Підвіска турбореактивного двигуна

Винахід, що пропонується відноситься до підвіски турбореактивного двигуна літального апарату. Звичайна підвіска турбореактивного двигуна літального апарату містить пару пристроїв кріплення в передній частині і в задній частині двигуна, кожний з яких закріплений на опорній стійці конструкції даного літального апарату, і пару по суті подовжніх проміжних важелів, функція яких полягає в тому, щоб забезпечити задовільний розподіл зусиль в двох цих пристроях кріплення для того, щоб пристрій кріплення, розташований в задній частині двигуна, забезпечував передачу на свою опорну стійку поперечних зусиль, вертикальних зусиль і крутного моменту навколо подовжньої осі, в доповнення до зусилля тяги двигуна, яке впливає передусім на передній елемент підвіски. Цей пристрій кріплення, розташований в задній частині двигуна, зазнає, таким чином, впливу численних статичних і динамічних зусиль, які спричиняють за собою підвищену небезпеку руйнування конструкції цього пристрою. Якщо таке руйнування має місце, воно може спричинити за собою і різні інші пошкодження. Таким чином, формування утомних тріщин може виявитися на основній деталі пристрою кріплення, яка розташовується на опорній стійці і в напрямі якої сходяться подовжні важелі і нижні несучі важелі даного двигуна. Ця основна деталь звичайно закріплена на опорній стійці за допомогою чотирьох болтів, розподілених по кутах прямокутника. Якщо форма утомного напруження прогресує аж до руйнування основної деталі або до ізоляції деяких болтів кріплення, після чого передача зусиль здійснюється тільки за допомогою болтів, що залишилися діючими, це, очевидно, виявляється вельми несприятливою обставиною. При цьому є ідея розбити основну деталь на дві частини, між якими болти розподілені таким чином, щоб тріщина, що розвивається внаслідок утомного напруження зупинялася на сформованій внаслідок такого руйнування щілині. Таке технічне рішення дозволяє забезпечити задовільну протидію руйнуванню основної деталі. Однак, воно примушує з'єднувати дві дільниці цієї деталі, розділені щілиною, за допомогою болтів, які істотно збільшують вагу такої підвіски. Підвіска подібного типу описана [у французькому патенті №2680353], відповідно до якого основна деталь є не тільки розділеною на частини, але і роздвоєною для того, щоб кожна з її частин мала можливість сама по собі протистояти впливаючим на неї зусиллям, але при цьому її вага збільшується в ще більшій мірі. Небезпека руйнування в результаті утомних напружень стосується також і болтів кріплення. При цьому повинні бути прийняті певні обережності, такі, наприклад, як обмеження зусилля затягнення, що прикладається в процесі монтажу, для зниження цієї небезпеки. Технічна задача винаходу, що пропонується полягає в тому, щоб замінити виведені з використання болти на, щонайменше, один штир, який, щонайменше, частково проходить крізь основну деталь пристрою кріплення і опорну стійку і який бере на себе передачу зусиль. Цей штир сформований таким чином, щоб не зазнавати впливу значних згаданих вище динамічних зусиль, що відсуває небезпеку його руйнування під дією утомних напружень. Кажучи більш конкретно, винахід, що пропонується, відноситься до підвіски реактивного двигуна, що має в своєму складі пристрій кріплення до нерухомої конструкції, який містить основну деталь, закріплену на конструкції, який відрізняється тим, що основна деталь і нерухома конструкція пов'язані між собою за допомогою вертикального штиря, що представляє середній виступ, який спирається на основну деталь, верхній виступ, розташований вище за дільницю нерухомої конструкції, і нижній виступ, причому між цим нижнім виступом і середнім виступом затиснута основна деталь. Переважним чином нижній виступ і верхній виступ сформовані за допомогою гайок, нагвинчених на кінцеві різьбові дільниці згаданого штиря, причому у випадку, що розглядається тут додатково використовується пристрій стопоріння, що запобігає обертанню гайки, утворюючої верхній виступ. Нижче приведений докладний опис конкретного способу реалізації винаходу, що пропонується, з посиланням на приведені в додатку фігури, серед яких: Фіг.1 являє собою загальний вигляд підвіски турбореактивного двигуна; Фіг.2 і 3 являють собою види заднього пристрою підвіски без важелів і з важелями; Фіг.4 являє собою вигляд штиря підтримки пристрою кріплення. Схематично поданий на Фіг.1 турбореактивний двигун 1, одні тільки зовнішні обведення якого показані на цій фігурі, містить, зокрема, проміжний кожух 2, розташований з боку передньої частини цього двигуна, і кожух вихлопу З, розташований із задньої сторони двигуна, причому на цьому двигуні закріплені відповідно передній пристрій кріплення 4 і задній пристрій кріплення 5. Болти, загалом позначені позицією 6, служать для закріплення цих пристроїв кріплення 4 і 5 під нерухомими конструкціями у вигляді опорних стійок 7 і 8 або під іншими нерухомими конструкціями даного літального апарату. Пара важелів 9 і 10 зв'язують пристрої кріплення 4 і 5. Ці важелі розташовуються майже в подовжньому напрямі, а також забезпечені на своїх передніх кінцях шарнірними з'єднаннями 11 і 12, що залежать від проміжного кожуха 2, і забезпечені на своїх задніх кінцях шарнірними з'єднаннями 13 і 14, що залежать від траверси 15, тобто від важеля, що гойдається, середина якого шарнірно з'єднана за допомогою центральної осі 16 з металевим вузлом кріплення 17, утворюючого основну деталь заднього