Лікарський полііонний інфузійний розчин “йоноацетомалат”

Лікарський полііонний інфузійний розчин, що містить воду для ін'єкцій, іони натрію, іони калію, 3 м'язами). Це посилює тканинну гіпоксію, яка супроводжує всі невідкладні стани. Крім того, введення лактату характеризується відносно уповільненим олужнюючим ефектом. Метаболізм лактату відбувається в 4-5 разів повільніше, ніж ацетату, тому для адекватної терапії ацидозу необхідні більш високі концентрації лактату. Після введення лактату рівень глюкози може доволі значно підвищуватись, так як 70% екзогенно введеного лактату використовується для глюконеогенезу. В основу корисної моделі покладено завдання створити такий полііонний інфузійний розчин, в якому шляхом зміни якісного і кількісного складу досягається прискорення олужнюючого ефекту. Це обумовлює те, що метаболізм ацетат-іонів не змінюється у хворих на діабет і не залежить від концентрації глюкози чи інсуліну Вищезазначене підвищує функціональні можливості розчину і розширює спектр його дії. Для вирішення завдання запропонований лікарський полііонний інфузійний розчин, що містить воду для ін'єкцій, іони натрію, іони калію, іони кальцію та хлорид-іони, який, згідно з корисною моделлю, додатково містить іони магнію, ацетатіони та малат-іони при такому співвідношенні компонентів, ммоль/л: іони натрію 100-140 іони калію 4-20 іони кальцію 2-3 іони магнію 1-3 хлорид-іони 80-140 ацетат-іони 10-20 малат-іони 5-10 вода для ін'єкцій до 1 л. Іони магнію відіграють надзвичайно важливу роль в організмі людини. Магній відіграє важливу роль у скороченні м'язів, функції нервової системи, є компонентом ферментативних реакцій, бере участь у проведенні нервових імпульсів, регулює проникність клітинної мембрани. Запропонований розчин містить ацетат- і малат-іони замість лактат-іонів. Таке поєднання має наступні переваги. Натрію ацетат метаболізується у всьому організмі та в результаті утворюється еквімолярна кількість гідрокарбонат-іонів. Метаболізм ацетатіонів не змінюється у хворих на діабет і не залежить від концентрації глюкози чи інсуліну. Обмін ацетат-іонів не залежить від віку. Олужнюючий ефект ацетату настає дуже швидко - концентрація гідрокарбонат-іонів збільшується через 15 хвилин після початку інфузії. 90% введеного ацетату окиснюється протягом декількох хвилин. Протягом 112 годин 60-80% введеного ацетату виводиться через легені. Використання ацетату для олужнення включає корекцію ацидозу у недоношених немовлят, лікування діабетичного лактат-ацидозу, зменшення екскреції кальцію та, на відміну від лактату, ситуацій, які супроводжуються порушенням процесів метаболізму у печінці, пацієнтів на діалізі з тяжкою печінковою недостатністю або протягом гепатектомії. Яблучна кислота - є одним з проміжних продуктів циклу Кребса, де утворюється з фумарової 45831 4 кислоти і далі перетворюється в оксалоацетат. В результаті реакції окиснення малату в оксалоацетат вивільняються протони водню та відновлюється фермент, які в подальшому використовуються в багатьох метаболічних процесах в організмі. При синтезі багатьох сполук в живому організмі відбуваються реакції відновлення шляхом гідрування (синтез жирних кислот та стероїдів). Джерелом водню для цих реакцій є, зокрема, і яблучна кислота. В цитоплазмі клітини яблучна кислота дегідратується та декарбоксилюється з утворенням пірувату, вуглекислого газу та іонів водню. Малат забезпечує близько половини потреби у протонах водню для відновних реакцій. Крім того, малатіони приймають участь в циклі перенесення ацетильного залишку з мітохондрій у цитозоль в процесі синтезу жирних кислот та глюкози. У клітинах