Спосіб оцінки тяжкості гострої ентеральної недостатності

Спосіб оцінки тяжкості гострої ентеральної недостатності, що включає інтраопераційну оцінку поширеності перитоніту, характеру ексудату, інфільтрації кишкової стінки, який відрізняється 3 Існує спосіб бальної оцінки тяжкості гострої ентеральної недостатності при оцінці вираженості місцевих проявів перитоніту, де шляхом інтраопераційної ревізії виявляють критерії вираженості ураження черевної порожнини, в тому числі і тонкої кишки, яким присвоюється певна кількість балів - індекс черевної порожнини (ІЧП) [Савельев B.C., Филимонов М.И., Подачин П.В. Программируемая релапаротомия в лечении распространенного гнойного перитонита // Анналы хирургии. 2004. - №2. - С.42-48]. Останній спосіб за суттю і досягнутими результатами є найближчим до того, що заявляється і може бути обраний за прототип. Осноними недоліками вищеописаного способу є неповна оцінка вираженості функціональних порушень, відсутність чітких критеріїв ступеня гострої ентеральної недостатності. В основу корисної моделі поставлено задачу в способі оцінки тяжкості гострої ентеральної недостатності шляхом введення додаткових параметрів підвищити ефективність та точність оцінки вираженості гострої ентеральної недостатності. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі тяжкості гострої ентеральної недостатності, що включає інтраопераційну оцінку поширеності перитоніту, характеру ексудату, інфільтрації кишкової стінки, згідно з корисною моделлю, додатково визначають діаметр кишки та вираженість її перистальтики при інтраопераційній ревізії, причому стадію компенсації визначають при відсутності перитоніту, ексудату, збереженні перистальтики кишечника, помірній інфільтрації кишкової стінки та сегментарне збільшеному діаметрі кишки до 3см; стадію субкомпенсації діагностують при місцевому чи дифузному перитоніті, серозному чи/та фібринозному ексудаті, вираженій інфільтрації кишкової стінки, млявій перистальтиці кишечнику та діаметрі кишки 3-4см; стадія декомпенсації має місце при розповсюдженому (тотальному) перитоніті, гнійному, гниліному, каловому ексудаті, вираженій інфільтрації кишкової стінки із ділянками зтоншення, відсутності перистальтики кишкової стінки та її діаметрі більше 4см. Спосіб виконують наступним чином: при надходженні хворого до хірургічного стаціонару та верифікації гострої абдомінальної хірургічної патології, під час оперативного втручання у хворого визначають поширеність перитоніту, характер ексудату, інфільтрації кишкової стінки, діаметр кишки та вираженість її перистальтики, причому стадію компенсації визначають при відсутності перитоніту, ексудату, збереженні перистальтики кишечника, помірній інфільтрації кишкової стінки та сегментарне збільшеному діаметрі кишки до 3см; стадію субкомпенсації діагностують при місцевому чи дифузному перитоніті, серозному чи/та фібринозному ексудаті, вираженій інфільтрації кишкової стінки, млявій перистальтиці кишечнику та діаметрі кишки 3-4см; стадія декомпенсації має місце при розповсюдженому (тотальному) перитоніті, гнійному, гнилосному, каловому ексудаті, 28863 4 вираженій інфільтрації кишкової стінки із ділянками зтоншення, відсутності перистальтики кишкової стінки та її діаметрі більше 4см. Ефективність способу ілюструють наступні приклади. Клінічний приклад 1. Хвора М., 27 років, історія хвороби №2534, доставлена в клініку машиною швидкої допомоги зі скаргами на біль у нижній частині живота, більше у правій половині на протязі 8 годин. При огляді - стан середньої тяжкості, положення активне. Язик сухий, обкладений білим нальотом. Живіт не збільшений, симетричний, у правому нижньому квадранті обмежено приймає участь в акті дихання, при пальпації - зона м'язової резистентності у правій паховій ділянці, де відмічається болючість при пальпації. Симптоми Ровзінга, Сітковського, Воскресенського, Щьоткіна-Блюмберга позитивні. Діагноз: гострий деструктивний апендицит. Перитоніт. Після прийняття рішення про оперативне втручання виконано зондове очищення