Спосіб лікування акантолітичної пухирчатки

Винахід відноситься до медицини, а саме, до дерматовенерології і може знайти застосування в лікуванні акантолітичної пухирчатки, в основі якої лежить імунопатологічний процес, що призводить до ураження клітинних структур шкіри і слизових до їх відторгнення. За прототип обраний спосіб лікування акантолітичної пухирчатки, (Дурова З.С., Свирщевская Е.В., Вискова Н.Ю. Клинико-иммунологический анализ применения дипроспена для лечения вульгарной пузырчатки //Вести. дерматологии и венерологии. -1997. -№5. -С.4-7), який включає використання глюкокортикостероїдів. Ознаками, що збігаються з істотними ознаками запропонованого способу, є: застосування глюкокортикостероїдів. Причинами, що перешкоджають досягненню очікуваного технічного результату (підвищення ефективності лікування з мінімальною побічною дією), є: виникнення стероїдозалежності, необхідність постійного підвищення дози глюкокортикостероїдів, а також те, що глюкокортикостероїди не мають інгібуючого впливу на рівень антинуклеарних антитіл, який підвищений у хворих на акантолітичну пухирчатку. В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу лікування акантолітичної пухирчатки шляхом поєднаного призначення гемосорбції на ДНК-сорбентах одночасно із застосуванням глюкокортикостероїдів, що дозволяє зменшити рівень антинуклеарних антитіл і підвищити ефективність лікування. Поставлена задача вирішується тим, що в способі лікування акантолітичної пухирчатки, який включає застосування глюкокортикостероїдів, відповідно до винаходу, додатково проводять гемосорбцію на ДНКсорбентах у кількості 2-х процедур з інтервалом у 10-14 днів за умови високого рівня антинуклеарних антитіл у хворих. Між сукупністю істотних ознак запропонованого способу та очікуваним технічним результатом, що може бути досягнутий, проявляється наступний причинно-наслідковий зв'язок: комбіноване застосування гемосорбції на ДНК-сорбентах одночасно із глюкокортикостероїдними препаратами дозволяє зменшити інтенсивність утворення аутоантитіл до нативної ДНК, тим самим зменшує ступінь ушкодження ядер клітинних елементів зовнішніх покривів і знижує інтенсивність відторгнення клітинних елементів шкіри, слизових оболонок, що дозволяє забезпечити зменшення морбідостатичної дози і більш швидко переходити на підтримуючі дози, призводячи до якнайшвидшого настання клінічної ремісії. Терапевтичний ефект застосування даного способу лікування сприяє елімінації з крові імуноглобулінів і циркулюючих імунних комплексів, що наділені здатністю до адгезії на поверхні клітин шиповатого шару епідермісу, крім того сприяє вимиванню циркулюючих імунних комплексів з міжклітинної рідини тканин у кровоток з наступним їхнім видаленням разом із плазмою, гальмує синтез антитіл В-лімфоцитами, знижує агрегацію еритроцитів і тромбоцитів, підвищує функціональну активність імунокомпетентних клітин, зменшує концентрацію лімфокінів, тобто делігандизує лімфоцити, знижує активність ендопротеїназ. Спосіб здійснюють у такий спосіб. У хворих на акантолітичну пухирчатку після реєстрації в них підвищеного рівня антинуклеарних антитіл проводять додатково лікування за допомогою гемосорбції. Гемосорбцію проводять на апараті АУТ-1: пряма гемоперфузія обсягом 3,0±0,4 літри на колонках, що містять 350мл синтетичного вугільного гемосорбента СКН-2К та 80мл гранульованого активованого вугілля із щепленою на його поверхні високополімерною нативною тимусною ДНК, концентрацією 0,6мг ДНК на 1мл вугілля. Швидкість перфузії через стовпчики складає 40-50мл/хв. Тривалість процедури складає 1,5-2 години. Кількість процедур - 2 з інтервалом у 10-14 днів. Відомості, що підтверджують можливість використання способу. Під спостереженням знаходилося 19 хворих на акантолітичну пухирчатку - 13 жінок і 6 чоловіків у віці від 26 до 64 років, із тривалістю захворювання від 1 року до 9 років. У всіх хворих спостерігався тяжкий перебіг дерматозу: доза глюкокортикостероїдів більше 90мг/доба з розповсюдженим шкірним процесом, ізмлявої епітелізацією ерозій, з частими і тривалими рецидивами, що важко піддавалися традиційним методам терапії, з частим розвитком ускладнень від імунодепресивних засобів. Основну групу склали 7 хворих на акантолітичну пухирчатку, яким було проведено лікування по запропонованому способу. У групу порівняння ввійшли 12 хворих на пухирчатку, що одержували лікування по способі-прототипі. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб. Визначали рівень молекул середньої маси в сироватці крові і сечі, рівень антитіл до ДНК класу Ig G, Ig M визначали методом твердофазного імуноферментного аналізу циркулюючі імунні комплекси визначали осадженням у середовищі поліетиленгліколю, рівень плазмового фібронектину визначали імуноферментною тест-системою. Процедури гемоімуносорбції усі хворі перенесли без ускладнень і виражених побічних явищ. Феномена рикошету не спостерігалося у жодного хворого. Ефективність лікування оцінювали по клінічній картині, припиненню появи нових міхурів, негативному крайовому симптому Нікольського, епітелізації ерозій, а також за допомогою окремих параметрів систем імунітету - антинуклеарних антитіл, маси середніх молекул, концентрації фібронектину. Порівняльний аналіз змін параметрів клінічної картини і змін імунітету в хворих на акантолітичну пухирчатку, отриманих у результаті лікування запропонованим способом і способом-прототипом за допомогою глюкокортикостероїдів, представлений у двох таблицях. У таблиці 1 наведена динаміка клінічних показників хворих на акантолітичну пухирчатку у процесі лікування в днях. У таблиці 2 представлена динаміка показників ендоінтоксикації в хворих на акантолітичну пухирчатку у процесі лікування з використанням гемоімуносорбції на ДНК-сорбентах, де МСМ - маса середніх молекул, анти-SSDD - антинуклеарні антитіла до двунитчатой ДНК; анти-dsДНК - антитіла до однонитчатої ДНК; p1 показник статистичної вірогідності, отриманий при порівнянні результатів з нормою; р2 - показник статистичної вірогідності, отриманий при порівнянні у хворих двох груп. Аналіз результатів клінічної ефективності лікування показав, що в середньому на 4-6 день після застосування гемоімуносорбції у всіх пацієнтів поліпшувалося загальне самопочуття, зменшувалася ексудація ерозивних поверхонь, свіжих висипань не з'являлося. У групі порівняння подібні явища спостерігалися в середньому на 10-12 день після початку лікування. Через 5-6 днів після першої процедури гемоімуносорбції у всіх хворих відзначалася негативація симптому Нікольського, у групі порівняння подібна негативація наставала лише на 8-14 день. Епітелізація ерозій у хворих основної групи наставала через 7-10 днів, у групі порівняння через 12-20 днів. Після проведення гемоімуносорбції в цілому відзначалася тенденція до нормалізації вивчених показників зниження рівнів МСМ у сироватці крові і збільшення МСМ у сечі, зниження рівнів антитіл Анти-ssДНК- Ig G і Анти-dsДНК- Ig G, зменшення вмісту ЦІК, підвищення концентрації плазмового ФН. Запропонований спосіб підтверджується наступним клінічним прикладом. Приклад №1 Хвора А., 48 років надійшла на стаціонарне лікування з діагнозом вульгарна пухирчатка, при надходженні скарги на висипання на шкірі грудей, спини, сідниць, слизової порожнини рота і геніталій. Вважає себе хворою протягом 3 місяців, коли помітила перші висипання на слизовій порожнині рота. Зверталася до стоматолога, де було виставлено діагноз стоматит і призначено місцеве лікування. Полоскання відваром кори дуба, аплікації олією обліпихи. Початок захворювання пов'язує з можливою інтоксикацією БОР, оскільки працює стрільцем. Через два місяці від початку захворювання процес прийняв розповсюджений характер з висипаннями у вигляді міхурів та ерозій на шкірі тулуба. Лікувалася самостійно, застосовуючи ампіцилін по 2млн. на добу та анілінові барвники, без видимого поліпшення. З цими скаргами і звернулася в ШВД за місцем проживання. У мазках відбитках із дна ерозій виявлені акантолітичні клітини Тцанка. Діагноз: вульгарна пухирчатка, було призначено преднізолон 80мг/діб. Стабілізації процесу не спостерігалася. Доза кортикостероїду збільшена до преднізолону 160мг/діб. Протягом тижня процес набув розповсюджений характер, відзначалася поява нових в'ялих міхурів, ерозій, покритих серозно-геморагічними кірками, епітелізації не спостерігалося. Стан хворої на момент надходження важкий, температура тіла 37,8, АД 100/60мм.рт.ст. озноб, слабість, запаморочення, втрата ваги на 5кг. Хвора відмовляється від прийому їжі. Ерозії слизової порожнини рота носять розповсюджений характер яскраво червоного кольору покриті білим нальотом, хворобливі при прийомі їжі. Елементи на шкірі у вигляді в'ялих міхурів чи великих ерозій, схильних до злиття, покриті серозногеморагічними, імпетигоподібними кірками. Шкіра навколо елементів не змінена. Симптом Нікольського у вогнищі та поблизу вогнищ ураження різко позитивний. При обстеженні в мазках відбитках з ерозій виявлені акантолітичні клітини Тцанка. При обстеженні загальних аналізів крові і сечі різких відхилень від норми не виявлено. При додатковому обстеженні деяких біохімічних показників: рівня МСМ, плазмового фібронектину, рівня антитіл до ДНК продиктувало необхідність екстракорпоральної детоксикації. Хворій проведено курс лікування по запропонованому способу. Після проведеної терапії на другий-третій день спостерігалася позитивна динаміка: стан хворої покращився, температура тіла 36,6°С, АД - 120/70мм.рт.ст., трохи турбує слабість. Зменшення ексудації ерозій на 3-4 день, негативація симптому Нікольського на 4-6 день, повна епітелізація ерозій на 7-10 день. Зниження дози глюкокортикостероїдного препарату на 20мг/діб на 17 день від початку проведення гемоімуносорбції з наступним зниженням до підтримуючої дози 15мг/діб. Запропонований спосіб лікування дозволяє істотно поліпшити лікування хворих на акантолітичну пухирчатку. Таблиця 1 Спосіб лікування Запропонований спосіб Спосіб-прототип Число хворих 7 12 Зменшення ексудації ерозій (дні) 3-4-й 5-8-й Негативація симптому Повна епітелізація Нікольського (дни) ерозій (дні) 4-6-й 7-10-й 8-14-й 12-20-й Таблиця 2 Вивчені показники МСМ крові ум. од. М±m Р1 Р2 МСМ сечі ум. од. М±m Р1 Р2 Анти-ssДНК- IgG мг/мл М±m Р1 Р2 Контроль на група 0,251±0,01 2 39,2±0,3 0,062±0,001 Традиційні методи терапії (ГСК) До лікування n=12 0,568±0,02 8