Готова лікарська форма інсуліну людини короткочасної дії

Готова лікарська форма інсуліну людини короткочасної дії, яка містить діючу речовину, ізотонічні агенти, речовину з буферною ємністю, консе C2 1 3 трію дигідрогенфосфат або динатрійгідрогенфосфат у кількості 2,1-3,5г/л та як консервант мкрезол у кількості 2,5-3,0г/л. Натрію гідроксид у кількості 0,45-0,55г/л використовується, як відомо, в якості речовини, котра коригує рН препарату, а кислота хлористоводнева у кількості 0,09-0,11г/л служить як для коригування рН розчину, так і для розчинення інсуліну. Вода складає решту рецептури [„Pharmaceutical Research", том.9, №6, стор.718, 1992 рік]. Недоліком прототипу є використання недостатньо очищеної субстанції інсуліну людини та високий вміст м-крезолу, котрий може призвести до появи алергічних реакцій у хворого. Завданням винаходу є створення ефективної готової лікарської форми інсуліну людини короткочасної дії, яка є менш імуногенною та більш фізіологічною для організму людини і водночас відзначається значною стабільністю при зберіганні. Поставлене завдання вирішується тим, що готова лікарська форма інсуліну людини короткої дії, яка містить діючу речовину, ізотонічні агенти, речовину з буферною ємністю, консервант і воду, у відповідності з винаходом містить як діючу речовину високоочищену рекомбінантну субстанцію інсуліну людини та додатково містить як консервант фенол при наступному співвідношенні компонентів, г/л: високоочищена рекомбінантна субстанція інсуліну людини 1,286-1,572г/л; гліцерин 1,51,7г/л, натрію дигідрогенфосфатдигідрат 1,351,6г/л, натрію хлорид 0,5-0,7г/л, м-крезол 1,41,55г/л, фенол 0,54-0,66г/л, натрію гідроксид 0,450,5г/л, кислота хлористоводнева 0,09-0,11г/л, вода - решта. Як відомо, якість субстанції інсуліну людини характеризується присутністю домішок, які впливають на імуногенність препарату. Завдяки спеціальному способу очищення субстанції на кінцевому етапі, вдалося досягти по вмісту домішок наступних показників: вміст - високомолекулярних сполук - не більше 0,5%, інсулін-споріднених домішок - не більше 1%, А21-дезаміду інсуліну - не більше 1%, та по залишковій кількості органічних розчинників: 2-пропанолу - 0,2%, етилового спирту - не більше 1%. Ці показники значно кращі, ніж ті, що вимагаються Європейською фармакопеєю 2002 року видання. Згідно з цією фармакопеєю вміст високомолекулярних сполук припускається не більше 1%. інсулін-споріднених домішок - не більше 2%, А21-дезаміду інсуліну - не більше 2%. Тобто, використання такої чистої субстанції безсумнівно знижує імуногенність медичного препарату та підвищує його фізіологічність. Як речовина з буферною ємністю у готовій лікарській формі, що заявляється, використовується натрій дигідрогенфосфат, як ізотонічні агенти - гліцерин та натрію хлорид. Натрію гідроксид та кислота хлористоводнева використовуються за призначенням, як в прототипі. Відмінністю рішення, що заявляється, є наявність не одного, як було прийнято у препаратах цього класу, а двох консервантів - м-крезолу та фенолу. Завдяки їх синергетичній дії вдалося знизити загальну кількість консервантів на 33,3% та підкріпити недостатню ефективність фенолу щодо дріжджів та грибів більш енергійною дією мкрезолу. 55304 4 Вирішення поставленого завдання ілюструється прикладами конкретного виконання. Приклад 1. 1,429г (28МО/мг сухої речовини) субстанції інсуліну людини рекомбінантної додали до 200мл води і перемішували до одержання дрібнодисперсної суспензії, яку перевели у розчин за допомогою 0,1Μ кислоти хлористоводневої за рН 3,0-3,2. 