Спосіб визначення показань до релапаротомії при післяопераційному перитоніті

Спосіб визначення показань до релапаротомії при післяопераційному перитоніті шляхом збору 31092 в 1 хв. А/т 110/60 мм. рт. ст. Загальний аналіз крові: Нв 116 г/л, еритроцити 3,8 тера/л, лейкоцити 14,2 гіга/л, ю. - 1, п. - 12, с. - 71, л. - 9, м. - 5. Лейкоцитарний індекс інтоксикації - 5,2. Загальний аналіз сечі: сахару немає, білок - 0,066 г/л, питома вага - 1021, лейкоцити 6-8 в полі зору, циліндри 4-5 в полі зору. Біохімія крові: загальний білок – 64 г/л, білірубін (загальна фракція) - 23,7 мкмоль/л, пряма фракція - 14,3 мкмоль/л, непряма фракція 9,4 мкмоль/л. Сечовина крові - 9,1 ммоль/л. Після проведення патогенетично обгрунтованої інфузійної терапії та перидуральної анестезії болі в животі незначно зменшились, живіт став більш м'я гким, менше виражений метеоризм. Показники гемодинаміки (пульс та артеріальний тиск) залишились без змін. Зі сторони показників клінічних аналізів крові та сечі, біохімічних аналізів крові позитивної динаміки не відмічено. Спочатку погіршення стану хворого пояснювали виникненням перистальтики та появою "газового періоду". Але виявлені у хворого клінічні та лабораторні дані, що повністю відповідали інтегральному критерію діагностики післяопераційного перітоніту, такі як болі в животі, помірний метеоризм, стійкий парез шлунковокишкового тракту, що не зник після перидуральної анестезії; а також синдроми інтоксикації, гемодинамічних порушень, печінково-ниркової недостатності забезпечили діагностику післяопераційного перітоніту і були переконливими показаннями для виконання невідкладної релапаротомії. Через 14 годин від моменту виникнення перших ознак ускладнення хворий був оперований. Під час релапаротомії в черевній порожнині виявлено 700 мл мутного випоту з неприємним запахом, наявність плівок фібріну на петлях тонкої кишки. Ознак недостатності швів після зашивання ран порожнинних органів не виявлено. Виконано субопераційний лаваж черевної порожнини та її дренування. Подальше протікання післяопераційного періоду було без ускладнень. На 12 добу після релапаротомії хворий був виписаний в задовільному стані для амбулаторного спостереження хірурга поліклініки. Хворий К. 54 роки. 18.10.1991 року оперований в невідкладному порядку з приводу гострого гангренозно-перфоративного апендициту, ди фузного фібрінозно-гнійного перітоніту. Виконана операція апендектомія, субопераційний лаваж та дренування черевної порожнини. В ранньому післяопераційному періоді зберігався парез, турбували помірні болі в животі. На 6 добу після операції, на фоні покращення стану хворого болі в животі посилились, став більш вираженим метеоризм. Симптоми подразнення очеревини не виражені. Перисталь тичні кишкові шуми ослаблені. Температура тіла 37,9°С. Пульс 118 в 1 хв. А/т 100/60 мм. рт. ст. Загальний аналіз крові: Нв 112 г/л, еритроцити 3,7 тера/л, лейкоцити 12,7 гіга/л, п. - 14, с. - 68, л. 12, м. - 6. Лейкоцитарний індекс інтоксикації - 4,0. Загальний аналіз сечі: сахару немає, білок 0,033 г/л, лейкоцити 8-12 в полі зору, еритроцити 0-1, циліндри 2-3 в полі зору. Біохімія крові: загальний білок 72 г/л, білірубін (загальна фракція) 19,7 мкмоль/л, пряма фракція 8,2 мкмоль/л, непряма фракція 11,5 мкмоль/л. Сечовина крові 7,2 ммоль/л. Враховуючи наявність парезу кишечника, в комплексі інфузійної терапії проведена його медикаментозна стимуляція, яка дала незначний позитивний ефект. Важкість стану хворого пояснили продовженим парезом шлунковокишкового тракту, і було прийняте помилкове рішення проводити надалі консервативну терапію. Але перебіг післяопераційного періоду характеризувався посиленням болей в животі, наявністю помірного метеоризму, парезу що не пройшов після медикаментозної стимуляції, синдромів інтоксикації та гемодинамічних порушень. Названі діагностичні ознаки свідчили про наявність післяопераційного перітоніту і згідно інтегрального критерію були конкретними показаннями для виконання невідкладної релапаротомії, під час якої діагноз вказаного ускладнення був підтверджений. Обсяг операції: лаваж черевної порожнини, інтубація кишечнику, дренування черевної порожнини. Подальший перебіг післяопераційного періоду був без ускладнень. На 9 добу після релапаротомії в задовільному стані хворий був виписаний для подальшого амбулаторного лікування. Таким чином, запропонованому способу властиві слідуючі переваги: 1. Можливість використання в усіх лікувальних закладах, де надають планову та екстрену хірургічну допомогу, при захворюваннях органів черевної порожнини, без додаткових витрат коштів для його реалізації. 2. Легкістю інтерпретації та простотою практичного використання, доступною кожному хірургу. 3. Високою діагностичною вірогідністю, що складає 98,5%. Всі ці положення надають підставу рекомендувати спосіб для практичного використання. Джерела інформації 1. Семко A.M. "Объективизация оценки состояния больного и диагностики ранних осложнений после неотложных оперативных вмешательств на органах брюшной полости". Дис. на здобуття наукового ступеня канд. мед. наук. Київ, 1982, 225 с. 2 31092 Таблиця Інтегральний критерій діагностики післяопераційного перітоніту __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 35 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3