Спосіб лікування хронічної венозної недостатності

1. Спосіб лікування хронічної венозної недостатності, що включає носіння еластичних засобів ліквідації застійних явищ венозних судин, обмеження приймання рідини і солі, приймання венотоніків, діуретиків і серцевих глікозидів, який відрізняється тим, що у найнижчу варикозно розширену вену гомілки через день інфузійно вводять 200-400 мл озонованого фізіологічного розчину з концентрацією в ньому розчиненого озону 1,0-1,5 мг/л з одночасним паравенозним та субфасціальним введенням озоно-кисневої суміші. 3 пат. №36341 U (Спосіб лікування хронічного панкреатиту, пр.29.04.2008, опубл. 27.10.2008), або статтею Козіна Ю.І та інш. (див. Козин Ю.И., Бойко В.В., Леонов В.В., Ганичев В.В. «Озонотерапия в комплексном лечении инфекционновоспалительных заболеваний и их осложнений» // Експериментальна і клінічна медицина.-2004.№2.- С. 164-168). Вони включають внутрішньовенне введення озонованого фізіологічного розчину і заздалегідь озонованої аутокрові. Зазначений спосіб дозволяє лікувати хронічний панкреатит. Але він непридатний для хронічних оклюзуючих захворювань вен, оскільки, поперше, використовується уже озонована аутокров. При цьому виникають труднощі в забезпеченні точної концентрації озону в формених елементах крові. В наступному не досягається віддавання озонидів на ендотеліальну стінку судин тому, що озон перебуває у зв'язаному стані всередині клітин крові. До того ж, по-друге, дози розчиненого озону, які використовуються для лікування хронічного панкреатиту, своєю основною метою мають ліквідацію аутоімунного компоненту, а при оклюзуючих захворюваннях судин найбільш вагомим завданням є вплив на ендотеліальну дисфункцію і судинну стінку. Тобто ці захворювання потребують інших підходів як у виборі шляхів введення розчинів озону, так і його концентрацій. Крім цього, не досягається вплив на периартеріальні тканини і на вегетативну нервову систему. Все перелічене призводить до недостатньої ефективності лікування. Відомий також спосіб озонотерапії згідно з пат.№ 65364 А (Спосіб озонотерапії, опубл. 15.03.2004, Бюл.№3). Він включає ін'єкційне введення і заповнення всієї позачеревної порожнини та всієї її лімфатичної мережі озоно-кисневою сумішшю. Відомий також спосіб озонотерапії з пат.№ 64621 А (Спосіб озонотерапії, опубл. 16.02.2004, Бюл.№2). Він включає ін'єкційне введення озонованого фізіологічного розчину в жирову клітковину тазу праворуч та ліворуч від шийки сечового міхура. Загальними недоліками обох описаних способів місцевої озонотерапії є те, що вони не мають цілеспрямованого впливу на судинні стінки та, зменшуючи запальну реакцію в лімфатичній мережі, вони суттєво не впливають на стан кровоносної системи. Найбільш близьким до корисної моделі є консервативний спосіб лікування хронічної венозної недостатності, що описаний в книзі за книгою Ковальчука Л.Я., Сніженко Ю.П., Саєнко В.Φ. "Шпитальна хірургія" (див. Тернопіль.- Укрмедкнига.1999.- С.223-248). Він включає носіння еластичних засобів ліквідації застійних явищ венозних судин (панчох або еластичних бинтів), обмеження приймання рідини і солі, приймання венотоніків, які підвищують тонус венозних судин, діуретиків і серцевих глікозидів. Як венотоніки призначають детралекс, цикло-3-форт, венобене, венорутон, гливенол, ендотелон, ескузан і т.