Спосіб накладання лапаростоми при розлитому перитоніті

Спосіб накладання лапаростоми при розлитому перитоніті, що включає формування монофіламентних вузлових швів на прокладках з поліме 3 іншої по периметру рани, яку зіставляють до необхідної відстані зближенням ремінцемзастібкою симетрично розташованих одна проти іншої прокладок на шкірі. Використання окремих невеликого розміру прокладок з полімерного матеріалу дозволяє добре моделювати їх по ходу ранової поверхні, а фіксація ділянок країв рани між двома окремо розташованими передчеревинно і відповідно на шкірі прокладками, які симетрично зводяться з обох боків країв рани ремінцем-застібкою, дозволяє створити умови для швидкої, найменш травматичній і багатократній ревізії і санації черевної порожнини, проводити її дозовану декомпресію, понизити ризик розвитку гнійнозапальних ускладнень з боку лапаротомної рани з подальшим повноцінним відновленням передньої черевної стінки. Корисну модель пояснюють креслення, де фіг. 1 - зображено прокладку для розташування на шкірі; фіг. 2 - прокладка для розташування в передчеревинній клітковині; фіг. 3 - ремінець-застібка; фіг. 4 - схема накладення швів на лапаротомну рану при створенні лапаростоми. Спосіб виконують таким чином. Після виконання лапаротомії, ліквідації джерела перитоніту і санації черевної порожнини готують стерильний набір для накладання лапаростоми, який складається з прокладок 1 з двома круглими отворами 2 по середній лінії і отвором у вигляді овалу 3, між краєм прокладки 1 і круглими отворами 2, прокладок 11 з двома круглими отворами по середній лінії, ремінця-застібки 4 і монофіламентної нитки 5. Прокладки і ремінецьзастібка виконані з біосумісних полімерних матеріалів, наприклад з силікону. Прокладки 1 (фіг. 1) виготовляють завдовжки 3 см, шириною 3 см з отворами 2 діаметром 2 мм, розташованими на 1 см один від іншого, від країв прокладки 1 і овального отвору 3, розмір якого 10 × 2 мм і розташованого на 1 см від краю прокладки. Прокладки 11 (фіг.2) - завдовжки 3 см, шириною 2 см з отворами 2 діаметром 2 мм, розташовані на 1 см один від іншого і від краю прокладки. Товщина прокладок 1 і 11 складає 3 мм. Ремінець-застібка 4 (фіг. 3) являє собою з одного боку "сходові" виступи 13, на які надівається до замикання застібка 12 з іншого боку. На шкіру 10 передньої черевної стінки (фіг.4) накладають прокладку 1, в проекції якої створюють ложе в передчеревинній клітковині 9 розміром 3 × 2 см шляхом відділення парієнтальної очеревини 8 від піхви прямих м'язів живота 14 для 65741 4 розміщення в ньому прокладки 11. Після цього через один з круглих отворів 2 прокладки 1 протягують монофіламентну нитку 5 і прошивають нею шкіру 10, підшкірну клітковину 7, піхви прямих м'язів живота 14, виходячи в створене ложе в передчеревинній клітковині 9. Проводять нитку 5 через отвори 2 прокладки 11, розміщуючи її в створеному ложі передчеревинної клітковини 9, і прошивають нитку у зворотному напрямі до шкіри. Прошивши шкіру, протягують нитку через вільний від нитки отвір 2 прокладки 1 і формують вузол 6. Таким чином прошиваються і фіксуються до передньої черевної стінки прокладки 1 і 11 по усьому периметру рани на відстані 3-3,5 см одна від іншої. Прокладка 1 при фіксації розташовується зверненим до рани отвором 3, через який в симетрично розташовані від рани прокладки 1 протягується ремінець-застібка 4 і залежно від показників внутрішньочеревного тиску краї рани зводяться або з певним діастазом, або до повного зіткнення. При виконанні етапної санації ремінецьзастібка 4 тимчасово віддаляється, після закінчення санації технічно легко одягається. При останній санації, під час якої виявлені чіткі ознаки купіруючого перитоніту, відсутність запалення в рані, видаляють монофіламентну нитку 5, прокладки 1 і 11, рану ушивають наглухо. Запропонованим способом накладена лапаростома у 12 хворих з розлитим перитонітом. У усіх хворих при етапній санації був забезпечений швидкий, малотравматичний доступ в черевну порожнину, була створена можливість проводити дозовану декомпресію черевної порожнини, адекватно зіставляти краї рани. Випадків виникнення гнійно-запальних процесів в рані не було. В той же час у 13 хворих, яким була ушита рана передньої черевної стінки способом аналога, в усіх випадках при етапній санації виникли технічні труднощі в проведенні повноцінної ревізії і санації черевної порожнини, в 3 випадках пластмасові пластини важко моделювалися по рані, 2 пацієнтам була потрібна дозована декомпресія черевної порожнини, у зв'язку з чим від застосування способуаналога довелося відмовитися. Нагноєння рани - 1 спостереження. Таким чином, застосування запропонованого способу дозволяє забезпечити швидкий, простий, менш травматичний і багатократний доступ в черевну порожнину, проводити дозовану декомпресію черевної порожнини, понизити ризик розвитку гнійно-запальних ускладнень і створити умови для наступного повноцінного відновлення передньої черевної стінки. 5 Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков 65741 6 Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601