Спосіб оцінки чутливості до імунотропних препаратів

Спосіб оцінки чутливості до імунотропних препаратів шляхом дослідження лімфоцитів крові, який відрізняється тим, що препарат інкубують з аутосироваткою пацієнта і лімфоцитами, визначають кількість теофілінчутливих і теофілінрезистентних клітин, вираховують індекс імунорегуляції і при підвищенні показника у пробі з препаратом більш ніж на 10%, у порівнянні з пробою без препарата, визначають імуностимулюючий ефект, при пониженні на 10% і більше - імуносупресивний ефект. (19) (21) 98052397 (22) 02.11.1998 (24) 15.11.2000 (33) UA (46) 15.11.2000, Бюл. № 6, 2000 р. (72) Афоніна Галина Борисівна, Яценко Валентин Порфирович, Русин Олена Валерівна, Поярков Сергій Олександрович (73) НАЦІОН АЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ 30445 го, у запропонованому способі враховується модифікуючий вплив на активність препарату сироватки крові хворого, що наближає умови дослідження до ситуації in vi vo і підвищує точність способу. Ці прийоми та технічне рішення з урахуванням індексу регуляції у дослідах і контрольних пробах не були раніше заявлені, що забезпечує способу відповідність критерію "новизна". У відношенні дотримання критерію "суттєві відзнаки" можливо сказати, що запропонований спосіб розширює рамки оцінки дії препаратів: передбачає, по-перше, можливість диференційного визначення стимулюючого та супресивного впливу препарату, а не інтегральний його вплив на сумарну популяцію Т-клітин, як в прототипі. Використання преінкубації препаратів та клітин з аутосироваткою наближує умови способу до реальної ситуації в організмі хворого, коли сироваточні ростові та блокуючі фактори, особливо при різних паталогічних процесах, можуть значно модифікувати дію препаратів на лімфоцити [3]. Доцільність використання етапу інкубації з аутосироваткою і оцінка динаміки індексу регуляції для вирішення питання про модулюючий ефект препаратів визначається необхідністю уніфікування та підвищення точності дослідження, розширює можливості способу підбору пацієнтам імунотропних препаратів як з метою стимуляції, так і супресії імунної відповіді. Метод не потребує коштовних реактивів, простий у використанні, підвищує інформативність і точність підбору імунореактивних препаратів пацієнту, знижує число побічних ефектів. Таким чином, запропонований спосіб є новим підходом до поставленої задачі - індивідуального Обстежені підбору імуноактивних препаратів як стимулюючої, так і супресивної спрямованості, що розширює можливості аналізу. Він має переваги, у порівнянні з прототипом, підвищує точність оцінки, дозволяє диференційовано проводити відбір препаратів як для стимуляції, так і для пригнічення імунної відповіді, наближує умови проведення аналізу до природних, враховує модифікуючий вплив сироваткових ростових та блокуючи х факторів. Спосіб здійснюється таким чином. З 2-х мл гепаринізованої крові хворого виділяють лімфоцити, доводять їх концентрацію середою 199 до 2 млн/мл і вносять по 0,5 мл у 2 пробірки. У 1-у пробірку додають 0,5 мл аутосироватки з імуномодулятором у концентрації 10-6,-7 М/мл із рахунку на 1 млн лімфоцитів крові. У 2-у пробірку додають аутосироватку без препарату, вона служить контролем. Проби інкубують 30 хвилин при 37°С, потім двократно відмивають і проводять стандартну реакцію визначення теофілінрезистентних і теофілінчутливи х розеткоутворюючих клітин [4]. Вираховують відношення теофілінрезистентних і теофілінчутливих розеткоутворюючих лімфоцитів - індекс імунорегуляції. Приріст показника більше як на 10% проб з імуномодулятором, у порівнянні з контролем, розцінюють як стимулююча дія, зменшення