Спосіб реконструкції травного тракту при хірургічному лікуванні раку шлунка

Спосіб реконструкції травного тракту при хірургічному лікуванні раку шлунка, який відрізняє ться тим, що після гастроектомії виконують панкреатодуоденальну резекцію, 3 30062 З усі х відомих способів реконструкції шлунково-кишкового тракту після видалення шлунку та панкреатодуоденальної резекції найбільш близьким є спосіб реконструкції шлунково-кишкового тракту за Оrr [Хирургия поджелудочной железы. А.А. Шалимов, С.А. Шалимов, М.Е. Нечитайло, А.П. Радзиховский. Симферополь: Таврида, 1997. - c. 462]. Спосіб передбачає проведення через вікно в брижі поперечно ободової кишки петлі тонкої кишки, розгорнутої ізоперистальтично з послідовним накладанням анастомозів із шлунком, підшлунковою залозою та загальною жовчною протокою та наступним формуванням Браунівського анастомозу між привідним і вивідним колінами тонкої кишки. Спосіб дозволяє зберегти процеси надходження в кишечник соку підшлункової залози та жовчі. Але всі відомі способи і найближчий з них до способу, що заявляється, виключають з пасажу страви 12-ти перстну кишку (при наявності її кукси), що є серйозним недоліком, оскільки особливістю 12-ти палої кишки є її функція, що регулює роботу всі х травних трактів і систем. Від збереження вказаної функції при пасажі страви 12ти палої кишки або її частини, що залишилась, залежить наступне покращання якості життя хворого. Задачею корисної моделі є вдосконалення способу реконструкції травного тракту при хірургічному лікуванні раку шлунку шля хом підбору таких хірургічни х дій та прийомів, які забезпечують більш високу якість життя хворого. Поставлена задача вирішується тим, що в способі реконструкції травного тракту при хірургічному лікуванні раку шлунку, згідно з корисною моделлю, після гастроектомії накладають анастомоз поміж культею підшлункової залози і культею 12-палої кишки однорядним швом з використанням атравматичного шовного матеріалу, що не розсмоктується, потім петлю тонкої кишки, взятої на відстані 20-30см від зв'язки Трейца, проводять у верхній поверх черевної порожнини через вікно в брижі поперечно ободової кишки при одночасному її розгортанні антиперистальтично, після чого накладають стравохіднотонкокишковий анастомоз за Бондарем, холедохоєюноанастомоз і анастомоз по типу бік-в-бік між привідним та відвідним колінами мобілізованої петлі. Спосіб, що заявляється, здійснюють наступним чином: після виконання гастроектомії та панкреатодуоденальної резекції формували анастомоз між куксою дванадцятипалої кишки та куксою підшлункової залози. Анастомоз накладали на «загубленому» поліхлорвініловому дренажі однорядним серозно-капсульним швом атравматикою, що не розсмоктується. Наступним формували езофагоєюноанастомоз за методикою Бондаря, що забезпечувало арефлюксність. Далі на відвідному коліні формували холедохоєюноанастомоз шляхом накладання однорядних швів атравматикою, що розсмоктується, на «загубленому» поліхлорвініловому дренажі. Останнім формували 4 анастомоз між привідним і вивідним колінами петлі тонкої кишки за Брауном шляхом накладання двохрядного шва. На Фіг. схематично показана послідовність хірургічни х дій у відповідності до рішення, що заявляється. 1 - анастомоз між куксою дванадцятипалої кишки та куксою підшлункової залози; 2 - езофагоєюноанастомоз за Бондарем; 3 - холедохоєюноанастомоз; 4 - анастомоз за Брауном. Корисна модель пояснюється прикладом конкретного виконання. Хворий Б., 1951 року народження, госпіталізований в хірургічне відділення ОКЛ з діагнозом рак шлунку (Тр1, N1, M0, залізодефіцитна анемія). Після компенсації ознак анемії хворому було виконано оперативне втручання. Інтраопераційно діагностовано пухлину астрального відділу шлунку по малій кривизні діаметром до 4см з проростанням в голівку підшлункової залози. Виконана гастроектомія з лімфодисекцією в об'ємі D-2, виконана панкреатодуоденальна резекція із збереженням частини нижньої горизонтальної гілки дванадцятипалої кишки. На відстані 20см від зв'язки Трійця була мобілізована петля тонкої кишки, в безсудинній зоні брижі поперечноободової кишки було сформовано вікно, через яке петля була проведена у верхній поверх черевної порожнини і розгорнута антиперистальтично. Між залишками нижньої горизонтальної гілки дванадцятипалої кишки та куксою підшлункової залози створили анастомоз на «загубленому» трубчастому дренажі однорядним швом атравматичним шовним матеріалом "Prolen 4/0", що не розсмоктується. Між стравоходом та мобілізованою петлею тонкої кишки створили анастомоз по Бондарю, після чого створили холедоєюноанастомоз за інвагінаційним типом на зовнішньому каркасному дренажі. Після цього виконали анастомоз по типу «бік-в-бік» між провідним та відвідним колінами мобілізованої петлі. Ускладнень у вигляді неспроможності анастомозів в ранньому післяопераційному періоді не було. Строк спостереження за хворим 5 місяців. У пацієнта діагностовано демпінг-синдром легкого ступеня (напади загальної слабкості тільки після вживання солодощів, гарячої їжі або молока 1-2 рази на тиждень. Консервативна терапія демпінгсиндрому перебігає із змінним успіхом. Таким чином, незважаючи на технічні складності операції та її тривалість, з'явилась реальна можливість підвищення якості життя хворого. 5 30062 6