Спосіб лікування гіпертрофічної кардіоміопатії

Спосіб лікування гіпертрофічної кардіоміопатії, що включає призначення β-блокатору та сартану, який відрізняється тим, що додатково для постійного використання призначають верошпірон в дозі 25-50 мг одноразово на добу, зранку. (19) (21) u200812377 (22) 20.10.2008 (24) 12.05.2009 (46) 12.05.2009, Бюл.№ 9, 2009 р. (72) ЦЕЛУЙКО ВІРА ЙОСИПІВНА, UA, МОРДЯШОВА СВІТЛАНА ВІКТОРІВНА, UA (73) ЦЕЛУЙКО ВІРА ЙОСИПІВНА, UA, МОРДЯШОВА СВІТЛАНА ВІКТОРІВНА, UA 3 но протипоказано застосування дигідропирідинових антагоністів кальцію в зв'язку з їх вираженою вазодилатуючою дією, збільшенням частоти серцевих скорочень, зменшенням ударного обсягу, зниженням перфузії тканин, і, отже, збільшенням ішемії. Позитивний вплив робить недигідропирідинова група антагоністів кальцію (верапаміл, ділтіазем), що підтверджується великою кількістю досліджень. Недоліки лікування цими препаратами пов'язані з тим, що вони недостатньо впливають на діастолічну функцію, розслаблення та наповнення лівого шлуночка. Найбільш близьким та обраним за найближчий аналог є спосіб лікування гіпертрофічної кардіоміопатії, який здійснюють шляхом комплексного лікування, яке включає призначення β-блокаторів та апровелю перорально в дозі 75-150мг одноразово на добу (патент UA №68616). Недоліки способу пов'язані з недостатнім впливом на ремоделювання серця, а саме, регрес міокардіального фіброзу. В основу корисної моделі покладено задачу удосконалення способу лікування гіпертрофічної кардіоміопатії, в якому за рахунок додаткового використання лікарського препарату, досягається вплив на ремоделювання серця, за рахунок зменшення товщини міокарда лівого шлуночка, поліпшення діастолічної функції, відсутність несприятливого впливу на ступень обструкції у хворих з обструктивною формою хвороби. Поставлена задача вирішується завдяки способу лікування ГКМП, який здійснюють шляхом призначення β-блокатору та сартану, згідно з корисною моделлю, додатково для постійного використання призначають спіронолактон (верошпірон) в дозі 25-50мг одноразово на добу, зранку. Доповнення стандартної терапії ГКМП верошпіроном забезпечує вірогідне зменшення товщини міокарда задньої стінки, подібна динаміка спостерігається незалежно від наявності чи відсутності супутньої артеріальної гіпертензії і не пов'язана з антигіпертензивним ефектом препарату. Включення в терапію хворих ГКМП верошпірона позитивно впливає на діастолічну функцію ЛШ, сприяє її нормалізації. Структура діастоли чітко покращується при доповнені стандартної терапії ГКМП верошпіроном. Верошпірон не тільки не погіршує обструкцію виносного тракту, а й у частини хворих з обструктивною ГКМП забезпечує деяке зниження внутрішньошлуночкового градієнту тиску. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Хворому призначають β-блокатор та сартан, додатково для постійного використання призначають верошпірон в дозі 25-50мг одноразово на добу, зранку. Приклад. Пацієнт Н., 20 років потрапила до лікарні з діагнозом: Гіпертрофічна кардіоміопатія, обструктивна форма. Синдром стенокардії Ш функціональний клас (ФК). Пароксизмальна шлуночкова тахікардія, пароксизмальна фібріляція передсердь, надшлуночкова екстрасистолічна аритмія. 41113 4 Серцева недостатність (СН) ІІА стадії, III ФК, діастолічний варіант (рестриктивний тип діастолічної дисфункції). Скарги на стомлюваність, задишку при незначному фізичному навантаженні, епізоди стискуючої болі в ділянці серця при фізичному навантаженні та у спокої, періодичне нерегулярне серцебиття. Спадковість не обтяжена. ЕКГ спокою: ознаки гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, обох передсердь. Добове моніторування ЕКГ: пароксизм мономорфної шлуночкової тахікардії, надшлуночкова екстрасистолічна аритмія при фізичному навантажені та в стані спокою (до 1097 екстрасистол за добу), ознаки субендокардіальної ішемії міокарда, переважно больової, загальною тривалістю понад 2 години на добу. Ехо-КГ: діастолічна товщина міжшлуночкової перетинки (ДТ МШП) - 2,3см; діастолічна товщина задньої стінки лівого шлуночка (ДТ ЗСЛШ) - 1,2см; кінцевий систолічний діаметр лівого шлуночка (КСД ЛШ) - 2,8см; кінцевий діастолічний діаметр лівого шлуночка (КДД ЛШ) - 3,8см; фракція викиду (ФВ) - 76%; розмір лівого передсердя (ЛП) - 5,9см; розмір правого шлуночка (ПІД) - 1,7см в діастолу, градієнт внутрішньошлуночкового тиску 40мм рт.ст. Пацієнту призначили метопролол в добовій дозі 50мг під контролем артеріального тиску та ЧСС, лозартан в дозі 50мг на добу, верошпірон в дозі 50мг на добу. При амбулаторному обстеженні через 6 місяців приймання препарату клінічний стан пацієнта значно покращився: зникла втомленість, суттєво зменшилась задишка при фізичному навантаженні, зменшилась частота запаморочень, больових епізодів в ділянці серця та частота нерегулярного серцебиття. При добовому моніторуванні ЕКГ відсутність шлуночкових порушень ритму, суттєве зменшення надшлуночкових екстрасистол, загальна тривалість епізодів больової ішемії міокарда не перевищувала 1,5 годин за добу. За даними Ехо-КГ: ДТ МШП - 2,2см; ДТ ЗСЛШ - 1,0см; КСД ЛШ - 3,0см; КДД ЛШ - 4,2см; ФВ 67%; ЛП - 5,4см; ПШ - 1,8см. Градієнт внутрішньошлуночкового тиску 25мм рт.ст., псевдонормальний тип порушення діастолічної функції за показниками трансмітрального кровотоку. Висновок: згідно з запропонованим способом, призначення верошпірону в добовій дозі 50мг сприяло поліпшенню клінічного стану пацієнта за рахунок зменшення ішемії міокарда, поліпшення діастолічної функції міокарда, значного зменшення шлуночкових та надшлуночкових порушень ритму. Таким чином, запропонований спосіб лікування ГКМП свідчить про позитивний вплив схеми лікування на клінічний перебіг захворювання, гіпертрофію міокарда задньої стінки, діастолічну функцію ЛШ. Застосування верошпірону не супроводжується посиленням обструкції виносного тракту лівого шлуночка у хворих з обструкцією. 5 Комп’ютерна верстка Л.Литвиненко 41113 6 Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601