Спосіб відведення сечі після операції видалення сечового міхура

Спосіб відведення сечі після операції видалення сечового міхура, що полягає в формуванні кишкового резервуара і використанні катетера Фо 42980 на шкіру, не є регулюючим сфінктером, тобто виконує функцію тільки закриття резервуара. Найбільш близьким за технічним рішенням та результатом, що досягається, є спосіб відведення сечі після операції заміщення сечового міхура кишковим трансплантатом (П. Російської Федерації № 2038047, кл. А61В17/00, 1992 р., опубл. 1995 p.), що включає три стани відведення сечі. Перший етап - відведення сечі за рахунок сечовідних катетерів, які мають отвір тільки в мисковому кінці (нирок), що встановлені в сечоводі до мисок та виведені через уретро-кишковий анастомоз кишкового резервуара і уретру та збережені в такому положенні 10-15 діб. Враховуючи можливість випадання дренажувальної трубки (сечовідного катетера) її фіксують у трьох місцях, що необхідно для тривалого функціонування сечовідного катетера. Другий етап відведення сечі починається після видалення сечовідних катетерів. Для цього під час операції, відступивши 3-4 см від вер хівок трансплантата (кишки) з обох сторін накладають додаткові "епіцистостомічні" дренажувальні трубки. Дві дренажувальні трубки дозволяють створити декомпресію в зоні кишково-уретрального анастомозу (кишкового резервуара), забезпечуючи його герметичність. Третій етап відведення сечі починається після видалення "епіцистостомічних" тр убок через 20-25 діб після операції. Їх видаляють по черзі, а після видалення останньої встановлюють постійний фолеєвий катетер (катетер Фолея) до самостійного закриття сечових нориць, в середньому на 5-7 діб. Термін лікування цієї важкої категорії хворих складає 25-35 діб. Спосіб відведення сечі після операції заміщення сечового міхура кишковим трансплантатом, який вибрано за прототип, у порівнянні з відомим способом формування сечового міхура з ілеоцекального відділу кишковика, що описаний вище, забезпечує самостійне фізіологічне відведення сечі пацієнтом, при цьому хворий не має довічних незручностей, які існують при штучному відведенні сечі за допомогою катетера 2-3 рази за добу. Однак недоліком даного способу є наявність трьох анастомозів різнорідних тканин (сечовідкишка та уретра-кишка), що може привести до розходження швів (неспроможність анастомозу) в післяопераційному періоді та розвитку сечових запливів в черевину та тазову клітковину, а також розвитку перитоніту. Крім того, кишковий резервуар не детубуляризується, в результаті чого існує небезпека виникнення високого тиску в кишці та зворотного закидання сечі в нирки, що може привести до розвитку післяопераційних ускладнень. Недоліком також є те, що при операціях по видаленню сечового міхура видаляється внутрішній сфінктер останнього, а зовнішній - сфінктер уретри - часто не в змозі забезпечити утримання сечі, що може призводити до нетримання сечі та потребує повторних операцій по створенню додаткового запирального механізму. В основу винаходу поставлене завдання удосконалення способу відведення сечі після операції видалення сечового міхура, в якому шля хом вве дення додаткових операцій та нового виконання відомих операцій забезпечена можливість антирефлюксного захисту, профілактики післяопераційних ускладнень та тренування штучного сечового міхура до відновлення нормального сечовипускання, що дозволило б зменшити терміни лікування і кількість важких ускладнень в ближньому та віддаленому післяопераційному періодах. Поставлене завдання вирішується завдяки тому, що в відомому способі відведення сечі після операції видалення сечового міхура, що полягає в формуванні кишкового резервуара і використанні катетера Фолея та сечовідних катетерів, останні вводять в сечоводи до мисок нирок, згідно з винаходом, додатково кишковий резервуар формують з U-подібно зшитої петлі сигмоподібної кишки, на задню стінку якої імплантують сечоводи. Далі в сечоводи вводять сечовідні катетери від мисок нирок через кишковий резервуар, що сформовано, сигмоподібну та пряму кишки, а також анус. При цьому зворотнім ходом у кишковий резервуар вставляють катетер Фолея. Через 7-10 діб після операції видаляють сечовідні катетери, а катетер Фолея видаляють на 11-12 добу після операції. Винахід, що пропонується, забезпечує зменшення термінів та результатів лікування завдяки тому, що імплантація сечоводів в кишковий резервуар U-подібно зшитої детубульованої петлі сигмоподібної кишки, яка з'єднується з прямою кишкою, дозволяє в якості запирального механізму використовувати сфінктер прямої кишки, що дає змогу відмовитися від додаткового анастомозу з уретрою