Спосіб оцінки стану системи фібринолізу при гострих венозних тромбозах нижніх кінцівок

Спосіб оцінки стану системи фібринолізу при гострих венозних тромбозах нижніх кінцівок, який включає визначення стану фібринолізу як у системному кровотоці шляхом дослідження крові з вени верхньої кінцівки, так і у реґіонарному кровотоці шляхом дослідження крові із загальної стегнової вени ураженої кінцівки, який відрізняється тим, що додатково обчислюється співвідношення концентрації D-димеру між системним та реґіонарним кровотоком. (19) (21) u201106485 (22) 23.05.2011 (24) 10.01.2012 (46) 10.01.2012, Бюл.№ 1, 2012 р. (72) КОСИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ, БУЗМАКОВ ДМИТРО ЛЕОНІДОВИЧ, ДЗЕВИЦЬКИЙ ДЕНИС ІГОРОВИЧ, СНІСАР АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ, ДОРОГАНЬ СЕРГІЙ ДМИТРОВИЧ (73) УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВОДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ІНВАЛІДНОСТІ 3 теми та низька специфічність у визначенні показників фібринолізу, що значно зменшує його діагностичну цінність [2]. При розробці корисної моделі поставлено задачу вдосконалити спосіб діагностики стану системи фібринолізу при ГВТ нижніх кінцівок для прогнозування перебігу цього захворювання та його наслідків, зробити його більш інформативним, що дозволить оптимізувати тактику етапного лікування хворих на ГВТ та запобігти розвитку тяжких ускладнень. Поставлена задача вирішується шляхом визначення показника, який відображає стан фібринолізу утвореного тромбу шляхом визначення вмісту продуктів розпаду перехресно-зв'язаного фібрину, за допомогою D-димер тесту на підставі аналізу цього показника у системному кровотоці та в ураженій кінцівці, що сприятиме розширенню функціональних можливостей та покращенню достовірності кінцевого результату при використанні. Це дозволить підвищити ефективність медичної реабілітації хворих на ГВТ нижніх кінцівок за рахунок підвищення якості діагностики, оцінки виразності фібринолізу в реґіонарному кровотоці, можливості цілеспрямованої корекції реґіонарних патологічних змін та визначення адекватності та тривалості лікування. Вищевказаний технічний результат досягається тим, що при здійсненні у відомому способі діагностики порушень в системі фібринолізу за допомогою визначення концентрації D-димеру у венозній крові, відповідно до корисної моделі, даний показник досліджується у реґіонарному магістральному венозному кровотоці ураженої нижньої кінцівки з подальшим порівнянням отриманих результатів з рівнем цього показника у крові з вени ліктьового згину з встановленням його різниці. Загальними ознаками найближчого аналога та способу, що заявляється, є визначення стану гемостазу та фібринолізу як у системному, так і у реґіонарному кровотоці за рахунок пункційного забору та дослідження крові із загальної стегнової вени ураженої кінцівки та з вени верхньої кінцівки. Відмінними ознаками є обчислення співвідношення концентрації D-димеру між системним та реґіонарним кровотоком. Причинно-наслідковий зв'язок сукупності відмінних ознак з вищезазначеним технічним результатом полягає у наступному: застосування відмінних ознак дозволяє підвищити специфічність та чутливість діагностичного тесту стану фібринолізу при ГВТ у басейні нижньої порожнистої вени, що надасть змогу покращити результати діагностики та прогнозування перебігу ГВТ. За рахунок цього підвищиться ефективність медичної реабілітації хворих на ГВТ та буде здійснюватися профілактика розвитку тяжких форм післятромботичної хвороби нижніх кінцівок. У відповідності з заявленим рішенням задачі, пропонується проводити забір крові з загальної стегнової вени та з вени ліктьового згину, визначати концентрацію D-димеру із визначенням співвідношення отриманих