Спосіб післяопераційної реабілітації хворих на аутоімунний тиреоїдит

Спосіб післяопераційної реабілітації хворих на аутоімунний тиреоїдит, що включає вживання тиреоїдних гормональних препаратів, який відрізняється тим, що додатково проводять курс низькоінтенсивного інфрачервоного лазерного опромінювання проекції кровоносних судин та щитовидної залози трансдермально у режимі імпульсного біокерованого випромінювання дозою 0,3 Дж/см2 за сеанс. (19) (21) 98073592 (22) 07.07.1998 (24) 15.12.2000 (33) UA (46) 15.12.2000, Бюл. № 7, 2000 р. (72) Дубовик Віктор Миколайович, Караченцев Юрій Іванович, Гопкалова Ірина Всеволодівна, Хазієв Вадім Віталйович (73) УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ФАРМАКОТЕРАПІЇ ЕНДОКРИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ 31072 тигену (табл. 1). З боку показників клітинного імунітету Т-супресори залишалися значно нижче, а індекс Тх/Тс значно вище норми (табл. 2). Аналіз одержаних результатів показує, що метод низькоінтенсивного трансдермального лазерного опромінювання проекції кровоносних судин та щитовидної залози є високоефективним та патогенетичним, сприятливо впливає майже на всі ланки патогенезу аутоімунного тиреоїдиту, а саме: поперше, відновлює систему імунного нагляду в організмі, що проявляється в нормалізації Т-клітинного імунітету; по-друге, знижує напруженість гуморального антитиреоїдного імунітету, що демонструє достовірне зниження індексів антитіл до тиреоглобуліну та мікросомального антигену і, потретє, активує процеси регенерації в пошкодженій паренхімі щитовидної залози, що дозволяє зменшити дози замісної тиреоїдної терапії. Таким чином, спосіб, що пропонується, дозволяє значно підвищити ефективність післяопераційної реабілітації хворих на аутоімунний тиреоїдит. Приклад 1. Хвора М., історія хвороби 34325, 50 років. Діагноз до операції: аутоімунний тиреоїдит. Дифузний еутиреоїдний зоб III-IV ступеню з явищами стискування зобом органів шиї. Виконана економна резекція щитовидної залози за методикою О.В. Ніколаєва. Гістологічний діагноз – хронічний дифузний аутоімунний тиреоїдит. Після операції, згідно з загальноприйнятими рекомендаціями, був призначений L-тироксин у дозі 50 мкг/добу. При обстеженні через 4 місяці після операції відмічені скарги на сонливість, підвищену стомлюваність, набрячність, сухість шкіри. Спроба підвищити дозу замісної терапії не вдалася через виразний серцевий біль, тахікардію. Рівень гормонів у сироватці крові Т3 - 0,09 нмоль/л, Т4 45,6 нмоль/л, ТТГ - 9,6 мед/л. Індекси антитіл до тиреоглобуліну складали 0,66, до мікросомального антигену 0,58. Показники клітинного імунітету - Тзагальні 45%, Т-хелпери - 40%, Т-супресори - 6%, Т-активні 45%, імунорегуляторний індекс Тх/Тс= =6,66. Встановлений діагноз: аутоімунний тиреоїдит. Щитовидна залоза І6 ступеню. Гіпотиреоз легкого ступеню. В клініці хворій була проведена лазеротерапія. Курс лікування складався з 14 сеансів. Низькоінтенсивне лазерне випромінювання інфрачервоного спектру 0,89 мкм, в імпульсному режимі з частотою 1500 Гц за допомогою матричного випромінювача МЛОІК апарату лазерної терапії "Мустанг-Био" трансдермально контактно спрямовувалось на проекцію кровоносних судин у ліктьових ямках та з частотою 80 Гц на проекцію щитовидної залози. Використовувався пристрій для керування потужністю випромінювання за принципом зворотного зв'язку з організмом пацієнта (біокерування). Доза за сеанс складала 0,3 Дж/см2. Водночас хвора продовжувала приймати Lтироксин у дозі 50 мкг/добу. Обстеження, проведене після завершення лазеротерапії, виявило значне покращання самопочуття: підвищилися працездатність та загальний тонус, значно зменшилася сонливість, зникли набрячність та сухість шкіри. Рівень гормонів у сироватці крові – Т3 - 1,3 нмоль/л, Т4 - 87,2 нмоль/л, ТТГ - 3,8 мед/л. Індекси антитіл до тиреоглобуліну склали 0,42, до мікросомального антигену - 0,35. Показники клітинного імунітету не відрізнялися від здорових осіб - Т-загальні - 61%, Т-хелпери 48%, Т-супресори - 19%, Т-активні 35%, індекс Тх/Тс=2,5. Такі сприятливі показники зберігалися у строк спостереження до 5-6 місяців, що свідчить про ефективність та патогенетичність лікувальної дії лазеротерапії. Приклад 2. Хвора К., історія хвороби 39179, 45 років. Діагноз до операції: аутоімунний тиреоїдит. Багатовузловий еутиреоїдний зоб III ступеню. Виконана субтотальна резекція щитовидної залози по О.