та необхідності додаткового використання двох "епіцистостомічних" дренажувальних трубок, так як післяопераційне роздренажування резервуара здійснюється катетером Фолея, який введено через пряму кишку в кишковий резервуар, що сформовано. Формування детубульованого кишкового резервуара знижує внутрішньопорожнинний тиск в резервуарі, що є заходом профілактики рефлюксу сечі в нирки та забезпечує добру накопичувальну функцію. Запропонований спосіб відведення сечі після операції видалення сечового міхура містить такі операції: формують кишковий резервуар з Uподібно зшитої петлі сигмоподібної кишки, на задню стінку якої імплантують сечоводи. Далі в сечоводи вводять сечовідні катетери від мисок нирок через кишковий резервуар, що сформовано, сигмоподібну та пряму кишки, а також анус. При цьому зворотнім ходом у кишковий резервуар вставляють катетер Фолея. Через 7-8 діб після операції видаляють сечовідні катетери, а катетер Фолея видаляють на 11-12 добу після операції. Для здійснення способу, що пропонується, після лапаротомії та видалення сечового міхура, в тазовому відділі парієтальної очеревини формується віконце, через яке в порожнину малого тазу занурюють петлю сигмоподібної кишки з довжиною приводної та відвідної частини, наприклад, 15 см. Петлю U-подібно формують, зшивають поздовжньо і розтинають по taenia libera. При цьому петлю сигмоподібної кишки зшивають в поперечному напрямку, що придає їй форму кулі. 2 42980 U-подібна петля сигмоподібної кишки, яка розсічена до просвіту в поздовжньому та зшита в поперечному напрямках, с штучним сечовим резервуаром низького тиску. Зв'язок його з прямою кишкою дозволяє використовувати сфінктер прямої кишки в якості запирального механізму для сечі та кишкового вмісту одночасно. На задню стінку петлі виконують імплантацію сечоводів з підслизовим тунелем довжиною близько 3,5 см, формують нові гирла сечоводів. В сечоводи до мисок нирок вводять сечовідні катетери, дистальні кінці яких виводять через кишковий резервуар, що сформовано, сигмоподібну та пряму кишки, а також анус. Зворотнім ходом в кишковий резервуар через анус вставляють катетер Фолея, який самоутримується. Сечовідні катетери видаляються на 7-10 добу, а катетер Фолея видаляють на 11-12 добу. Таким чином запропонований спосіб відведення сечі після операції видалення сечового міхура забезпечує можливість антирефлюксного захисту, профілактики післяопераційних ускладнень, що дозволить зменшити терміни лікування і кількість важких ускладнень у ближньому та віддаленому післяопераційному періодах. Виконано 14 операцій сигмо-сигмостомії з уретеросигмостомією з використанням даного способу відведення сечі після видалення сечового міхура. Летальний наслідок констатовано у 1 хворого від тромбоемболії легеневої артерії. Отримані результати дозволяють використовувати спосіб для відведення сечі при екстрофії сечового міхура, злоякісних пухлинах, туберкульозі сечового міхура, мікроцисті. Запропонований спосіб підтверджується такими прикладами. Приклад 1 Хворий Ш., 65 років. Діагноз: рак сечового міхура T4N0M0. На оперативне лікування поступив вперше. Після обстеження та передопераційної підготовки виконана операція: розширена цистектомія з передміхуровою залозою та сім'яними міхурцями. Відновний етап операції - формування сечового резервуара із сигмоподібної кишки з сигмо-сигмостомією та уретеросигмостомією. Післяопераційний період протікав без особливостей. Сечові катетери видалені на 8 добу, катетер Фолея - на 9-у добу. При контрольному огляді через 1 рік: ємкість сечового резервуара 300 мл, функція верхніх сечових шляхів задовільна. Вночі спить без необхідності підйому в туалет. Приклад 2 Хворий Т., 36 років. Поступив в клініку в плановому порядку, до цього не обстежувався та не лікувався. Після обстеження встановлено діагноз: рак сечового міхура T4NІM0. Проведена передопераційна підготовка та виконана операція в об'ємі: розширена цистектомія з передміхуровою залозою та сім'яними міхурцями, лімфоаденектомія. Відновний етап операції - формування сечового резервуара із сигмоподібної кишки з сигмосигмостомією та уретеросигмостомією. Післяопераційний період - без особливостей. При контрольному огляді через 1,5 роки: ємкість сечового резервуара достатня (близько 300 мл), функція верхніх сечових шля хів задовільна. Виконана біопсія слизової кишкового резервуара. Мікроскопічно: картина характерна для будови слизової оболонки сигмоподібної кишки, атипічних клітин не знайдено. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ __________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 __________________________________________________________ 3