Спосіб прогнозування тривалості та тяжкості порушень у харчовій поведінці в дітей раннього віку

Корисна модель відноситься до медицини, а саме до педіатрії, і може бути використана для прогнозування та своєчасної діагностики розвитку порушень з боку харчової поведінки у дітей раннього віку. Одним з об'єктивних критеріїв оцінки стану здоров'я дітей на перших роках життя вважають показники збільшення їх маси тіла [Баранов А.А., Щеплягина Л.Д. Фундаментальные и прикладные исследования по проблемам роста и развития детей и подростков // Рос. педиатрический журнал. - 2000. - №5. - С. 5-12; Рост и развитие ребенка / В.В. Юрьев, А.С. Симаходский, Н.Н. Воронович, М.М. Хомич. - СПб.: Питер, 2003. - 272с.]. До дефіциту маси тіла у дітей раннього віку можуть призводити такі чинники, як: нераціональне харчування та порушення у перетравлюванні їжі, інфекційні захворювання, ускладнений перебіг вагітності та пологів матері, генетично-конституціональні фактори та стійкі негативні стереотипи поведінки [Казакова Л.М. К вопросу о вскармливании грудных детей // Педиатрия. - 2002. - №1. - С.65-66; Крамаренко Н.М. Особливості фізичного розвитку дітей раннього віку в умовах промислового регіону // ПАГ. - 2002. - №3. - С.20-24.]. В останні роки дослідники все більше уваги приділяють вивченню індивідуальних емоційно-поведінкових характеристик дитини, що формуються у постнатальному житті під впливом оточуючого середовища, та, в свою чергу, можуть негативно впливати на фізичний і психомоторний розвиток самої дитини [Батуев А.О., Кощавцев А.Г., Сафронов М.Н. Типы детско-материнской привязанности и психофизиологическое развитие младенцев первого года жизни // Педиатрия. - 2000. - №3. - С.32-37; Кельмансон И.А. Оценка темперамента ребенка первого года жизни. - СПб.: СОТИС, 2000. - 96с.]. Негативні поведінкові характеристики можуть проявлятися, наприклад, у зниженому апетиті дитини, що триває довгий час та може обумовлювати недостатність збільшення її ваги. Тим самим, гальмуючи подальший фізичний розвиток немовляти [Отт В.Д. Современная концепция здорового питання детей раннего возраста // Журнал практичного лікаря. - 1998. - №3. - С.25-28; Нетребенко O.K. Белок в питании грудных детей, нормы потребления и современные рекомендации // Педиатрия. - 2001. - №5. - С.47-50]. Знижений апетит, як і інші прояви харчової поведінки, що мали умови для формування на першому році життя, часто залишається проблемою і у більш старшому віці дитини, коли дитина самостійно, тобто без медикаментозної корекції, не може справитися із своїм негативним ставленням до процесу прийняття їжі [Руководство по лечебному питанню детей / Под ред. К.С. Ладодо. - М.: Медицина, 2000. - 384с.]. Але, і на цей час педіатри та батьки часто зустрічаються з проблемою порушень харчової поведінки у дітей раннього віку (знижений апетит, надмірний апетит, вибірковий апетит та інше) як з проблемою, що вже сталася. Останнє призводить до призначення тривалих реабілітаційних заходів, що включає застосування медикаментозних препаратів (полівітаміни, ферменти, адаптогени, тощо), додаткового обстеження дитини у медичних закладах [Гігієна харчування з основами нутриціології / За ред. B.I. Ципріяна. - К.: Здоров'я, 1999. - 5 86 с.; Руководство по лечебному питанию детей / Под ред. К.С. Ладодо. - М.: Медицина, 2000. - 384 с.]. Тому, актуальним можливо вважати розробку нових підходів до діагностики на ранніх етапах порушень у формуванні негативних поведінкових особливостей дитини, зокрема її харчової поведінки, що своєчасно допоможе призначити їй адекватні реабілітаційні заходи та попередити розвиток в неї хронічних захворювань травної системи. Так, простим прикладом способу визначення ранніх порушень харчової поведінки у дітей раннього віку (і стійкого зниженого апетиту зокрема) є загальний огляд дитини лікарем з одночасним вимірюванням антропометричних показників та опитуванням батьків чи людей, що приглядають за дитиною, про особливості її поведінки під час її вигодовування [Рост и развитие ребенка / В.