N,n’-(n,n’-cульфоніл)-дифенілен-біс(n”,n”-диметилформамідин), що має імуномодулюючу дію

Сполука М,г\Г-(п,п'-сульфоніл)-дифеніленбіс(М",г\І"-диметилформамідин), що має імуномодулюючу активність Винахід відноситься до органічної хімії та медицини і стосується відомої сполуки N,N'-(n,n' сульфоніл)-діфенілен-біс(г\Г,г\Гдиметилформамідш) [1] з формулою (CH 3 ) 2 N-CH=N яка може бути використана за новим призначенням Відомо, ЩО сполука /1/ має бактерицидну активність широкого спектру дії, а також проявляє антипротозойну, антивірусну та антигельмінтну дії [1.2] Нами встановлено, що вищеназвана сполука /1/ має імуномоделюючу дію і в цьому призначенні може знайти застосування у медицині як ефективний імунокоригуючий засіб Застосування імуномодуляторів в сучасній медицині є надзвичайно актуальним в зв'язку з необхідністю корекції імунного стану при різних нозологічних формах захворювань, що супроводжуються вторинною імунною недостатністю Разом з тим, ВІДОМІ імуномодулятори не відповідають вимогам сучасної медицини за такими показниками, як недостатня ефективність, наявність різних побічних дій Крім того, асортимент широко застосовуваних імуномодуляторів досить обмежений Аналогом та прототипом сполуки /1/ винаходу є ВІДОМІ імуномодулятори, ВІДПОВІДНО діуцифон та тимоген Діуцифон близький за ХІМІЧНОЮ структурою до сполуки /1/ Він також є похідним п,гїдіамшодіфенілсульфону, проявляє високу імуномоделюючу активність та застосовується в ком N=CH-N(CH 3 ) 3 /1/ плекснш терапії захворювань, які супроводжуються імунодефіцитним станом організму (наприклад при псоріазі, склеродерми, ревматоїдному артриті тощо) [3] Тимоген - класичний представник імуностимуляторів, який застосовується в комплексній терапії дорослих та дітей з гострими та хронічними захворюваннями, які супроводжуються зниженням клітинного імунітету, зокрема порушенням функції СД-8+ лімфоцитів /4/ Завданням винаходу є розширення асортименту потенційних лікувальних засобів з більш вираженою імуномоделюючою дією та малотоксичних по своїй природі Поставлене завдання досягається таким чином, що в якості імуномодулятора застосована сполука /1/ Суть винаходу полягає в тому, що запропонована сполука /1/ забезпечує більш високу імуномоделюючу дію і таким чином переважає за активністю аналог та прототип Крім того, сполука /1/ по токсичній дії відноситься до IV-ro класу небезпечності згідно ДОСТ 12 1 007-76 (малотоксична) Сполука /1/ може бути одержана за відомим методом [2] з використанням діючих речовин в синтезі хлористого тіонілу або хлороксиду фосфору 00 (О 61489 Для одержання сполуки / 1 / ми використовували хлороксид фосфору При цьому вихід кінцевого продукту складав 65-68% Чиста сполука / 1 / має температуру топлення 145-146°С, питоме оптичне обертання речовини в 20 розчині спирту етилового 96% [ а ] д = +16,38 1 Спектр ЯМР Н зроблено на імупульсному Фур'є-спектрометрі UXP-ЗООМГц при температурі 20°С у дейтерированому диметилсульфоксиді В якості стандарту використовували тетраме1 тилсилан В ЯМР Н спектрі є сигнали протонів у вигляді трьохпротонних синглетів при 2,96 м д та 3,01 м д [СНз], сигнали протонів у вигляді мультиплетів при 7,05 м д та 7,68 м д (1,4-дізаміщених похідних бензолу), сигнали протонів (-СН=) у вигляді синглету з ХІМІЧНИМ зміщенням до 7,84 м д Співвідношення інтегральних інтенсивностей ВІДПОВІДНИХ сигналів протонів підтверджує структуру молекули та чистоту сполуки / 1 / Приклад 1 Визначення імуномодулюючої дії сполуки / 1 / в порівнянні з прототипом та аналогом Визначення порівняльної імуномоделюючої дії сполуки / 1 / з прототипом та аналогом проводили за відомою стандартною методикою визначення чутливості лімфоцитів крові людини до імуномодуляторів в пробі in vitro за допомогою реакції Ерозеткоутворення [5] Випробування проводили з суспензією лімфоцитів людини, які були виділені з периферійної крові Для цього вранці натщесерце брали кров із пальця донора в КІЛЬКОСТІ 0,2-0,4МЛ у пробірку з 0,05мл розчину гепарину (20 од в 1,0мл) Одержану суміш розводили в 2 рази середовищем 199, після чого нашаровували на градієнт ЩІЛЬНОСТІ фіколл-верографіну (с!=1,07кг/см ) центрифугували в холодовій центрифузі РС-6 впродовж ЗО хв при 1500об/хв (400д) Одержані лімфоцити перевіря ли на життєздатність по фарбуванню 0 , 1 % розчином три пайового синього, встановлювали концен6 трацію клітин 1 10 мл і з нею проводили подальше тестування Для реакції розеткоутворення готували ех tempore розчин сполуки / 1 / , діуцифону та тимогену з концентраціями 0,01%, 0,008%, 0,006%, 0,004%, 0,002% та 0,001% До 0,1мл одержаного завису лімфоцитів в кожну з п'яти пробірок додавали по 0,1 мл розчину вищевказаних сполук з різною концентрацією, витримували бОхв в термостаті при 37°С, після чого в кожну пробірку додавали по 0,1 мл середовища 199, 0,05мл сироватки великої рогатої худоби і 0,1мл 0,4% суміші еритроцитів барана у середовищі 199 Суміш центрифугували впродовж 5хв при 200д (1000об/хв), витримували в термостаті при 37°С ЗОхв і далі на протязі 20 годин проводили інкубацію в холодильнику при 10°С Після цього осад обережно ресуспендували і під мікроскопом підраховували КІЛЬКІСТЬ лімфоцитів, які утворили "розетки" з не менш, ніж 4-ма еритроцитами барана Паралельно з досліджуваними зразками сполук ставили контрольні досліди в аналогічних умовах без імуномодулючих речовин, лише із середовищем 199 Висновки про імуномоделюючу активність сполук робили на підставі різниці ВІДСОТКІВ одержаних "розеток" в ДОСЛІДІ з імуномодулятором та без нього в контролі Дослідження ефективності вищевказаних імуномодуляторів та сполуки / 1 / проведено з лімфоцитами крові 49 донорів Результати проведених ДОСЛІДІВ наведені в табл 1 Таблиця 1 Імуномоделююча активність різних концентрацій сполуки / 1 / , аналога та прототипа (M+mv =49) Концентрація сполук в розчині, % 0,01 0,008 0,006 0,004 0,002 0,001 Е-РУК (контроль),% 29,0±3,5 29,0±3,5 29,0±3,5 29,0±3,5 29,0±3,5 29,0±3,5 тимоген (прототип) 31,3±3,5 41,0±4,9 34,0±3,7 48,1 ±5,1* 42,2±4,1 32,3±4,1 Імуномодулятори діуцифон (аналог) 24,3±2,7 39,1±4,9 49,8±5,0* 50,1 ±5,3* 42,3±4,7 38,1±4,2 сполука / 1 / 50,3±2,3* 52,4±7,1* 62,2±7,2* 56,9±6,1* 50,0±5,1* 30,5±2,9 Примітка * - вірогідність різниці показників в контролі та ДОСЛІДІ (р