Спосіб лікування цукрового діабету і і іі типів за допомогою клітинних трансплантатів різного походження

Спосіб лікування цукрового діабету І і II типів за допомогою клітинних трансплантатів різного походження, що включає приготування і введення біологічного матеріалу імунокорегуючої дії, який відрізняє ться тим, що додатково проводять індивідуальний підбір клітинних препаратів, що корегують метаболічні, ендокринні та автоімунні розлади, залежно від типу цукрового діабету, наявності його ускладнень та типу імунофізіологічних порушень; зазначені клітинні препарати вводять після введення антигістамінного препарату тавегілу, при ЦД І типу використовують кріоконсе U 2 (19) 1 3 37684 кількості рецепторів до інсуліну на клітинах та зміною спорідненості до цього гормону, що призводить до активізації тромбоутворення і порушення фібринолізу. Патогенез діабету другого типу (ЦД II типу) часто характеризується підвищенням концентрації гліколізованого гемоглобіну (Hb Alс). Індуковане зниження цього показника зменшує ризик ускладнень цукрового діабету. Стандартна гіпоглікемічна терапія спрямована на зниження Hb Alс, що зменшує ризик розвитку серцево-судинних захворювань. У хворих з цукровим діабетом часто розвивається коронарний атеросклероз, і основна стратегія лікування полягає в кардіоваскулярному захисті. Частим ускладненням цукрового діабету II типу є діабетичні нейропатії. Автоімунна агресія з розвитком неспецифічної запальної реакції може визивати діабетичний інфаркт нирок, який частіше відбувається у пацієнтів з дефіцитом кортизолу.. Дефіцит кортизолу розвивається при вираженій дисфункції надниркової залози. Автоімунний компонент часто асоційований з хронічним ацидозом, що знижає адаптаційні можливості організму в цілому. Велика роль деяких мікроелементів в індукції ускладнень цукрового діабету, наприклад, порушення синтезу катехоламінів. Хронічний прогресуючий ацидоз сприяє розвитку порушення співвідношення мікроелементного складу, при якому відбувається виборче усмоктування катіонів важких металів, нестача магнію, що негативно відображається на виробітку інсуліну і прискорює гибель В-клітин. Дефіцит магнію викликає необоротні порушення імунної і ендокринної систем, а також надлишкове насичення організму фосфа тами, що викликає формування дисліпопротеїнемій і сприяє ожирінню. Лікування цукрового діабету повинно бути спрямоване на два патогенетичені механізми: регенерацію β-клітин підшлункової залози і секрецію інсуліну, та покращення резистентності до інсуліну. Комплексне лікування повинно бути спрямовано також на отримання позитивного кардіоваскулярного ефекту, зниження адгезивності тромбоцитів та інших клітин крові, нормалізацію концентрації простагландина Е, нормалізацію гемореології, зокрема, фібріноліза, стимуляцію природних антиоксидантів, усунення автоімунного компоненту. На сьогоднішній час для лікування захворювань, що супроводжуються метаболічними та ендокринними розладами використовують клітинні препарати, але повністю не визначені механізми дії стовбурових клітин, необхідна кількість клітинного матеріалу, що вводиться, найбільш адекватний спосіб введення стовбурови х клітин, методи діагностики клінічної ефективності клітинної терапії [Рахмат-Заде Т.М., Скридлевская Е.А., Акчурин Р.С. Костномозговые стволове клетки в лечении ишемической болезни сердца //Кардіологія. - 2007. - №1. - С.47-51]. Відомий спосіб лікування ендокринних та автоімунних захворювань [патент UA №19976, 1997р. Спосіб трансплантації культури клїшн. Алексієнко О.О., Слюсарев О.А.], включає лапаротомію, формування із великого сальника капсули, в порожни 4 ну якої вводять дренаж, а через нього - культуру клітин. Перед введенням культури в порожнину капсули протягом двох - п'яти діб щодобово вводять димексид, а після введення культурі клітин живильне середовище протягом 5-7 днів, причому капсулу розміщують в підкожно-жировій клітчатці. Недоліком відомого способу є те, що він технічно трудомісткий. Крім того автори використовували для трансплантації культуру клітин, а за даними багатьох авторів існує небезпека онкогенної трансформації при тривалому культивуванні клітин в живильному середовищі in vitro [Tolar J., Nauta A.J., Osborn M.J. et al. Sarcoma derived from cultured mesenchymal stem cells //Stem Cells. 