В. Юрьев, А.С. Симаходский, Н.Н. Воронович, М.М. Хомич. - СПб.: Питер, 2003. - 272с.]. Вказаний спосіб автори застосовують таким чином. Під час лікарського огляду дитини першого року життя аналізуються дані її анамнезу та відповідність антропометричних показників немовля до вікових норм, запитують батьків щодо особливостей її вигодовування та особливостей харчової поведінки. У випадку визначення порушень у харчовій поведінці дитини (наявність тривалого у часі зниженого апетиту) корегують дієту та призначають медикаментозні реабілітаційні заходи (ферменти, полівітаміни та інше). Через 1 місяць проводили повторне обстеження з оцінкою харчової поведінки дитини, по результатам якого приймали рішення про необхідність продовження термінів реабілітації. Позитивним у вказаному способі прогнозування порушень харчової поведінки є те, що разом з визначенням рівня фізичного розвитку дитини приділяється певна увага і її поведінковим особливостям, що дозволяє визначити ранні ознаки зазначених харчових поведінкових порушень. Простота у проведенні дослідження дозволяє використовувати цей метод повторно за необхідністю при проведенні тривалої реабілітації. До недоліків зазначеного способу треба віднести суб'єктивність оцінки харчової поведінки дитини, що ґрунтується на даних про стійкі порушення у харчовій поведінці дитини, які вже існують. Відомий є спосіб прогнозування та попередження порушень з боку харчової поведінки у дітей раннього віку, який оснований на оцінці відповідності раціону харчування дитини до її вікових та фізіологічних потреб та визначення харчової поведінки, який обраний за прототип [Руководство по лечебному питанию детей / Под ред. К.С. Ладодо. - М.: Медицина, 2000. - 384с.]. Вказаний спосіб автори застосовують таким чином. Під час лікарського огляду дитини та встановленні відповідних несприятливих даних з анамнезу щодо негараздів в її в харчовій поведінці додатково розраховують склад основних нутрієнтів, калорійність дієти та відповідність їх значень до вікових норм. При визначенні у розрахунках недоліків корегують дієту та призначають за необхідністю медикаментозну корекцію (ферменти, полівітаміни). Через 1 місяць за результатами загального обстеження дитини, що включає і повторний перерахунок нутритівного складу її дієти, приймають рішення про необхідність подальшої корекції. До переваг цього способу оцінки ступеня важкості зниженого апетиту відноситься те, що він дозволяє досить об'єктивно прогнозувати розвиток у дитини розвиток розладів харчування, зокрема при наявності тривалих порушень у поведінці - зниженого апетиту. Останнє дозволяє своєчасно запобігти цим порушенням шляхом побудови раціональної дієти. Позитивним у способі є також швидкість отримання результатів обстеження, що може впливати на терміни проведення терапії. До недоліків треба віднести те, що зазначений спосіб не дозволяє визначити порушення харчової поведінки дитини, які спричинені власно її емоційно-поведінковими особливостями та помилками у її вихованні, наприклад, у відношенні батьків до самого процесу годування та режиму дня. Особливо уразливими до розвитку стійкого зниженого апетиту є діти з проявами порушень у нервовій системі внаслідок перинатального ураження ЦНС. Тому, призначення корегуючої дієти у таких пацієнтів не приводить до поліпшення їх самопочуття, що визнає зазначений метод як досить обмежений у прогнозуванні та в оцінці ступеня важкості стійкого зниженого апетиту у дітей раннього віку. В основу корисної моделі покладено задачу удосконалення способу прогнозування тривалості та важкості порушень у харчовій поведінці в дітей раннього віку, в якому за рахунок зміни досліджуваних показників досягається визначення