Спосіб заряджання свердловин вибуховою речовиною

1. Спосіб заряджання свердловин вибуховою речовиною, що включає буріння свердловини, спускання в свердловину до її забою заглушеної і обважненої з нижнього кінця захисної оболонки, установку засобів ініціації, заповнення захисної оболонки вибуховою речовиною і формування забивки, який відрізняється тим, що як захисну оболонку використовують водопроникний рукав. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що водопроникний рукав виготовляють з матеріалу, температурна межа застосування якого не нижча за температуру вибухової речовини, що заряджають. 3 Відомі способи заряджання свердловин гаряченаливними вибуховими речовинами, що включають буріння свердловини, опускання в свердловину до її забою заглушеної і обважненої з нижнього кінця захисної оболонки - водоізолюючого полімерного (поліетиленового або поліпропіленового, або поліамідного) рукава, установку засобів ініціації, механізоване заповнення захисної оболонки гаряченаливною вибуховою речовиною за допомогою зарядного шланга і формування забивки [а.с. СРСР №1538651, МПК7 F42D3/00, опубл. 20.04.2000; патенти РФ №2088893, МПК6 F42D1/00, опубл. 27.08.1997; №2160424, МПК7 F42D1/08, опубл. 10.12.2000; патенти України №55267А, МПК7 F42D1/00, опубл. 17.03.2003; №24688U, МПК (2006) F42D1/00, опубл. 10.07.2007; №25175U, МПК (2006) F42D3/00, опубл. 25.07.2007] або сипкими неводостійкими вибуховими речовинами [патенти РФ №2130584, МПК6 F42D1/08, опубл. 20.05.1999; №2341767, МПК F42D1/08, опубл. 20.12.2008]. Основні вади даних способів: - відносно невисока продуктивність, обумовлена трудомісткістю операції опускання полімерного рукава в обводнену свердловину на всю її глибину і установки зарядного шланга в рукав, а також часто необхідністю використовування для цього додаткових громіздких і дорогих пристроїв; - низька надійність внаслідок розм'якшення полімеру під впливом підвищеної температури гаряченаливної вибухової речовини. Загальною вадою приведених способів є недостатня надійність розміщення вибухової речовини в полімерному рукаві, яка пов'язана з порушенням цілісності рукава при переміщенні в свердловині, обумовленій стиранням і поривами рукава. Рукав при переміщенні заповнюється ВР, яке розширює рукав і додає йому жорсткість, при цьому збільшується тертя об стінки свердловини, що приводить до підвищеної можливості стирання, порізів гострими виступами поверхні свердловини. Задачею, на рішення якої направлена корисна модель, що заявляється, є підвищення продуктивності способу заряджання свердловин вибуховою речовиною і надійності розміщення заряду вибухової речовини в захисній оболонці. Поставлена задача вирішується тим, що в способі заряджання свердловин вибуховою речовиною, що включає буріння свердловини, опускання в свердловину до її забою заглушеної і обважненої з нижнього кінця захисної оболонки, установку засобів ініціації, заповнення захисної оболонки вибуховою речовиною і формування забивки, згідно корисної моделі як захисну оболонку використовують водопроникний рукав. При цьому водопроникний рукав виготовляють з матеріалу, температурна межа застосування якого не нижча за температуру вибухової речовини, що заряджають. Водопроникний рукав може бути виготовлений з синтетичного або натурального тканого або плетеного матеріалу, або перфорованого плівкового матеріалу. Як вибухова речовина можуть бути використані сипкі водостійкі (гранулотол і т.п.) або неводостійкі вибухові речовини типу грамоніт або гаряче 40312 4 наливні водовмісні ВР - типу акватол, іфзаніт, емульсійні ВР, наприклад, Пореміт-1, емоніт або Україніт 1111-2. Як синтетичний матеріал, з якого виготовляють водопроникний рукав, використовують матеріал, температурна межа застосування якого не нижча за температуру вибухової речовини, що заряджають, (60-90°С), наприклад поліпропілен з температурною межею застосування 140-150°С, азбовініл (110-120°С), полівінілхлорид (60°С) або поліетилен (80-110°С) [див. Воробьева Г.