індексу регуляції на 10 і більше % розцінюють як імуносупресивну дію препарату. Переваги запропонованого технічного рішення у порівнянні з прототипом При проведенні порівняльних досліджень дії левамізолу та тімогену за запропонованим способом і способом-прототипом на лімфоцитах крові 12 хворих на виразкову хворобу шлунку та дванадцятипалої кишки з імуносупресивним станом отримані такі результати: Спосіб прототипа, n=12 Левамізол, Тімоген, 2 мкг/мл 0,1 мкг/мл Режим інкубації Режим інкубації Приріст, Після Приріст, До Після % % 34 47 38' 41 20' 32 44 37' 52 63' 37 35 -6 43 16' 33 49 48' 48 45' 47 52 10' 37 -8 36 38 1 33 -9 26 41 57' 31 19' 29 42 44' 47 62' 31 34 9 36 1 29 33 11' 37 27' 30 33 1 35 16' 38 34 -11' 43 13' Запропонований спосіб, n=12 Левамізол, Тімоген, 2 мкг/мл 0,1 мкг/мл Режим інкубації Режим інкубації Приріст, Після Приріст, До Після % % 1,23 1,21 1 1,44 17' 1,14 1,03 -10' 1,27 11' 1,41 1,53 8 1,38 -3 1,36 1,12 -18' 1,51 11' 1,25 1,35 10' 1,42 11' 1,34 1,31 -3 1,32 -3 1,37 1,2 -13' 1,53 11' 1,11 1,23 10' 1,47 32' 1,11 1,14 2 1,06 -5 1,46 1,35 -8 1,22 -16' 1,12 1,19 6 1,37 22' 0,97 1,01 4 1,27 30' 1.П-ко 2.М-р 3. Об-кін 4. С-ко 5. К-ро 6.Л-ш 7. П-цо 8. Р-ов 9. Д-ая 10.К-ко 11.3-ов 12-С-к ' ' - зміни показника, які характеризують достатню чутливість до даного модулятора Як бачимо з даних таблиці, в прототипі приріст загального вмісту Т-лімфоцитів спостерігався до левамізолу у 7 пробах з 12, а до тімогену у 9 з 12, що вказує на стимулюючий е фект препаратів, які обираються. Але дослідження запропонованим способом дозволило уточнити, що до 1-го препарату приріст Т-лімфоцитів був у 4-х пробах обумовлений Т-супресорно/цитотоксичною субпопуляці єю, що свідчить про те, що препарат чинив пригнічуючу дію на імунну відповідь. До другого препарату також у одній пробі приріст був обумовлений підвищенням Т-супресорів. Крім того, відсутність етапу інкубації з аутосироваткою в прототипі приводила до перекручування результатів, перевищення чи заниження показника, напевно, за рахунок блокуючих факторів у сироватці крові. У на 2 30445 шому способі, наближеному до природних умов у організмі така погрішність усунена, а при дослідженні за способом-прототипом вона склала 33% та 8,3%. Стандартизація дослідження забезпечується використанням коефіцієнта - індексу імунорегуляції, який адекватно відображає направленість імунної відповіді у сторону імуностимуляції чи імуносупресії [5]. Таким чином, переваги даного способу: 1 - підвищення точності дослідження; 2 - розширення можливостей способу, диференційована оцінка як імуностимулюючого, так і імуносупресивного ефекту препарату; 3 - стандартизація дослідження. Спосіб простий у використанні, не потребує коштовних реактивів і може використовуватися у широкій клінічній практиці. Джерела інформації: 1. Чередеев А.Н., Ковальчук Л.В. Современные подходы к диагностике иммунопаталогических состояний // Лаб. дело. - 1988. - № 3. - С. 21-26. 2. Передерий В.Г., Земсков A.M., Бычкова Н.Г. и др. Иммунный статус, принципы его оценки и коррекции иммунных нарушений. - Киев: Здоров'я, 1995. - С. 55-56. 3. Пальцев В.Г., Иванов А.А. Межклеточные взаимодействия. - Москва: Мед., 1995. – 224 с. 4. Унифицированные иммунологические методы обследования больных на стационарном и амбулаторном этапах лечения: Метод. рекомендации / Чернушенко Е.Ф., Когосова Л.С., Гончарова С.И. и др. - К.: КНИИФП, 1988. – 20 с. 5. Чернушенко Е.Ф., Когосова Л.С. Иммунологические исследования в клинике. - Киев: Здоров'я, 1978. – 159 с. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 35 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3