Спосіб хірургічного лікування туберкульозу легенів

Спосіб хірургічного лікування туберкульозу легенів, що включає резекцію задніх відділів ІV ребра, виділення верхівки легені екстрафасціальним шляхом, формування екстраплевральної порожнини, заповнення її пломбуючим матеріалом і 3 %) в екстраплевральну порожнину. Поряд із цим, екстраплевральний пневмоліз з такого операційного доступу є небезпечним у куполі плеври та на ділянці середостіння екстраплевральної порожнини у передньо-медіальних відділах. Відсутність фіксації низведеної верхівки легені призводить її до розправлення у післяопераційному періоді, а резекція лише IV ребра запобігає реалізацію прийнятного колабуючого ефекту, попри «збереженню реверного каркаса». Відсутність дренування обумовлює формування масивного згорнутого гемотораксу, з розвитком пневмоцирозу колабованої легені, його нагноєнь (2-5 %). Застосування як пломбуючого матеріалу вазеліну, або парафіну, або целюлози, або поролону, або йодліполу в хірургічному лікуванні туберкульозу легенів викликає реакцію відторгнення за рахунок їх алогенності, імунологічної несумісності, що стає причиною розвитку торакальних і плевро-торакальних нориць, пролежнів, міграції пломби. До основи дійсної корисної моделі поставлена задача винайти спосіб хірургічного лікування туберкульозу легенів, застосування котрого сприяло б, завдяки опрацюванню резерву хірургічних маніпуляцій і пластиці екстраплевральної порожнини протеїноїдним сполучним матеріалом, поліпшенню ефективності кола-псохірургічного лікування на основі зниження кількості післяопераційних ускладнень. Поставлена задача вирішується тим, що при здійсненні у відомому способі хірургічного лікування туберкульозу легенів, що включає резекцію задніх відділів IV ребра, виділення верхівки легені екстрафасціальним шляхом, формування екстраплевральної порожнини, заповнення її пломбуючим матеріалом і вшивання, відповідно до корисної моделі, додатково здійснюють резекцію задніх відділів III ребра, встановлюють ранорозширювач між V ребром і внутрішнім краєм лопатки, виконують екстраплевральний апіколіз за допомогою розпатора, відшаровують верхівку легені від І, II ребер, резектують II ребро, фіксують відшаровану верхівку легені до VI міжребер'я П-подібним швом, а заповнення екстраплевральної порожнини здійснюють колагеновою губкою, як протеїноїдним сполучним матеріалом, та дренують підлопатковий простір. Причинно-наслідковий зв'язок сукупності відмінних ознак дійсної корисної моделі з вищезазначеним технічним результатом полягає у наступному. Додаткова резекція III і II ребер, посилює колабуючий ефект завдяки перетину m.serratus posteroir superior та низведения m.scalenus posterior. Розміщення ранорозширювача між V ребром і внутрішнім краєм лопатки забезпечує відтворення екстраплеврального пневмолізу та апіколізу під контролем зору, що підвищує надійність гемостазу та забезпечує можливість формування екстраплевральної порожнини у вогнищі ураження легені. Проведення екстраплеврального апіколізу за допомогою розпатора збільшує ефективність лікування, особливо при наявності виразних рубцевих 52107 4 сполук, в умовах обмеженого операційного простору. Фіксація відшарованої верхівки легені до VI міжребер'я, а саме, П-подібним швом запобігає розправлення легені у післяопераційному періоді, утримує її верхівку у низведеній позиції, що зумовлює реалізацію додаткового колапсу каверни. Заповнення екстраплевральної порожнини колагеновою губкою, як протеїноїдним сполучним матеріалом, що піддається лізису, розсмоктуванню і є схильним до утилізації шляхом метаболізму, а водночас, і конгруентним до форми екстраплевральної порожнини, істотно збільшує надійність колапсу низведеної верхівки легені, розвиток сполучних тканин і фіброзу над ураженою ділянкою легені. На відміну від властивостей раніш відомих засобів [4], застосування колагенового протеїноїдного матеріалу перериває розвиток торакальних, плевро-торакальних нориць і пролежнів, оскільки виключає міграцію пломби, з-поза її відторгнення від екстраплевральної порожнини, та посилює ефективність гемостазу. Дренування підлопаткового простору сприяє профілактиці згорнутого гемотораксу, виключає розвиток напруженого гемотораксу у екстраплевральній порожнині. За цих умов сукупність запропонованих відмітних ознак наданого рішення задачі, щодо опрацювання обсягу хірургічних маніпуляцій і пластики екстраплевральної порожнини, поліпшує ефективність колапсохірургічного лікування до ~92 %, завдяки зниженню кількості післяопераційних ускладнень на 15-20 %, післяопераційних кровотеч на ~10 %, а також усунення нагноєнь екстраплевральної порожнині та післяопераційних ран. Тому сукупність запропонованих відмітних ознак заявленої корисної моделі є суттєвою у вирішенні поставленої задачі і досягненні технічного результату. Вона характеризує затребуваний обсяг правового захисту запропонованого способу, що є невідомим з рівня техніки, а від того може бути кваліфікована новою й поширюватись на усі випадки його багаторазової реалізації. Запропонований спосіб поширюється на лікування одно - і двобічних форм деструктивного туберкульозу легенів, у т.