печінки, міокарда і нирок функціонує малатаспартатна човникова система, яка забезпечує перенесення відновлених ферментів з цитоплазми до мітохондрій, де вони використовуються в процесах тканинного дихання. Тобто малат виступає в ролі інфузійного антигіпоксанту. Малат-іон слугує для поповнення запасів аргініну в орнітиновому циклі знешкодження аміаку. В біохімічному процесі зв'язування аміаку з утворенням глютаміну в м'язовій тканині малат-іони виступають попередниками a-кетоглутарату. Таким чином, малат-іони здатні покращувати детоксикаційну функцію печінки. Комбінація ацетат- і малат-іонів потребує для перетворення у гідрокарбонат-іони значно меншої кількості кисню (малат-іони - у 2 рази менше, ацетат-іони - у 1,5 рази). Олужнюючий ефект малатіонів значно повільніший, ніж у ацетату, тому може бути досить ефективно використовувати малат разом з ацетатом. Таке поєднання дає можливість забезпечити швидкий і тривалий олужнюючий ефект. Запропонований розчин може використовуватися для покриття потреби у воді і електролітах, при втратах зовнішньоклітинної рідини, втратах рідини з великим вмістом електролітів (ізотонічна дегідратація). Перевагами даного пропису є можливість регідратації не лише зовнішньоклітинного, але й внутрішньоклітинного простору. Вміст натрію і калію, а також їх співвідношення ґрунтується на потребі в них організму та виділенні натрію та калію з сечею. Підвищений вміст калію дає можливість пропонувати розчин для регідратації при станах, що супроводжуються його підвищеною втратою. В результаті технологічних досліджень оптимізовано склад, встановлено оптимальне значення рН (5,0 - 5,5), теоретична осмолярність становить 251мосмоль/л. Спосіб одержання розчину. В апірогенній воді для ін'єкцій розчиняють кальцію хлориду дигідрат 0,37г; магнію хлориду гексагідрат 0,51г; калію хлорид 1,49г; натрію ацетат 2,72г; натрію хлорид 4,09г; натрію малат 0,89г; яблучну кислоту 0,38г. Доводять об'єм розчину до 1л. Розчин фільтрують, розливають у пляшки марки ІІ-250-2 МТО по 200мл, укупорюють гумовими пробками (типу LK-4C, з гумової суміші FA-55) та алюмінієвими ковпачками під обкатку (ТУ У 28,7 5 45831 31185039-001-2002). Стерилізують при 110°С протягом 30 хвилин або при 120°С протягом 15 хвилин. В оптимальному варіанті запропонований розчин містить іонів натрію - 100ммоль/л; іонів калію 20ммоль/л; іонів магнію - 2,5ммоль/л; іонів кальцію - 2,5ммоль/л; хлорид-іонів - 100ммоль/л; ацетатіонів - 20ммоль/л; малат-іонів - 7,8ммоль/л. Була вивчена стабільність запропонованого розчину методом прискореного старіння та в природних умовах. Експериментально встановлено, що розчин є стабільним протягом 2 років. Тести на стерильність, аномальну токсичність та пірогенність показали, що розчин є стерильним, апірогенним та нетоксичним. Стерильність визначали методом прямого висівання досліджуваних розчинів на рідке тіогліко Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська 6 леве середовище для виявлення бактерій та середовище Сабуро для виявлення грибів. Видимий ріст мікроорганізмів не спостерігався для розчинів, простерилізованих при 110°С протягом 30 хвилин або при 120°С протягом 15 хвилин. Пірогенність визначали на трьох кролях середньою масою 3,8±0,3кг, яким у вушну вену вводили досліджуваний розчин з розрахунку 10мл на кілограм ваги тварини. У жодної з тварин не відмічалось максимального підвищення температури на 0,5°С. Аномальну токсичність визначали на п'яти здорових мишах середньою масою 19±1,5г. Тваринам вводили 1мл досліджуваного розчину у хвостову вену, жодна з тварин не загинула. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601