2007. - V.25, №2. - P.371-379.; Miura M, Miura Y., Padilla-Nach H.M. et al. Accumulated chromosomal instability in murine bone marrow mesenchymal stemcells leads to malignant transformation //Stem Cells. - 2006. - V.24, №4. - P.1095-1103.] Також при даному методі введення культури клітин існує висока ймовірність розвитку гнійно-запальних ускладнень. Найбільш близьким до запропонованого процесу є спосіб лікування цукрового діабету з використанням лікарського препарату імунокорегуючої дії на основі клітинної суспензії [патент UA №27048, 2000р. Лікарський препарат імунокорегуючої дії на основі клітинної суспензії. Спосіб лікування цукрового діабету з використанням цього препарату. Смикодуб О.І., Єфімов АС, Новицька А.В.]. Він включає приготування і введення біологічного матеріалу імунокоррегуючої дії, який одержують використовуючи ембріони строком 5-8нед. гестації, що складається з ядровміщуючи х клітин в кількості від 5 до 90·106/мл, кількість колонієутворюючих одиниць грануцитарного ряду становить від 20 до 80·103/мл, кількість колонієутворюючих одиниць бластів - від 0,5 до 9·103/мл, кількість ранніх попередників гемостазу - від 1 до 9·106/мл. Препарат додатково містить диметилсульфоксид в кількості від 3 до 1%. Препарат вводиться в дозі 0,5-5мл. шляхом введення частини нативних гемопоетичних клітин, а в подальшому повторного введення криоконсервованих клітин, що зберігаються в банкі; шляхом введення всього нативного зразка; шляхом введення частини або всього криоконсервованого матеріалу даного зразку. Зазначений препарат вводять до або після терапії цитостатичними препаратами. Ефект лікування оцінюється по рівню зниження глікемії, зменшенню дози інсуліну, що вводиться, виникненню гіпоглікемічних станів, кількості еритроцитів периферичної крові, що вміщують фетальний гемоглобін, наявності клітин, що мають Y-хромосому, зміні показників імунного статусу (вміст в крові Т- і Влімфоцитів, імуноглобулінів). Недоліками відомого способу є те, що використовуються клітини дуже ранніх сроків гестації. На теперішній час існує велика кількість робіт, в яких представлені результати досліджень по детальному вивченню спонтанного канцерогенезу після використання ембріональних стволови х клітин ранніх строків гестаціїї і мезинхімальних клітин на експериментальних тваринних моделях, в культурі in vivo і у людини. Також, клінинна суспензія виго 5 37684 товлена із ембріонів строком 5-8нед. гестації містить дуже малу кількість ядровміщуючи х клітин, що здатні до експансії. Крім того, використання цитостатиців до або після застосування препарату на основі суспензії клітин, на нашу думку, може суттєво негативно вплинути на спектр факторів клітинного мікрооточення реципієнта і змінити вектор трандифференціровки клітин. Неможливим, на нашу думку, також є використання нативних препаратів, оскільки це не може бути сумісним з повним обстеженням препарату на бактеріальну контамінацію та наявність вірусів. Ідентифікація мозаїчних клітинних клонів, що несуть Yхромосому є необґрунтованою через низький процент вмісту ци х клітин серед клітинних популяцій організму реципієнта. В основу запропонованого способу лікування цукрового діабету І і II типів за допомогою клітинних трансплантатів різного походження поставлена задача розробки удосконаленого методу проведення корекції метаболічних, ендокринних та автоімунних розладів, з індивідуальним оптимальним підбором клітинних препаратів різного походження: гемопоетичних клітин кордової крові і фетальних стовбурови х клітин, та їх кількісного клітинного складу. