Спосіб формування біліодигестивного анастомозу

Спосіб формування біліодигестивного анастомозу, що включає лапаротомію, препаровку утворів гепатодуоденальної зв'язки, пересічення жовчної протоки вище ураження, виділення проксимальної культі з оточуючих тканин, пересічення тонкого кишечнику на відстані 25 см від зв'язки 3 Найближчим аналогом (прототипом) способу, що заявляється, є спосіб формування біліодигестивного анастомозу на Y-подібній петлі по Roux, який включає: лапаротомію, препаровку утворів гепатодуоденальної зв'язки, пересічення жовчної протоки вище ураження, виділення проксимальної культі з оточуючих тканин, пересічення тонкого кишечнику на відстані 25см від зв'язки Трейця та проведення його відвідного відділу через брижу поперечної ободової кишки у верхній поверх черевної порожнини, формування культі відвідної кишки, розкриття стінки відвідної кишки та формування біліодигестивного анастомозу, формування тонко-тонкокишкового анастомозу на відстані 50см від біліодигестивного анастомозу по типу «кінець в бік», зовнішнє дренування жовчних шляхів та черевної порожнини, пошарове ушивання рани [2]. Такий спосіб формування біліодигестивного анастомозу забезпечує адекватний відтік жовчі при розширеній до 1,5-2см жовчній протоці. У випадку високого враження позапечінкових жовчних шляхів даний спосіб також не забезпечує формування анастомозу без натягу, що в післяопераційному періоді призводить до порушення кровопостачання анастомозу та, як наслідок, недостатності швів або рубцювання. Частота виникнення ускладнень при застосуванні даного способу формування біліодигестивного анастомозу становить 11,9-32%, що вимагає повторного оперативного втручання. Задача, яку вирішує корисна модель, що заявляється, є покращення результатів хірургічного лікування уражень позапечінкових жовчних проток шляхом удосконалення накладання біліодигестивного анастомозу. Технічний результат, що досягається, буде полягати у зменшенні ризику виникнення недостатності швів та стенозування анастомозу, що проявляється у зниженні післяопераційних ускладнень. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі формування біліодигестивного анастомозу, який включає лапаротомію, препаровку утворів гепатодуоденальної зв'язки, пересічення жовчної протоки вище ураження, виділення проксимальної культі з оточуючих тканин, пересічення тонкого кишечнику на відстані 25см від зв'язки Трейця та проведення його відвідного відділу через брижу поперечної ободової кишки у верхній поверх черевної порожнини, формування культі відвідної кишки, розкриття стінки відвідної кишки та формування біліодигестивного анастомозу, формування тонко-тонкокишкового анастомозу на відстані 50см від біліодигестивного анастомозу по типу «кінець в бік», зовнішнє дренування жовчних шляхів та черевної порожнини, пошарове ушивання рани, згідно корисної моделі, після формування біліодигестивного анастомозу біля лінії швів до тонкого кишечнику фіксують попередньо відпрепаровану круглу зв'язку печінки. Відмінною особливістю способу, що заявляється, є те, що після формування біліодигестивного анастомозу біля лінії швів до тонкого кишечника фіксують попередньо відпрепаровану круглу зв'язку печінки, що зменшує натяг співустя та зберігає його кровопостачання. В кінцевому висновку таке 57206 4 удосконалення призводить до зменшення ризику виникнення недостатності швів та стенозування анастомозу. За відомими літературними даними такий спосіб формування біліодигестивного анастомозу невідомий. Запропонований спосіб формування біліодигестивного анастомозу здійснюється наступним чином. Виконують лапаротомію, препарують утвори гепатодуоденальної зв'язки, пересікають жовчну протоку вище ураження, виділяють проксимальну культю з оточуючих тканин, пересікають тонкий кишечник на відстані 25см від зв'язки Трейця та проводять його відвідний відділ через брижу поперечної ободової кишки у верхній поверх черевної порожнини, формують культю відвідної кишки, розкривають стінку відвідної кишки та формують