Спосіб диференціальної діагностики запального процесу у хворих на нестабільну стенокардію та гострий інфаркт міокарда

Спосіб диференціальної діагностики запального процесу у хворих на нестабільну стенокардію та гострий інфаркт міокарда, що включає електрокардіографію, ехокардіоскопію, дослідження крові з визначенням гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії за результатами характерних змін комплексів PQRST електрокардіографічно; визначення наявності візуалізаційних ознак вінцевої недостатності, втрати частки життєздатного міокарда або порушень локальної скоротливої здатності міокарда; збільшення концентрації U 2 (19) 1 3 В основу корисної моделі поставлена задача розробити спосіб диференціації запального процесу у хворих на нестабільну стенокардію та інфаркт міокарда шляхом удосконалення відомого способу та досягти визначення співвідношення клітинних та гуморальних, прозапальних та протизапальних факторів, забезпечити підвищення ступеню ефективності. Поставлену задачу вирішують створенням способу диференціальної діагностики синдрому запалення з активацією мікро- та макрофагоцитарної системи крові, аутоімунітету до шаперону 60 у хворих на нестабільну стенокардію, інфаркт міокарда. Він включає визначення нестабільної стенокардії та гострого інфаркту міокарда за результатами характерних змін комплексів PQRST електрокардіографічно та визначення наявності візуалізаційних ознак вінцевої недостатності, порушень локальної скоротливої здатності міокарда ехокардіоскопічно; змін концентрації серцевих біомаркерів (тропонін І, Т, міоглобін, КФК MB фракції); згідно корисної моделі, за наявністю підвищення 1 із 4 показників гемограми: суми моноцитів та нейтрофілів понад 75% та їх абсолютної кількості більше 5,8х109/л, частки від поділу різниці швидкості осідання еритроцитів третьої та першої доби до швидкості осідання еритроцитів першої доби понад 0,41 у.од., індексу співвідношення лейкоцитів до рівня холестерину крові більше 1,21 у.од.; за відсутності поєднання зниження аутоімунітету до шаперону 60 (менше 66,66 нг/мл) з підвищенням інтерлейкіну 10 (понад 70 пг/мл) та/або Среактивного протеїну (понад 8 мг/л) діагностують синдром запалення з активацією мікро- та макрофагоцитарної системи крові, аутоімунітету до шаперону 60, що характерний для гострого інфаркту міокарда на відміну від нестабільної стенокардії. Спосіб здійснюється наступним чином. У хворих на нестабільну стенокардію та інфаркт міокарда проводиться аналіз електрокардіографічного, ехокардіоскопічного, біохімічного (концентрація серцевих біомаркерів - тропонінів І,Т, міоглобіну, КФК MB фракції); імуноферментного (СРП, IL10, аутоантитіл до шаперону 60) досліджень, їх результати співставляють, визначають наявність нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда. На підставі визначення СРП, IL10, аутоантитіл до шаперону 60, суми відносної та абсолютної кількості моноцитів та нейтрофілів, частки від поділу різниці швидкості осідання еритроцитів третьої (ШОЕЗ) та першої доби (ШОЕ1) до швидкості осідання еритроцитів першої доби (ШОЕ1): (ШОЕЗ-ШОЕ1)/ШОЕ1, частки від поділу лейкоцитів першої доби (Л1) до рівня холестерину першої доби (X1): Л1/ X1 диференціюємо особливості запального процесу у хворих на нестабільну стенокардію та інфаркт міокарда за умови підвищення 1 із 4 показників гемограми понад: 75% суми моноцитів та нейтрофілів та 5,8х109/л їх абсолютної кількості, 0,41 у.од. частки від поділу різниці швидкості осідання еритроцитів третьої та першої доби до швидкості осідання еритроцитів першої доби, 1,21 у.од. індексу співвідношення лейкоцитів до рівня холестерину крові. Приклади конкретного виконання 58019 4 Приклад 1. Хворий І., 50 років, діагноз - Ішемічна хвороба серця: гострий повторний передній з підйомом сегменту ST інфаркт міокарда лівого шлуночка, ускладнений повною блокадою лівої ніжки пучка Гіса, транзиторною AV-блокадою II ступеня, типу Мобітц II 2:1, 3:2, 4:3, 5:4, гострою аневризмою міжшлуночкової перегородки. Гіпертонічна хвороба III стадія, ІІ ступінь, високий ризик. Кардіосклероз атеросклеротичний та післяінфарктний. СН II А, ФК III, лівосерцевий тип, систолічний варіант. Діагноз базується на сукупності суб'єктивних, об'єктивних та додаткових даних, зокрема електрокардіографії (комплекс QS, підйом сегменту ST в V1-V6,), ехокардіоскопії (гіпокінезія міжшлуночкової перегородки з ділянками парадоксального руху), біохімічного дослідження (позитивні тести на рівень тропоніну І, міоглобіну, КФК MB фракції), імуноферментного дослідження (СРП - 15 мг/л, IL10 - 54,8 пг/мл, аутоантитіл до шаперону 60 138,1 нг/мл), суми відносної кількості моноцитів та нейтрофілів - 79%; суми абсолютної кількості моноцитів та нейтрофілів - 7,27х109/л; частки від поділу різниці швидкості осідання еритроцитів третьої та першої доби до швидкості осідання еритроцитів першої доби - 5 у.