1,5г натрію дигідрогенфосфату дигідрату розчинили в 700мл води, додали 0,6г натрію хлориду, 16г гліцерину, 1,4г м-крезолу, 0,6 фенолу і довели рН розчину до 7,6 1М розчином натрію гідроксиду. Обидва розчини змішали і довели рН отриманого розчину до 7,3. Об'єм доповнили водою до 1л, перемішали, провели його стерилізуючу фільтрацію з наступним розливом в асептичних умовах у флакони ємністю 10мл. Отримані препарати були проаналізовані методом високоефективної рідинної хроматографії та дали такі результати: активність препарату 39,8МО/мл, вміст високомолекулярних сполук 0,12%, інсуліноспоріднених домішок 0,6% та А21-дезаміду інсуліну 0,3%. Стерильність препаратів визначалася методом мембранної фільтрації. Далі препарати піддавали прискореному старінню за температури 37°С та звичайному зберіганню за температури від 2 до 8°С протягом 26 місяців та за температури 20-25°С протягом 1 місяця при багаторазовому відборі препарату інсуліновим шприцем. В кінці терміну зберігання готові лікарські форми знову аналізувалися на активність, вміст високомолекулярних сполук, інсуліно-споріднених сполук та на стерильність. Приклад 2. Готову лікарську форму інсуліну людини короткочасної дії одержували, як в прикладі 1, за винятком того, що кількість використаного м-крезолу становила 2г/л. Щойно одержаний препарат мав такі характеристики: активність препарату 39,1МО/мл, вміст високомолекулярних сполук 0,25%, інсуліно-споріднених домішок 1,1% та А21-дезаміду інсуліну 0,25%. Приклад 3. Готову лікарську форму інсуліну людини короткочасної дії одержували, як в прикладі 1, за винятком того, що кількість використаного фенолу становила 0,3г/л. Щойно одержаний препарат мав такі характеристики: активність препарату 38,9МО/мл, вміст високомолекулярних сполук 0,4%, інсуліно-споріднених домішок 1,3% та А21-дезаміду інсуліну 0,27%. Приклад 4 (виготовлення готової лікарської форми за рецептурою прототипу). 1,428г (28МО/мг сухої речовини) субстанції інсуліну людини розчинили у 200мл 0,1Μ кислоти хлористоводневої за рН 3,0-3,2. 2,5г натрію дигідрогенфосфату дигідрату розчинили в 700мл води, додали 16г гліцерину, 3г м-крезолу і довели рН розчину до 7,61М розчином натрію гідроксиду. Обидва розчини змішали і довели рН отриманого розчину до 7,3. Об'єм доповнили водою до 1л, перемішали, провели його стерилізуючу фільтрацію з наступним розливом в асептичних умовах. Щойно одержаний препарат мав такі характеристики: активність препарату 39,3МО/мл, вміст високомолекулярних сполук 0,4%, інсуліно-споріднених домішок 1,4% та А21дезаміду інсуліну 0,4%. Далі одержаний препарат зберігали за температури від 2 до 8°С протягом 26 5 55304 місяців, та за температури 20-25°С протягом 1 місяця, а також провели прискорене модельне старіння експериментального прототипу за температури 37°С. Порівняльні результати аналізів виготовлених за винаходом готових лікарських форм з даними фізико-хімічних та мікробіологічних аналізів препарату-прототипу наведені у таблиці нижче. Таким чином, порівняльний аналіз препаратів за прикладами 1 і 4 довів, що препарат за прикладом 1 виявляє перевагу всіх характеристик готової лікарської форми, що заявляється, перед прототи 6 пом за умов зберігання. Окрім того, загальний знижений вміст консервантів (1,95-2,21г/л проти 2,5-3,0г/л у прототипі) сприяє збільшенню фізіологічності препарату, що заявляється, та зменшенню його здатності викликати алергічні реакції в організмі людини при тривалому та частому прийомі. Приклади 2 і 3 свідчать про те, що при використанні значень поза межами компонентів, які заявляються (приклад 3 - забагато м-крезолу і приклад 4 - замало фенолу), вирішити у повному обсязі поставлене у технічному рішенні завдання не вдається. Таблиця Умови збеАктивність препа№ прикладу рігання рату, МО/мл t - від 2 до 8°С, 26 місяців t - від 20 до 25°С, 1 місяць t = 37°С, 1 місяць 1 2 3 прототип 1 2 3 прототип 1 2 3 прототип Комп’ютерна верстка М. Клюкін 38,3 37,4 37,0 37,3 39,0 38,7 38,5 38,2 37,4 37,0 36,3 36,2 Вміст ВМС, % 0,99 1,3 1,5 1,78 0,5 0,85 1,0 1,2 1,7 2,0 2,4 2,8 Вміст інсулінспоріднених сполук, % 3,0 3,9 5,2 5,9 2,8 3,5 4,0 3,95 4,0 4,5 5,9 6,5 Підписне Стерильність стерильно стерильно стерильно стерильно стерильно стерильно стерильно стерильно стерильно стерильно стерильно стерильно Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601