Процес проведення анестезії та інтенсивної терапії

УКРАЇНА (19) UA (11) 28031 (13) U (51) МПК (2006) A61M 16/01 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ОПИС видається під відповідальність власника патенту ДО ПАТЕНТУ НА КОРИСНУ МОДЕЛЬ (54) ПРОЦЕС ПРОВЕДЕННЯ АНЕСТЕЗІЇ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ 1 2 (13) 28031 (11) анестезії введення мідазоламу (0,5мг/кг), на етапі підтримки анестезії - введення дроперідолу (0,5мл/кг) і кетаміну (1-2мг/кг), а на етапі закінчення операції - метоклопраміду (2мг/кг), еуфіліну (5мл/год), дофаміну (3-5мкг/кг/год). Всі препарати використовуються в стандартному дозуванні. Описаний процес дозволяє проведення анестезіологічного посібника у хворих зі збереженими функціональними резервами, оскільки застосування мідазоламу викликає значну гіпотензію, його негативний ефект нівелюється дією дофаміну. Зазначений процес не торкається післяопераційного етапу лікування пацієнта і, як наслідок, не впливає на швидкість післяопераційного пробудження, відновлення когнітивних функцій, а також не робить впливу на перебіг ендотоксикозу. Приведений процес дозволяє домогтися стабілізації життєво важливих функцій організму під час оперативного втручання. Але вказаний спосіб має бути застосований лише за умови стабільних показників життєдіяльності. Тобто використання його для пацієнтів, що знаходяться в критичному стані вельми суперечливо. Використання наприкінці оперативного лікування деяких препаратів, що мають дезагрегаціну функцію спрямовано на відновлення свідомості та стабілізацію реології крові. Однак, до сьогодні ефективність зазначених препаратів не доведено. Важливо, що така схема загального знеболювання не передбачає швидкого та адекватного UA Корисна модель відноситься до анестезіології та інтенсивної терапії і може бути використана для проведення анестезії та інтенсивної післяопераційної терапії у хворих з гострою шлунково-кишковою кровотечею. Відомий процес анестезії і комплексу інтенсивної терапії, описаний у [статті М.Ю. Киров «Современные аспекты контроля гемодинамики при остром кровотечении» (Интенсивная терапия. - 2006. - №4 - С.9-18)]. Він включає використання пропофолу та опоідних анальгетиків (суфентаніл) у хворих з абдомінальною патологією для планової анестезії. Відомий спосіб дозволяє проведення анестезіологічного посібника у хворих з різною абдомінальною патологією. Однак ефективність його використання недостатня для груп хворих, що знаходяться в критичному стані, причиною якого стала масивна шлунково-кишкова кровотеча. Причиною неефективності є некерована глибина анестезії і пролонгірована в часі штучна вентиляція легень в післяопераційному періоді. Відомий також процес проведення анестезії та інтенсивної терапії, описаний у [статті А.А. Прокофьев та А. В. Мещеряков «Какому анестетику отдать предпочтение в хирургии» (Вестник интенсивной терапии. - 1998. - №8. С.34-46)]. Він включає під час операції послідовне введення наступних препаратів: на етапі індукції анестезії пропофолу (3-5мг/кг) і фентанілу (0,10,4мг/кг), на етапі підтримки анестезії фентанілу (0,2мг/кг). Процес також включає на етапі індукції U анестезії - пропофолу і фентанілу, на етапі підтримки аналгезії - пропофолу і фентанілу, на етапі закінчення операції - тіоцетаму і в ранньому післяопераційному періоді - тіоцетаму і нутрілону, який відрізняється тим, що на етапі підтримки анестезії пропофол вводять в дозі 4,28±0,24 мг/кг*год., на етапі закінчення операції тіоцетам - в дозі 0,125 мг/добу внутрішньовенно і в ранньому післяопераційному періоді тіоцетам - в дозі 0,125 мг/добу внутрішньовенно і нутрілон 5-10 г/кг/добу. (19) (21) u200707306 (22) 02.07.2007 (24) 26.11.2007 (72) ПАВЛОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ, UA (73) ІНСТИТУТ ЗАГАЛЬНОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ ХІРУРГІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ, UA (56) (57) Процес проведення анестезії й інтенсивної терапії, що включає під час операції послідовне введення наступних препаратів: на етапі індукції 3 відновлення свідомості та не має в своєму складі протиішемічних заходів захисту тканин. Найбільш близьким до корисної моделі по суті і результату, що досягається, є процес проведення анестезії та інтенсивної терапії за [заявкою на корисну модель №u200705801 (див. МПК (2006) А61М 16/01, пр. 24.05.2007)]. Він включає під час операції послідовне введення наступних препаратів: на етапі індукції анестезії - пропофолу і фентанілу, на етапі підтримки аналгезії фентанілу, притому на етапі підтримки анестезії вводять пропофол, на етапі закінчення операції тіоцетам і в ранньому післяопераційному періоді тіоцетам і нутрілон. При цьому використовують стандартні дози препаратів, тобто: пропофол - 23мкг/кг хв, фентаніл - 1мг/кг, тіоцетам - 2мг/кг, нутрілон - 10мл/кг. Зазначене рішення дозволяє стабілізувати пригноблені життєво важливі органи і системи в процесі операції, забезпечує повну й адекватну анестезію при дозах, які зазвичай використовуються, сприяє швидкому відновленню свідомості і рефлексів після операції, сприяє профілактиці постгіпоксичних ускладнень, профілактиці ентеральної недостатності і ендотоксемії. Але використання даного процесу не дозволяє отримати оптимальний результат в стандартному діапазоні дозування зазначених лікарських препаратів. В основу корисної моделі поставлене завдання створення удосконаленого процесу проведення анестезії та інтенсивної терапії, що дозволяє забезпечити оптимізацію результатів, які отримуються, що в остаточному підсумку зменшить терміни госпіталізації і підвищить якість життя після проведеного лікування. Поставлене завдання вирішується тим, що в процесі проведення анестезії та інтенсивної терапії, який включає під час операції послідовне введення наступних препаратів: на етапі індукції анестезії - пропофолу і фентанілу, на етапі підтримки аналгезії - пропофолу і фентанілу, на етапі закінчення операції - тіоцетаму і в ранньому післяопераційному періоді - тіоцетаму і нутрілону, згідно з корисною молеллю додатково на етапі підтримки анестезії пропофол вводять в дозі 4,28±0,24мг/кг*год, на етапі закінчення операції тіоцетам - в дозі 0,125мг/добу внутрішньовенно і в ранньому післяопераційному періоді тіоцетам - в дозі (0,125мг/добу) внутрішньовенно і нутрілон (510г/кг/добу). Введення в процес пропофолу в такій дозі й етапи його застосування дозволяють забезпечити достатню глибину анестезії і у той же час швидке пробудження хворого після операції, відновлення його свідомості і когнітивних функцій. Введення в процес тіоцетаму в такій дозі й етапи його застосування сприяє антигіпоксичному, нейропротекторному і протиішемічному впливу на всі життєво важливі функції організму. Введення в процес нутрілону в такій дозі й етапи його застосування дозволяють забезпечити профілактику ентеральної недостатності і ендотоксикозу. 28031 4 Використання анестезіологічного посібника за допомогою комбінації пропофолу і фентанілу дозволяє здійснювати адекватну профілактику гіпоксичних станів, створює умови для достатньої глибини анестезії і сприяє швидкому відновленню свідомості по закінченню оперативного втручання. Використання тіоцетаму на етапі закінчення оперативного втручання і першої доби після нього, а також післяопераційна терапія, що ґрунтується на застосуванні раннього енетрального харчування, дозволяє проводити профілактику гіпоксичних станів і ендотоксикозу. Заявнику невідомі приклади спільного використання зазначених препаратів в вищевказаних дозах. Власними дослідженнями автора показано, що при зазначеному дозуванні досягається якісний скачок ефекту від використання не тільки кожного препарату, але і від їх сукупності [див. стаття А.