показників, які свідчать про харчову поведінку дитини. Поставлена задача вирішується в способі прогнозування тривалості та тяжкості порушень у харчовій поведінці в дітей раннього віку шляхом оцінки наявності симптомів, які пов'язані з відношенням дитини до харчування, згідно з корисною моделлю, у дитини визначають наявність вередливості та підвищеної відмови під час їжі, постійної вимоги додаткового нічного годування, труднощів під час введення нової чи густої їжі, наявності вибіркового апетиту, підвищеної рухової активності під час їжі, негативної реакції на заміну страв, нерегулярності у прийнятті їжі, визначають загальний бал, і при його значенні вище 5,0 балів прогнозують тривалість і важкість перебігу порушень у харчовій поведінці. Заявлений спосіб відрізняється від вже існуючих тим, що результати запропонованого тесту спрямовані безпосередньо на рішення однієї конкретної і досить актуальної проблеми - прогнозована оцінка ступеня важкості зниженого апетиту у дітей раннього віку, коли на основі аналізу низки симптомів у лікаря може складатися більш об'єктивна оцінка харчової поведінки дитини, прогнозується тривалість та важкість зниженого апетиту, чим обґрунтовується адекватний об'єм та терміни реабілітаційних заходів. Це дозволяє диференційовано підходити до можливостей психомоторного розвитку кожного пацієнта, визначати в них мінімальні негативні зрушення з боку нервової системи, індивідуалізувати длякожної дитини підходи у реабілітації, віддаючи перевагу в методах останньої психологічним та дієтлогічним прийомам. Заявлений спосіб реалізують таким чином. Під час загальноклінічного обстеження дитини оцінюють особливості її харчової поведінки за допомогою запропонованої анкети, відповіді на запитання якої визначає існування у дитини чи, навпаки, відсутності в неї наступних симптомів: вередливість чи підвищена відмова під час їжі, постійна вимога додаткового нічного годування, труднощі під час введення нової чи густої їжі, наявність вибіркового апетиту, висока рухова активність під час їжі, негативна реакція на заміну страв, нерегулярність у прийнятті їжі. Наявність у дитини кожного симптому прирівнює 1-му балу. Загальний підсумок балів анкети визначає відповідний ступінь важкості та прогноз тривалості зниженого апетиту у дитини. У випадку отримання результату більшого, ніж 5 балів, дитині корегують дієту (дрібні, але часті годування через певні чіткі інтервали часу) та додатково призначають ферменти чи полівітаміни термінами в 1 місяць. Після закінчення курсу реабілітації проводять повторне обстеження, при якому разом із даними клінічного огляду визначають і динаміку змін у результатах запропонованої анкети. Відсутність зменшення у значеннях підсумку анкети надає підставу вважати проведені заходи реабілітації недостатніми, що потребує призначення дитині повторного курсу реабілітації. Так слідують до нормалізації загального стану дитини та результатів тестування. За зазначеною схемою було обстежено 174 дітей раннього віку з перинатальним ураженням ЦНС та 30 практично здорових дітей відповідного віку [Яловчук А.В. Вплив комплексної реабілітації на психомоторний та фізичний розвиток немовлят з перинатальним ураженням центральної нервової системи // Буковинський медичний вісник. - 2003. - №4. - С.130-132; Яловчук А.В., Приходько B.C. Значение реабилитации в формировании поведенческих особенностей у детей раннего возраста с перинатальным поражением ЦНС // Медицинская реабилитация в педиатрии. - 2003. - №8. - С.175-176.]