Шестеренна гідромашина

Винахід належить до об'ємних гідравлічних машин, зокрема до шестеренних гідромашин. Винахід може бути використаний у гідравлічних системах тракторів як загального, так і промислового призначення, екскаваторів,, сільськогосподарських, шля хо-будівельних та інши х машин. Уже відома шестеренна гідромашина, яка може бути використана у вищезгаданих машинах, що вміщує ведучу й ведену шестерні зовнішнього зачеплення цапфи яких встановлені в підшипникових втулках, а всі разом розташовані у вн утрішній камері корпусу гідромашини, утвореної двома циліндричними отворами, що перетинаються, діаметр яких більший ніж зовнішній діаметр підшипникових втулок, та закритою, як мінімум однією кришкою, і як мінімум одне 3-подібне ущільнення розміщене поміж тильними торцями підшипникових втулок та однієї з кришок. В кожній підшипниковій втулці виконаний маслопідвідний канал від вихідного каналу гідромашини до її поверхні тертя. Так, як діаметр відповідного отвору внутрішньої камери більший ніж діаметр підшипникової втулки, то утворюється зазор, що сполучає маслопідвідний канал із вихідним каналом гідромашини і по якому мастило подається в зону максимального зазору між поверхнею тертя підшипника та поверхнею відповідної цапфи для змащення, див. [1]. Ця гідромашина, вибрана прототипом заявленого технічного рішення. Недоліком такого рішення є підвищений виток рідини з вихідного каналу, ніж потрібно, для змащення поверхні тертя підшипникової втулки, що зменшує коефіцієнт подачі гідромашини. В основу винаходу покладене завдання створення шестеренної гідромашини в якій, із-за зміни місця підведення мастила з вихідного каналу, був би зменшений до необхідного мінімуму його витік, потрібний для змащення поверхні тертя підшипникової втулки. Ця задача вирішується тим, що у відомій шестеренній гідромашині, яка вміщує ведучу та ведену шестерні зовнішнього зачеплення цапфи яких встановлені в підшипникових втулках, а всі разом розташовані у внутрішній камері корпусу гідромашини, утвореної двома циліндричними отворами, що перетинаються, та закритою, як мінімум однією кришкою, і яка має мінімум одне З-подібне ущільнення розміщене поміж тильними торцями підшипникових втулок та однієї з кришок, та маслопідвідний канал від вихідного каналу гідромашини до поверхні тертя відповідної підшипникової втулки, згідно з винаходом, вихід маслопідвідного каналу на поверхню тертя підшипникової втулки, виконаний в зоні максимального зближення цієї поверхні з цапфою відповідної шестерні. Таким чином, розміщення виходу з маслопідвідного каналу у зоні максимального зближення цапфи з поверхнею тертя відповідної підшипникової втулки, зменшує до потрібного мінімуму ви ток рідини з вихідного каналу гідромашини для її змащення, що підвищує коефіцієнт подачі гідромашини. У подальшому, винахід роз'ясняється прикладом його конкретного виконання та кресленнями, де: - Фіг.1 - зображує повздовжній розріз гідромашини, що проходить через вісі шестерень; - Фіг.2 - зображує поперечний розріз гідромашини по А-А; - Фіг.3 - зображує поперечний розріз по Б-Б, де пунктирною лінією зображені маслопідвідні канали у підшипникових втулках; - Фіг.4 - зображує вигляд збоку цих підшипникових втулок з маслопідвідними каналами; - Фіг.5 - зображує поперечний розріз по В-В з другим розташуванням маслопідвідних каналів; - Фіг.6 - зображує у збільшеному вигляді розташування цапфи шестерні відносно поверхні тертя підшипникової втулки та епюру тиску мастила в підшипниковому зазорі під час роботи гідромашини. Шестеренна гідромашина вміщує ведучу 1 та ведену 2 шестерні виконані разом з цапфами 3 і 4 „ Ведуча шестерня 1 також має привідний вал 5, який ущільнений манжетою