шлунку до операції. На операції - в черевній порожнині до 40мл серозно-фібринозного випоту, червоподібний відросток зтовшений, покритий фібрином, місцями - з ділянками некрозу. Помірна інфільтрація куполу сліпої кишки. Товста кишка не змінена, тонка - сегментарне розширена до 2-2,5см. Інтраопераційний діагноз: гострий деструктивний апендицит. Місцевий серознофібринозний перитоніт. Гостра ентеральна недостатність, стадія компенсації. Виконано евакуацію випоту, традиційна апендектомія, дренуваненя черевної порожнини рукавичнотрубчатим дренажем через операційну рану. В післяопераційному періоді проводилася інфузійна, антибактеріальна, знеболювальна, антисекреторна терапія, пероральний прийом рідини розпочато з 1 доби, їжі - з 2 доби. Початок відновлення перистальтики спостерігали на 2 добу, видалення дренажів виконали на 3 добу, зняття швів - на 6 добу. На 7 добу хвора виписана зі стаціонару з одужанням. Рана зажила первинним натягом. Клінічний приклад 2. Хворий Б, 48 років, історія хвороби №965, доставлений в клініку зі скаргами на біль в животі на протязі 2-х діб. При огляді - стан середньої тяжкості, вимушене положення тіла, шкіра покрита холодним потом. Живіт різко болючий по всій поверхні, симптоми подразнення очеревини різко позитивні над всією поверхнею живота, стул, гази не відходять. На рентгенограмі живота - одиничні тонкокишкові чаші, вільний газ під лівим куполом діафрагми. Встановлено діагноз: перфоративна виразка шлунку. Розповсюджений перитоніт. Після прийняття рішення про оперативне втручання виконано зондове очищення шлунку до операції. На операції - розповсюджений серознофібринозний перитоніт, стінки кишки інфільтровані, діаметр кишки до 4см, в її просвіті газ, перистальтика млява. В антральному відділі шлунку - перфоративна виразка 0,3х0,4см. Інтраопераційний діагноз: перфоративна виразка шлунку. Розповсюджений серозно-фібринозний перитоніт. Гостра ентеральна недостатність, стадія субкомпенсації. Виконано висічення 5 виразки, лаваж черевної порожнини, дренуваня за Петровим, зондову інтубацію тонкої кишки з її санацією та декомпресією. В післяопераційному періоді проводилася антибактеріальна, дезінтоксикаційна терапія, корекція водноелектролітних порушень, зондове харчування з 2-ї доби - перистальтика відновилася на 2 добу, зонд та дренажі видалені на 4 добу, хворий виписаний на 8 добу з одужанням. Рани зажили первинним натягом. Клінічний приклад 3. Хворий К., 27 років доставлений в клініку зі скаргами на сильний біль по всьому животу, нудоту, блювоту, що непокоять на протязі 3-х діб. Об'єктивно - живіт здутий, болісний по всій поверхні, виявляються симптоми подразнення очеревини, стул, гази не відходять. На рентгенограмі органів черевної порожнини тонко- та товстокишкові чаші Клойбера, пневматоз товстого кишечнику, високе стояння куполів діафрагми. Діагноз: розповсюджений перитоніт. Після прийняття рішення про оперативне втручання виконано зондове очищення шлунку до операції. На операції - розповсюджений фібринозногнійний перитоніт, самоампутація червоподібного відростка, купол сліпої кишки інфільтрований, гіперемійований - тифліт. Петлі кишечнику роздуті до 5см, в просвіті - рідина, газ, перистальтика кишечнику відсутня. Інтраопераційний діагноз: гострий деструктивний апендицит. Самоампутація відростка. Розповсюджений фібринозно-гнійний перитоніт. Гостра ентеральна недостатність, стадія декомпенсації. Виконано: аппендектомія, ушивання дефекту сліпої кишки, лаваж черевної порожнини, інтубація тонкого кишечнику до ілеоцекального кута, санація, декомпресія просвіту кишечника, дренування черевної порожнини за Петровим. В післяопераційному періоді проводилася антибактеріальна, дезінтоксикаційна терапія, корекція водно-електролітних порушень, електростимуляція функції кишечника. Видалення дренажів, початок парентерального харчування мали місце на 3 добу, видалення кишкового зонду, початок ентерального харчування на 4 добу, на 10 добу хворий виписаний зі стаціонару з одужанням рани, зажили первинним натягом. 28863 6