Спосіб прогнозування розвитку важких порушень центральної нервової системи та нейросенсорної туговухості у дітей, народжених від серопозитивних за цитомегаловірусом жінок

Спосіб прогнозування розвитку важких порушень центральної нервової системи та нейросенсорної туговухості у дітей, народжених від серопозитивних за цитомегаловірусом жінок, що здійснюють шляхом проведення молекулярногенетичних досліджень, який відрізняється тим, що сечу у новонародженої дитини збирають без 3 62492 ням нейросенсорної туговухості, а при кількості копій ДНК вірусу нижче вказаного значення констатують зниження ризику розвитку уражень з боку центральної нервової системи та нейросенсорної туговухості. Спосіб здійснюється наступним чином. Запропонованим способом обстежено 94 дитини, які були народжені від серопозитивних за цитомегаловірусом матерів. У всіх дітей збирали сечу у пологовому залі до першого прикладання до грудей і спостерігали за дітьми протягом першого року життя. Для підтвердження внутрішньоутробної трансмісії цитомегаловірусу, окрім ПЛР у реальному часі, визначали специфічні IgG з оцінкою їх авідності методом імуноферментного аналізу. Розподіл дітей на групи проводився в залежності від результатів ПЛР у реальному часі. Діти з кількістю копій ДНК цитомегаловірусу більше 5000 у 1 мл сечі склали групу №1 (високого навантаження, n=22). До групи № 2 (низького навантаження, n=35) увійшли діти з кількістю ДНК вірусу мен 4 ше 5000 копій/мл сечі. Контрольну групу (без навантаження, група № 3, n=37) склали умовно здорові діти, в яких присутність вірусу не була підтверджена лабораторними методами. Як свідчать отримані результати дослідження, нейросенсорна туговухість у ранньому неонатальному періоді була встановлена лише у дітей з доведеною присутністю ДНК вірусу цитомегалії (серед дітей групи № 1 у 27,2 % (95 % ДІ 8,6-45,7 %); серед дітей групи № 2 у 2,8 % (95 % ДІ -2,6-8,2 %). У 14-ти дітей групи № 1 (63,6 %; 95 % ДІ 43,483,7 %) (табл. 1) була виявлена нейросенсорна туговухість у віці одного року життя, в той час, як у ранньому неонатальному періоді її діагностували у 6-ти (27,2 %; 95 % ДІ 8,6-45,7 %) дітей цієї групи. Отриманий результат вказує на вірогідне зростання можливості розвитку віддалених порушень слуху у дітей з високим вірусним навантаженням у віці одного року життя (ВШ 4,66; 95 % ДІ 1,10-20,90) (табл. 1). Таблиця 1 Порівняння нейросенсорної туговухості у віці дванадцяти місяців з показниками при народженні у дітей групи № 1 (n=22) N Нейросенсорна туговухість 14 % (95% ДІ) 63,6 (43,4-83,7)  Р ВШ 95 % ДІ 4,49 0,03 4,66 1,10-20,90 2 Примітки: n - кількість спостережень; ВШ - відношення шансів. У трьох (8,5 %; 95 % ДІ -0,7-17,7 %) (табл. 2) дітей групи № 2 нейросенсорну туговухість діагностували у віці дванадцяти місяців, а у ранньому неонатальному періоді лише у однієї (2,8 %; 95 % ДІ -2,6-8,2 %) дитини цієї групи. Статистично вірогідної різниці між показниками туговухості протягом раннього неонатального періоду та у віці од ного року життя у дітей групи № 2 встановлено не було (ВШ 3,18; 95 % ДІ 0,27-82,68) (табл. 2). Крім того, у всіх зафіксованих випадках нейросенсорної туговухості серед дітей групи № 1 та групи № 2 порушення слуху поєднувались з ураженнями головного мозку у вигляді кіст, кальцифікатів та внутрішньочерепних гематом різної локалізації. Таблиця 2 Порівняння нейросенсорної туговухості у віці дванадцяти місяців з показниками раннього неонатального періоду у групі № 2 (n=35) N Нейросенсорна туговухість 3 % (95 % ДІ) 8,5 (-0,7-17,7)  Р ВШ 95 % ДІ 0,26 0,60 3,18 0,27-82,68 2 Примітки: n - кількість спостережень; ВШ - відношення шансів. Аналіз психомоторного розвитку у дітей різних груп проводили у віці 12-13 місяців методом оцінки адаптивної поведінки у чотирьох доменах за шкалою Вайнланда. Оцінку адаптивної поведінки проводили під час спостереження за дитиною з наступним заповненням анкети за участі батьків або медичного персоналу, який щоденно доглядав за дитиною. Як видно з таблиці 3, у дітей групи № 1 вірогідно відрізняються оцінки як за окремими доме нами та субдоменами, так і за загальною кількістю балів при порівнянні з показниками дітей групи № 2 та групи № 3 (р0,05). Статистично вірогідна різниця була доведена за показником домена моторних навичок та загальної суми балів доменів у дітей групи № 3 при порівнянні з аналогічними показниками групи № 2 (р