Спосіб профілактики тромбоіндукованої хронічної венозної недостатності

1. Спосіб профілактики тромбоіндукованої хронічної венозної недостатності, що включає тромбектомію, а також тромболітичну і антикоагулянтну терапію, який відрізняється тим, що антикоагулянтну терапію проводять 7-10-денним курсом, а тромболітик уводять одноразово, болюсно в найдоступнішу периферичну вену кінцівки; водно 3 оскільки поєднане застосування тромболітиків і антикоагулянтів прямої дії не піддається стандартизованому призначенню і не дозволяє адекватно контролювати тромболізис, що проводиться. До того ж, весь цей комплекс заходів не дозволяє ефективно боротися з тканинною гіпоксією і досягати відновлення ендотелію венозних колекторів. В основу корисної моделі поставлена задача створення удосконаленого способу профілактики ретромбозів і індукованої ними хронічної венозної недостатності, який дозволяє, з одного боку, стимулювати тромболізис і антикоагулянтні властивості крові, корегувати тканинну гіпоксію, і, з іншого боку, досягати відновлення ендотелію венозних колекторів. Поставлена задача вирішується тим, що в способі профілактики тромбоіндукованої хронічної венозної недостатності, який включає тромбектомію, а також тромболітичну і антикоагулянтну терапію, згідно з корисною моделлю антикоагулянтну терапію проводять 7-10-денним курсом, а тромболітик уводять одноразово, болюсно в найдоступнішу периферичну вену кінцівки. Водночас щоденно внутрішньовенно трикратно по 200-400 мл уводять озонований фізіологічний розчин з концентрацією озону в ньому 3,0-0,5 мг/л. Доцільно як тромболітик уводити тканинні активатори плазміногена. Також доцільно як антикоагулянт уводити низькомолекулярні гепарини другого покоління по 2500-3500 МЕ/доба. Можливо також додатково уводити озоно3 кисневу суміш в об'ємі 150-200 см підшкірно, муфтоподібно кожні 3-4 години в нижній третині гомілки і стегна впродовж 5-7 діб. Проведення тромболітичної і антикоагулянтної терапії на фоні щоденного введення озонованого фізіологічного розчину дозволяє впливати на патологічні процеси, які відбуваються у внутрішньому шарі судинної стінки - ендотелії - і сприяють розвитку на ній тромба. Так здійснюють антибактеріальну санацію, покращують трофіку і кровопостачання стінки, відновлюють її функції. Озон помірно зрушує систему коагуляційного гомеостазу в бік зниження зсідаючої здатності крові, запобігаючи тим самим внутрішньосудинному тромбоутворенню, особливо у відділах з уповільненим кровотоком. Антикоагулянтами прямої дії закріплюють ефект одноразового введення тромболітика (використовують, наприклад, цибор-бемипарин - низькомолекулярний гепариноподібний антикоагулянт, який стимулює ріст ендотеліальних клітин судини, їх виживання та проліферацію). Додаткове введення озоно-кисневої суміші в 3 об'ємі 150-200 см підшкірно, муфтоподібно кожні 3-4 години в нижній третині гомілки і стегна впродовж 5-7 діб дозволяє забезпечити достатнє насичення киснем, ліквідувати гіпоксію і тим самим зберегти тканини, якщо формується волога венозна гангрена (Phlegmasia everulea dolens). Кожна з перелічених дій спрямована як на досягнення специфічного ефекту, так і підтримує інші. При цьому утворюється система, в якій, наприклад, введення озонованих розчинів і сумішей 61197 4 покращує антиоксидантний захист тканин кінцівок і судинних стінок, знижує рівень перекисного окиснення ліпідів і усуває оксидативний стрес, ліквідує накопичені в кінцівці токсини і гіпоксію, підсилюючи киснезалежні обмінні процеси в тканинах. Тому при сполученні введення озонованих розчинів з тромболітиками і низькомолекулярними антикоагулянтами утворюється новий, непередбачуваний ефект, який полягає в суттєвому покращенні трофіки