. Приклад 1. Сергій Н., 6 місяців. Діагноз: Синдром тонусних та рухових порушень внаслідок перинатального ураження ЦНС. Дефіцитна анемія 1-го ступеня. Хлопчик поступив до стаціонару із скаргами матері на тривалий за часом знижений апетит, часту вередливість дитини та короткий і поверхневий сон, блідість шкіряних покривів. Вищевказані прояви спостерігаються з 4-го місяця життя дитини, коли в неї почали прорізуватися перші зуби. З анамнезу відомо, що вагітність у матері була ускладнена фетоплацентарною недостатністю. Об'єктивно: дитина активна, пропорційної тілобудови. У фізичному розвитку відстає від вікових норм у масі тіла на 300гр. Голова округлої форми, великий струмочок 0,5+0,5см. Тонус м'язів на нижніх кінцівках підвищений, рефлекси високі. Носове дихання вільне, слизова оболонка зіву - рожева, шкірні покриви - бліді. При аускультації легень - пуерильне дихання. Тони серця ясні, ритмічні. Живіт м'який, печінка не збільшена. Фізіологічні відправлення без патологічних проявів. При обстеженні: - клінічний аналіз крові: гемоглобін - 105г/л, ерітроцити - 4,1*10 12, к.п. - 0,89, лейкоцити - 5,6* 10 9, е - 3%, п/я - 2%, с/я - 34%, л - 54%, м - 7%, ШОЕ - 4 мм/год; - клінічний аналіз сечі та копрограма: без патологічних змін; - нейросонографія: помірна гідрофільність тканин мозку, симетрія збережена, діаметр бокових шлуночків 6мм; - оцінка харчової поведінки за анкетою прогнозування ступеня важкості зниженого апетиту: вередливість під час їжі - 1, підвищена відхиленість під час їжі - 1, стійкі вимоги у додатковому нічному годуванні - 1, труднощі під час введення нової їжі - 0, труднощі під час введення густої їжі - 1, наявність вибіркового апетиту - 1, висока рухова активність під час їжі - 1, негативна реакція на заміну страв - 0, нерегулярність у прийнятті їжі - 1. Загальний підсумок тестування - 7 балів. Була призначена терапія: дієта невеликими порціями по 140-150гр. через 3,5 години, з поступовим введенням густих страв невеликими порціями), полівітамінний препарат з мікроелементами "біовіталь-гель" по ½ ч. л. двічі на день - 1міс, пірацетам по 0,2 двічі на день - 1міс, кавінтон по ¼ табл. двічі на день - 1міс, лікувальний масаж 14 днів. Через місяць після отриманої терапії дитина повторно поступила до стаціонару для контрольного обстеження. При обстеженні було виявлено, що загальний стан хлопчика покращився і визначався як задовільний: тривалість сну нормалізувалася, апетит покращився і дитина добре стала збільшувати вагу відповідно до вікових норм. Під час дослідження патологічних проявів з боку центральної нервової системи визначено не було. Оцінка харчової поведінки за запропонованою анкетою: вередливість під час їжі - 1, підвищена відхиленість під час їжі - 1, стійкі вимоги у додатковому нічному годуванні - 0, труднощі під час введення нової їжі - 1, труднощі під час введення густої їжі - 1, наявність вибіркового апетиту - 1, висока рухова активність під час їжі - 1, негативна реакція на заміну страв - 0, нерегулярність у прийнятті їжі - 0. Загальний підсумок тестування - 6 балів. Збереження негативних результатів у значеннях проведеного тестування (більше, ніж 5 балів) надало підставу визначити проведений курс реабілітації недостатнім та продовжити курс дієтотерапії (принципове дотримання регулярності у прийнятті їжі і повільному збільшенню разового та добового об'єму густих страв) з додатковим призначенням "біовіталь-гелю" по ½ ч. л. двічі на день - ще на 1 місяць. Через місяць після проведеного курсу реабілітації при повторному обстеженні у хлопчика не було визначено негативних зрушень як у загальному стані його здоров'я, так і за результатами анкетування його батьків (кінцевий підсумок тестування - 3 бали), що дало змогу вважати проведений курс реабілітації ефективним. Заявлений спосіб досить простий у використанні і може бути рекомендований при обстеженні дітей раннього віку в амбулаторних умовах. Останнє, крім більш об'єктивної оцінки стану здоров'я дитини, дозволяє раціонально та обґрунтовано використовувати медикаментозні засоби в реабілітації немовлят із зниженим апетитом з груп ризику (діти з екологічно несприятливих регіонів, діти від матерів з ускладненим перебігом вагітності та пологів).