А Коррозионная стойкость материалов в агрессивных средах химических производств. - М.: Химия, 1975. с.148-149]. Як натуральний матеріал, з якого виготовляють водопроникний рукав, можуть бути використані фільтрувальні тканини міткаль, бельтинг та інші, що мають достатню термостійкість і механічну міцність, щоб виключити пошкодження рукава при його опусканні в свердловину і при заповненні ВР. При цьому засоби ініціації встановлюють в свердловину до або після опускання водопроникного рукава і діаметр водопроникного рукава залежно від типу ВР, що заряджають, і міри обводненості свердловини, яку заряджають, може бути менший або рівний, або більший діаметру свердловини. При опусканні водопроникного рукава в обводнену свердловину молекули води під дією гідростатичного тиску поступово проникають через пори матеріалу всередину рукава, витісняючи повітря, що приводить до вирівнювання тиску зовні і усередині рукава та створює умови для занурення рукава на дно свердловини. Оскільки стиснення рукава не відбувається, зарядний шланг вільно проникає в рукав. При охолоджуванні гаряченаливного водовмісного ВР в процесі заряджання і знаходження в свердловині відбувається його кристалізація з утворенням твердих частинок, які зсередини забивають пори матеріалу рукава. В результаті цього утворюється суцільна ізолююча оболонка, що оберігає заряд від розтікання по тріщинах, від дії води, у тому числі і проточної. При подальшому перекачуванні по зарядному шлангу водовмісного ВР вода витісняється з рукава у напрямі устя свердловини. За наявності тріщин і/або проточної зони в нижній частині свердловини подачу водовмісного ВР можна вести в рукав, довжина якого менше глибини свердловини, при цьому зарядний шланг перед його опусканням в свердловину заправляють в рукав. Таким чином, завдяки використовуванню водопроникного рукава при заряджанні обводнених свердловин гаряченаливним водовмісним ВР досягається підвищення продуктивності способу заряджання свердловин і надійність розміщення заряду ВР. При опусканні в суху або малообводнену свердловину водопроникний рукав під дією ваги, прикріпленої до його нижнього кінця, також вільно опускається на дно свердловини без порушення цілісності рукава при переміщенні. В процесі заряджання вибуховою речовиною будь-якого типу повітря вільно виходить через пори матеріалу рукава, не перешкоджаючи його заповненню, що також сприяє підвищенню продуктивності способу 5 40312 заряджання свердловин і надійності розміщення в них заряду ВР. Спосіб, що заявляється, здійснюють наступним чином. У пробурену свердловину до її забою опускають водопроникний рукав, нижній кінець якого заглушений і обважнений вагою (шматок породи і т.п.). Рукав під дією ваги, прикріпленої до його нижнього кінця, вільно опускається на дно свердловини незалежно від міри обводненості свердловини. При цьому засоби ініціації встановлюють у середині рукава або за ним до або після опускання водопроникного рукава. Заповнюють водопроникний рукав сипкою водостійкою або неводостійкою вибуховою речовиною, або гаряченаливною водовмісною вибуховою речовиною будь-яким з відомих способів, відповідним типу ВР. Після чого в свердловині формують забивку забійним матеріалом. Промислові випробування способу, що заявляється, здійснювали на кар'єрах Центрального ГОКу на 500 обводнених (з рівнем води до 10м) і 200 сухих свердловинах діаметром 250мм, завглибшки 17-18м. В обводнені свердловини, опускали до їх забою рукава з плетеного поліпропілену з діаметром, рівним діаметру свердловини, заглушені і обважнені з нижнього кінця вагою. Встановлювали бойовики усередині рукава або поза ним. Заряджання свердловин здійснювали водоемульсійною вибуховою речовиною Україніт ПП-2 з температу Комп’ютерна верстка О. Рябко 6 рою до 80°С за допомогою зарядного шланга, який вільно розміщувався у водопроникному рукаві. Після закінчення заряджання заміряли висоту заряду вибірково в 200 свердловинах (розрахункова висота заряду при лінійній щільності заряджання 80кг/м складає 12м), після чого залишали свердловини на 2 доби і потім заміряли висоту зарядів в свердловинах. Результати вимірів показали, що висота колонки зарядів не змінилася. При вибуху заряди у всіх свердловинах детонували повністю, висаджено 350тис.м3 гірської породи, якість дроблення відповідала паспортним показникам. Надалі вибухи свердловин, заряджених за заявленим способом, проводили і в день заряджання. У сухі свердловини, заздалегідь забезпечені бойовиками, опускали до їх забою рукава з азбовінілової або полівінілхлоридної тканини діаметром, рівним діаметру свердловини, заглушені і обважнені з нижнього кінця вагою. Заряджання свердловин здійснювали грамонітом 29/71. Складнощів при заряджанні відмічено не було. При вибуху заряди у всіх свердловинах детонували повністю, висаджено 100тыс.м3 гірської породи, якість дроблення відповідала паспортним показникам. Таким чином, корисна модель, що заявляється, дозволяє підвищити продуктивність способу заряджання свердловин вибуховими речовинами будь-якого типу і надійність розміщення заряду вибухової речовини в захисній оболонці, що розміщують в свердловині будь-якої міри обводненості. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601