Спосіб формування біліодигестивного анастомозу

Спосіб формування біліодигестивного анастомозу, що включає лапаротомію, препаровку утворів гепатодуоденальної зв'язки, пересічення жовчної протоки в поперечному напрямку вище ураження, виділення проксимальної культі з оточуючих тканин, виконання по задній поверхні протоки повздовжнього розрізу довжиною 0,5-0,8 см, 3 шляхів та черевної порожнини, пошарове ушивання рани [1]. Такий спосіб формування біліодигестивного анастомозу забезпечує адекватний відтік жовчі при розширеній до 2 см жовчній протоці, а накладання анастомозу при меншому діаметрі протоки призводить до стенозу анастомозу. Частота виникнення стенозу при застосуванні даного способу формування біліодигестивного анастомозу становить 11,9-32%, що вимагає повторного оперативного втручання. Найближчим аналогом (прототипом) способу, що заявляється, є спосіб формування біліодигестивного анастомозу по О.О. Шалімову, який включає: лапаротомію, препаровку утворів гепатодуоденальної зв'язки, пересічення жовчної протоки в поперечному напрямку вище ураження, виділення проксимальної культі з оточуючих тканин, виконання по задній поверхні протоки повздовжнього розрізу довжиною 0,5-0,8 см, пересічення тонкого кишечнику на відстані 25 см від зв'язки Трейця та проведення його відвідного відділу через брижу поперечної ободової кишки у верхній поверх черевної порожнини, формування культі відвідної кишки, розкриття стінки відвідної кишки та формування біліодигестивного анастомозу, формування тонко-тонкокишкового анастомозу на відстані 50 см від біліодигестивного анастомозу по типу «кінець в бік», зовнішнє дренування жовчних шляхів та черевної порожнини, пошарове ушивання рани [2]. Збільшення площі поверхні, що анастомозує досягається за рахунок повздовжнього розрізу стінки жовчної протоки. Частота формування рубцевої стриктури по лінії накладених швів при застосуванні даного способу формування біліодигестивного анастомозу не менша ніж при використанні інших відомих способів. Задача, яку вирішує корисна модель, що заявляється, є покращення результатів хірургічного лікування уражень позапечінкових жовчних проток шляхом удосконалення накладання біліодигестивного анастомозу. Технічний результат, що досягається, буде полягати у зменшенні ризику виникнення стенозування анастомозу, що проявляється у зниженні післяопераційних ускладнень. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі формування біліодигестивного анастомозу, який включає лапаротомію, препаровку утворів гепатодуоденальної зв'язки, пересічення жовчної протоки в поперечному напрямку вище ураження, виділення проксимальної культі з оточуючих тканин, виконання по задній поверхні протоки повздовжнього розрізу довжиною 0,5-0,8 см, пересічення тонкого кишечнику на відстані 25 см від зв'язки Трейця та проведення його відвідного відділу через брижу поперечної ободової кишки у верхній поверх черевної порожнини, формування культі відвідної кишки, розкриття стінки відвідної кишки та формування біліодигестивного анастомозу, формування тонко-тонкокишкового анастомозу на відстані 50 см від біліодигестивного анастомозу по типу «кінець в бік», зовнішнє дренування жовчних шляхів та черевної порожнини, пошарове ушивання рани, згідно корисної моделі, після виконання повздовжнього розрізу роз 57205 4 гортають утворені краї та фіксують їх дистальні кінці вузловим швом. Відмінною особливістю способу, що заявляється, є те, що після виконання повздовжнього розрізу розгортають утворені краї та фіксують їх дистальні кінці вузловим швом. Розгортання країв, утворених в результаті повздовжнього розрізу забезпечує більшу площу для анастомозу, а фіксація їх вузловим швом зменшує ризик формування рубцевої стриктури. В кінцевому висновку таке удосконалення призводить до зменшення ризику виникнення стенозування анастомозу. За відомими літературними даними такий спосіб формування біліодигестивного анастомозу невідомий. Запропонований спосіб формування біліодигестивного анастомозу здійснюється наступним чином. Виконують лапаротомію, препарують утвори гепатодуоденальної зв'язки, пересікають жовчну протоку в поперечному напрямку вище ураження, виділяють проксимальну культю з оточуючих тканин, виконують по задній поверхні протоки повздовжній розріз довжиною 