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі лікування цукрового діабету, який включає приготування і введення біологічного матеріалу імунокоррегуючої дії згідно з корисною моделлю додатково проводять індивідуальний підбір клітинних препаратів, що корегують метаболічні, ендокринні та автоімунні розлади, в залежності від типу цукрового діабету, наявності його ускладнень та типу іммунофізіологічних порушень; зазначені клітинні препарати вводять після введення антигістамінного препарату - тавегілу, при ЦД І типу використовуючи кріоконсервовані препарати гемопоетичних стовбурових клітин, виготовлені із печінки ембріонів строком 11нед. гестації, що складається з колонієутворюючих одиниць ГМ в кількості від 30 до 80·106/мл, і вводять в дозі 0,52мл.; при ЦЦ II типу використовують кріоконсервовані препарати виготовлені з кордової крові, що містить колонієутворюючих одиниць ГМ в кількості від 1 до 15·106/мл.; препарат вводять в дозі 2040мл.; ефект лікування оцінюють по зменшенню дози інсуліну, що вводиться, виникненню гіпоглікемічних станів, рівню зниження глікемії, позитивній зміні показників імунного статусу та біохімічних показників: рівень субпопуляцій імунокомпетентних клітин, шляхом визначення експресії диференціальних рецепторів CD3, CD4, CD8, CD11a, CD16, CD19, CD20, CD25, CD34, CD38, CD95, CD162, концентрація імуноглобулінів, рівень експресії HLA-DR+, глікозильованого гемоглобіну, вмісту мікроелементів (Mg++, Са++, K+, Na4, хлориди), ферментів, продуктів перекісного окислення ліпідів Комп’ютерна в ерстка О. Рябко 6 (дієнові кон'югати, оксідієнові кон'югати, триєнові кон'югати, тетрадієнові кон'югати) та природних про антиоксидантів (α-токоферол, β-каротин), Спептиду та S-пептиду. Заявнику невідомі приклади лікування цукрового діабету 1 і II типів з застосуванням методу вибору прогенераторних гемопоетичних клітин різного походження. Суть корисної моделі ілюструється прикладом її конкретного виконання. Спосіб реалізується в кілька етапів, наприклад, спочатку проводили індивідуальний підбір клітинного препарату (походження та клітинність), враховуючи тип діабету та важкість перебігу захворювання, тип іммунофізіологічних порушень. Якщо виявляється цукровий діабет 1 типу пацієнту вводять спочатку антигістамінний препарат - тавегіл, після чого вводять кріоконсервований препарат гемопоетичних стовбурових клітин, виготовлений із печінки ембріонів строком 11нед. гестації, який складається з колонієутворюючих одиниць ГМ в кількості від 30 до 80·106/мл в дозі 0,5-2мл. Якщо виявляли ЦЦ II типу пацієнтам після введення тавегілу використовували кріоконсервований препарат виготовлений з кордової крові, що містить колонієутворюючих одиниць ГМ в кількості від 1 до 15·106/мл. Препарат вводили в дозі 2040мл. Потім проводили на 7 та 30 добу після введення препарату визначення зміни показників імунного статусу та біохімічних показників для визначення ефективності проведеного лікування. Позитивним ефект вважали при зниженні рівня глюкози в сироватці крові, нормалізації рівня субпопуляцій імунокомпетентних клітин, шляхом визначення експресії диференціальних рецепторів CD3, CD4, CD8, CD11a, CD16, CD19, CD20, CD25, CD34, CD38, CD95, CD162, нормалізації концентрації імуноглобулінів, рівеня експресії HLA-DR+, глікозильованого гемоглобіну, вмісту мікроелементів (Mg++, Са++, K+, Na+, хлориди), ферментів, продуктів перекісного окислення ліпідів (дієнові кон'югати, оксідієнові кон'югати, триєнові кон'югати, тетрадієнові кон'югати) та природних про антиоксидантів (α-токоферол, β-каротин), С-пептиду та S-пептиду. Таким чином, індивідуальний підбір клітинних препаратів в залежності від типу цукрового діабету, наявності ускладнень (ангіопатій та нефропатій) і характеру іммунофізіологічних порушень, дає змогу проводити спрямовану корекцію метаболічних ендокринних та автоімунних порушень, при цьому знизити гіперглікеміє, зменшити дозу інсуліну, зменшити прояви автоімунного компоненту, відновити гемопоез, зменшити такі укладення цукрового діабету інфекційні, нейропатії, та серцевосудинних захворювання. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601