Спосіб виплавляння кислотостійкої, аустенітної, хромонікелевої сталі

Винахід відноситься до сталеварного виробництва, а саме до плавлення та розкислення кислотостійкої аустенітної сталі на основі Сг-Ni в основних індукційних печах. Близьким по технічному рівню відомий спосіб плавлення з попереднім розкисленням, сталі спокійного типу, феромарганцем за розрахунком на нижній рівень в сталі та доменним феросиліцієм (12% Si) із розрахунку введення в ванну 0,10¸0,17% Si передбачаючий забезпечення кращих умов коагуляції неметалічних включень у формі силікатів, [1]. До недоліків даного способу слід віднести неспроможність забезпечити обмеження угару кремнію та марганцю після прикінцевого розкислення. Більш близьким по технічному рівню є спосіб плавки конструктивної сталі без окислення з присутністю в шихті: кремнію, марганцю, хрому, алюмінію, титану передбачаючий максимальне використування легуючих елементів, [2]. До недоліків цього способу слід віднести відносно великі відсотки угару елементів. В основу винаходу покладена задача обмежити схильність сталі до окалиноутворення, забезпечити властивості стали та чистоту литої поверхні виливки, обмежити угар кремнію, марганцю, титану після прикінцевого розкислення. Поставлена задача вирішується тим, що попереднє розкислення: кремнієм і марганцем проводять з початком плавлення шихти до концентрації близько двох третин концентрації в даній сталі, титаном близько (меншій мірі) нижнього рівня його в сталі, а алюмінієм не більше 0,1%. Необхідність попереднього розкислення кислотостійкої аустенітної сталі кремнієм та марганцем до рівня двох третин рівня в сталі визвана тим, щоб обмежити їх відновлення під час плавлення та обмежити угар їх після прикінцевого розкислення. Необхідність попереднього розкислення сталі алюмінієм не більш 0,1% визвана тим, щоб обмежити окалиноутворення після загартування виливок. Необхідність попереднього розкислення титаном на рівні (по меншій мірі) нижнього рівня його в даній сталі визвана тим, щоб обмежити угар титану після прикінцевого розкислення забезпечить підвищення чистоти поверхні виливок та пластичні властивості сталі. Тенденція обмеження угару кремнію, марганцю та титану обмеження окалиноутворення та підвищення чистоти поверхні виливок і пластичних властивостей показана в таблиці 1. Із таблиці 1 варіант III видно, що з підвищенням рівня кремнію, марганцю та титану по розплаву рівень відновлення та угар у їх знижується на порядок в зрівнянні з варіантом І. Із таблиці 1 варіант III видно, що при п'ятикратному рівні титану, а рівень алюмінію не більше 0,1% окалиноутворення зменшено на порядок в зрівнянні з варіантом ІІ та на два порядки проти варіанту I. Із таблиці 1 варіант III видно, що обмеження угару кремнію, марганцю та титану після прикінцевого розкислення забезпечує чистоту поверхні виливок у 97-97% на рівні 4кл. та пластичні властивості майже вдвічі вищі ГОСТу. Розраховану кількість м'якого заліза, відходів власного виробництва, хрому, кремнію, марганцю, молібдену при необхідності, нікелю та титану загр ужають в тигель. Плавку ведуть на високій потужності. Після розплаву знімають шлак, доводять до необхідної температури, вводять титан і розливають сталь по корковим формам. Реалізація винаходу дає змогу на два порядки знизити окалиноутворення, забезпечити чистоту поверхні виливки на рівні 4кл. та майже вдвічі підвищити пластичні властивості сталі. На порядок обмежити угар кремнію, марганцю та титану після прикінцевого розкислення. Таблиця 1 Варіант І Таблиця 1 Варіант Іі Таблиця 1 Варіант ІІІ Література: 1. К.Г.Тр убин, Г.Н.Ойкс «Металлургия стали» «Металлур гия», М., 1970г., с.225-226. 2. А.Д.Крамаров «Производство стали в электропечах» «Металлургия», М., 1969г., с.178-180.