Спосіб кількісного визначення мефенамінової кислоти

Винахід стосується аналізу матеріалів, конкретно визначення лікарського препарату - мефенамінової кислоти (див. Машковский М.Д., Лекарственные средства, Кишинев, "Картя Молдовеняскэ", 1989 г., т. I, с. 174) люмінесцентним способом. Відомий спектрофотометричний спосіб визначення мефенамінової кислоти у фармацевтичних препаратах [див Sastry C.S.P., Manraba D.S., Rao К.E. Indian J. Pharm. Sci., 1985. v. 47, № 3 p. 123-124]. У відповідності із вказаним способом пробу речовин в метанолі, яка містить 15-150 мкг мефенамінової кислоти, випарюють на водяній бані. Залишок розчиняють у 1 мл 0,2%-го розчину кобальтнітриту натрію і 2 мл фосфорної кислоти і витримують 15 хв на кип'ячій водяній бані. Суміш розбавляють водою до об'єму 10 мл і вимірюють оптичну густину при 395 нм. Спосіб дозволяє визначити від 15 до 150 мг мефенамінової кислоти у 10 мл розчину. Але відомий спосіб має невелику чутливість визначення - 1,5 мкг/м. Це пов'язано з тим, що внаслідок реакції утворюється продукт, який має невеликий молярний коефіцієнт поглинання. Найближчим до способу, що заявляється, є люмінесцентний спосіб визначення мефенамінової кислоти у лікарських препаратах (див. Хабаров А.А. и др., авторское свидетельство СССР № 828083). У відповідності з вказаним винаходом таблетки подрібнюють (0,05 г), розчиняють у 60-70 мл диметилформаміду і розбавляють до 100 мл. До 9 мл приготовленого розчину додають 1 мл 0,5%-го розчину хлориду амонію в етанолі, 1 краплю 2Н розчину NH4OH і вимірюють інтенсивність люмінесценції при 447 нм. Дане рішення вибрано прототипом/ Прототип збігається із винаходом, що заявляється, у тому, що містить такі операції: приготування проби; взаємодія проби з хімічним реагентом у розчині; вимірювання інтенсивності люмінесценції розчину. Але спосіб за прототипом забезпечує чутливість визначення 0,01 мкг/мл. Окрім того він вимагає досить велику кількість токсичного розчинника - 100 мл диметилформаміду. Це можна пояснити тим, що у способі за прототипом використовується молекулярна люмінесценція органічного ліганду - мефенамінової кислоти, яка посилена внаслідок комплексоутворення з іоном алюмінію. Завдяки цьому молекула одержує більш жорстку структуру, що сприяє зменшенню коливань молекули, які призводять до гасіння люмінесценції. Але інтенсивність люмінесценції самої мефенамінової кислоти невелика, тому неможливо досягнути більш високої чутливості визначення. В основу винаходу поставлено задачу створити спосіб кількісного визначення мефенамінової кислоти, у якому за рахунок заміни реагентів забезпечити підвищення чутливості визначення. Поставлену задачу вирішено у способі кількісного визначення мефенамінової кислоти, який включає приготування проби для аналізу, взаємодію її з хімічним реагентом у розчиннику і вимірювання інтенсивності люмінесценції розчину тим, що пробу піддають взаємодії із стандартним розчином хлориду тербію при рН 7,0-7,5 у присутності тритону х-100 і триоктилфосфіноксиду з подальшим вимірюванням інтенсивності люмінесценції тербію, по величині якої визначають концентрацію мефенамінової кислоти. Новим у заявляємому винаході є використання сенсибілізованої люмінесценції іона тербію, посиленої у присутності поверхнево-активної речовини - тритону х-100 та донорно-активної домішки - триоктилфосфіноксиду. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляється, і досягненим результатом можна пояснити слідуючим. Підвищення чутливості стало можливим завдяки використанню сенсибілізації люмінесценції іона тербію, яка здійснюється внаслідок внутрішньомолекулярної передачі енергії збуджувача від молекули ліганда - мефенамінової кислоти. Мефенамінова кислота мае в ультрафіолетовій області спектра смугу поглинання (l макс = 280нм ) з високим молярним коефіцієнтом поглинання e = 28000 . Це обумовлює можливість ефективного поглинання світлової енергії. Триплетний рівень ліганду становить 20800 см-1 і близький до рівня першого збудженого стану іону тербію (20500 см-1). Це сприяє ефективній передачі енергії від ліганду на іон лантаніду і забезпечує тим самим більш високу інтенсивність люмінесценції у порівнянні з прототипом. Використання поверхнево-активної речовини - тритону х-100 дозволяє збільшити жорсткість молекули комплексу Тb - мефенамінова кислота, а також понизити ступінь входження молекул води, які гасять люмінесценцію у внутрішню сферу комплексу. Триоктилфосфіноксид сприяє збільшенню мікроупорядкування і жорсткості структури навколо як ліганду, так і центрального іона, а за рахунок цього зменшується кількість структур, які сприяють гасінню. Взаємодія мефенамінової кислоти з тербієм відбувається у області рН від 4,0 до 9,5, максимум люмінесценції комплексу спостерігається в інтервалі рН 7,0-7,5 (фіг. 1), яке утворювали шляхом додавання 0,4 мл 40%-го розчину уротропіну. Інтенсивність люмінесценції тербію у розчині оптимальна при додаванні 0,3 мл 1%-го розчину тритону х-100 (фіг. 2) та 0,5 мл 0,1 моль/л етанольного розчину триоктилфосфіноксиду (фіг. 3). Приклад. 2 таблетки лікарського препарату "Мефенамінова кислота" ретельно розтирають у ступці. Наважку препарату 580 мг розчиняють у дистильованій воді у мірній колбі на 100 мл при постійному додаванні NaOH, доводячи рН до 8,0. Суміш відстоюють, розчин фільтрують. Визначення проводять за методом добавок (Васильєв В.П. Аналитическая химия. Москва, Высшая школа. 1989, т. 2, с. 8]. Для цього у три пробірки вміщують по 0,1 мл приготовленого розчину, у дві пробірки додають 0,2 мл та 0,5 мл стандартного розчину мефенамінової кислоти з концентрацією 1 мг/мл. У три пробірки додають по 0,1 мл розчину хлориду тербію із заданою кількістю 1 мг/мл, а також по 0,4 мл 40%-го розчину уротропіну, 0,3 мл 1%-го розчину тритону х-100 і 0,5 мл 0,1 моль/л етанольного розчину триоктилфосфіноксиду і доводять об'єм до 10 мл водою. Паралельно готують розчин холостої проби, яка містить усі компоненти, окрім мефенамінової кислоти. Проби перемішують, вимірюють інтенсивність люмінесценції тербію при l = 546нм на спектрометрі СДЛ-1, або на іншому люмінесцентному спектрометрі, який дозволяє реєструвати інтенсивність люмінесценції у видимій області спектру. Вміст мефенамінової кислоти розраховують за методом добавок. Чутливість способа, яка визначена за допомогою стандартних розчинників мефенамінової кислоти, складає 0,00025 мкг/мл. Точність і достовірність виявлення мефенамінової кислоти у розчині перевірені шляхом статистичної обробки результатів визначення. При n=5, Р=0,95 величина середнього статистичного визначення Sr=0,04-0,05. Таким чином, спосіб дозволяє підвищити чутливість визначення мефенамінової кислоти на два порядки величини.