовузлах шиї. В Інституті медичної радіології ім. С.П. Григор'єва АМН України хворий спостерігається з 2000 року. При сонологічному та клінічному дослідженні встановлена місцеворозповсюджена форма папілярного раку щитоподібної залози TхNхMх. З 2000р. до 2004р. хворому проводилася радіойодтерапія, сумарною активністю 17270МБк. При сцинтиграфії на "залишкових" активностях, незважаючи на сонологічні та цитологічні дані про розповсюдженість процесу у лімфатичні вузли шиї з обох боків, візуалізувалася лише слабоінтенсивна фіксація РФП в місці проекції щитоподібної залози, тобто метастатичні лімфовузли були йоднегативними. У липні 2004р. при сонологічному дослідженні візуалізувалися уражені лімфовузли у вер хній третині кивового м’яза зліва - 18мм в діаметрі та із зниженим рівнем кровотоку (30%); в підщелепній ділянці справа туморозно змінена тироїдна тканина також із зниженим кровотоком до 30% та у місці проекції щитоподібної залози туморозна тканина справа розміром 30×26×26мм з кістозним компонентом та зліва - 16×18мм. У 10.07.2004р. з метою стимуляції захоплення 131І-натрій йодидом йоднегативною рецидивною та метастатичною тканиною під контролем УЗД у лімфовузол верхньої треті кивового м’яза зліва ввели 3мл 70° етилового спирту, та у лімфовузел підщелепної ділянки справа 6мл 70° етилового спирту. Через 3 години повторно було визначено швидкість кровотоку у вузла х - він підвищився до 60% зліва та до 70% справа. Відразу після цього хворому було проведено лікування радіойодом активністю 1480МБк. Після завершення щодобової радіометрії тіла та щитоподібної залози проводилася сцинтиграфія тіла на "залишкових" активностях на гамма-камері. Було зафіксовано слабофункціонуючу тироїдну тканину у типовому місці (що спостерігалося і раніше) та появу накопичення радіойоду в метастатичних лімфовузлах шиї справа та зліва, які були йоднегативними на попередніх етапах лікування, тобто забезпечується їх лікування радіойодом. Зазначений курс лікування повторювали через кожні 3 місяці до повної тироїдної абляції. За допомогою способу лікування радіойодрезистентних метастазів та/або рецидивів ДРЩЗ, що заявляється, проведено лікування 8 хворих з йоднегативними метастазами та/або рецидивами диференційованого тироїдного раку. Порівняльний аналіз результатів лікування хворих на йоднегативні метастази та/або рецидиви ДРЩЗ способом, що заявляється, та відомим способом наведений у таблиці. 6 Результати лікування хворих на йоднегативні метастаз Показники Визначення рівня кровотоку (допплерографія) до лікування Визначення рівня кровотоку (допплерографія) після алкоголізації Пероральне застосування 131I-натрій йодидом Кількість хворих з фіксацією 131І-натрій йодидом в йоднегативних метастазах та/або рецидивах ДРЩЗ Дані таблиці свідчать, що застосування способу лікування радіойодрезистентних метастазів та рецидивів диференційованого тироїдного раку дозволяє досягти накопичення лікувального радіофармпрепарату (131І-натрію йодиду) у метастатичних та/або рецидивних пухлинах щитоподібної залози, які раніше були ідентифіковані як йоднегативні, та забезпечити їх лікування. Таким чином, зазначений спосіб лікування підвищує можливість повної вилікованості хворих на йоднегативні метастази та/або рецидиви ДРЩЗ.