Спосіб швидкої діагностики вірусної інфекції у пацієнтів із запально-деструктивним враженням тканин пародонта

Спосіб швидкої діагностики вірусної інфекції у пацієнтів із запально-деструктивним враженням 3 мів патогенезу і ролі імунної відповіді можуть бути проведені тільки на лабораторних тваринах. Недоліки методів. Тривалість і складне технічне забезпечення знижують частоту використання методу до одночасного дослідження декількох зразків. Крім того для дослідження необхідний великий об'єм інфікованого матеріалу, що ускладнює проведення діагностики захворювань саме периапікальної ділянки тканин періодонта. Дані методики не дозволяють визначити одночасно декілька типів збудників. Задачею запропонованого методу є розробка способу діагностики вірусної інфекції у пацієнтів із запальними та запально-деструктивними ураженнями тканин пародонта, котрий дозволить швидко, протягом однієї доби визначити не один, а велику кількість збудників не в крові чи ротовому секреті (слині), а безпосередньо в патологічному вогнищі, що дозволяє зробити точну вказівку на наявність етіологічних чинників у місці враження тканин пародонта. Поставлена задача вирішується тим, що для швидкої, точної та широкої діагностики збудників використовується визначення методом ПЛР їх наявність у тканинах взятих із патологічного вогнища, тобто визначення методом ПЛР наявності герпесвірусної інфекції в клітинній суспензії периапікальної ділянки зуба і точної діагностики наявності збудників у патологічному вогнищі. Запропонований спосіб здійснюється наступним чином у кілька етапів. 1 етап підготовчий - забір тканин периапікальної ділянки і підготовка до дослідження. Перед проведенням провідникової анестезії пацієнти прополіскували порожнину рота 0,12 % розчином хлоргесидина упродовж 1хв. Стерильним скальпелем №15 робили трапецієвидний розріз. Тупо, гостро відшаровували слизово-окістний клапоть. Основа розрізу була звернена до перехідної складки. Клапоть відшаровували распатором від альвеолярного краю до перехідної складки. За допомогою стерильних фрез і борів різного діаметру здійснювали обробку периапікальної області з використанням сольового розчину як охолодження. Забір периапікальної тканини здійснювалася за допомогою стерильної кюрети. При заборі периапікальної тканини із зубів, отриманих після екстракції, ця тканина відділялася від верхівки кореня за допомогою стерильного леза скальпеля. Зразки тканини поміщалися у флакони з поживним середовищем ДМЕМ (Дульбекко модифіковане поживне середовище Ігла), що містить антибіотики: гентаміцин (150мкг/мл) і Амфотерицин Бі (10мкг/мл), негайно ж транспортувалися в лабораторію, зберігали при +4 °C не більше 4-х годин. 2 етап - визначення вірусів методом виконання ПЛР включає три стадії. Перша стадія - виділення ДНК вірусів з біологічного матеріалу; друга стадія проводиться ампліфікація (розмноження) ДНК збудника з відомим вірусним фрагментом ДНК (праймером) і третя стадія - електрофорез в агаровому гелі продуктів реакції ампліфікації і оцінка результату. У роботі постановки реакції ПЛР проводилася згідно інструкції RO проведення цієї реакції фірми "АмплиСенс", Москва Росія, Централь 67449 4 ний інститут епідеміології АМН Росії. У роботі використовували набори для виділення ДНК, праймери для ПЛР до герпесвірусів І, II типу, цитомегаловірусу і вірусу Эпштейн-Барр, а також концентровані розчини для електрофорезу і агарозу фірми "АмплиСенс" Росія. Технічний результат полягає в тому, що реалізація запропонованого методу діагностики дозволяє з одного боку підвищити надійність та ефективність визначення вірусних уражень тканин періодонта, а з іншого боку, - диференційовано кількісно одномоментно протягом 8-ми годин отримати інформацію про наявність вірусного збудника. При цьому використання даного способу дає можливість зменшити об'єм досліджуваних зразків до 0,06мл, а тривалість інкубації до 8-ми годин. Запропонований спосіб може бути використаний для масових клінічних досліджень як скринінгового теста при виявленні осіб з персистуючою вірусною інфекцією. Дослідження на молекулярному рівні дозволять підвищити надійність діагностичної інформації, пов'язаної з оцінкою ризику розвитку деструкції в периапікальних тканинах при хронічному періодонтиті і, таким чином, визначити роль вірусів в імуногенетичній детермінованості макроорганізму в розвитку та прогресуванні захворювання. Подібні дані дозволять стоматологу