Спосіб вибору комбінації антигіпертензійних препаратів для стартової терапії хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу

Спосіб вибору комбінації антигіпертензійних препаратів для стартової терапії хворих на гіпертензійну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу, що включає призначення антигіпертензій 3 В.В., Можейко М.Е., Палютин Ш.Х. и соавт. Периндоприл - новый ингибитор АПФ длительного действия: эффективность и безопасность у больных АГ в сочетании с сахарным диабетом и нарушенной функцией почек // Терапевтический архив. - 2000. №10. - С. 6-14). Даний спосіб лікування поєднаної патології ГХ і ЦД II типу є найбільш близьким до того, що заявляється, по технічній суті та результату, який може бути отриманий, тому його вибрано як прототип. Основним недоліком способу прототипу є те, що він не враховує величин концентрацій в крові інсуліну і фактору зростання фібробластів (FGF) у хворих на ГБ у поєднанні з ЦД 2 типу. Вміст в крові FGF, рівень якого статистично значущо корелює з рівнями систолічного артеріального тиску (CAT) і діастолічного артеріального тиску (ДАТ), показниками структурно-функціонального стану серця і судин, параметрами ліпідного і вуглеводного обміну, є показниками стану хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2 типу. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу вибору комбінації антигіпертензійних препаратів для стартової терапії хворих ГХ у поєднанні з ЦД 2 типу, в якому за рахунок об'єктивного визначення стану хворих ГХ у поєднанні з ЦД 2 типу досягається підвищення ефективності лікування. Поставлена задача вирішується в способі вибору комбінації антигіпертензійних препаратів для стартової терапії хворих ГХ у поєднанні з ЦД 2 типу, що включає призначення антигіпертензійного препарату і, згідно з корисною моделлю, попередньо визначають концентрацію фактору зростання фібробластів (GFF) та інсуліну в крові, і при значенні концентрації FGF більше 31 мкМЕ/мл, а інсуліну - більш 51 пг/мл, призначають комбінацію спіраприлу в добовій дозі 6 мг, амлодипіну в добовій дозі 10 мг індапаміду в дозі 2,5 мг, при значеннях концентрацій FGF і інсуліну, нижче вказаних, призначають комбінації спіраприлу в добовій дозі 6 мг і амлодипіну в добовій дозі 10 мг. Була проведена серія процедур кластерного аналізу, що є багатовимірною статистичною методикою, що виконує збір інформації про вибірку об'єктів і потім упорядковує їх (об'єкти) в порівняно однорідні групи, кластери, так, щоб кожен кластер складався зі схожих між собою об'єктів і при цьому об'єкти різних кластерів істотно розрізнялися. Головна мета кластерного аналізу - пошук груп схожих об'єктів в досліджуваній вибірці. Методом кластерного аналізу були виявлені варіанти природного, розшарування вибірки, що складається зі 105 пацієнтів, на однорідні групи по сукупності лабораторних параметрів. Найбільш оптимальним, з погляду подальшої інтерпретації результатів, опинився варіант розшарування досліджуваної групи за двома стандартизованими показниками: вмісту в крові інсуліну і фактору зростання фібробластів. Подальший аналіз отриманого розбиття показав, що в першому кластері опинилися пацієнти, що лікуються схемою з двох АГП, а в другому пацієнти, що отримували три АГП. 67244 4 Враховуючи дані кластерного аналізу, залежно від величин концентрацій в крові інсуліну і фактора зростання фібробластів у хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2 типу, стало можливим проведення вибору схеми їх стартового антигіпертензійного лікування. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Дослідження вмісту в крові інсуліну і фактору зростання фібробластів не представляє труднощів, швидкоздійсниме і не вимагає значних фінансових витрат. Визначають вміст в крові інсуліну і фактору зростання фібробластів, і при значенні концентрації FGF більше 31 мкМЕ/мл, а інсуліну більше 51 пг/мл призначають комбінацію спіраприлу в добовій дозі 6 мг, амлодипіну в добовій дозі 10 мг, індапаміду в дозі 2,5 мг, при значеннях концентрацій FGF і інсуліну, нижче вказаних, призначають комбінації спіраприлу в добовій дозі 6 мг і амлодипіну в добовій дозі 10 мг. Вибір АГ терапії базувався на здатності пацієнтів досягати цільовий рівень AT протягом перших чотирьох тижнів лікування. За допомогою методу кластерного аналізу встановлені розділові рівні величин початкового вмісту в крові інсуліну і фактору зростання фібробластів, які можуть використовуватися для вибору схеми стартового антигіпертензійного лікування у пацієнтів з поєднанням ГХ з ЦД 2 типу. Так, було встановлено, що хворі, що отримували два і три АГП, мають діапазони розкиду значень вмісту в крові інсуліну і фактору зростання фібробластів, що достовірно відрізняються. Дана комбінація виявилася найбільш перспективною для використання у виборі стартового лікування, оскільки визначення цих параметрів доступне і нескладно. У дослідження було включено 147 пацієнтів, з них: 105 хворих на ГХ 2 стадії з рівнем CAT менше 180 мм.рт.ст. і ДАТ - менше 110 мм.рт.ст. (АГ 2 ст.) у поєднанні з ЦД 2 типу середнього ступеня тяжкості у стадії компенсації і субкомпенсації, 20 хворих на ГХ 2 стадії з АГ 2 ст. без супутнього ЦД, що представляли групу порівняння, і 22 практично здорових пацієнти, таких, що склали групу контролю. До включення в дослідження пацієнти основної групи (n=105) лікувалися нерегулярно, приймали ІАПФ, антагоністи кальцію (АК), сартани, діуретики. Після включення в дослідження вони пройшли 7-денний "відмивочний" період, отримуючи при значному підвищенні цифр AT каптоприл. Далі всім пацієнтам був призначений ІАПФ спіраприл в дозі 6 мг один раз на добу і АК амлодипін в добовій дозі 10 мг. До кінця 4-го тижня спостереження у 40 (38 %) хворих зниження САД і ДАД виявилося недостатнім (цифри AT мали значення вище 150/95 мм.рт.ст.), у зв'язку з чим їм був додатково призначений третій препарат - індапамід, в добовій дозі 2,5 мг одноразово вранці. Пацієнти з ІМТ до 2 26 кг/м на тлі дієти №9 отримували діабетон в 2 дозі 30-60 мг в добу, пацієнти з ІМТ більше 26 кг/м отримували метформін в дозі 1000-1700 мг на добу. З першого дня лікування всі пацієнти приймали ацетилсаліцилову кислоту (АСК) в дозі 75 мг на добу одноразово і 20 мг аторвастатину 1 раз на добу. Таким чином, частина пацієнтів лікувалася двома АГП (65 хворих, перша група лікування), інша частина - трьома АГП (40 хворих, друга група 5 лікування). 33 пацієнти першої групи лікування і 22 хворих другої групи отримували метформін, останні 32 хворих з першої групи і 18 хворих з другої отримували діабетон. Період спостереження продовжувався 25 тижнів. При цьому в групі хворих, що отримували два АГП, діапазон розкиду значень вмісту в крові інсуліну склав від 12,5 мкМЕ/мл до 27,4 мкМЕ/мл, а вміст фактору зростання фібробластів - від 18,2 пг/мл до 48,8 пг/мл. У групі хворих, що отримували три АГП, вміст в крові інсуліну варіював від 31,1 мкМЕ/мл до 45,4 мкМЕ/мл, а фактор зростання фібробластів - від 51,2 пг/мл до 79,1 пг/мл. Подальший аналіз отриманого розбиття показав, що в першому кластері опинилися пацієнти, що лікуються схемою з двох АГП, а в другому - пацієнти, що отримували три антигіпертензивні препарати. Комп’ютерна верстка А. Рябко 67244 6 Порівняльна характеристика показників УЗД серця і судин і клініко-лабораторного статусу хворих ГХ і ЦД 2 типу до і після лікування показала, що обидві схеми АГ терапії сприяли поліпшенню показників структурно-функціонального стану серця, судин, показників клінічного і лабораторного статусу хворих ГХ у поєднанні з ЦД 2 типу. Таким чином був розроблений спосіб вибору комбінації АГП для лікування хворих ГХ у поєднанні з ЦД 2 типу: призначення двокомпонентної АГ терапії при рівні інсуліну в крові до 31 мкМЕ/мл, а фактору зростання фібробластів - до 51 пг/мл, і трикомпонентної схеми антигіпертензійного лікування - при рівнях, рівних вказаним і що перевищують їх. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601