б с Шестерні 1 і 2 своїми цапфами 3 і 4 встановлені в підшипникових втулках 1, 8, 9 і 10, а всі разом розташовані у внутрішній камері корпусу 11 гідромашини, утвореної двома циліндричними отворами 12 і 13, що перетинаються, див. Фіг.1. З тильних торців підшипникових втулок 7 і 10 є аксіальне поле тиску 14, див. Фіг.2, яке ущільнене 3подібним ущільненням 15, що розташоване у кришці 16. Аксіальне поле тиску 14 сполучується з зоною високого тиску гідромашини за допомогою отвору 17, виконаному в одній з втулок, див. Фіг.1 і 3. На зовнішньому периметрі втулок у канавках, поблизу і паралельно бічним поверхням шестерень розміщені ущільнення 18, які мають форму цифри вісім і простягаються по всьому зовнішньому периметрі втулок, якими вони спряжені з стінками внутрішньої камерами корпуса 11, див о фіг о 1 і 5. Робоча рідина із вихідного каналу 19 гідромашини, який як і вхідний канал 20 умовно зображений пунктирною лінією на Фіг.3, підводиться під дві кільцеві частини ущільнення 18 за допомогою дугоподібних канавок 21 і отворів 17 і 22, виконаних на торцях втулок зі сторони бічних поверхонь шестерень. Робоча рідина також використовується як мастило для змащення поверхні тертя 23 підшипникових втулок 7, 8, 9 і 10 і підводиться по маслопідвідним каналам 24 через дугоподібні канавки 21 з вихідного каналу 19 гідромашини, див. Фіг.3 і 4. Маслопідвідні канали 24 можуть підводити мастило з під ущільнень 18, як це зображено у другому варіанті їх розташування, приведеному на Фіг.5. Вихід маслопідвідного каналу 24 на поверхню тертя 23 відповідної підшипникової втулки виконаний в зоні максимального зближення цієї поверхні з цапфою шестерні, як це показано на Фіг.6. Шестеренна гідромашина, як насос, працює наступним чином. При приведені в рух шестерень 1 і 2 привідним валом 5, у впадинах між зубцями, що виходять із зачеплення, створюється вакуум, за рахунок чого робоча рідина поступає у вхідний канал 20, заповнює западини поміж зубцями шестерень, переноситься у зону високого тиску і витискається у вихідний канал 19 зубцями, що входять в зачеплення. Робоча рідина під тиском з вихідного каналу 19 по дугоподібним канавкам 21 та каналу 17 у втулці 10 поступає в аксіальне поле тиску 14, яке визначене З-подібним ущільненням 15, встановленим у кришці 16. Під дією тиску робочої рідини, в аксіальному полі тиску, підшипникові втулки своїми торцями підтискуються до торців шестерень 1 і 2, ущільнюючи їх і робочу камеру наcocа. Робоча рідина також по маслопідвідним каналам 24 підводиться до поверхні тертя 23 підшипникових втулок 7, 8, 9 і 10, як це показано на Фіг.6, в зону найбільшого зближення цих поверхонь з цапфами відповідних шестерень . На цій фігурі умовно стрілкою зображено напрям дії результуючого гідравлічного зусилля Ρ, яке передається на цапфи шестерень від рідини, що нагнічується насосом у вихідний канал, та вигляд епюри тиску мастила у масляному клині поміж цапфою та поверхнею тертя 23. Як видно з епюри, місце зменшення тиску в масляному клині, на виході із нього, співпадає з виходом маслопідвідного каналу 24 на поверхню тертя 23 підшипникової втулки. Таким чином, розміщення виходу з маслопідвідного каналу у зоні мінімального зазору поміж цапфою та поверхнею тертя підшипникової втулки, зменшує до потрібного мінімуму виток рідини з вихідного каналу гідромашини, для змащення підшипників, що підвищує її коефіцієнт подачі. При роботі у режимі гідромотору робоча рідина, що подається під високим тиском у вихідний канал 19, діє на зубці шестерень та приводить шестерні в обертання, долаючи навантаження, яке прикладається до привідного вала. У іншому робота гідромашини в режимі гідромотору подібна до її роботи в режимі насоса.