0,5-0,8 см, розгортають утворені краї та фіксують їх дистальні кінці вузловим швом, пересікають тонкий кишечник на відстані 25 см від зв'язки Трейця та проводять його відвідний відділ через брижу поперечної ободової кишки у верхній поверх черевної порожнини, формують культю відвідної кишки, розкривають стінку відвідної кишки та формують біліодигестивний анастомоз, формують тонко-тонкокишковий анастомоз на відстані 50 см від біліодигестивного анастомозу по типу «кінець в бік», виконують зовнішнє дренування жовчних шляхів та черевної порожнини, пошарово ушивають рану. За рахунок розгортання країв, утворених в результаті повздовжнього розрізу забезпечується більша площа для анастомозу, а фіксація їх вузловим швом зменшує ризик формування рубцевої стриктури. В результаті цього зменшується ризик виникнення стенозування анастомозу, що проявляється у зниженні післяопераційних ускладнень. Конкретний приклад втілення Хворий М., 53 роки, медична карта №4115, надійшов до стаціонару 25.04.10 зі скаргами на біль в правому підребер'ї, загальну слабкість, гіркоту в роті, нудоту, пожовтіння шкіряних покривів. Помірний біль в правому підребер'ї періодично турбує на протязі 2 місяців. Останні 5 діб інтенсивність болю наростала. З доби тому відмітив пожовтіння шкіряних покривів. 7.12.09 виконано лапароскопічну холецистектомії з приводу гострого гангренозного калькульозного холециститу. Об'єктивно: загальний стан середньої важкості, шкіряні покриви іктеричні, серцеві тони приглушені, ритмічні. PS - 92 хв-1, AT - 160/90 мм.рт.ст. Живіт симетричний, приймає участь у диханні, не піддутий, пальпаторно м'який, болісний в правому підребер'ї. Перитонеальних симптомів немає. Обстежений: Заг. аналіз крові: Нb - 135 г/л, Еr - 4,2×1012, Lei - 6,7×109. Б/х: білок - 72 г/л, білірубін - 102,6 (прямий 81,3, непрямий - 21,3) мкмоль/л. 5 57205 УЗД: жовчний міхур відсутній, холедох не візуалізується, загальна печінкова протока розширена до 1,3-1,5 см. ЕКГ: помірні зміни міокарду. ЕРХПГ: стриктура загальної печінкової протоки. Встановлено діагноз: Післяопераційна стриктура загальної печінкової протоки, механічна жовтяниця. Оперований 30.04.10. Виконали лапаротомію, відпрепарували утвори гепато дуоденальної зв'язки, пересікли загальну печінкову протоку в поперечному напрямку вище стриктури, виділили проксимальну культю з оточуючих тканин, виконали по задній поверхні протоки повздовжній розріз довжиною 0,5-0,8 см, розгорнули утворені краї та зафіксували їх дистальні кінці вузловим швом, пересікли тонкий кишечник на відстані 25 см від зв'язки Трейця та провели його відвідний відділ через брижу поперечної ободової кишки у верхній поверх черевної порожнини, сформували культю відвідної кишки, розкрили стінку відвідної кишки та сформували гепатикоєюноанастомоз, сформували тонко-тонкокишковий анастомоз на відстані 50 см від гепатикоєюноанастомозу по типу «кінець в бік», виконали зовнішнє дренування жовчних шляхів та черевної порожнини, пошарово ушили рану. Комп’ютерна верстка А. Рябко 6 В післяопераційному періоді хворий отримував інфузійну, антибактеріальну терапію. По дренажу з підпечінкового простору незначні серозні виділення. Виділення жовчі по зовнішньому дренажу жовчних протоків за 9 діб зменшились до 20 мл за добу. На 14 день післяопераційного періоду хворому виконали фістулохолангіографію. Контраст забарвлює внутрішньопечінкові протоки, вільно потрапляє в тонку кишку. Зовнішній дренаж жовчних протоків видалено на 15 добу. Через 2 доби видалено дренаж з підпечінкового простору. На 18 добу хворий в задовільному стані виписаний із стаціонару. У серпні 2010 року пацієнт скарг не пред'являв. Запропонований спосіб формування біліодигестивного анастомозу було апробовано на базі КМКЛ №4 у 3 хворих з позитивними результатами і рекомендовано до широкого впровадження, оскільки він дозволяє зменшити ризик виникнення стенозування анастомозу, що проявляється у зниженні частоти післяопераційних ускладнень. Джерел інформації: 1. Литтманн И. Оперативная хирургия. Хабаровск: Континент - 2000. - С. 628-631. 2. Шалимов А.А., Шалимов С.А., Ничитайло М.Е., Доманский Б.В. Хирургия печени и желчевыводящих путей. Київ: Здоров'я - 1993. - С.473-475. Підписне Тираж 23 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601