Спосіб антицитокінової терапії хворих на хірургічний сепсис

Спосіб антицитокінової терапії хворих на хірургічний сепсис шляхом застосування препаратівімуномодуляторів, який відрізняється тим, що 3 тогенних молекул. На протилежність іншим методам екстракорпоральної гемокорекції, метод імуносорбції здатен прецизійно видаляти певні молекули із крові. При цьому сорбент уявляє собою фіксовані молекули антитіл, які зв'язують певні патогенні білкові молекули крові. Тому на сьогодні успішно використовують тільки дві специфічні модифікації імуносорбційної методики: метод видалення ліпопротеїнів низької щільності при спадкових формах гіперхолестеринемії (LDL-аферез), та метод сорбції з використанням протеїну А при аутоімунних захворюваннях. Метод дозволяє зв'язувати антитіла і імунні комплекси та викликати модифікації імунної відповіді. Найбільш значущими недоліками цього підходу є надзвичайно висока ціна та обмежений перелік самих імуносорбентів. Таким чином, з метою лікування септичних станів хворих даний підхід використовується тільки в окремих випадках. Найбільш близьким до заявляемого способу антициткінової терапії є застосування імунорегулятора - дріжджового рекомбінантного IL-2 - препарату ронколейкину [7]. Вплив ронколейкину здійснюється завдяки активації клональної проліферації Т- і В- лімфоцитів, посиленню ефекторного потенціалу цитотоксичних Т- лімфоцитів (CTLклітини) та природних кілерів (NK-клітин), посиленню функціональної активності мононуклеарних фагоцитів і антигенпрезентуючих клітин, збільшенню синтетичних процесів специфічних імнуоглобулинів більшості ітотипів в плазматичних клітинах, а також завдяки зменшенню апоптозу мононуклеарів та нейтрофілів. Крім того, важливим компонентом впливу препарату є також зменшення викиду ендогенних прозапальних цитокинів. Однак самостійне використання ронколейкину є однією із технологій лікування септичних станів і ефективність його застосування полягає в імунорегулюючих впливах препарату. Ронколейкін здатен викликати численні сторонні ефекти, які пов’язані також з можливістю дизрегулюючих впливів препарату на стан імунологічної реактивності за умов його тривалого застосування. Таким чином, тривале використання препарату є небажаним і пов’язане з ризиком погіршення стану хворих на хірургічний сепсис. Крім того, нерідко при використанні препарату йдеться про загострення запального процесу і тому у хірургічних пацієнтів, які в післопераційному періоді розраховують на зниження запалення в зоні розтинів тканин, спостерігаються реакції посилення запальних процесів у зоні післяопераційної рани. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу антицитокінової терапії хворих на хірургічний сепсис за допомогою послідовного застосування фармакологічних препаратів-імунорегуляторів в сполученні з методом збалансованої ультрафільтрації крові [8], що дозволяє видалити як прозапальні цитокини із крові, так і надлишок інших токсичних речовин як ендогенного, так і бактеріального походження. 33337 4 Поставлена задача вирішується тим, що призначають імуномодулятор ронколейкін у дозі 0,51,0млн МО внутрішньовенно, разово, після чого через 3,0-4,0 години здійснюють сеанс збалансованої ультрафільтраціїї крові, а після його закінчення внутрішньовенно разово застосвують пентоксифілін із розрахунку 0,2г на ін'єкцію, з можливістю повторного курсу вказаних процедур не частіше 1 разу на 3 доби. Спосіб виконується наступним чином. При розробці корисною моделі виходили з того, що наявний надлишок прозапальних цитокинів має бути видалений шляхом збалансованої ультрафільтрації крові, який повинно бути здійснено неспецифічно, тобто видалити якомога більш широкий спектр ендогенних метаболітів. При цьому в патогенезі септичних ускладнень важливу роль відіграють не тільки саме прозапальні цитокини, але й інші