В. Ніколаєву. Гістологічний діагноз: хронічний осередково-дифузний аутоімунний тиреоїдит. Після операції був призначений L-тироксин у дозі 100 мкг/добу. При обстеженні через 2 місяці хвора скаржилася лише на несильний біль в області післяопераційного рубця. Клінічно-еутиреоїдний стан. Рівень тиреоїдних гормонів у сироватці крові був у межах норми – Т3 - 1,4 нмоль/л, Т4 - 72,3 нмоль/л, ТТГ - 4,2 мед/л. Але виявилася значна напруга як клітинного, так і гуморального антитиреоїдного імунітету. Індекси антитіл до тиреоглобуліну становили 1,21, до мікросомального антигену - 0,98. Показники клітинного імунітету становили: Тзагальні - 64%, Т-хелпери - 54%, Т-супресори - 5%, Т-активні - 45%, імунорегуляторний індекс Тх/Тс=10,8. Встановлений діагноз: аутоімунний тиреоїдит (оперований). Щитовидна залоза ІБ ступеню. Еутиреоз (на фоні заміщуючої терапії). В клініці хворій була проведена лазеротерапія. Курс лікування складався з 10 сеансів. Низькоінтенсивне лазерне випромінювання інфрачервоного спектру 0,89 мкм, в імпульсному режимі з частотою 1500 Гц за допомогою матричного випромінювача МЛОІК апарату лазерної терапії "Мустанг-Био" трансдермально контактно спрямовувалось на проекцію кровоносних судин у ліктьових ямках та на проекцію щитовидної залози. Використовувався пристрій для керування потужністю випромінювання за принципом зворотного зв'язку з організмом пацієнта (біокерування). Доза за сеанс складала 0,3 Дж/см2. Під час 5-6 сеансу у хворої заявилися ознаки гіпертиреозу, а саме плаксивість, підвищена нервовість, пітливість, тремор рук, тахікардія, у зв'язку з чим доза L-тироксину була знижена до 25 мкг/добу. Обстеження, проведене через 4 тижні після лазеротерапії, виявило значне покращення стану хворої. Не турбував біль в області шиї, еутиреоїдним став загальний стан. Незважаючи на зменшення дози замісної терапії, рівні тиреоїдних гормонів у сироватці крові навіть дещо зросли і складали Т3 - 1,4 нмоль/л, Т4 - 95 нмоль/л, ТТГ 3,9 мед/л. Індекси антитиреоїдних антитіл значно знизились і складали до тиреоглобуліну 0,76, до мікросомального антигену 0,54. Нормалізувалися показники клітинного імунітету: Т-загальні - 66%, Тхелпери - 49%, Т-супресори - 17%, імунорегуляторний індекс Тх/Тс - 2,8. Такі показники зберігалися на протязі 56 місяців, що пояснюється позитивною патогенетичною дією лазеротерапії. 2 31072 Джерела інформації 1. Калинин Л.П., Киселева Т.П. Аутоимунный тиреодит: Учебно-методическое пособие. – Екатеринбург: Издательство Свердловского мединститута, 1991. - 37 с. 2. Старкова Н.Г. Клиническая эндокринология (проблемы фармакотерапии) / АМН СССР. - М.: Медицина, 1983. - 288 с. 3. Левит И.Д. Аутоиммунный тиреоидит. – Челябинск, 1991. - 256 с. Таблиця 1 Показники гуморального антитиреоїдного імунітету у хворих, оперованих з приводу аутоімунного тиреоїдиту, в різні строки після курсу лазеротерапії Строк нагляду та кількість хворих 1. До лазеротерапії n=20 2. 1 місяць після проведення курсу лазеротерапії n=20 3. 3 місяці після проведення курсу лазеротерапіі n=20 4. 6 місяців після проведення курсу лазеротерапії n=18 5. Група порівняння n=25 Стат. показник Х±Sx Х±Sх P1-2 Х±Sх Р1-3 Х±Sх P1-4 Х±Sх P1-5 Показник індекса антитіл до ТГ до МК 1,18±0,12 0,89±0,05 0,45±005 0,45±0,07 0,1 >0,1 >0,1 65,14±1,93 >0,1 >0,1 17,42±1,00 11,11±1,38 0,1 0,1 0,1 >0,1 >0,1 11,37±1,21 0,1 >0,1 48,50±2,69 >0,1 >0,1 52,14±2,49 >0,1 >0,1 >0,1 55,26±2,13