Спосіб прогнозування ефективності лікування хворих на хронічний пієлонефрит

Спосіб прогнозування ефективності лікування хворих на хронічний пієлонефрит, який ґрунтується на оцінюванні загального стану пацієнта, його віку і статі, температурної реакції, ступеня вираження больового синдрому в поперековій ділянці, змін зі сторони крові (лейкоцитоз, ШОЕ) та сечі (протеїнурія, лейкоцитурія, бактерурія), який відрізняється тим, що додатково визначають маркери синдрому ендогенної інтоксикації (середньомолекулярні пептиди (СМП) на довжині хвилі 254 і 280нм у сечі, СМП на довжині хвилі 280нм в еритроцитах, еритроцитарний індекс ендогенної інтоксикації (ЕІЕІ ер), сироватковий вміст Т-лімфоцитів загальних, Т-лімфоцитів з властивостями супресорів, О-клітин, імуноглобулінів класу М та G з наступною побудовою формули прогнозованої ефективності лікування (У): У=2,09Х1-0,02Х2+0,06Х3-0,62Х4+0,12Х5+ +0,27Х6+0,80Х7+0,61Х8+0,39Х9-2,25Х10-1,27Х11 U 2 (19) 1 3 37677 нефрит, у якому шляхом визначення та оцінки додаткових клініко-лабораторних критеріїв досягають підвищення точності прогнозування ефективності лікування пацієнтів вказаного профілю. Поставлене завдання вирішують тим, що у способі прогнозування ефективності лікування хворих на хронічний пієлонефрит, який ґрунтується на оцінюванні загального стану пацієнта, його віку і статі, температурної реакції, ступеня вираження больового синдрому в поперековій ділянці, змін зі сторони крові (лейкоцитоз, ШОЕ) та сечі (протеїнурія, лейкоцитурія, бактерурія), згідно корисної моделі додатково визначають маркери синдрому ендогенної інтоксикації (середньомолекулярні пептиди (СМП) на довжині хвилі 254 і 280нм у сечі, С МП на довжині хвилі 280нм в еритроцитах, еритроцитарний індекс ендогенної інтоксикації (ЕІЕІ ер), сироватковий вміст Т-лімфоцитів загальних, Т-лімфоцитів з властивостями супресорів, Оклітин, імуноглобулінів класу М та G з наступною побудовою формули прогнозованої ефективності лікування (У): У=2,09Х1-0,02Х2+0,06Х3-0,62Х4+0,12Х5+ +0,27Х6+0,80Х7+0,61Х8+0,39Х9-2,25Х10-1,27Х11-0,04Х12, де: X1 - стать пацієнта (умовне позначення: чоловіки - 1; жінки - 0); Х2 - вміст середньомолекулярних пептидів на довжині хвилі 254нм у сечі в ум.од.; Х3 - вміст середньомолекулярних пептидів на довжині хвилі 280нм у сечі в ум.од., Х4 - сироватковий вміст Т-лімфоцитів загальних у %; Х5 - тривалість захворювання (умовне позначення: до 5 років - 0; 5-10 років - 1; понад 10 років 2; Х6 - еритроцитарний індекс ендогенної інтоксикації в од.; Х7 - сироватковий вміст Т-лімфоцитів з властивостями супресорів у % ; Х8 - сироватковий вміст 0-клітин в %; Х9 - кількість лейкоцитів у периферійній крові (умовне позначення - до 8,0·10л-1 - 0; понад 8,0·109/л-1 - 1); X10 - сироватковий вміст імуноглобуліну М в ум.од.; X11 - сироватковий вміст імуноглобуліну G в ум.од.; X12 - вміст середньомолекулярних пептидів на довжині хвилі 280нм в еритроцитах в ум.од. Для побудови формули використали рекомендації J.D. Finn; кореляційний аналіз провели за принципами Н.С. Мисюк и соавт., R.B. Darlington, регресійний аналіз - за Пірсоном. Для спростування нульової гіпотези використали критерії Фішера та Дарбіна-Ватсона. Спосіб здійснюється наступним чином: при поступленні пацієнта у стаціонар, крім загальноприйнятих показників (загальний аналіз крові з визначенням кількості лейкоцитів, аналіз сечі) з урахуванням тривалості захворювання додатково визначають маркери синдрому ендогенної інтоксикації (середньомолекулярні пептиди (СМП) на довжині хвилі 254 і 280нм у сечі, СМП на довжині хвилі 280нм в еритроцитах, еритроцитарний індекс 4 ендогенної інтоксикації (ЕІЕІ ер), сироватковий вмісту Т-лімфоцитів загальних, Т-лімфоцитів з властивостями супресорів, О-клітин, імуноглобулінів класу М та G) і за вищенаведеною формулою визначають величину У. Максимальну ефективність лікування слід очікувати за величини У більше 13 балів, середню 10-13 балів, мінімальну - менше 10 балів. Отримання величини У менше 10 балів аргументує призначення більш оптимального за дією на провідні ланки патогенезу хвороби лікувального комплексу, наприклад, двох антибіотиків одночасно або антибіотиків резерву, дезінтоксикаційної терапії, нестероїдних протизапальних препаратів III покоління, фітодіуретиків з перших же днів перебування пацієнта у стаціонарі. Приклад 1 Пацієнтка К., 38 років. Клінічний діагноз - хронічний двобічний необструктивний пієлонефрит, фаза активного запалення з порушенням концентраційної функції нирок. Хворіє 6 років. Періодично (2 рази на рік) лікується стаціонарно з приводу загострення процесу. Госпіталізована у зв'язку з загостренням процесу після переохолодження. При обстеженні: дизурія (частота сечовипускань 10 раз на добу), температура тіла - 37,5°С, позитивний симптом Пастернацького з обох сторін. Лейкоцити крові - 12,9·109/л-1, ШОЕ - 28мм/год. Аналіз сечі: білок - 1,47г/л, лейкоцити - 35-40, еритроцити - 6-8, циліндри гіалінові - 4-5 у полі зору, бактерії - багато. СМП 254 у сечі - 189ум.