Фіксатор стопи

Винахід відноситься до медицини та стосується, безпосередньо, удосконалення фіксатора стопи для лікування її в післяопераційному періоді. Відомий фіксатор стопи, виконаний у вигляді накладеної на стопу в кілька шарів бинтової пов'язки із самотвердіючим при кімнатній температурі сполучним (пат. США № 3.881.473, А 61 F 13/04, 1977). Недоліком даного фіксатора є неможливість навантаження стопи та як, наслідок цьому, виникнення застійних явищ та значна тривалість лікування. Найбільш близьким по суті та результату, що досягається, до технічного рішення є фіксатор стопи, що містить металеве стремено з двома опорами, задньої та передньої, бічними та вертикальними шинами, з'єднаними між собою, а також самотвердіючу пов'язку (а. с. СРСР № 386630, А 61 F 13/04, 1973). У даному фіксаторі передня опора виконана у вигляді U-подібної рамки, що жорстко з'єднана з бічними шинами, а задня опора, що приставляється безпосередньо до стопи, являє собою каблук з геленочною частиною, та розташований в ділянці підошовної поверхні заднього та середнього відділів стопи та відповідний її рельєфові. Стремено кріпиться до самотвердіючої пов'язки (наприклад; гіпсовому бинту), накладеної на стопу та гомілку. Відомий фіксатор забезпечує пряме навантаження заднього та середнього відділів стопи та розвантаження переднього відділу її, що сприяє більш кращому крово- та лімфообігу стопи та гомілки, та меншої небезпеки розвитку вегето-судинних порушень та застійних явищ у них. Однак, даний фіксатор використовують при оперативному втручанні тільки на передньому відділі стопи, тому що при реконструкції заднього її відділу, як правило, застосовують спиці Кіршнера, що виходять на підошовній поверхні заднього відділу стопи, а виконання задньої опори стремена у вигляді каблука з геленочною частиною не дозволяє виконати подібну операцію. Це обмежує функціональні можливості фіксатора. Крім того, вертикальні шини стремена виконують тут невеликої ширини (1-1,5см) та з малою площиною охоплення ними гомілки, що обмежує контакт з бічними поверхнями самотвердіючої пов'язки гомілки. Це не виключає при ходьбі та навантаженні на підошовну поверхню стремена та каблука виникнення явища нестабільності між пов'язкою та стременом, та в подальшому обмеження навантаження на оперовану кінцівку до повного зняття фіксатора, що утрудняє протікання відновлювально-репаративних процесів в ділянці хірургічного втр учання, а, отже, знижує ефективність застосування фіксатора. Завдання даного винаходу полягає в створенні фіксатора стопи для забезпечення відновлювального процесу в післяопераційному періоді, з можливістю використання його при оперативному втр учанні як на передньому, так і на задньому відділах стопи, що виключає можливість виникнення нестабільності між пов'язкою та стременом, а, отже, розширює його функціональні можливості та підвищує надійність та ефективність його застосування. Поставлене завдання вирішується тим, що у фіксаторі стопи, що містить металеве стремено з двома опорами, задньої та передньої, бічними та вертикальними шинами, з'єднаними між собою, а також самотвердіючу пов'язку, відповідно до винаходу, задня опора стремені виконана у вигляді U-подібної рамки, стійки якої жорстко з'єднані з бічними шинами, а на кожній з вертикальних шин консольно закріплені з двох сторін гнучкі дротяні сітки. Порівняння пропонованого технічного рішення з відомим (прототипом) показує, що новими істотними ознаками тут є наступні: 1. Виконання задньої опори стремена у вигляді U-подібної рамки, стійки якої жорстко з'єднані з бічними шинами. 