біліодигестивний анастомоз, біля лінії швів до тонкого кишечника фіксують попередньо відпрепаровану круглу зв'язку печінки, формують тонкотонкокишковий анастомоз на відстані 50см від біліодигестивного анастомозу по типу «кінець в бік», виконують зовнішнє дренування жовчних шляхів та черевної порожнини, пошарово ушивають рану. За рахунок фіксації біля лінії швів анастомозу до тонкої кишки круглої зв'язки печінки зменшується натяг співустя, що забезпечує краще кровопостачання анастомозу. В результаті цього зменшується ризик виникнення недостатності швів та стенозування анастомозу, що проявляється у зниженні післяопераційних ускладнень. Конкретний приклад втілення Хвора Л., 39 років, медична карта №11765, надійшла до стаціонару 12.12.09 зі скаргами на біль в правому підребер'ї, загальну слабкість, гіркоту в роті, нудоту, пожовтіння шкіряних покривів. Помірний біль в правому підребер'ї періодично турбує протягом 1 місяця. Останні 6 діб інтенсивність болю наростала. 2 доби тому відмітила пожовтіння шкіряних покривів. 6.06.09 виконано лапароскопічну холецистектомії з приводу гострого гангренозного калькульозного холециститу. Об'єктивно: загальний стан середньої важкості, шкіряні покриви іктеричні, серцеві тони приглушені, ритмічні. PS - 86хв-1, AT - 130/90мм рт. ст. Живіт симетричний, приймає участь у диханні, не піддутий, пальпаторно м'який, болісний в правому підребер'ї. Перитонеальних симптомів немає. Обстежена: Заг. аналіз крові: Нb - 117г/л, Еr - 3,71012, Lei 5,6109. Б/х: білок - 62г/л, білірубін - 80,2 (прямий 65,1, непрямий - 15,1)мкмоль/л. УЗД: жовчний міхур відсутній, холедох не візуалізується, загальна печінкова протока розширена до 3см. ЕКГ: помірні зміни міокарду. ЕРХПГ: стриктура проксимального відділу загальної печінкової протоки. Встановлено діагноз: Післяопераційна стриктура проксимального відділу загальної печінкової протоки, механічна жовтяниця. Оперована 15.12.09. Виконали лапаротомію, відпрепарували утвори гепатодуоденальної зв'язки, пересікли загальну печінкову протоку вище стриктури, виділили проксимальну культю з ото 5 57206 чуючих тканин, пересікли тонкий кишечник на відстані 25см від зв'язки Трейця та провели його відвідний відділ через брижу поперечної ободової кишки у верхній поверх черевної порожнини, сформували культю відвідної кишки, розкрили стінку відвідної кишки та сформували гепатикоєюноанастомоз, біля лінії швів до тонкого кишечника зафіксували попередньо відпрепаровану круглу зв'язку печінки, сформували тонко-тонкокишковий анастомоз на відстані 50см від гепатикоєюноанастомозу по типу «кінець в бік», виконали зовнішнє дренування жовчних шляхів та черевної порожнини, пошарово ушили рану. В післяопераційному періоді хвора отримувала інфузійну, антибактеріальну терапію. По дренажу з підпечінкового простору незначні серозні виділення. Виділення жовчі по зовнішньому дренажу жовчних протоків зменшились. На 10 день післяопераційного періоду хворій виконали фістулохолангіографію. Контраст забарвлює внутрішньопечінкові протоки, вільно потрапляє в тонку Комп’ютерна верстка М. Ломалова 6 кишку. Зовнішній дренаж жовчних протоків видалено на 10 добу. Через 2 доби видалено дренаж з підпечінкового простору. На 14 добу хвора в задовільному стані виписана із стаціонару. У травні 2010 року пацієнтка скарг не пред'являла. Запропонований спосіб формування біліодигестивного анастомозу було апробовано на базі КМКЛ №4 у 5 хворих з позитивними результатами і рекомендовано до широкого впровадження, оскільки він дозволяє зменшити ризик виникнення недостатності швів та стенозування анастомозу, що проявляється у зниженні частоти післяопераційних ускладнень. Джерела інформації: 1. Короткий В.М., Циганок A.M., Сидоренко Р.А. Спосіб формування біліодигестивного анастомозу. Деклараційний патент України на корисну модель №39526, Опубл. 25.02.2009. Бюл. №4. 2. Литтманн И. Оперативная хирургия. Хабаровск: Континент - 2000. - С.628-631. Підписне Тираж 23 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601