пристрою кріплення 5, і який підтримує за допомогою бічних важелів 18 і 19 кожух вихлопу 3 двигуна. Важелі 9 і 10 продовжуються в напрямі металевого вузла кріплення 17 і пов'язані з ним за допомогою додаткових шарнірних з'єднань 20 і 21, розташованих на вушках 22 і 23, встановлених на цьому металевому вузлі кріплення 17 з одного і з іншого боку від центрального вилчастого кронштейна 24, в якому розміщена центральна вісь 16 важеля, що гойдається 15. Шарнірні з'єднання 13 і 14 важелів 9 і 10 на важелі, що гойдається 15 мають зменшений зазор, однак додаткові шарнірні з'єднання 20 і 21 на металевому вузлі кріплення 17 мають більш широкий зазор, який дозволяє їм залишатися не активними, тобто не забезпечувати передачу зусиль, в звичайному стані, коли передача зусиль тяги, що розвивається і інших зусиль повністю здійснюється за допомогою важеля, що гойдається 15. Однак, в тому випадку, якщо цей важіль, що гойдається, його вісь 16 або центральний вилчастий кронштейн 24 руйнуються, важелі 9 і 10, під впливом штовхаючого зусилля, переміщаються в подовжньому напрямі і додаткові шарніри 20 і 21 входять впритул, знов встановлюючи передачу зусиль до металевого вузла кріплення 17. Те ж саме відбувається і в тому випадку, якщо один важіль, наприклад, важіль 10, руйнується, причому передача зусиль при цьому здійснюється за допомогою додаткового шарніра 20 іншого важеля 9 і за допомогою центральної осі 16. І нарешті, якщо руйнується вісь одного з шарнірів 13 або 14 на важелі, що гойдається 15, цей важіль, що гойдається перестає бути активним, але передача зусиль ще забезпечується за допомогою додаткових осей 20 і 21. У всіх цих ситуаціях розподіл зусиль змінюється лише в незначній мірі в порівнянні з нормальними умовами. При цьому з'єднання залишається ізостатичним і не дозволяє, таким чином, розвиватися непередбаченим механічним напруженням. Тепер більш детально буде описано, в основному з посиланнями на Фіг.4, пристрій, що є характерним для винаходу, що пропонується. У цьому випадку мова йде про вертикальний штир 26, розташований по суті в центрі металевого вузла кріплення 17. Цей штир служить для утримання пластини 29 на цьому металевому вузлі кріплення від рухів в горизонтальних напрямах. Однак, специфічна форма цього стержня, яка буде детально описана нижче, дозволяє йому корисно діяти в тому випадку, коли тріщина 27, схематично показана на Фіг.2 і виникаюча внаслідок утомного напруження, розтинає цей металевий вузол кріплення 17 на дві частини, проходячи, наприклад, через отвори, призначені для проходження двох болтів 6 підвіски і розташовані з одного і того ж боку. Передача зусиль до опорної стійки 8 в цьому випадку більше не забезпечується за допомогою цих болтів, але згаданий штир 26 знижує навантаження на болти 6, що залишаються активними, навіть тільки внаслідок своєї присутності і забезпечуючи також можливість найкращого розподілу зусиль в даному металевому вузлі кріплення 17. Штир 26 представляє середній виступ 28, який вставлений частково в отвір, виконаний в пластині 29, що належить опорній стійці 8, і вставлений своєю частиною, що залишилася в зенковану частину 31 отвору меншого діаметра, що проходить крізь частину металевого вузла кріплення 17 аж до порожнини 33. Цей середній виступ 28 вставлений в отвір 30 і в зенковану частину 31 з невеликим зазором. Штир 26 містить також нижній виступ і верхній виступ, які утворені гайками 34 і 35, нагвинченими на різьбові кінці цього штиря 26. Однак, якщо нижня гайка 34 затягнута до щільного притиснення до металевого вузла кріплення 17 на вершині порожнини 33, то верхня гайка 35 відділена від цієї пластини 29 за допомогою невеликого зазору, причому штифт 36, що проходить крізь гайку 35 і штир 26, підтримує цей зазор, перешкоджаючи обертанню гайки 35. У тому випадку, коли тріщина 27 виводить з ладу частину болтів 6, металевий вузол кріплення 17 осідає, захоплюючи за собою штир 26 в напрямі вниз аж до положення, в якому верхня гайка 35 входить в опорний контакт з пластиною 29, що приводить до зупинки цього рушення осідання. Таким чином, в цьому випадку штир 26 підтримує металеву балку кріплення 17. Середній виступ 28 також сприятливим чином використовується для передачі горизонтальних зусиль від металевого вузла кріплення 17 до пластини 29, оскільки його більший по величині поперечний переріз зазнає менших механічних напружень. Штир 26 може бути підтриманий додатковим штирем 37, розташованим поблизу від нього в центрі металевого вузла кріплення 17 і що являє собою звичайний штир, що проходить крізь цей металевий вузол кріплення 17 і пластину 29 і що містить верхній і нижній виступи, подібні верхньому і нижньому виступам штиря 26, але що не містить середнього виступу. Окружні і подовжні зазори існують між штирем 37, металевим вузлом кріплення 17 і пластиною 29. Штирі 26 і 37 не зазнають впливу механічних напружень до появи тріщини 27, за винятком впливу розтягуючого зусилля в штирі 26 між середнім виступом 28 і нижнім виступом 34, але яке являє собою незмінне зусилля стиснення, не здатне внаслідок цього привести до виникнення утомної тріщини, і впливу горизонтального зусилля зсуву в середньому виступі 28, але яке є помірним внаслідок ширини цього виступу. Однак, якщо штир 26 руйнується, штир 37, розвантажений до цього від горизонтальних зусиль завдяки монтажному зазору, замінює його у виконанні функції підтримки пластини 29 на металевому вузлі кріплення 17 в горизонтальних напрямах.