Спосіб ендопротезування вертлюжної западини і ендопротез для його виконання

Винахід відноситься до медицини, а саме до травматології та ортопедії і може бути використаний при ендопротезуанні вертлюжної западини і особливо доцільний при тотальному ендопротезуанні кульшового суглоба у хворих з природною недорозвиненістю вертлюжної западини. Відомий спосіб ендопротезуання вертлюжної западини шляхом формування задньоверхньої стінки западини із застосуванням штучного або кісткового імплантату (а.с. СРСР №1159568, A61F2/34, 1985). Недоліком відомого способу ендопротезування є відсутність приживлюваності імплантата до клубової кістки, що зумовлює подальше збільшення об'єму її р уйнування та необхідність повторних операцій. Найбільш близьким по суті і досягаемому результату до способу, що пропонується, є спосіб ендопротезування вертлюжної западини, що включає формування склепіння западини під опірну чашк у ендопротеза, виконання ніши у здухвинній кістки, введення і закріплення в ній фіксуючого елемента зазначеної чашки (а.с. СРСР № 1222265, A61F2/34, 1996). За допомогою фіксуючого елемента тут забезпечується необхідна жорсткість кріплення чашки ендопротеза в западині і попереджується розхитування зазначеного з'єднання в процесі його функціонування. Відомий також ендопротез для ендопротезування вертлюжної западини, що містить сферичну опірну чашку з фіксуючим елементом (а.с. СРСР № 1222265, A61F2/34, 1996). Фіксуючий елемент тут виконаний у вигляді циліндричного стрижня з нарізним наконечником, на якому нагвинчена стопорна шайба і гайка. Нішу під фіксуючий елемент ендопротеза виконують шляхом свердлування циліндричного отвору в напрямку задньоздухвинної вісі за допомогою спеціального кондуктора, а закріплення фіксуючого елемента здійснюють за допомогою шайби і гайки, нагвинченої на нарізний наконечник елемента. В той же час, наявність шайби і гайки, що вивиступають за межі тазової кістки і контактують з нею, а також з м'якими тканинами, що оточують їх, травмують надкісницю та створюють некроз тканин, що знижує надійність і ефективність ендопротезування западини. Крім того, відомий спосіб для його здійснення не придатний для лікування западини у випадку її природної недорозвиненості (дисплазії). При закріпленні у такій западині опірної чашки ендопротеза бічна її частина консольне розташовується за межі свода западини, контактує в процесі руху суглоба з м'якими тканинами, що її охоплюють і створює при цьому асептичне запалювання тканин і м'язів. Це обмежує функціональні можливості відомих способів ендопротезування та ендопротеза для його виконання. Завдання цього винаходу полягає у стовренні способу ендопротезування вертлюжної западини і ендопротеза для його виконання, що забезпечують можливість збільшення об'єму западини при її недорозвиненості під розмір і форму опірної чашки ендопротеза, а також попереджують консольне розташування наконечників фіксуючого елемента чашки за межі тазової кістки, а отже, поширюють їх функціональні можливості і підвищують надійність і ефективність лікування. Завдання, що поставлене, вирішується тим, що в спосбі ендопротезування вертлюжной западини, що включає формування склепіння западини під опорну чашку ендопротеза, виконання ніші в здухвинній кістці, введення і закріплення в ній фіксуючого елемента зазначеної чашки, згідно до винаходу, нішу в здухвинній кістці виконують частковим розшаруванням знизу вгору її верхнього крила і відділенні розшарованої зовнішньої кортикальної пластинки на величину відносно останнього масиву кістки, що забезпечує перекриття зазначеною пластиною бічної частини опорної чашки, що розташовується за межами западини, а закріплення фіксуючого елемента чашки виконують шляхом заклинювання його в ніші. Ендопротез ля ендопротезування вертлюжної западини, що містить сферичну опрну чашку з фіксуючим елементом, згідно до виноду, фіксуючий елемент виконаний у вигляді плоского клина з кутом при вершині 57°, а на зовнішній поверхні елемента розміщене сітчасте облітання. Порівняння технічного рішення, що пропонується, з відомим (прототипом) свідчить, що новими ознаками тут є такі: а) в способі 1. Виконання ніші в тазовій кістці шляхом часткового розшарування зовнішної кортикальної пластини знизу вгор у її вер хнього крила і відділення розшарованої кортикальної пластини на величину відносно останнього масиву кістки, що забезпечує перекриття зазначеною пластиною бічної частини опорної чашки, що розташовується за межами западини; 2. Виконання закріплення фіксуючого елемента опорної чашки шляхом заклинування його в ниші. б) в ендопротезі 1. Виконання фіксуючого елемента опорної чашки у вигляді плоского клина з кутом при вершині 5-7°; 2. Розміщення на зовнішній поверхні