А. Павлов Доставка та утилізація кисню у хворих з гострою шлунково кишковою кровотечею // Врачебная практика. 2007. - №4. - С.34-35]. Докладний опис способу суміщений із прикладом його конкретного виконання. Клінічний приклад 1 Пацієнт Д., 58 роки. Доставлений МШД з діагнозом: виразкова хвороба шлунка. У зв'язку з маніфестацією шлунково-кишкової кровотечі була виконана операція: висічення виразок шлунка із проксимальною ваготомією. В якості анестезіологічного посібника і схеми інтенсивної терапії була використана запропонована стратегія анестезіологічного забезпечення та інтенсивної терапії. На етапі індукції анестезії був використаний пропофол (1,38±0,06мг/кг) і фентаніл (0,025-0,05мг), міорелаксація і інтубація трахеї за стандартною методикою. На етапі підтримки анестезії пропофол (4,28±0,24мг/кг*год) і фентаніл (0,003±0,0006мг/кг*год), інша медикація стандартна. На етапі закінчення операції введення пропофолу було припинено, був використаний тіоцетам (внутрішньовенне крапельне по 20мл, препарату, що розчинений у 100мл фізіологічного розчину). У ранньому післяопераційному періоді продовжувалося використання тіоцетаму (Внутрішньовенне крапельне по 20мл, препарату, що розчинений у 100мл, фізіологічного розчину один раз на добу протягом 10 діб, тобто 0,125мг/добу). На другу добу інтенсивна була терапія була доповнена використанням нутрілону (з швидкістю 50мл/год, тобто 3-5г/кг/добу). Під час оперативного втручання з моменту травматичного етапу операції відзначено стабілізацію основних життєво важливих органів і систем. По закінченні оперативного лікування протягом 30хв. хворий у свідомості, екстубований. На другу добу відновлена перистальтика і відзначено прогресивне відновлення когнітивних функцій. На 14-у добу пацієнт виписаний зі стаціонару з повним видужанням. Клінічний приклад 2 Пацієнт Д., 69 роки. Доставлений МШД з діагнозом: виразкова хвороба дванадцятипалої кишки. У зв'язку з маніфестацією шлунковокишкової кровотечі була виконана операція: 5 висічення виразки дванадцятипалої кишки із ваготомією. В якості анестезіологічного посібника і схеми інтенсивної терапії було використане стандартне анестезіологічне забезпечення та інтенсивна терапія. На етапі індукції анестезії був використаний сібазон (1-2мг/кг), кетамін (1-3мг/кг) та фентаніл (2мг/кг), міорелаксація і інтубація трахеї також за стандартною методикою. На етапі підтримки анестезії сібазон та кетамін (1-2мг/кг та 1-3мг/кг відповідно) і фентаніл (1мг/кг). В післяопераційному періоді відмічено пролонговане пробудження та продовжена в часі штучна вентиляція легень. Наприкінці оперативного лікування з метою підтримки гемодинамічних показників було використано симпатомиметики. Відновлення перистальтики та інших життєво важливих показників відмічено на сьому добу перебування пацієнта у відділенні реанімації. На 26-у добу пацієнт виписаний зі стаціонару з видужанням. Таким чином, порівняльний аналіз двох конкретних прикладів лікування дозволяє дійти висновку, що застосування описаного способу проведення анестезії й інтенсивної терапії дає змогу оптимізувати та стабілізувати пригноблені життєво важливі органи і системи в процесі операції, забезпечує повну й адекватну анестезію, сприяє швидкому відновленню свідомості і рефлексів після операції, сприяє профілактиці постгіпоксичних ускладнень, профілактиці ентеральної недостатності і ендотоксемії. При цьому процес має нейропротекторну і протішемічну дію. Слід також зазначити, що запропонований процес має більш широку область застосування в порівнянні з процесами аналогічного призначення, а саме: дозволяє проводити адекватний анестезіологічний посібник як плановим, так і ургентним хворим. 28031 6