п. Спосіб лікування включає також флебосклерозуючу терапію, за якою варикозно розширену вену перетискають на проксимальному та дистальному кінцях, здійсню 49616 4 ють пункцію та евакуацію з неї крові, вводять склерозуючу речовину, залишаючи стискаючу пов'язку протягом 2-3 діб. До його недоліків слід віднести те, що флебосклерозуюча терапія протипоказана при декомпенсованій стадії варикозної хвороби і декомпенсованих захворюваннях серця, легенів, нирок, гострих інфекційних та гнійних захворюваннях, гострому тромбофлебіті глибоких і підшкірних вен, вагітності, бронхіальній астмі, старечому віці, ожирінні III ступеня. В основу корисної моделі поставлене завдання створення удосконаленого способу лікування хронічної венозної недостатності, який дозволяє виключити всі, зазначені вище, протипоказання до терапії, яка спрямована на укріплення стінок венозних судин та покращення функції клапанного апарату вен, а також розширити функціональні можливості способу за рахунок комплексного впливу на основні патогенетичні ланки розвитку зазначеної патології: ліквідацію гіпоксії та місцевого клітинного апоптозу, покращення реологічних властивостей крові та запобігання розвитку мікротромбів, покращення макро- і мікроциркуляції в кінцівках та внутрішніх органах і тканинах. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі лікування хронічної венозної недостатності, що включає носіння еластичних засобів ліквідації застійних явищ венозних судин, обмеження приймання рідини і солі, приймання венотоніків, діуретиків і серцевих глікозидів, згідно з корисною моделлю у найнижчу варикозно розширену вену гомілки через день інфузійно уводять 200 - 400 мл озонованого фізіологічного розчину з концентрацією в ньому розчиненого озону 1,0 - 1,5 мг/л з одночасним паравенозним та субфасциальним введенням озоно-кисневої суміші. Доцільно паравенозно по ходу великої підшкірної вени ноги, малої підшкірної вени ноги та їх варикозно розширених притоків через день почергово з інфузійною терапією місцево паравенозно ін'єкційно вводити по 5,0-7,0 см3 озоно-кисневої суміші з концентрацією озону 3-5 мг/л по 7-10 одноразових введень на відстані між ін'єкціями до 10-15 см, при загальному об'ємі уведеної суміші до 70,0 см3. Також доцільно по медіальній поверхні нижньої третини гомілки, де немає м'язів, і медіальній поверхні стегна субфасциально вводити озонований фізіологічний розчин з концентрацією в ньому розчиненого озону 3,0 ±0,5 мг/л у кількості 3-5 мл на кожну ін'єкцію, притому на гомілці і стегні проводять по 4-5 ін'єкцій на відстані 5-7 см одна від одної та часовим проміжком між ними 36-72 години, при загальній кількості до 7 ін'єкційних курсів. Обрані способи введення озоно-кисневої суміші і озонованих розчинів, місця введення, режими та дози дозволяють розширити функціональні можливості способу за рахунок комплексного впливу на основні патогенетичні ланки розвитку зазначеної патології, а також виключити протипоказання до терапії, яка спрямована на укріплення стінок венозних судин та покращення функції клапанного апарату вен. 5 49616 Базовою при лікуванні хронічної венозної недостатності є внутрішньовенна крапельна інфузія в найнижчу варикозно розширену вену озонованого фізіологічного розчину. Даний підхід до місця введення розчину дозволяє досягти найбільшого регіонального позитивного ефекту у відновленні венозної судинної стінки, ліквідації мікроциркуляторних порушень і гіпоксії тканин, розчиненні можливих пристінкових тромбів і знятті вторинних алергічних реакцій з судинної стінки. Чередування інфузійної терапії з паравенозними блокадами поверхневої великої підшкірної вени ноги, малої підшкірної вени ноги і їх варикозно розширених притоків дозволяє суттєво покращити скорочувальну здатність м'язової стінки, покращити функцію клапанного апарату вен, зняти больовий синдром і відчуття важкості в нижніх кінцівках. Як показали 25-річні експериментальні та клінічні дослідження авторів, одночасне загальне та місцеве застосування озонотерапії