Спосіб діагностики рефлюкс-езофагіту

Корисна модель відноситься до медицини, зокрема до гастроентерології і може бути використаний для діагностики кислотного гастроезофагеального рефлюксу у хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки з рефлюкс-езофагітом. У хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки в 15-40% спостерігається поєднання з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою [Вдовиченко B.I., Швидкий Я.Б. Післяерадикаційний синдром: міф чи реальність // Сучасна гастроентерологія. - 2000. - №3(5). - С.52-56, Фадеенко Г.Д. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь: эволюция наших представлений // Сучасна гастроентерологія. - 2001. - №4(6). - С.16-20]. Відомо, що наявність супутньої гастроезофагеальної рефлюксної хвороби погіршує результати виліковування пептичної виразки дванадцятипалої кишки [Передерий В.Г., Ткач С.М., Григоренко А.А., Кляритская И.М. К вопросу о вылечивании язвенной болезни // Сучасна гастроентерологія. - 2001. - №4(6). - С.13-15]. З метою верифікації рефлюкс-езофагіту використовується добовий езофаго-рН-моніторинг із визначенням загальної кількості кислотних та лужних гастроезофагеальних рефлюксів, кількості таких гастроезофагеальних рефлюксів тривалістю більше 5 хвилин, тривалості найбільшого епізоду кислотного та лужного гастроезофагеального рефлюксу, а також відсотку часу з внутрішньостравохідним рН7 [Richter JE, Bradley LA, De Meester TR. Normal 24-hour ambulatory esophageal pH values. Influence of study center, pH electrode, age, and gender // Dig. Dis. Sci. 1992. - №37. - P.849-856]. Запропонована методика оцінки добового езофаго-рН-моніторингу надає можливість діагностувати гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, але не дозволяє оптимально визначати час призначення антирефлюксних фармакопрепаратів з короткою тривалістю дії (антацидів та прокінетиків). В основу корисної моделі "Спосіб діагностики рефлюкс-езофагіту" поставлено завдання підвищити точність діагностики та ефективність лікування, завдяки встановленню оптимального часу призначення антирефлюксних фармакопрепаратів з короткою тривалістю дії шляхом визначення латентного періоду кислотних гастроезофагеальних рефлюксів та тривалості епізодів кислотних гастроезофагеальних рефлюксів, пов'язаних із вживанням їжі. Це досягається способом, який передбачає оцінку результатів добової рН-грами. Вивчають латентний період кислотних гастроезофагеальних рефлюксів; тривалість епізодів кислотних гастроезофагеальних рефлюксів. Спосіб здійснюється таким чином: розрахунок проводять з використанням графічного режиму під час роботи з програмою обробки отриманих результатів в масштабі 2хв. Спочатку фіксують час завершення вживання їжі, а потім час виникнення першого епізоду кислотного гастроезофагеального рефлюксу. Шляхом розрахунку різниці між часом виникнення першого епізоду кислотного гастроезофагеального рефлюксу і часом припинення вживання їжі визначають латентний період кислотних гастроезофагеальних рефлюксів. Під час розрахунку тривалості епізодів кислотних гастроезофагеальних рефлюксів фіксують час виникнення першого епізоду кислотного гастроезофагеального рефлюксу і час виникнення останнього епізоду (кислотні гастроезофагеальні рефлюкси відсутні протягом 1год.). Надалі проводять розрахунок різниці між часом виникнення останнього епізоду кислотного гастроезофагеального рефлюксу та часом виникнення першого епізоду кислотного гастроезофагкального рефлюксу. Такий спосіб діагностики нами проводився в гастроентерологічній лабораторії кафедри поліклінічної терапії та сімейної медицини Вінницького національного медичного університету ім. M.I. Пирогова з 2002 року і його використано у 48 хворих. Серед них: 16 на пептичну виразку дванадцятипалої кишки без суп утнього рефлюкс-езофагіту до початку лікування; 18 хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки з рефлюкс-езофагітом до початку лікування; 14 хворих на рефлюкс-езофагіт без пептичної виразки дванадцятипалої кишки до початку лікування. Нами встановлено, що латентний період кислотних гастроезофагеальних рефлюксів (ЛП КГЕР) у хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки з рефлюкс-езофагітом при порівнянні із хворими на пептичну виразку дванадцятипалої кишки без рефлюкс-езофагіту до початку лікування вірогідно менший (р