ч. з множинною хімієрезистентністю МБТ, на тлі тривалої та неефективної антибактеріальної терапії. Сутність. Для здійснення способу лікування туберкульозу легенів як протеїноїдний сполучний матеріал залучають колагенову губку («Белкозін», Росія), що виготовляється у вигляді пластин (9,0 х 9,0 см). Під час операції виконують паравертебральний розтин м'яких тканин на протязі 12-15 см. Перетинають ромбовидні м'язи, резектують задній відрізок IV ребра довжиною 12 см. Між V ребром та внутрішнім краєм лопатки вводять ранорозширювач, а після його розведення зміщують лопатку назовні. Резектують задній відрізок III ребра від хребта до грудини. Розпатором відшаровують верхівку легені від внутрішньої поверхні II та І ребер. Низводять верхівку легені медіально, до кореня легені, позаду VI і попереду IV ребер. Резектують II ребро повністю. Виконують гемостаз 5 52107 шляхом діатермокоагуляції. Верхівку легені прошивають П-подібним швом через плевру та фіксують її на рівні міжреберних м'язів VI ребра. Утворену екстраплевральну порожнину щільно заповнюють 10-11 пластинами колагенової губки. Дренують підлопатковий простір. Рану вшивають шар за шаром. На наступну добу дренаж видаляють. На оперовану частину грудної клітини накладають компресійну пов'язку. Приклад. Хворий Д., 54 років перебував у фтизіоторакальному відділенні ДОККЛПО «Фтизіатрія» м. Дніпропетровськ (і/хв. № 97) з приводу лікування фіброзно-кавернозного туберкульозу верхньої частки лівої легені, МБТ +. Хворому було показане колапсохірургічне лікування, у вигляді екстраплеврального пневмолізу з наступним пломбуванням порожнини. Під ендотрахеальним наркозом було виконана екстраплевральна резекція задніх відрізків IV і IIІ ребер, здійснені екстраплевральний пневмоліз і апіколіз шляхом відшарування верхівки легені від внутрішньої поверхні II і І ребер, з використанням розпатора. Виразність фіброзних сполук, товщина плеври до 0,5 см. Застосовували ранорозширювач, розпатори, виконували гострий перетин фіброзних тяжів між плеврою та грудною клітиною. Інтраопераційним чином виконували гемостаз шляхом діатермокоагуляції. Об'єм інтраопераційної крововтрати становив ~400 мл. У післяопераційному терміну кровотеча не спостерігалась. Після мобілізації верхівки легені, де знаходилася каверна, її низводили та фіксували до IV міжреберного проміжку II - подібним швом з вікрилу. Новоутворена екстраплевральна порожнина була локалізована між IV попереду і IV позаду ребрами, медіально до Комп’ютерна верстка І.Скворцова 6 дуги аорти. Екстраплевральну порожнину щільно пломбували 10 колагеновими пластинами колагенової губки. У підлопатковому просторі влаштовували дренаж. Рану вшивали шар за шаром. Післяопераційний період тривав без ускладнень. Через 2 міс за рентгенологічним контролем каверна у лівій легені була відсутньою, бактеріовиділення припинилося. Досягнуто повне закриття порожнини деструкції. Усі ознаки активного туберкульозного процесу зникли на момент вибуття хворого зі стаціонару. Таким чином, запропоноване рішення задачі відповідає умові «промислова придатність», як таке, що може бути використаним в торакальній хірургії, з можливістю перевершення вищенаведеного технічного результату, за допомогою продуктів, які стали відомі за подією пріоритету та поєднані з рішенням поставленої задачі. При цьому характеристика заявленого способу, що зазначена у Формулі, визначає відмінність його від об'єктів аналогічного призначення і допускає можливість набуття ним правового статусу як корисної моделі процесу. Джерела інформації: 1. Стойко Н.Г. Хирургическое лечение туберкулеза легких. -М., 1949. -С. 108-128. 2. Богуш Л.К. Хирургическое лечение туберкулеза легких. ~М, 1979. -С.67-69. 3. Ямпольская В.Д. Экстраплевральный пневмоторакс и олеоторакс при туберкулезе легких. М., 1963. -С.43. 4. Дужий І.Д. Екстраплевральна торакопластика та її місце в умовах епідемії туберкульозу // Клінічна хірургія. -2003. -№ 8. -С.38-40. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601