Спосіб деривації сечі після цистектомії

Спосіб деривації сечі після цистектомії, що включає формування артифіціального сечового міхура із ізольованого сегмента клубової кишки, в який пересаджено сечоводи, який відрізняється тим, що артифіціальний сечовий міхур ізоперистальтично анастомозується з сигмовидною кишкою по антирефлюксній методиці. (19) (21) 98095014 (22) 25.09.1998 (24) 15.12.2000 (33) UA (46) 15.12.2000, Бюл. № 7, 2000 р. (72) Лісовий Володимир Миколайович, Гарагатий Ігор Анатолійович, Андреєв Ігор Ілліч, Ханжин Владислав Володимирович 31546 менту клубової кишки, а останній анастомозується з сигмовидної кишкою, що дозволяє стверджувати про відповідність запропонованого способу критерію "наукова новизна". Анастомозування сформованого із клубової кишки артифіціального сечового міхура з сигмовидною кишкою ізоперистальтично і по антирефлюксній методиці відповідає критерію "суттєві ознаки". Підвищення ефективності операції досягається за рахунок формування проміжного резервуара сечі (артифіціального сечового міхура) між сечоводами і сигмовидною кишкою, а також відсутності зовнішньої сечостоми. Зниження кількості післяопераційних ускладнень досягається тим, що сечоводи анастомозуються з ізольованим сегментом тонкої кишки по антирефлюксній методиці, анастомоз між артифіціальним сечовим міхуром і сигмовидною кишкою виконується ізоперістальтично і по антирефлюксний методиці, що стає суттєвою перепоною для рефлюксу інфікованої сечі і, таким чином, висхідного пієлонефриту. Способ здійснюють таким чином: після цистектомії з нижньо-серединного лапаротомного доступу ділянку клубової кишки на 10-15 см вище ілеоцекального кута та на протязі 25-30 см ізолюють, для чого перетинають кишку з країв передбачуваного сегменту та розтинають брижейку від місця перетинання кишки в бік кореню брижейки на глибину 5-6 см. Приводящу та відводящу петлі клубової кишки анастомозують між собою, відновлюючи прохідність шлункове кишкового тракту. Ізольований сегмент низводять вниз, проксимальний кінець його перітонизують двохрядним швом. Сегмент розвертають проти часової стрілки таким чином, щоб дистальний його кінець розташувати біля ректосигмоїдного кута. В бокові стінкі сегменту вшивають сечоводи по відомій антирефлюксній методиці, при цьому лівий сечовод проводять до сегменту крізь "вікно" у брижейці сигмовидної кишки. Проксимальний кінець сегменту анастомозують термінолатерально з сигмовидною кишкою на 2-3 см вище ректо-сигмоїдного кута, накладаючи погружну стому по типу "чорнильниці-невиливайки". Щоб запобігти неспроможності створених уретеро , ентеро- та ентеросигмоанастомозів, сечоводи попередньо інтубують, а інтубаційні трубки виводять крізь ізольований сегмент клубової кишки та сигмовидну кишку зовні крізь задній прохід (ці трубки вилучаються на 6-8 день після oпeрації). Ефективність способу підтверджується слідуючими конкретними прикладами. Приклад 1. Хворий, історія хвороби № 183, госпіталізований в клініку 6.01.1998 p. з приводу гематурії, частого сечовипускання, підвищення температури тіла, ознобів. При обстеженні виявлена пухлина сечового міхура з проростанням в устя сечоводів, виповнююча майже весь просвіт міхура, двосторонній уретерогідронефроз. Після передопераційної підготовки виконана операція – цистектомія, при якій виявлено, що пухлина проростає у шийку сечового міхура і початковий відділ уретри, і після вилучення міхура з пухлиною відведення сечі через уретру неможливе. Операція продовжена згідно пропонованого способу. Післяопераційний перебіг без ускладнень. Інтубаційні трубки вилучені із сечоводів на 8 день. Функція шлунково-кишкового тракту відновлена. Хворий утримує сечу сфінктером прямої кишки., дефекація сумішку калу і сечі 4-5 разів на день. Ознак пієлонефриту немає. Виписаний у задовільному стані на 15 день після операції. Обстежений через 6 місяців після операції - скарг немає, ознак пієлонефриту не виявлено. Приклад 2. Хворий, історія хвороби № 23476, госпіталізований в клініку 18.04.1998 р. із скаргами на часте сечовипускання дрібними порціями до 1520 разів на день. Хворіє на туберкульоз сечового міхура близько 11 років. Неодноразово проводив курс специфічного лікування. На нинішній час об'єм січового міхура становить 20 мл. Після передопераційної підготовки прооперований - цистектомія, при якій виявлене тотальне враження сечового міхура з переходом на задню уретру. Виконана операція згідно даній методиці. Після операційній перебіг гладкий. Ускладнень не було. Виписаний на 13 день після операції у задовільному стані. Оглянутий через 2 місяці. Ознак висхідного пієлонефриту немає. Удержує сечу в кишечнику самостійно. Дефекація 6-7 разів на день. Нами проведено аналіз двох груп хворих на рак сечового міхура, оперованих в Харьківському нефроурологічному центрі з застосуванням цистектомії по способу-прототипу і даному способу (таблиця). Таблиця Способи дерівації сечі після цистектомії Способом по прототипу (18 хворих) Пропонований спосіб (8 хворих) Результати операції Наявність післяопераційного піелонефриту 11 (61,1%) 1 (12,5%) Приведені дані підтверджують ефективність пропонованого способу в порівнянні зі способом прототипом, після якого частота виявлення пієлонефриту була в 4 рази більша. Таким чином, спосіб дозволяє ефективно відводити сечу в сигмовидну кишку після радикальної цистектомії при неможливості відновлення сечовипускання через уретру, запобігаючи розвиненню післяопераційного висхідного пієлонефриту. 2 31546 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3