планувати індивідуальне лікування, відповідно до потреби пацієнта, більш ефективне з економічної точки зору, за рахунок мінімізації надлишкового чи недостатнього терапевтичного і хірургічного втручання; виключити можливість повторного інфікування і покращити якість профілактичних заходів. Прикладом конкретного застосування заявленого способу є історія хвороби №8. Хвора Г. 27 років, звернулася на кафедру стоматології НМАПО для санації порожнини рота зі скаргами на рухомість зубів, кровоточивість ясен, біль в яснах. Дані обстеження - слизова оболонка порожнини рота набрякла, гіперемійована, з синюшним відтінком. Рухомість зубів І-ІІ ступеня. При зондуванні в ділянці жувальної групи зубів верхньої та нижньої щелепи виявлені пародонтальні кишені глибиною 3-4 мм. Наявність значних зубних відкладень. Часткова вторинна адентія (відсутній 16 зуб). Прикус змінений за рахунок вторинної травматичної оклюзії. 31 зуб, змінений у кольорі, уражений карієсом, II клас по Блеку. Пульпа 31 зуба некротизована, вертикальна перкусія позитивна. Клінічна індексна оцінка: КАІ 152, РАІ 10, АП 0,84. Дані рентгенологічного обстеження. На ортопантомограмі верхньої та нижньої щелепи відмічається зменшення висоти кісткової тканини між альвеолярних перетинок за рахунок резорбції на 1/3 довжини кореня у ділянці зубів верхньої щелепи та на 1/2 довжини кореня в ділянці коренів нижніх зубів. На прицільній рентгенографії в ділянці верхівки кореня 31 зуба спостерігається деструкція кортикальної пластинки альвеоли і періодонтальної щілини та вогнище розрідження кісткової тканини округлої форми з чіткими контурами діаметром 5 мм. Попередньо був поставлений діагноз хронічний гранулематозний періодонтит 31 зуба. Із анамнезу встановлено, що у пацієнтки рецидиви герпетичних висипань виникають 3-4 рази на рік. На момент першого 5 67449 відвідування проявів вірусної інфекції в порожнині рота не спостерігалось. Для уточнення діагнозу було вирішено провести вірусологічне дослідження тканин периапікальної ділянки методом ПЛР. За результатами ПЛР у пацієнтки було виявлено вірус простого герпеса 1 типу та цитомегаловірус. Запропонована методика діагностики герпеса дозволяє в короткі строки (8-24 годин) провести виявлення та диференціацію збудника вірусу герпеса у діагностичному матеріалі і встановити діагноз та призначити коректні схеми лікування. Оскільки у пацієнтки хронічний гранулематозний періодонтит протікав на тлі загострення генералізованого пародонтита, то для запобігання маніфест них проявів вірусної інфекції в порожнині рота під час комплексного лікування, яке включає в себе стоматологічні маніпуляції, що супроводжуються порушенням цілісності слизової оболонки порожнини рота (ін'єкційні знеболювання, зняття зубних відкладень, тощо) було рекомендовано провести превентивне лікування препаратом "Протефлазид" як профілактичного, так і імуномодулюючого препарату. Препарат містить флавоноїдні глікозиди. Клінічна апробація заявлюваного способу лікування проведена на кафедрі стоматології НМАПО ім. П.Л.Шупика більш ніж в 20 випадках. Результати застосування заявлюваного способу лікування хронічних періодонтитів у осіб з персистуючою герпесвірусною інфекцією дозволи 6 ли повернути працездатність хворим та скоротити строки лікування. Впровадження способу, що заявляється, дозволяє скоротити строки лікування, запобігти інвалідизації хворого та уникнути ускладнень. Таким чином проведені клінічні дослідження, підтверджені лабораторними даними дозволяють зробити висновок про можливість використання ПЛР грануляційної та гранулематозної тканини як способу діагностики вірусної інфекції у хворих з генералізованим пародонтитом. Запропонований нами спосіб має таки переваги: - розроблений метод дозволяє досить швидко, протягом однієї доби отримати результат; - розроблений метод дозволяє визначити не один, а велику кількість збудників; - розроблений метод дозволяє визначити збудників не в крові чи ротовому секреті (слині), а безпосередньо в патологічному вогнищі, що дозволяє зробити точну вказівку на наявність етіологічних чинників у місці враження тканин пародонта. Джерела інформації:: 1. Никулин Б.А. Оценка и коррекция иммунного статуса. - Москва "ГЕОТАР-медиа" - 2008. 2. Лісяний МЛ. Любич Л.Д. Механізми імунонейропатологічних процесів при дії радіаційного опромінення. - К., 2001. Комп’ютерна верстка Н. Лисенко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601