дає змогу отримати непередбачуваний ефект за рахунок суміщеного впливу як на місцевому, так і на загальноорганізмовому рівнях. Це обумовлено тим, що комплексний вплив озону та озонидів на поліненасичені жирні кислоти і олефіни, загальний холестерін, тригліцеріди і -ліпопротеїди призупиняють розвиток перивенозного ліподемосклерозу, фіброеластозу і склерозу м'язових волокон венозної стінки, нормалізує гемореологію, зменшуючи агрегаційну здатність тромбоцитів та формених елементів крові і концентрацію фібриногену. Стимуляція аеробного гліколізу в ушкоджених, але ще живих клітинах, а також активація їх ферментативних систем приводить до нейропластиного відновлення та електрофізіологічного відновлення катіон-аніонного співвідношення в клітинних мембранах. Це останнє обумовлює не тільки покращення транскапілярного обміну та антигіпоксичного ефекту, але і знеболення. Спосіб реалізується таким чином. У хворого з хронічною венозною недостатністю, який приймає консервативне лікування, що включає носіння еластичних засобів ліквідації застійних явищ венозних судин (еластичних панчох та бинтів), обмеження приймання рідини і солі, приймання венотоніків (детралекс, цикло-3-форт, венобене, венорутон, глівенол, ендотелон, ескузан і т.п.), діуретиків і серцевих глікозидів виконують внутрі Комп’ютерна верстка Л.Литвиненко 6 шньовенну крапельну інфузію в найнижчу варикозно розширену вену озонованого фізіологічного розчину(ОФР). Об'єм ОФР обирають 200-400 мл в залежності від росту та маси тіла пацієнта. Концентрація в ньому озону від 1,0 до 1,5 мг/л забезпечується попереднім 15-хвилинним барбртажем фізіологічного розчину зі швидкістю потока 1 л/хв при концентрації озону в суміші 4-6 мг/л. Загальний курс складає 10-15 введень. Внутрішньовенну інфузійну терапію проводять через день і чередують з паравенозними муфтоподібними блокадами. Озоно-киснева суміш для паравенозних блокад повинна мати концентрацію озону 3,0-5,0 мг/л та вводитися ін’єкційно по 5 -7 см3 по 7-10 одноразових введень на відстані між ін'єкціями до 10-15 см при загальному об'ємі уведеної суміші до 70,0 см3. Проблема порушення функцій клапанного апарату прямих перфорантних вен, наприклад, групи вен Коккета на нижній третині гомілки і групи Додда на медіальній поверхні стегна з патологічним рефлюксом крові із глибоких вен в поверхневі, вирішується в запропонованому способі шляхом субфасціального ін’єкційного введення по медіальним міжм'язовим поверхням гомілки та стегна ОРФ в кількості 3-5 мл при концентрації розчиненого озону 3,0 ±0,5 мг/л. Впродовж однієї процедури на гомілці і стегні виконують 4-5 ін’єкцій на відстані 5-7 см одна від одної та часовим проміжком між ними 36-72 години при загальній кількості до 7 ін'єкційних курсів. На курс лікування необхідно від 5 до 10 процедур в залежності від первинної тяжкості патологічного процесу. Таким чином, оцінюючи сумарний вплив зазначеного способу, слід відзначити, що суттєво покращується скорочувальна здатність м’язових стінок венозних судин, ліквідується ліподермосклероз та запально-алергічні реакції судинної стінки, покращується функція клапанного апарату вен, знімається больовий синдром та почуття важкості в нижніх кінцівках. Спосіб дозволяє не тільки зняти запальні фібро-пластичні і ліподермосклеротичні зміни з судинних стінок і оточуючої жирової тканини, але і суттєво покращити реологічні властивості крові, ліквідувати хронічну ішемізацію і гіпоксію тканин кінцівок, покращити лімфовідток, відновити еластичні мембрани та м'язи венозних судин та покращити функцію клапанів не тільки поверхневих, але і перфорантних вен. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601