2. Наявність гнучких дротяних сіток, закріплених консольно на вертикальних шинах стремена з двох сторін. Виконання задньої опори стремена у вигляді U-подібної рамки, стійки якої жорстко з'єднані з боковими шинами, забезпечує утворення простору між самотвердіючою пов'язкою та U-подібною рамкою стремена, що дозволяє розміщати в ньому кінці вихідних із задньої підошовної поверхні стопи спиць Кіршнера, що проводять при оперативному втручанні для фіксації кісток заднього відділу стопи, що дозволяє використовувати даний фіксатор при хірургічному лікуванні усіх відділів стопи, включаючи задній, та розширити, таким чином, функціональні можливості фіксатора. Наявність гнучких дротяних сіток, закріплених консольно на вертикальних шинах стремені з двох їхніх сторін, підвищує площину обхвату зазначеними шинами та контакт їх з бічними поверхнями самотвердіючої пов'язки гомілки, а, отже, жорсткість даного з'єднання. При цьому виключається явище нестабільності між пов'язкою і стременом та забезпечується стійке розміщення стопи, а, отже, створюються більш сприятливі умови для навантаження кінцівки в пов'язці, та протікання відновлювально-репаративних процесів, що підвищує надійність та ефективність застосування фіксатора. Аналогічних те хнічних рішень з подібними ознаками в процесі патентно-інформаційного пошуку не виявлено. Це вказує на те, що запропонований фіксатор стопи є істотно новим, промислово та клінічно корисним та має винахідницький рівень. На фіг. 1 зображений запропонований фіксатор стопи, загальний вид; на фіг. 2 - металеве стремено; на фіг. 3 - перетин АА на фіг. 1. Фіксатор містить металеве стремено з двома опорами, задньої 1 та передньої 2, боковими 3 та вертикальними 4 шинами, з'єднаними між собою, а також самотвердіючу пов'язку 5. Кожна з опор 1 та 2 виконана у вигляді U-подібної рамки, стійки 6 опори жорстко з'єднані з боковими шинами 3. На кожній з вертикальних шин 4 консольно закріплені з двох їхніх сторін гнучкі дротяні сітки 7. Вертикальні шини можуть бути з'єднані з бічними шинами як під прямим кутом, так і похило відносно один одного під визначеним кутом між стопою та гомілкою. Фіксатор при оперативному втручанні на задньому відділі стопи використовують наступним чином. По завершенню реконструкції зазначеного відділу стопи та виводу спиць Кіршнера 8 назовні з задньої підошовної поверхні стопи в області пальців стопи та виростків великої гомілкової кістки накладають один тур бинта. Після цього на стопу та гомілку накладають циркулярно тонкий шар вати, що фіксується бинтовою пов'язкою. Стопу встановлюють під кутом 90° відносно вісі гомілки та накладають самотвердіючу (гіпсову або поліамідну) пов'язку 5. Потім на самотвердіючу пов'язку 5 накладають стремено таким чином щоб вертикальні шини 4 та гнучкі дротяні сітки 7 охоплювали бокові поверхні пов'язки 5, а вихідні з задньої підошовної поверхні стопи спиці Кіршнера 8 входили в простір, утворений U-подібною рамкою задньої опори 1 стремена. Стремено фіксується до пов'язки 5 двома-трьома турами самотвердіючої пов'язки. Наявність гнучких дротяних сіток 7 підвищує загальну площу контакту вертикальних шин 4 стремена з боковими поверхнями самотвердіючої пов'язки гомілки, а, отже, жорсткість даного з'єднання, при цьому виключається можливість виникнення нестабільності між пов'язкою і стременом та забезпечується стійка фіксація стопи. Надалі, при ходьбі на милицях забезпечується перенос навантаження на підошовну поверхню U-подібних рамок стремені, що створює дозоване навантаження на оперовану кінцівку. Показником дозованого навантаження є болючі відчуття пацієнта. В міру формування кісткового регенерату, в ділянці оперативного втр учання, пацієнт збільшує навантаження її самостійно, що стимулює репаративно-відновлювальні процеси та поліпшує трофіку кінцівки. Таке конструктивне виконання фіксатора стопи дозволяє використовувати його при оперативних втр учаннях на всіх відділах стопи, включаючи задній, при різних ії травмах, та підвищити надійність та ефективність його застосування. Клінічні дослідження показали, що використання даного фіксатора підвищує ефективність та надійність лікування хворих з різною ортопедичною патологією та травмами стопи, скорочує формування кісткового регенерату в ділянці оперативного втручання на три-чотири неділі, дозволяє рано включити оперовану кінцівку в навантаження, та скоротити середній термін перебування хворого в стаціонарі.