Спосіб визначення індивідуальної чутливості до депресорних простагландинів у хворих на резистентну гіпертонію

37336 Винахід належить до галузі медицини, а саме,- кардіології, і може бути застосований у стаціонарних та амбулаторних умовах. Відомий спосіб контролю ефективності лікування простагландинами хворих на резистентну гіпертонію (див.: С.М. Нетряна, 0.К.Джусинов та інші // Кардіологія. - 1991.- № 12, том 31.- С.35-37 – прототип) включає проведення біохімічних досліджень крові до та після лікування простагландинами на фоні базисної терапії. Як біохімічний критерій використовують активність калликрієн-кіні-нової системи (ККС) у плазмі крові, яку визначали спектрофотометричним методом. Контроль ефективності лікування простагландинами підтверджували при збільшенні активності ККС відносно її вихідного рівня. Недоліком цього способу є те, що він передбачає визначення ефективності лікування простагландинами, тільки після закінчення курсу терапії, тому що зміна великості KKС, яка є біохімічним критерієм, під впливом простагландинів не одразу, а на 17-18 день лікування, що утворює можливість несвоєчасного призначення адекватної терапії хворим на резистентну гіпертонію. Задача винаходу: підбирання біохімічного критерію з високою специфічністю для прогнозування з початку курсу лікування ефективності призначення простагландина на фоні базисної терапії хворим на резистентну гіпертонію. Для рішення цієї задачі автори пропонують спосіб визначення індивідуальної чутливості до депресорних простагландинів у хворих на резистентну гіпертонію, який включає проведення біохімічних досліджень крові до та після лікування. Як біохімічні критерії використовують великості активності реніну та простагландина Е 1. Ці критерії визначають на другий день лікування простагландином Е2 на фоні базисної терапії. За результатами дослідження вважають показаним призначення депресорних простагландинів даному пацієнту. Відмінними ознаками є: - використовують як біохімічні критерії великості активності реніну та простагландина Е 1, які додатково визначають на другий день лікування простагландином Е 2, на фоні базисної терапії; - при збільшенні активності реніну на 150 % і більше та простагландина Е1 на 10 % і більше відносно їх вихідного рівня, вважають показаним призначення депресорних простагландинів даному пацієнту. Вибір активності реніну у плазмі крові як біохімічного крітерію зумовлений тим, що призначений простагландин Е2 впливає безпосередньо на паренхиму нирок, де синтезується ренін, і це дозволяє індивідуально визначати ефективність лікування простагландином Е вже на початку курсу терапії. Крім того, треба враховувати, що ендогенний простагландин Е сприяє вазодилітації і зменшенню великості загального периферічного опору судин (ЗПОС), тобто зниженню артеріального тиску (AT). Через те одночасне дослідження активності реніну та простагландину Е 1 доцільно використовувати як біохімічні критерії, що характеризують нормалізацію нейрогуморальної системи регуляції AT спочатку курсу лікування простагландином E2 (див.: 1. Derber J.G., Keller R.T. Nies A.S. // Cire. Res. – 1979. - Vol. 44 - P.796-799; 2. Abe K., Yasujima, Chiba S. et al. // Prostaglondins. - 13 77 -Vol. 14 - P.513-521). Відмінні ознаки відповідають критерію “новизна” та вимогам винахідницького рівня. Дослідження за запропонованим способом проведені у клініці інституту терапії АМН України на 63 хворих. Впровадження запропонованого способу у медичній практиці дозволяє своєчасно призначити адекватне лікування, відвернути розвиток ускладнень, збільшити довгочасність ремісії. Запропонований спосіб здійснюється наступним чином. 1. До лікування резистентної гіпертонії у плазмі крові визначають активність реніну та проста-гландина Е1 за радіоімунологичним методом. 2. Назначають лікування простагландином Е 2, наприклад, простеноном, шляхом внутрішньовенного введення зі швидкістю 16-18 крапель у хвилину, на фоні базисної терапії під контролем артеріального тиску (AT) та частоти серцевих скорочень (ЧСС). 3. На другий день лікування проводять контрольне визначення активності реніну у плазмі (АРП) та простагландина Е 1 за п. 1. 4. Судять про чутливість до простагландинів при лікуванні резистентної гіпертонії при збільшенні АРП на 150 % і більше та простагландину Е1 на 10 % і більше, відносно їх вихідного рівня. 5. Після закінчення курсу лікування повторно визначають АРП та активність простагландина Е 1 у плазмі крові за п.1. 6. При мінімальній активності обраних біохімічних критеріїв хворому на резистентну гіпертонію призначують інший вид медикаментозного або немедикаментозного лікування. У таблиці показана ефективність лікування депресорними простагландинами за запропонованим способом. Таблиця Контрольні показники Активність реніноплазми (АРП), нг/мл×ч Кількість Содержание простагландину Е у плазмі крові, нмоль/л До лікування На другий день лікування Після закінчення курсу лікування 1,36±0,10 3,99±0,18 р