показників. На підставі отриманих даних проводити діагностику стану систем фібрінолізу в ураженій кінцівці, що надає можли 66493 4 вість вдосконалити діагностику ГВТ, проводити цілеспрямовану терапію та оцінювати отримані результати у динаміці лікування. Вибір загальної стегнової вени для забору крові зумовлений тим, що по ній відтікає кров від усієї нижньої кінцівки. Ця вена збирає кров із поверхневої та глибокої венозних систем. Тому дослідження показників D-димеру в цій крові дає можливість оцінити стан фібринолізу в регіональному кровотоці трамбованого сегмента та порівняти його з системним. На підставі отриманих даних можуть бути виявлені розлади регіонального фібринолізу трамбованого сегмента, що надасть можливість вдосконалити діагностику ГВТ та оптимізувати лікувальну тактику в залежності від виявлених патологічних змін. Таким чином сукупність ознак запропонованого рішення задачі, що втілена у використані способі оцінки стану системи фібринолізу при ГВТ нижніх кінцівок за допомогою забору крові з загальної стегнової вени ураженої кінцівки та з вени ліктьового згину із визначенням концентрації D-димеру (мкг/мл) методом латексної аглютинації в отриманих пробах, дозволяє розширити його функціональні можливості й покращити достовірність кінцевого результату (р ≥ 0,95-0,98). За цих умов вдосконалюється діагностика ГВТ у хворих. Виконання способу діагностики реґіонарних порушень системи гемостазу в ураженій кінцівці у хворих на ГВТ нижніх кінцівок полягає в наступному. У хворого натщесерце забирають кров шляхом пункції вени ліктьового згину та загальної стегнової вени. Перед забором крові компресійні засоби не використовують. Для цього у горизонтальному положенні після трикратної обробки шкіри верхньої третини стегна антисептичним розчином, наприклад спиртовим розчином йоду, в антисептичних умовах виконується пункція загальної стегнової вени. Забрану кров змішують з антикоагулянтом у пробірках повільним коливанням. У подальшому для оцінки стану системи фібринолізу при ГВТ нижніх кінцівок визначається концентрація D-димеру методом латексної аглютинації в отриманих пробах з вен ліктьового згину та ураженої нижньої кінцівки. Ізольоване або поєднане підвищення концентрації D-димеру в реґіонарному та/або системному кровоплині свідчить про активацію процесів фібринолізу, що вказує на наявність ГВТ нижніх кінцівок. У випадках, коли концентрація D-димеру в реґіонарному та системному кровоплині не перевищує нормальні показники ГВТ нижніх кінцівок може бути виключено. У подальшому обчислюють співвідношення концентрації D-димеру в системному до реґіонарного кровоплину. Дане співвідношення відбиває функціональний стан системи фібринолізу. Підвищення реґіонарної фібринолітичної активності у разі визначеного співвідношення у межах 0,951,05, та при цьому показники D-димеру як в системному, так і регіональному кровоплині перевищують норму (0,5 мкг/мл) свідчить про достатню активацію системи фібринолізу і такі хворі не потребують фібринолітичної терапії. Хворим із співвідношенням концентрації D-димеру вище 1,05 показано проведення регіонарного тромболізису. 5 В тих випадках коли співвідношення нижче за 0,95 показано проведення системної фібринолітичної терапії. Таким чином, запропонований спосіб реалізує новий підхід до визначення показань до проведення фібрино- та тромболітичної терапії при ГВТ і дозволяє знизити частоту незадовільних результатів його лікування, що дає можливість покращити безпосередні та віддалені результати лікування даної категорії хворих. У відповідності з цим, відмінні ознаки дійсної корисної моделі є суттєвими, оскільки кожна з них перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з досягненням вищезазначеного технічного