Касетний снаряд-носій

Касетний снаряд-носій, що включає аеродинамічний наконечник, руховий відсік і відсік із суб 3 83223 Недоліком програми SADARM, як і в попереднім рішенні, є неоптимальна дальність стрільби, що забезпечується лише енергетикою носія без використання аеродинамічних і балістичних можливостей частин снаряду, які відокремлюються. В основу пропонованого винаходу «Касетний снаряд-носій» покладена задача: збільшення дальності стрільби за рахунок трансформації корпусу, що відокремився, в несучий екран зі стабільними аеродинамічними характеристиками, що дозволяють виконувати автономний плануючий політ, та забезпечення точності влучення за рахунок розміщення системи управління в одному з контейнерів відсіку з суббоеприпасами. Новими суттєвими відмітними ознаками пропонованого винаходу є: - контейнери із суббоєприпасами закріплені на внутрішній поверхні корпуса відсіку снаряда-носія; - в зазори між контейнерами з суббоєприпасами встановлено регулюючі телескопічні тяги; - корпус відсіку виконаний з продольним стиком, кромки якого зв'язані пірозамками; - в одному з контейнерів розміщені системи наведення і керування аеродинамічними відкидними поверхнями, які розташовані на одному з торців відсіку. Сукупність нових суттєви х ознак у взаємодії з відомими забезпечують вищевказаний технічний результат, що дозволяє використовувати поліпшені аеродинамічні характеристики знову утвореної форми відсіку для підвищення дальності польоту й точності влучення. Сутність винаходу пояснюється кресленням, де зображено: Фіг.1 - загальний вид касетного снаряда-носія; Фіг.2 - перетин по А-А; Фіг.3 - загальний вид відсіку після розкриття корпуса відсіку; Фіг.4 - перетин по Б-Б (по аеродинамічній поверхні). До складу касетного снаряда-носія входять: аеродинамічний наконечник 1, двигун 2 снаряда і відсік 3 із суббоєприпасами. Торці 4 і 5 відсіку із суббоєприпасами з'єднані із відсіками, що примикають, піротехнічними засобами. Усередині відсіку 3 із суббоєприпасами в подовжньому напрямку встановлені і закріплені на його внутрішній поверхні контейнери 6 із суббоєприпасами 7,які зв'язані розсувними телескопічними тягами 8. Розсувні телескопічні тяги 8 дозволяють змінювати зазор між контейнерами 6. Мінімальний зазор між сусідніми контейнерами 6 виконується при розміщенні і компонуванні контейнерів усередині цільного циліндричного корпуса відсіку 3 і утримується за допомогою телескопічних тяг 8. У корпусі відсіку 3 по утворюючої виконаний подовжній стик 9, кромки якого зв'язані пірозамками 10. На задньому торці корпуса відсіку установлені відкидні аеродинамічні поверхні 11. В одному з контейнерів розміщена система керування, система наведення і бортове джерело потужності. Керування аеродинамічними 4 поверхнями 11 здійснюється системою керування та приводами, встановленими в зоні розміщення аеродинамічних поверхонь 11. Робота касетної головної частини здійснюється в такий спосіб. Касетний снаряд-носій доставляється в задану точку траєкторії. По команді системи керування спрацьовують піроболти зв'язку відсіку 3 з відсіками, що примикають. Відсік 3 звільняється, після чого спрацьовують пірозамки кріплення подовжнього стику корпуса відсіку. Під дією піротехнічних телескопічних фіксаторів 8 контейнери 6 розсовуються відносно один одного, збільшуючи при цьому первісний зазор на величину, необхідну для утворення нової стійкої форми відсіку. При цьому корпус відсіку 3 розгортається в несучий екран 12, що являє собою розгортку циліндричної поверхні з розміщеними на її внутрішній частині контейнерами 6 із суббоеприпасами 7. Після розгортання корпуса відсіку в польотну конфігурацію відкидаються аеродинамічні поверхні 11, що забезпечують йому необхідну стійкість. У такому положенні несучий екран 13 забезпечує подальший автономний політ, тим самим збільшуючи дальність стрільби. У разі комплектації одного з контейнерів системою керування і системою наведення система керування визначає орієнтацію несучого екрана в просторі і видає сигнали на аеродинамічні органи керування, а система наведення забезпечує огляд земної поверхні. У режимі пошуку цілі несучий екран 12 планує з невеликими кутами атаки, що забезпечується за допомогою аеродинамічних поверхонь 11. Несучий екран 12 в режимі автономного польоту при невеликих кута х крену є аеродинамічне стійким у поперечному напрямку. Після виявлення й ідентифікації однієї з цілей здійснюється викид суббоєприпасів 7. Для забезпечення поперечної стійкості несучого екрана відділення суббоєприпасів здійснюється попарно з контейнерів, які розташовано симетрично щодо його подовжньої вісі. Таким чином, запропоноване технічне рішення дозволяє досягти такий технічний результат: збільшення дальності стрільби за рахунок трансформації корпусу, що відокремився, в несучий екран зі стабільними аеродинамічними характеристиками, що дозволяють виконувати автономний плануючий політ, та забезпечення точності влучення за рахунок розміщення системи управління в одному з контейнерів з суббоєприпасами. Джерела інформації: 1. Патент №US 6.923.123 В2 от 02.2005г. 2. Патент №US 6.817.568 В2 от 16.11.2005г. 3. Програма SADARM ("Экспрессинформация" №12 (124) 25 липня 1986 р.) - прототип. 4. Третьяков Г. Н. «Боеприпасы артиллерии», Москва 1947г. 5. Прохоров Б. А. «Боеприпасы артиллерии», Москва, «Ма шиностроение» 1973г. 5 Комп’ютерна в ерстка В. Клюкін 83223 6 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601