Спосіб одержання вуглецевмісного біоматеріалу

Спосіб одержання вуглецевмісного біоматеріалу, що передбачає використання квазівільного попереднього спікання шихти із суміші вихідних компонентів біологічного гідроксіапатиту "Остео 3 38877 охолодження попередньо спеченого матеріалу, подрібнення до порошку та формування у вигляді блоків заданих форми та розмірів перед кінцевим спіканням, який відрізняється тим, що перед попереднім спіканням до шихти вводять спочатку частину біологічного гідроксиапатиту «Остеоапатиту» у вигляді 40-47%мас. кісткового борошна, застосовуючи його одночасно як вуглецемістку складову компоненту, та натрієвоборосилікатну склофазу, а перед кінцевим спіканням додається решта від необхідної кількості мінеральної фази біологічного гідроксиапатиту «Остеоапатиту». Спосіб одержання вуглецемісткого біоматеріалу передбачає застосування, як вихідних матеріалів, кісткового борошна за ТУ У 46 246-97 перед 1-м спіканням, а перед 2-м спіканням використання порошку фракції 0,16-1мм БГАп=біологічний гідроксиапатит «Остеоапатит», який отримується відпалом кісткового борошна згідно ТУ У 22965991.001-2000. В заявляемому способі одержання біоматеріалу використовується натрієвоборосилікатна склофаза як зміцнююча фаза. Приклади здійснення корисної моделі. Приклад 1 Відповідно до корисної моделі подрібнений порошок композиту, одержаний за прикладом 1, пресують у таблетки діаметром 15мм під тиском ≤150МПа, спікають при температурі ≤800°С протягом 2 годин. Готові зразки випробують на міцність при стисканні та визначають інші параметри (таблиця, склад 16). Встановлено, що при значній міцності зразки складу 16 мають невисоку біорозчинність як в перші години перебування у фізіологічному розчині, так і через 2 доби. 4 Приклад 2 Відповідно до корисної моделі на 1-етапі спікання діють як в прикладі 3, але попередньо спечений матеріал змішують з другою половиною «Остеоапатиту» з розмірами частинок 1601000мкм, пресують та спікають як в прикладі 3. Одержують матеріал у вигляді блоків циліндричної або прямокутної форми заданих розмірів (таблиця, 26). Міцність при стисканні вказаних зразків відповідає міцності губчасти х кісток і є цілком задовільною. Біорозчинність одержаного матеріалу перевищує відповідний параметр матеріалу складу 1а. Приклад 3 Відповідно до корисної моделі на 1-етапі спікання діють у відповідності прикладу 5, але при Т≤900°С, що дає можливість у спеченому матеріалі зберегти до 0,2% мас. вуглецю; на 2-етапі спікання діють як в прикладі 3. Одержують матеріал складу 4, в якому кількість вуглецю та розчинність значно зменшені у порівнянні з тими, що наведені для складів 2а,б. Приклад 4 Відповідно до корисної моделі на 1-етапі спікання діють у відповідності до прикладу 1, але саме спікання проводять при Т≤800°С, що дає можливість у спеченому матеріалі зберегти до 1,0% вуглецю. Одержаний матеріал подрібнюють до гранул з розмірами ≤160мкм (таблиця, склад 5). Вміст значної кількості склофази призводить до зниження швидкості біорозчинності на початковій стадії, що може незадовільно впливати на процес остеогенезу при імплантуванні в хірургічній ортопедії. Таблиця Основні характеристики вуглецемісткого біоматеріалу в залежності від складу шихти перед 1- та 2-спіканням відповідно до прикладів конкретного здійснення № складу 1а 16 2а 26 3 4 5 Вихідні склади на 1, 2 етапах спікання 60% «Остеоапатиту»+ скло, 60% «Остеоапатиту»+ скло, Композит 47% борошно + скло, композит + 34% «Остеоапатиту» 41% борошно + скло, композит + 34% «Остеоапатиту» 40% борошно + скло, композит + 40% борошно 40% борошно + скло, композит + С + 32% «Остеоапатиту» 45% борошно + скло до 100% композиту Кінцев а форма зразків Гранули