результату. Ефективність запропонованого способу ілюструється прикладом: Хворий Д., спортсмен, 22p., прибув на стаціонарне лікування 30.07.2010 р. зі скаргами на біль у правій гомілці, набряк правої гомілки та стегна. Із анамнезу: хворіє близько 2 діб, коли вперше відмітив вищевказані скарги. При огляді гомілка та ступня правобіч з синюшним відтінком, пастозні права гомілка збільшені в об'ємі (+ 1,5 см.), сумнівні симптоми Мозеса, Гоманса. Рівень D-димеру венозної крові (30.07) в стегновій вені праворуч – 8.1, вені ліктьового згину – 8.3 мкг/мл., співвідношення становило 1,03. Інші лабораторні дані у межах норми. На ультразвуковому дуплексному скануванні (УЗДС) вен правої нижньої кінцівки; тромбоз поверхневої стегнової вени від рівня середньої третини стегна, підколінної та задньої великогомілкової вен без реканалізації. Поверхневі вени прохідні, не деформовані. Був виставлений діагноз: гострий стегновопідколінний венозний тромбоз правої нижньої кінцівки. Таким чином отримані дані переконливо свідчили про наявність гострого венозного тромбозу та достатню активність системного та реґіонарного фібринолізу, що і стало визначальним у виборі лікувальної тактики. У даному випадку не потребувалось призначення реґіонарного тромболізису та системного призначення фібринолітичної терапії. Хворий отримував консервативне лікування: низькомолекулярний гепарин у терапевтичній дозі – 10 днів, з 9-го дня – варфарин, венотоніки, антиагреганти, нестероїдні протизапальні засоби, добезилат кальцію, фолієву кислоту. Хворий бинтував обидві н/к еластичним бинтом щоденно. Комп’ютерна верстка І. Скворцова 66493 6 На контрольній УЗДС (10.08)–: і тромбоз поверхневої стегнової вени від рівня с/3 і підколінної вени с реканалізацією до 70-80 %, тромбоз задньої великогомілкової з субтотальною реканалізацією. Рівень D-димеру венозної крові в правій стегновій вені – 1.20, вені ліктьового згину – 1.22 мкг/мл., співвідношення становило 1,02. Інші лабораторні дані у межах норми. Хворий виписаний без набряків, негативними симптомами Мозеса, Гоманса. Амбулаторно отримував варфарин до досягнення цільових значень, INR 2,5 добезілат кальцію, венотоніки, антиагреганти, фолієву кислоту, носив компресійні панчохи Ш класу на обох нижніх кінцівках, не обмежував себе у фізичних навантаженнях. При огляді 13.09 скарг не висловлює, поверхневі вени не розширені, об'єми нижніх кінцівок однакові, симптоми Мозеса, Гоманса негативні. На контрольній УЗДС досягнута повна реканалізація тромбованих вен зі збереженням функції клапанів, рівень D-димеру венозної крові в вені ліктьового згину – 0.74 мкг/мл., правій стегновій вені – 0.82,. співвідношення становило 0,9. Додатково у подальшому з метою активації фібринолізу призначено пентосан полісульфат. Отже, можливість відтворення об'єкта у контексті незалежного пункту формули допоможе розширити його функціональні властивості за рахунок усунення додаткового впливу інших палогічних процесів на стан системи гемостазу й покращити достовірність кінцевого результату (р ≥ 0,950,98), що інформує про відповідність технічного рішення умові "промислова придатність". Джерела інформації: 1.Bernd Potzsch, Katharina Madlener.Gerinnungskonsil.Rationelle Diagnostik und Therapie von Gerinnugsstorungen. - Stuttgart;New York;Georg Thieme Verlag, 2002.-246p.-70 Abbildungen. 74 Tabellen. 2. Спосіб діагностики реґіонарних порушень системи гемостазу в нижніх кінцівці при хронічній венозній недостатності [Текст]: патент 27978: МКЗ А61В 5/145G01N33/48 / Афанасьев С. В., Снісар А. В., Дзевицький Д.І.; власник патенту Укр. наук.дослід. ін.-т. медико-соціальних проблем інвалідності. - № u200706134; заяв. 04.06.2007; опубл. 26.11.2007, бюл. № 19. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601