токсини - як бактеріальні, так і накопичені в крові, завдяки порушенню імунологічної реактивності та метаболічної активності. Причому, збалансовану ультрафільтрацію крові слід проводити через відносно короткий проміжок з моменту застосування ронколейкіну, тобто за умов індукції його імунорегулюючого впливу та асиміляції із крові самого препарату. Тому, виходячи з вказаних припущень вважалося за доцільне піддавати впливу ронколейкіну відповідних хворих протягом короткого часу (до 4 годин з моменту введення препарату, після чого проводили збалансовану ультрафільтрацію крові, що сприяло як розвитку загальних позитивних ефектів, пов'язаних з детоксікацією, так і зниженню рівня ронколейкіну (його метаболитів) в крові пацієнтів. Також за цих умов розраховували й на загальнорегулюючий вплив самого сеансу плазмафарезу на стан імунологічної реактивності організму. Крім того, після завершення сеансу збалансованої ультрафільтрації крові пацієнтам застосовували фармакологічне блокування вивільнення ендогенних прозапальних цитокинів за допомогою пентоксифілину. Хворим на хірургічний сепсис здійснюється введення ронколейкіну (0,5-1,0млн МО, в/в), а через 3,0-4,0 години з моменту його застосування проводять сеанс збалансованої ультрафільтрації крові, для якої використовували гемоконцентратор «НРН-1400 Hemocor» фірми «Minntech», (США), площею контактної поверхні 1,3м2, полісульфонні мікропористі волокна, які дозволяють видаляти з крові молекули масою меншою від 65000Да. Процес ультрафільтрації проводили при трансмембранному тиску 300,0мм рт. ст. Рідину видаляли зі швидкістю 1,0л кожні 10,0хв поки загальний об’єм видаленої рідини не сягав 3,0л на 1м2 площі контактної поверхні. Для заміщення видаленого об’єму рідини використовували рівний об’єм кристалоїдного розчину «плазмаліт» («Baxter Oncology», GmbH/Asta Medica/AWD). Після закінчення сеансу ультрафільтрації застосовували препарат пентоксифілін (0,2г, в/в інфузія). Вказаний комплекс процедур за необхідності може бути виконано повторно не частіше, ніж 1 раз на три доби. Розроблений спосіб призначений для застосування у відділеннях знаходження післопераційних 5 33337 септичних хворих, відділеннях інтенсивної терапії та реанімації хворих. Приклад конкретного виконання способу. Хвора М., 27 років, перенесла оперативне втручання з приводу сальпінгоофориту, який був ускладнений пельвіоперитонітом. В післяопераціному періоді спостерігався розвиток септичного стану. На третю добу з моменту розвитку септичного стану хворій внутрішньовенно було застосовано препарат ронколейкін (1,0млн МО), а через 3,0 години проведено сеанс збалансованої ультрафільтрації крові на гемоконцентраторі «НРН-1400 Hemocor» фірми «Minntech», (США), площею контактної поверхні 1,3м2, полісульфонні мікропористі волокна, які дозволяють видаляти з крові молекули масою меншою від 65000Да. Процес ультрафільтрації проводили при трансмембранному тиску 300,0мм рт. ст. Рідину видаляли зі швидкістю 1,0л кожні 10,0хв поки загальний об’єм видаленої рідини не сягав 3,0 л на їм2 площі контактної поверхні. Для заміщення видаленого об’єму рідини використали рівний обєм кристалоїдного розчину «плазмаліт» («Baxter Oncology», GmbH/Asta Medica/AWD). Ще через 2,5 години пацієнтці в/в введено 0,2 препарату «трентал» (пентоксифілін). Спостереження на протязі наступних 5 діб виявило суттєве покращення стану пацієнтки, а після повторного застосування комплексу заходів (6 доба з моменту першого застосування) у хворої на протязі трьох діб спостерігалась нормалізація показників температури, відновлення фізичної активності, покращення самопочуття. Пацієнтка виписана у задовільному стані з лікарні через 15 діб з моменту оперативного втручання. Проведені на сьогодні спостереження ефективності застосування способу довели зниження летальності хворих на 27,3% (Р