Спосіб лікування часто рецидивуючої хронічної герпетичної інфекції, викликаної вірусом герпесу простого і та іі типів

1. Спосіб лікування часто рецидивуючої хронічної герпетичної інфекції, викликаної вірусом герпесу простого І та II типів, що включає внутріш 3 не введення вірусу, згідно з корисною моделлю, у якості вірусвмісного матеріалу використовують автолейкоцити, виділені з периферичної крові хворого. Поставлене завдання досягається також тим, що автореактивні клітини крові вводять одноразово через 5-7 днів після рецидиву внутрішньошкірно за допомогою шприца (до утворення «лимонної кірочки») по 0,1мл у 8-10 точок в шкіру спини (між лопатками). Експериментальними дослідженнями встановлено, що у патогенезі герпетичної інфекції суттєву роль відіграє гематогенний шлях її поширення, зумовлений вираженим еритротропізмом та взаємодією з лейкоцитами, у яких виявляються великі накопичення вірусу простого герпесу [4]. Репродукція вірусу відбувається у поліморфноядерних лейкоцитах та моноцитах, і тому автоклітини крові можуть використовуватись як вірусвмісний матеріал. Перевага запропонованого способу полягає у комплексній дії вірусвмісних автореактивних клітин на механізми імунної відповіді. Введення вірусвмісних автореактивних клітин створює стан активності лімфоцитарно-опосередкованої імунної відповіді, тобто запускає противірусний нагляд за рахунок генерації цитотоксичних лімфоцитів. Важливим є і процес корекції сітки Ерне - ідіотипантиідіотипічної регуляції імунної відповіді, що підтверджується зростанням у сироватці крові антиідіотипічних антитіл після лейкоцитарної імунізації. Ще один механізм може включатися при цій імунній маніпуляції: активація CD3+, CD4+, CD25+ - лімфоцитів, а також CD3+, CD8+, CD28+ - лімфоцитів, одночасно з блокуванням Fc-рецепторів, а також глікопротеїнових, лектинових рецепторів на В-лімфоцитах [5]. Вже через 72 години після внутрішньошкірного введення вірусвмісного матеріалу посилюється стан гіперчутливості сповільненого типу до антигенів вірусу; значно зменшується активність супутніх автоімунних процесів (ймовірно, має значення перехресне реагування за рахунок часткової ідентичності антигенних структур), що лабораторно проявляється зменшенням вмісту антинуклеарних антитіл та антинейтрофільних антитіл (за їх наявності до імунізації). Відомо також що, в периферичній крові дорослих людей міститься певна кількість стовбурових клітин [5] Не виключено, що при внутрішньошкірному введені вони можуть сприяти посиленню місцевого імунітету. Спосіб лікування часто рецидивуючої хронічної герпетичної інфекції, викликаної вірусом простого герпесу І та II типів, шляхом внутрішньошкірного введення автоклітин периферичної крові хворого проводять у два етапи: виділення лейкоцитів та власне імунізація. Для отримання автоклітин їх виділяють із гепаринізованої венозної крові хворого на рецидивуючу герпетичну інфекцію. Для цього венозну кров в об'ємі 30-50мл набирають у флакон з гепарином з розрахунку 50од. гепарину на 10мл крові. Розливають по 10мл по пробірках, які під кутом 45° інкубують у термостаті протягом 90-120 хвилин. Плазму крові обережно, не допускаючи перемішу 52451 4 вання, відсмоктують і двічі відмивають не менше, ніж у п'ятикратному об'ємі охолодженого 0,9% розчину натрію хлориду (ізотонічний розчин), центрифугуючи при 200g протягом 5хв. До осаду додають 1,0-1,5мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Маніпуляції з виділення клітин крові проводять стерильну, бажано у ламінарному боксі. Автоклітини периферичної крові вводять хворим з хронічною герпетичною інфекцією, лікування яких противірусними препаратами у комбінації з імуностимулюючими (модулюючими) препаратами не попереджало розвиток нових рецидивів. Автореактивні клітини крові вводять внутрішньо-шкірно за допомогою шприца (до утворення «лимонної кірочки») по 0,1мл у 8-10 точок в шкіру спини (між лопатками). Введення проводять одноразово через 5-7 днів після рецидиву. У абсолютної більшості пацієнтів з кількістю СД4+ понад 500клітин/мкл периферичної крові наступає тривала ремісія або виникає один-два значно легші рецидивів із наступною тривалою (до трьох років - термін спостереження) ремісією. Якщо протягом чотирьох місяців після процедури виникає більше двох загострень, навіть значно легших, імунізацію повторюють. Місцева та загальна реакції не зареєстровані. Клінічне спостереження протягом трьох років за хворими на рецидивуючий хронічний герпес (n=32) свідчить, що у 22 пацієнтів (68,75%) з частими щомісячними рецидивами (по 1-3 рази на місяць) впродовж останнього року, після імунізації наступила тривала ремісія (не менше року); у 3-х (9,37%) пацієнтів після імунізації через 1-3 місяці було по одному-два рецидиви, проте кількість елементів (афт та виразок) стала значно меншою, а тривалість рецидивів скоротилась в середньому на 2,5 дня. Подальшому, протягом одного-трьох років рецидивів не було. Отже, тривалу ремісію досягнуто в 78,12% (68,75% та 9,37%) пацієнтів з частими (1-3 рази на місяць) рецидивами, які не піддавались попередженню шляхом комбінованої противірусної та імуностимулюючої терапії. В 4-х пацієнтів (12,50%) частота рецидивів зменшилась, інтервали між ними збільшились, кількість елементів герпесу стала меншою, але тривалої ремісії досягнути не вдалося, і вже через 5-6 місяців частота рецидивів майже наблизилась до того рівня, що був перед імунізацією; в 1-го хворого із хронічним гепатитом С з переходом у цироз печінки (генотип HCV 1b) досягнути ремісії та вплинути на перебіг герпетичної інфекції не вдалося. На ефективність лікування певною мірою впливає клінічна форма (локалізація) герпетичної інфекції. Так, у хворих на лабіальний герпес (n=21) стійка ремісія під впливом лікування наступила в 17 пацієнтів (80,95%), а у хворих на генітальний герпес - у 8 з 11 (72,72%). Джерела інформації: 1. Общая и частная вирусология / Под ред. В.М. Жданова, СЯ. Гайдамович. М.: Медицина, 1982. - Т.2. - 520с. 2. Биогерп (вакцина для лечения герпеса) (Herpetic cultural vaccine inactivated liquid) J07B X. Вирусные вакцины. 5 52451 3. Марков И.С., Комбинированная терапия хронической рецидивирующей герпетической (HSV) инфекции / Здоровье женщины. - 2001 - №3 (7). - С.57-66. Комп’ютерна верстка А. Рябко 6 4. Исаков В.А., Сельков С.А., Мошетова Л.К., Чернакова Г.М. Современная терапия герпесвирусных инфекций. - М.: СПб. - 2004. - 168с. 5. Імунологія. М.Якобисяк / переклад з польської за ред. В.В. Чоп'як. - Вінниця: Нова книга, 2004. - 672с. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601