Вогнегасник для гасіння лісової пожежі

1. Вогнегасник, що містить корпус, який відрізняється тим, що в корпусі розміщено зривник, заряд вибухової вогнегасильної речовини, розташований в трубі, вогнегасильну речовину - окислений графіт, що здимається. 3 артилерійським або авіаційним системам військового призначення, що існують, дозволяє вирішити задачі конверсії виробництва, або застосування систем військового призначення, або здешевити виробництво. Використовуючи деталі та вузли, в тому числі і під час утилізації систем, терміни зберігання яких скінчилися (наприклад, систем, що містять порох та вибухові речовини). Використання для гасіння пожежі вогнегасильної речовини, а не вибухової хвилі значно підвищує ефективність гасіння. Вогнегасильна речовина забезпечує гасіння вогню за рахунок своїх фізико-хімічних властивостей (ізоляція поверхонь та предметів, що горять, від кисню повітря та зниження температури). Використання як вогнегасильної речовини окисленого графіту, що здимається і при вибуху заряду та температурі навколишнього середовища 150-500°С збільшується в об'ємі у 100-200 разів, забезпечує ізоляцію предметів, що горять, від кисню, та за рахунок витрати енергії на спалахування знижує температуру цих предметів, в результаті чого їх подальше горіння стає неможливим. Крім того, окислений графіт є екологічно чистою речовиною та зберігає ці властивості при вибуху та нагріванні. Виконання корпусу вогнегасника з металу чи пластмаси сприяє жорсткості конструкції та стійкості до механічних та інших навантажень. Корисна модель пояснюється малюнками. На Фіг.1 зображено вогнегасник у формі міни з вузлом кріплення з рушійною реактивною установкою снаряда;. на Фіг.2 - вогнегасник у формі міни чи авіабомби з крилами.. Вогнегасник, що запускають, містить корпус 1, в якому розміщено зривник 2 дистанційного або контактного типу, заряд 3 вибухової розривної речовини, розміщений в трубі 4, вогнегасильну речовину 5, вузол 6 кріплення з рушійною установкою снаряда. Корпус 1 виконується в залежності від калібру вогнегасника, маси та властивостей вогнегасильної речовини 5 з металу або пластмаси у формі міни, некерованого чи керованого реактивного снаряду або авіабомби. Зривник 2 призначено для своєчасного підриву заряду 3 вибухової розривної речовини та забезпечення можливості використання вогнегасника для гасіння верхових та низових пожеж. Заряд 3 вибухової речовини призначено для розриву корпуса 1, аерації та розкиду вогнегасильної речовини 5. Його тип та кількість визначається калібром вогнегасника, масою та температурними властивостями вогнегасильної речовини 5, матеріалом корпусу 1. Труба 4 призначена для розміщення заряду 3 вибухової речовини і разом з корпусом 1 забезпечує жорсткість конструкції. її діаметр визначається необхідною кількістю вибухової речовини, а матеріал залежить від властивостей вогнегасильної речовини 5. Вузол 6 кріплення забезпечує зчленування вогнегасника, що запускають, з установкою 30417 4 запуску. Як елементи 1, 2, 3, 6 можуть використовуватися елементи сучасних артилерійських систем чи авіабомб, що випускаються промисловістю. Для ефективного гасіння пожежі однією з головних умов є умова раннього оповіщення початкового загоряння. Для цього використовують супутникову систему слідкування. Після отримання сигналу про загоряння оперативно транспортують засоби дистанційної доставки вогнегасників. Для запуску вогнегасників використовують відповідні міномети, в тому числі системи залпового вогню, наземні або авіаційні пускові установки керованих або некерованих реактивних снарядів, літаки, вертольоти, які оснащено бомбоприцілами та системою підвіски авіабомб. Для запуску вогнегасників здійснюють переміщення мінометів, в тому числі систем залпового вогню, наземних пускових установок у райони, звідки забезпечується можливість запуску по дальності та по умовах безпеки для пожежних розрахунків, населення та об'єктів, а для авіасистем готують необхідні польотні завдання. Можуть бути використані системи, аналогічні артилерійським або авіаційним системам військового призначення, В районах можливого запуску вогнегасників здійснюють прицілювання засобів доставки на вогнище або на кромку пожежі. Потім приводять зривник 2 у бойове положення, установлюють дистанцію чи тимчасову затримку його підривання після запуску. Спосіб запуску - поодинокий, масований або залповий визначають розмірами та характеристиками вогнища пожежі. Тип зривника 2 (дистанційний та/чи контактний) визначають умовами пожежі та місцевості. Як вогнегасильну речовину 5 використовують окислений графіт, що здимається, - порошок з питомою вагою 1,5-2,0 т/м3 і невеликим об'ємом, роміщений у спеціально розробленому заряді, що при вибуху заряду та при температурі навколишнього середовища 150-500°С збільшується в об'ємі у 100-200 разів, забезпечуючи ізоляцію предметів, що горять, від кисню, та за рахунок витрати енергії на спалахування знижуючи температуру цих предметів, в результаті чого їх подальше горіння стає неможливим. При запуску вогнегасника спрацьовує контактний чи дистанційний зривник 2, забезпечуючи підрив заряду 3 вибухової речовини. Вибухом забезпечується руйнування корпусу 1, аерація, та розкидання вогнегасильної речовини 5. Підрив заряду 3 вибухової речовини дистанційно на висоті 20-25м від рівня землі використовують для гасіння верхової пожежі, коли вогнегасильна речовина, у першу чергу, діє на крони дерев. Заряди 3, що мають контактні зривники, спрацьовують при контакті з деревами або із землею, і вогнегасильна речовина 5 забезпечує гасіння нижньої частини крон, стволів дерев та підстілки, тобто низової пожежі. 5 30417 6