і відновленні ендотеліального покриття як великих, так і малих венозних колекторів, попереджуючи можливість наступних тромбозів. Докладний опис способу приводиться на прикладі його використання в клініці. Клінічний приклад. Хвора Ш., 23 роки, 08.01.2010 госпіталізована ургентно до відділення гострих захворювань судин ДУ "ІЗНХ АМНУ" зі скаргами на біль, що розпирає, набряк лівої гомілки і стегна, підвищення температури до 38 °С, головний біль. Із анамнезу відомо, що захворювання пов'язане з перенесеним за 2 тижні до того кесаревим розтином, який ускладнився запальним процесом внутрішніх геніталій. При надходженні установлений діагноз "оклюзуючий тромбоз клубово-венозного сегмента загальної і поверхневої стегнових, задніх великогомілкових і підшкірних вен стегна". В екстреному порядку хворій виконана тромбектомія з наступним внутрішньоартеріальним введенням в задню великогомілкову артерію (a. tibialis pasterior) тромболітика актилізе в кількості 100 мг. Призначене введення низькомолекулярного гепариноподібного антикоагулянту цибор-бемипарин в дозі 3500 MО/добу. При цьому хворій внутрішньовенно проводилось уведення озонованого фізіологічного розчину по 400 мл трикратно, а концентрація озону в розчині підтримувалася в межах 3,0  0,5 мг/л. Динамічне дослідження коагулограми показало, що вже на 3 добу суттєво покращилися показники, зокрема, час згортання крові (знизився з 23 до 14 хвилин), протромбіновий індекс (знизився з 98 до 45 %), фібриноген Б не виявлявся, рівень фібриногену А (знизився з 5,5 до 3,3 г/л), активований частковий тромбопластиновий час АЧТЧ (зменшився з 45 до 35 сек.), фібрин (зменшився з 5 до 11 мг), розчинні комплекси мономерів фібрину РКМФ ( показник зменшився з 5 до 3,5 мг %). При ультразвуковому допплерівському дослідженні вен нижніх кінцівок спостерігається виражена позитивна динаміка з реканалізацією не тільки в клубово-венозному сегменті, але і в загальній і поверхневій стегновій, підколінній венах, і , що особливо примітно, в великій і малій підшкірних венах. Хвора виписана на 15 добу з рекомендацією приймання непрямих антикоагулянтів в підтримуючих дозах. За розробленим способом проліковано 16 пацієнтів (14 жінок і 2 чоловіки). Причини тромбофлебіту: у 7 хворих післяродовий ілеофеморальний тромбоз, ще у 4 жінок хронічні запальні процеси в порожнині малого таза, у 3 хворих тромбофлебіт розвився внаслідок тяжких травм нижніх кінцівок і кісток таза, а ще у 2 жінок - як прояв хронічної клапанної венозної недостатності. Загальноприйнята комплексна терапія (включаючи тромбектомію за 5 61197 допомогою катетера Фогарті у 9 хворих) виявилася недостатньо ефективною. Наростали симптоми хронічної венозної недостатності, ішемізації кінцівок, "синьої флегмазії". Комплексне внутрішньоартеріальне і внутрішньовенне використання озонованих фізіологічних розчинів у сполученні з муфтоподібною підшкірною інсуфляцією озонокисневою сумішшю, одноразовим введенням тромболітика і щоденним парентеральним введенням низькомолекулярних гепаринів дозволили у всіх хворих зберегти кінцівки, попередивши розвиток некробіотичних процесів. За даними динамічного Комп’ютерна верстка Л.Литвиненко 6 допплерографічного дослідження стану венозного кровотоку кінцівок лише у 4 (25 %) хворих спостерігалися ретромбози дрібних вен підколінного сегмента і гомілок, які ліквідувалися після проведення повторного курсу озоно-антикоагулянтної терапії за розробленим способом. Таким чином, використання корисної моделі дозволяє стимулювати тромболізис і антикоагулянтні властивості крові, корегувати тканинну гіпоксію і досягати відновлення ендотелію венозних колекторів. Підписне Тираж 24 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601