елемента сітчастого облітання. Виконання ніші в тазової кістці шляхом часткового розшарування зовнішньої кортикикальної пластини изу вгору на величину відносно останнього масиву кістки, що забезпечує перекриття зазначеною пластиною бічної частини опорної чашки, що розташовуються за межами западини, збільшує об'єм западини у випадку її недорозвиненості та попереджує консольне розташування бічної частини чашки за межами склепіння западини, а отже, контакт цієї частини чашки із тканинами і м'язами, що її охоплюють, не допускає запалювання цих тканин і атрофію м'язів, і поширює, таким чином, функціональні можливості способу ендопротезування та ендопротеза для його виконання, що пропонуються. Закріплення фіксуючого елемента опорної чашки ендопротеза шляхом заклинювання його в ніші не потребує використання елементів закріплення фіксуючого елемента за межами тазової кістки. Контакт наконечника фіксуючого елемента з м'язами і тканинами при цьому не здійснюється, а надкісниця не травмується. Виконання фіксуючого елемента опорної чашки у вигляді плоского клина з кутом при вершині 5-7° забезпечує надійне закріплення його в ніші без допоміжних на це деталей. Свердлування отвору в тазовій кістці при цьому не здійснюється, що менш травмує її. Розміщення на зовнішній поверхні фіксуючого елемента опорної чашки сітчастого облітання сприяє більш швидкої регенерації навколишньої кісткової тканини, що контактує із зазначеним елементом і більш міцному зчепленню кістки з ендопротезом. Надійність ендопротезування при цьому підвищується. Аналогічних те хнічних рішень зі схожими ознаками у патентно-інформаційному пошук у не встановлено. Це дозволяє зробити висновок, що дане рішення є новим, клінічне корисним і має винахідницький рівень. Винахід пояснюється кресленням, де на фіг. 1 зображено закріплення ендопротеза до вертлюжної западини у випадку її природної недорозвиненості; на фіг. 2 - ендопротез, що пропонується; на фіг. 3 схематичне зображення вертлюжної западини з нішею. Ендопротезування вертлюжної западини 1 виконується за допомогою ендопротеза, що містить сферичну чашку 2 з фіксуючим елементом 3. Останній виконаний у вигляді плоского клина з кутом "a" при вершині 5-7°. На зовнішній поверхні фіксуючого елемента опорної чашки розміщене сітчасте облітання 4. Для більш надійного закріплення опорної чашки до западини на чашці виконані крізні отвори 5, скрізь які просунуті кріпільні гвинти 6. Після необхідного анатомічного розтину і доступу до вертлюжної западини 1 виконують формування її склепіння 7 під опорну чашку 2 і ніші 8 в здухвинній кістці 9 під фіксуючий елемент 3 ендопротеза. Нішу 8 виконують частковим розшаруванням знизу вгору її верхнього крила 10 і відділенням розшарованої зовнішньої кортикальної пластини 11 на величину "а" відносно останнього масиву кістки. Це забезпечує перекриття зазначеною пластиною бічної частини 12 опорної чашки 2, що розташовується за межами западини у випадку природної її недорозвиненості (дисплазії). Таке виконання ніші 8 в здухвинній кістці збільшує об'єм западини, що є край необхідною мірою у цьому випадку і попереджує консольне розташування бічної частини 12 опорної чашки за межі склепіння 7 западини. При цьому попереджується контакт цієї частини чашки 2 із тканинами та м'язами, що її о хоплюють і не допускається, таким чином, запалювання цих тканин і атрофії м'язів. В створену, таким чином, нішу 8, встановлюють фіксуючий елемент 3 і закріплюють останній шляхом заклинювання його в ніші. Це не потребує використання елементів закріплення фіксуючого елемента за межами здухвинної кістки. Наконечник фіксуючого елемента не розташовується при цьому за межами кістки і контакт наконечника з м'язами та тканинами не здійснюється, а надкісниця не травмується. Виконання фіксуючого елемента опорної чашки у вигляді плоского клина з кутом "a" при вершині 5-7° забезпечує надійне закріплення його в ніші за рахунок ефекту самозаклинювання без допоміжних на це деталей. Свердлування отвору в здухвинній кістці при цьому не виконується, що менш травмує її. Для більш надійного закріплення опорної чашки в западині чашка додатково фіксується за допомогою кріпильних гвинтів 6. Розміщення на зовнішній поверхні фіксуючого елемента 3 опорної чашки сітчастого облітання сприяє більш швидкої регенерації навколишньої кісткової тканини, що контактує із зазначеним елементом і більш міцному зчепленню кістки з ендопротезом. Такий спосіб ендопротезування вертлюжної западини за допомогою ендопротеза, що пропонується, значно поширює його функціональні можливості, так як дозволяє використовувати його при лікуванні дисплазії (природної недорозвиненості) западини, а також підвищення надійності та ефективності лікування.