Спосіб артеріалізації вен стопи

Спосіб артеріалізації вен стопи шляхом з'єднання аутовенозним шунтом стегнової або підко 30996 бливо дистального) і ризик розвитку тромбозу шунта; при виділенні аутовени для шунта і проведенні трансплантата в каналі збільшуються травма м'яких тканин нижніх кінцівок, тривалість операції, можливий перегин і скручування трансплантата по осі, що призведе до його тромбозу. В основу винаходу поставлена задача створення способу артеріалізації вен стопи, в якому нові прийоми артеріалізації дають змогу одночасно включити в об'єм венозного русла, що артеріалізується, як глибоку, так і поверхневу венозну системи стопи, збільшити об'єм артеріалізованого русла глибокої венозної системи стопи, максимально зменшити невідповідність діаметрів проксимального і дистального анастомозів і, таким чином, звести до мінімуму ризик розвитку тромбозу шунта, зменшити травматичність і тривалість операції. Суть винаходу полягає в тому, що в способі артеріалізації вен стопи, що включає з'єднання аутовенозним шунтом стегнової або підколінної артерії з задньою великогомілковою веною на рівні медіальної щиколотки за типом "кінець в бік", згідно винаходу використовують в якості аутовенозного шунта велику підшкірну вену "in situ", попередньо зруйнувавши клапанний апарат, потім з'єднують задню великогомілкову вену з другою задньою великогомілковою веною, після чого дистальний анастомоз шунта накладають на дві задні великогомілкові вени. Суттєві відмінні ознаки: в якості аутовенозного шунта використовують велику підшкірну вену "in situ" - вену не виділяють по всій округлості і всій довжині, а залишають в її власному ложі, попередньо зруйнувавши її клапанний апарат. Це значно зменшує травматизацію вени; виключає такий момент операції, як проведення шунта в каналі з можливими перегинами і скручуванням трансплантата по осі, зменшує травматизм м'яких тканин нижніх кінцівок, тривалість операції і техніка її простіша; дозволяє зберегти в цілісності (неушкодженими) частину бокових гілок великої підшкірної вени і включити їх в об'єм поверхневого венозного русла, яке артеріалізується; забезпечує більшу відповідність діаметрів судин, що анастомозуються як в області проксимального, так і дистального анастомозів (артерії і вени нижніх кінцівок рівномірно збільшують свій діаметр і об'єм знизу вгору), а це, в першу чергу, зменшує ризик розвитку тромбозу шунта. З'єднання однієї задньої великогомілкової вени з другою задньою великогомілковою веною дозволяє збільшити об'єм русла глибокої венозної системи стопи, що артеріалізується. Накладання дистального анастомозу на рівні медіальної щиколотки за типом "кінець в бік" на дві раніше з'єднані задні великогомілкові вени дозволяє збільшити об'єм анастомозу і максимально урівняти об'єм притоку крові по шун ту з відтоком по двох задніх великогомілкових венах (діаметр великої підшкірної вени в області медіальної щиколотки приблизно рівний 3-5 мм, а однієї задньої великогомілкової вени - 2 мм), що являється додатковим чинником у зменшенні ризику тромбозу шунта. Крім того, спосіб артеріалізації, що пропонується, у порівнянні з відомими розширяє функціо нальні можливості, так як дозволяє проводити артеріалізацію одночасно поверхневого і глибокого венозних русел стопи при будь-якому рівні верхньої межі оклюзії (закупорки) магістральних артерій нижньої кінцівки. Викладене вище дозволяє зробити висновок про наявність причинно-наслідкового зв'язку суттєви х відмінних ознак з технічним результатом. Спосіб здійснюється таким чином. Виділяють артерію і велику підшкірну вену в місці передбачуваного проксимального анастомозу. Велику підшкірну вену пересікають вище місця передбачуваного проксимального анастомозу так, щоб не було натягу вени при формуванні анастомозу. Потім через декілька окремих розрізів довжиною 2-3 см виділяють велику підшкірну вену на всьому її протязі до середньої третини гомілки для того, щоб виявити і перев'язати великі бокові вітки. Останні перев'язують, не пересікаючи. Перев'язуючи великі бокові вітки підшкірної вени до середньої третини гомілки, ми ліквідовуємо значний відтік крові по них до м'яких тканин стегна і гомілки. Збережені бокові вітки нижче середньої третини гомілки йдуть із стопи, і тому будуть служити основною сіткою артеріалізованих поверхневих вен стопи. За допомогою мікроскопа виділяють в області медіальної щиколотки задні великогомілкові вени і дистальний кінець великої підшкірної вени (можливе виділення підшкірної вени через окремий паралельний розріз над щиколоткою до 3-4 см). Велику підшкірну вену пересікають в області передбачуваного дистального анастомозу. Через введений в дистальний кінець вени катетер нагнітають фізіологічний розчин з гепарином і проводять гідравлічне розширення вени-шунта. Пережимаючи її, переконуються в герметичності вени. За допомогою відомих механічних клапаноруйнівників проводять 2-3 тракції через дистальний розріз у вені. Контролем радикальності руйнації клапанів являються вільне у ви гляді струменя витікання розчину через нижній перетин вени і відсутність опору при проведенні гнучкого зонда. Потім за допомогою мікроскопа проводять два паралельних повздовжніх розтини величиною 11,5 см задніх великогомілкових вен. Вени з'єднують між собою, зшиваючи прилеглі стінки венотомічних розрізів зовнішніми вузловими швами атравматичними голками синтетичною ниткою 8-0. Дистальний анастомоз формують між аутовеною-шунтом і з'єднаними задніми великогомілковими венами за типом "кінець в бік", вузловими швами атравматичними голками синтетичною ниткою 8-0. Проксимальний анастомоз формуємо в області попередньо вибраного місця між шунтом і артерією за типом "кінець в бік" або "кінець в кінець" обвивним швом атравматичними голками синтетичною ниткою 5-0. Після чого включаємо кровоток. Відповідно до запропонованого способу прооперовано 4 хворих з хронічно артеріальною недостатністю IV стадії. При обстеженні артеріографії і доплерометрії нижніх кінцівок у хворих було діагностовано оклюзію трьох магістральних артерій гомілки на всьому протязі, - провести реконст 2 30996 руктивні операції безпосередньо на артеріях не представлялося можливим. В післяопераційному періоді ні в одному з клінічних спостережень не виникло ускладнень і вдалося уникнути ампутацій нижніх кінцівок у цієї категорії хворих. Протягом 12 місяців зажили трофічні виразки, дистанція без болючої ходьби зросла, хворі повністю відмовилися від обезболюючих препаратів. Катамнестичне спостереження за хворими протягом від 6 місяців до 1,5 років показало нормальне функціонування нижніх кінцівок. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 35 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3