од., індекс співвідношення лейкоцитів до рівня холестерину крові 1,24 у.од. Отже, у хворого на гострий інфаркт міокарда визначили підвищений рівень С-реактивного протешу, суми відносної кількості моноцитів та нейтрофілів; суми абсолютної кількості моноцитів та нейтрофілів; частки від поділу різниці швидкості осідання еритроцитів третьої та першої доби до швидкості осідання еритроцитів першої доби, індексу співвідношення лейкоцитів до рівня холестерину крові, нормальні значення інтерлейкіну 10 та аутоантитіл до шаперону 60, що свідчить про наявність синдрому запалення з активацією мікро- та макрофагоцитарної системи, аутоімунітету до шаперону 60. Приклад 2. Хворий С, 58 років, діагноз - Ішемічна хвороба серця: прогресуюча стенокардія напруження. Гіпертонічна хвороба III стадія, II ступінь, високий ризик. Кардіосклероз атеросклеротичний та післяінфарктний. Тріпотіння передсердь, персистуюча форма, повна блокада правої ніжки пучка Гіса, СН II А, ФК III, лівосерцевий тип, систолічний варіант. Діагноз базувався на сукупності суб'єктивних, об'єктивних та додаткових даних, зокрема електрокардіографії (тріпотіння передсердь, ЧСС 106/хв., повна блокада правої нічки пучка Гіса), імуноферментного дослідження (СРП - 15 мг/л, IL10 - 2,8 пг/мл, аутоантитіл до шаперону 60 - 32,4 нг/мл), суми відносної кількості моноцитів та нейтрофілів - 74%; суми абсолютної кількості моноцитів та нейтрофілів - 3,48х109/л; частки від поділу різниці швидкості осідання еритроцитів третьої та першої доби до швидкості осідання еритроцитів першої доби 0,11 у.од., індексу співвідношення лейкоцитів до рівня холестерину крові 0,96 у.од. Отже, у хворого на нестабільну стенокардію визначили підвищений рівень С-реактивного протеїну, зниження значень інтерлейкіну 10 та аутоантитіл до шаперону 60, відсутність підвищення рівнів 5 58019 суми відносної та абсолютної кількості моноцитів та нейтрофілів понад 75% та 5,8x109/л, відповідно, частки від поділу різниці швидкості осідання еритроцитів третьої та першої доби до швидкості осідання еритроцитів першої доби понад 0,41 у.од., індексу співвідношення лейкоцитів до рівня холестерину крові понад 1,21 у.од., що свідчить про відсутність синдрому запалення з активацією мікрота макрофагоцитарної системи, аутоімунітету до шаперону 60. 6 Запропонований спосіб був апробований на 52 хворих з гострим інфарктом міокарда та нестабільною стенокардією віком від 45 до 81 року. Клініко-лабораторні, біохімічні, імуноферментні, інструментальні критерії наявності гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії були референтними у визначенні способу диференціальної діагностики особливостей запального процесу у хворих на нестабільну стенокардію та гострий інфаркт міокарда (табл.) Таблиця Операційні характеристики запального процесу у хворих на нестабільну стенокардію та гострий інфаркт міокарда Результати застосування запропонованого способу діагностики синдрому запалення з активацією мікро- та макрофагоцитарної системи, аутоімунітету до шаперону 60 Клініко-лабораторні, імуноферментні, інструментальні критерії диференціальної діагностики синдрому запалення з активацією мікро- та макрофагоцитарної системи, аутоімунітету до шаперону 60 у хворих на нестабільну стенокардію та гострий інфаркт міокарда Хворі на нестабільну стенокаХворі на ГІМ (n=27) рдію (n=25) Позитивне діагностування синдрому запалення з активацією мікро- та макрофагоцитарної системи, аутоімунітету до шаперону 60, характерного для гострого інфаркту міокарда Негативне діагностування синдрому запалення з активацією мікро- та макрофагоцитарної системи, аутоімунітету до шаперону 60, характерного для гострого інфаркту міокарда Результати проведених досліджень дозволили визначити такі показники (Розрахункові показники визначалися згідно: Власов В.В. Эффективность диагностических исследований. - М. : Мед., 1988. 256 с., Власов В.В. 2007) Прогностичність позитивного результату 73,68 % Прогностичність негативного результату 50,00 % Чутливість 51,8 % Специфічність 80 % Сила тесту 0,518 Ціна методу 20 % Таким чином, диференційна діагностика синдрому запалення у хворих на нестабільну стенока Комп’ютерна верстка Л. Купенко 14 5 13 20 рдію та гострий інфаркт міокарда базується на сукупності клінічних проявів ішемії, некробіозу, некрозу міокарда, певних змін прозапальних та протизапальних цитокінів, рівня аутоантитіл до шаперону 60, суми відносної та абсолютної кількості моноцитів та нейтрофілів, частки від поділу різниці швидкості осідання еритроцитів третьої та першої доби до швидкості осідання еритроцитів першої доби, індексу співвідношення лейкоцитів до рівня холестерину крові першої доби. Позитивний результат запропонованого способу полягає у можливості диференціації ролі запалення у хворих на нестабільну стенокардію та гострий інфаркт міокарда як передумова до корекції лікування. Підписне Тираж 23 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601