Спосіб хірургічного лікування гострого пельвеоректального парапроктиту

Спосіб хірургічного лікування гострого пельвеоректального парапроктиту шляхом виконання доступу до вогнища ураження та дренування, який відрізняється тим, що доступ до вогнища ураження виконують над лоном подовжньо та позаочеревинно, причому спочатку розсікають передню 3 збільшується травматичність самої операції та крововтрата; у частини хворих виникає необхідність у повторних оперативних втручаннях; можливі такі ятрогенні пошкодження, як поранення сечового міхура, простати та ін.; довготриваюча гнійна інтоксикація нерідко призводить до сепсису - загальної гнійної інфекції, що значно погіршує результати лікування; досить болючі перев'язки з використанням тампонів; необхідні додаткові перев'язки після кожного акта дефекації; вище вказане призводить до збільшення грошових витрат на лікування, подовжує ліжко/день та період реабілітації, частина хворих помирає. Таким чином, спосіб-найбільш близький аналог має значні вади, які погіршують результати лікування, а у частини хворих ведуть до незадовільного результату. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу хірургічного лікування гострого пельвеоректального парапроктиту шляхом зміни місця доступу до порожнини патологічного вогнища та дренування, що забезпечить підвищення ефективності лікування. Поставлена задача вирішується тим, що у способі, який включає доступ до вогнища ураження та дренування новим є те, що доступ до вогнища ураження виконують над лоном подовжньо та позаочеревинно, причому спочатку розсікають передню та передміхурову фасцію і проникають в передміхуровий простір, що локалізується позаочеревинно, відтісняють жирову клітковину доверху разом з перехідною складкою очеревини, потім візуально та пальпаторно визначають локалізацію інфільтрату в пельвеоректальній клітковині, пунктують його голкою і, отримавши гній, виконують розтин, а після цього в порожнині гнояка роз'єднують перемички пальцем, санують антисептиками та дренують 4 поліхлорвініловими трубками, які виводять через контрапертури в правій та лівій пахвинній ділянках, використавши по 2 трубки. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом, полягає у наступному: запропонований доступ менш травматичний; виключається додатковий розтин тканин двох клітковинних просторів зі сторони промежини, які ще не втягнуті в гнійно-некротичний процес; не інфікується ішиоректальний та підшкірний клітковинний простір, чим виключається поширення на них гнійно-некротичної флегмони, а подалі - і флегмон суміжних ділянок; операція виконується в більш короткі терміни захворювання, що зводить до мінімуму ризик ускладнень; відсутні повторні оперативні втручання; виключені ятрогенні пошкодження; не має необхідності в болючих перев'язках; загалом, скорочені грошові витрати на лікування, ліжко/день, період реабілітації, відсутня 59690 4 летальність. Спосіб здійснюється таким чином. У хворого діагностований гострий пельвеоректальний парапроктит. Його прояви зі сторони промежини ще відсутні. Починаючи від лона, виконують розтин білої лінії живота довжиною 7 см. Розсікають передню та передміхурову фасцію і проникають в передміхуровий простір, що локалізується позаочеревинно. Відтісняють жирову клітковину доверху разом з перехідною складкою очеревини. Візуально та пальпаторно визначають локалізацію інфільтрату в пельвеоректальній клітковині, пунктують його голкою і, отримавши гній, виконують розтин. Після цього в порожнині гнояка роз'єднують перемички пальцем, санують антисептиками та дренують 4 поліхлорвініловими трубками, які виводять через контрапертури в правій та лівій клубових ділянках, використавши по 2 трубки. Приклад. Хворий С, 48 років госпіталізований у гнійно-септичне відділення КП "Міська клінічна лікарня №2" м. Запоріжжя клініки загальної хірургії ЗДМУ 04.10.2004 р. о 10-100 зі скаргами на біль в глибині тазу, слабкість, підвищення температури тіла до 38,8°С, трясцю. Хворіє тиждень з появою слабкості, болю над лоном. Через 3 доби піднялась температура тіла до 38,8°С. Дві ночі не спить через сильний біль. Загальний стан тяжкий. Блідий. Пульс 120 ударів у 1 хвилину. А/Т 120/80 мм рт. ст. Температура тіла 38,8°С. Язик сухий. Живіт м'який, помірно болючий над лоном. Симптом Щоткіна-Блюмберга негативний. Перистальтика кишечника задовільна. Зі сторони промежини ознаки запалення відсутні. Стул та діурез не змінні. Обстеження прямої кишки пальцем: болючий інфільтрат глибоко зверху зліва, досягається лише кінчиком пальця. ЕР. 3,810 /л. ГБ. 130 г/л. Л. 21,010 /л. п-22%, с-72%, л-4%, м-2%. ШЗЕ 45 мм/год. Загальний аналіз сечі без патологічних змін. Діагностований гострий пельвеоректальний парапароктит. Починаючи від лона, виконали розтин білої лінії живота довжиною 7 см. Розсікли передню та передміхурову фасцію і проникли в передміхуровий простір, що локалізується позаочеревинно. Відтіснили жирову клітковину доверху разом з перехідною складкою очеревини. Візуально та пальпаторно визначили локалізацію інфільтрату в лівій половині пельвеоректальної клітковин. Виконали пункцію інфільтрату голкою і отримали гній. Не видаляючи голки виконали розтин гнояка. Після цього в його порожнині роз'єднали перемички пальцем. В порожнині знаходилось 80 мл гною. Засів на флору та чутливість до антибіотиків. Санування антисептиками та дренування порожнини гнояка 4 поліхлорвініловими трубками, які вивели через контрапертури в правій та лівій клубовій ділянках, використавши по 2 трубки. На фоні інтенсивної консервативної терапії перебіг післяопераційного періоду задовільний. Видалені дренажі, зняті шви. Рана загоїлась первинним натягом. Виписаний 20.10.2010 р. 5 Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська 59690 6 Підписне Тираж 24 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601