од., СМП 280 у сечі - 228ум.од., сироватковий вміст Тлімфоцитів загальних - 52%, ЕІЕІ - 32од., сироватковий вміст Т-лімфоцитів з властивостями супресорів - 17%, О-клітин - 23%, імуноглобулінів класу М - 1,62 ум.од., класу G - 11,5ум.од., вміст середньомолекулярних пептидів на довжині хвилі 280нм в еритроцитах - 181ум.од. За наведеною вище формулою визначили прогнозовану ефективність лікування У (14,76) максимальна ефективність. Пацієнтці призначили ципрофлоксацин по 0,5г 2 рази на добу парентерально, канефрон по 2 таблетки два рази на день перорально, троксевазин по 1 капсулі тричі на день, імунал по 1 таблетці тричі на день, УВЧ на ділянку нирок. Через 7 днів констатована виражена позитивна динаміка запального процесу - нормалізація температури тіла, зникла дизурія. Лейкоцити крові - 8,1·109/л-1, ШОЕ - 18мм/год. Аналіз сечі: білок - сліди, лейкоцити - 6-8, еритроцити - 4-5, циліндри гіалінові - 4-5 у полі зору, бактерії - невелика кількість. Повна клініко-лабораторна ремісія процесу досягнута на 10-й день лікування. Приклад 2 Пацієнтка С., 67 років. Клінічний діагноз - хронічний двобічний необструктивний пієлонефрит, фаза активного запалення з порушенням концентраційної функції нирок. Ренопаренхіматозна артеріальна гіпертензія, II стадія, гіпертензивне серце, СН II а ст. Хворіє 20 років. 3-4 рази на рік лікується стаціонарно з приводу загострення процесу, амбулаторно постійно вживає гіпотензивні препарати. Госпіталізована у зв'язку з загостренням процесу після переохолодження. При обстеженні: AT - 180 і 5 37677 100 мм рт.ст., дизурія (частота сечовипускань - 12 раз на добу), температура тіла -38 град С, позитивний симптом Пастернацького з обох сторін. Лейкоцити крові - 14,2·109/л-1, ШОЕ - 36мм/год. Аналіз сечі: білок - 1,12 г/л, лейкоцити - на 1/2 поля зору, еритроцити - 10-12, циліндри гіалінові (4-5) та зернисті (1-2) у полі зору, бактерії - багато. СМП 254 у сечі - 260ум.од., СМП 280 у сечі - 280ум.од., сироватковий вміст Т-лімфоцитів загальних - 45%, ЕІЕІ - 41од., сироватковий вміст Т-лімфоцитів з властивостями супресорів - 11%, О-клітин - 28%, імуноглобулінів класу М - 2,16ум.од., класу G 12,02ум.од., вміст середньомолекулярних пептидів на довжині хвилі 280нм в еритроцитах - 241ум.од. За наведеною вище формулою визначили прогнозовану ефективність лікування У (8,48) мінімальна ефективність. Пацієнтці призначили ципрофлоксацин по 0,5 2 рази на добу парентерально, норбактин по 0,2 два рази на день перорально, уролесан по 15 крапель тричі на день на цукор під язик, троксевазин по 1 капсулі тричі на день, імунал по 1 таблетці тричі на день, кандесар по 8мг двічі на день перорально, небілет по 5мг/добу перорально. Через 7 днів загалом констатована позитивна динаміка запального процесу - зниження температури тіла, зменшення дизурії. Однак пацієнтку продовжували турбува ти біль у поперековій ділянці, субфебрильна температура тіла, пітливість, астенія. AT 150 і 90мм.рт.ст. лейкоцити крові - 12,3·109/л-л, ШОЕ - 24мм/год. Аналіз сечі: білок - 0,71 г/л, лейкоцити - 30-40, еритроцити - 5-7, циліндри гіалінові Комп’ютерна в ерстка А. Рябко 6 - 6-7, зернисті - 1-2 у полі зору, бактерії - велика кількість. Пацієнтці призначено максипін по 500мг двічі на добу парентерально, гатифлокс по 400мг/добу перорально, ранселекс по 25мг двічі на день перорально, канефрон по 2 табл. тричі на день, вітамін Е по 100мг/добу перорально. Продовжена вищевказана гіпотензивна терапія. Часткова клініко-лабораторна ремісія процесу досягнута на 17-й день лікування - нормалізація температури тіла, зникнення дизурії, лейкоцити крові 8,4·109/л-л, ШОЕ - 21мм/год. Аналіз сечі: білок 0,47г/л, лейкоцити - 8-10, еритроцити - 4-5, циліндри гіалінові - 4-5 у полі зору, бактерії - невелика кількість. Пацієнтці амбулаторно призначено протирецидивну терапію. З наведених прикладів з очевидністю проявляється основна перевага запропонованого способу - підвищення точності прогнозування ефективності лікування пацієнтів вказаного профілю за рахунок отримання інформації у кількісному вираженні і скорочення часу лікування шляхом призначення оптимального за дією на провідні ланки патологічного процесу медикаментозного комплексу з перших днів їх перебування в стаціонарі. Отже, запропонований спосіб забезпечує вищий, ніж за способом-прототипом рівень точності та інформативності при прогнозуванні ефективності лікування пацієнтів з хронічним пієлонефритом і може бути впроваджений в медичну практику як перспективна медична технологія індивідуалізовано спрямованого лікувального процесу. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601