Сполуки бензоїламіногетероциклілу як активатори глюкокінази

R - (1-4С)алкіл, заміщений НЕТ-2 4 (58) R - (3-6С)циклоалкіл, конкретно циклопропіл або циклобутил 4 (59) R - (3-6С)циклоалкіл, заміщений групою, 7 вибраною з R 4 (60) R - (3-6С)циклоалкіл, заміщений групою, 5 вибраною з -OR та (1-4С)алкілу 4 (61) R вибрано з наступного: (1-4С)алкіл та (36С)циклоалкіл 4 (62) R вибрано з наступного: метил, етил, циклопропіл та циклобутил 4 (63) R - НЕТ-2 4 (64) R вибрано з наступного: гідроген, (15 4С)алкіл, та (1-4С)алкіл, заміщений -OR (65) НЕТ-2 є незаміщеним (66) НЕТ-2 заміщено 1 або 2 замісниками, незалежно вибраними з (1-4С)алкіл, гідроксил та (14С)алкоксил (67) НЕТ-2 є повністю насиченою кільцевою системою (68) НЕТ-2 є повністю ненасиченою кільцевою системою 95815 12 (69) НЕТ-2 вибрано з наступного: азетидиніл, морфоліно, морфолініл, піперидиніл, піперазиніл, 3-оксопіперазиніл, тіоморфолініл, піролідиніл, піролідоніл, 2,5-діоксопіролідиніл, 1,1діоксотетрагідротієніл, 2-оксоазолідиноніл, 2оксотетрагідрофураніл, тетрагідрофураніл, тетрагідропіраніл, 1,1-діоксотіоморфоліно, 1,3діоксоланіл, 2-оксоімідазолідиніл, 2,4діоксоімідазолідиніл, піраніл та 4-піридоніл (70) HET-2 вибрано з наступного: азетидиніл, морфоліно, морфолініл, піперидиніл, піперазиніл, піролідиніл, тіоморфолініл, тетрагідрофураніл, та тетрагідропіраніл (71) НЕТ-2 вибрано з наступного: фурил, тієніл, тіазоліл, ізотіазоліл, тіадіазоліл, піридил, піразиніл, піридазиніл, піразоліл, імідазоліл, піримідиніл, оксазоліл, ізоксазоліл, оксадіазоліл, піроліл, 1,2,4-триазоліл та 1,2,3-триазоліл (72) НЕТ-2 вибрано з наступного: фурил, тієніл, тіазоліл, ізотіазоліл, тіадіазоліл, піридил, імідазоліл, піримідиніл, оксазоліл, ізоксазоліл, оксадіазоліл, піперидиніл, піперазиніл, 3оксопіперазиніл, піролідиніл, піролідоніл, 2оксоазолідиноніл, тетрагідрофураніл, тетрагідропіраніл, 1,1-діоксотетрагідротієніл, та 2оксоімідазолідиніл (73) НЕТ-2 вибрано з наступного: морфоліно, фурил, імідазоліл, оксазоліл, ізоксазоліл, оксадіазоліл, піперидиніл, піперазиніл, 3-оксопіперазиніл, піролідиніл, 2-піролідоніл, 2-оксоазолідиноніл, тетрагідрофураніл, тетрагідропіраніл, 1,1діоксотетрагідротієніл, та 2-оксоімідазолідиніл (74) НЕТ-2 вибрано з наступного: морфоліно, фурил, імідазоліл, ізоксазоліл, оксадіазоліл, піперидиніл, піперазиніл, 3-оксопіперазиніл, піролідиніл, 2-піролідоніл, тетрагідропіраніл, 1,1діоксотетрагідротієніл, та 2-оксоімідазолідиніл (75) НЕТ-2 - оксадіазоліл або піразоліл 5 (76) R - гідроген 5 (77) R - (1-4)алкіл, переважно метил 5 (78) R - гідроген або метил 7 (79) R - замісник на карбоні та вибраний із наступного: гідроксил, (1-4С)алкокси, (1-4С)алкіл, 4 5 С(О)(1-4С)алкіл, -C(O)NR R , (1-4С)алкокси(14С)алкіл, та гідрокси(1-4С)алкіл 7 (80) R - замісник на карбоні та вибраний із наступного: гідроксил, (1-4С)алкокси, (1-4С)алкіл, 4 5 С(О)(1-4С)алкіл, -C(O)NR R , та гідрокси(14С)алкіл 7 (81) R - замісник на карбоні та вибраний із наступного, гідроксил, метоксил, -СОМе, -CONH2, CONHMe, -CONMe2, та гідроксиметил 7 (82) R - замісник на карбоні та вибраний із наступного: (1-4С)алкіл, гідроксил та (1-4С)алкокси 7 (83) R - замісник на карбоні та вибраний із наступного: метил, етил, метоксил та гідроксил 7 (84) R - замісник на нітрогені та вибраний із наступного: (1-4С)алкіл, -С(О)(1-4С)алкіл, 4 5 C(O)NR R , (1-4С)алкокси(1-4С)алкіл, та гідрокси(1-4С)алкіл 7 (85) R - замісник на нітрогені та вибраний із наступного: (1-4С)алкіл, гідроксил та (14С)алкоксил 7 (86) R - метил 13 8 (87) R вибрано з наступного: метил, гідроксил, метоксил, -CONH2, -CONHMe, -CONMe2, гід8 роксиметил, гідроксіетил, -NHMe та -NMe2(88) R вибрано з наступного: метил, -CONH2, гідроксіетил та гідроксил 8 (89) R вибрано з наступного: (1-4С)алкіл та (14С)алкоксил 8 (90) R вибрано з наступного: метил, метоксил та ізопропоксил 8 (91) R - метил 9 (92) R вибрано з наступного: метил, гідроксил, метоксил, -CONH2, -CONHMe, -CONMe2, гід9 роксиметил, гідроксіетил, -NHMe Ta-NMe2(93) R метил (94) HET-2 - 5-членне кільце (95) HET-2 - 6-членне кільце (96) НЕТ-2 вибрано з наступного: тієніл, фурил, тіазоліл, ізотіазоліл, тіадіазоліл, піридил, піразиніл, піридазиніл, піразоліл, імідазоліл, піримідиніл, оксазоліл, ізоксазоліл та оксадіазоліл (97) НЕТ-2 вибрано з наступного: тієніл, фурил, тіадіазоліл, піридил, піразиніл, піридазиніл, піразоліл, імідазоліл, піримідиніл та оксадіазоліл (98) НЕТ-2 вибрано з наступного: піридил, піразиніл, тіазоліл та тієніл (99) НЕТ-2 вибрано з наступного: піридил, піразиніл та тіазоліл (101) НЕТ-2 вибрано з наступного: піридил, піразиніл, піридазиніл та тіазоліл (102) НЕТ-2 вибрано з наступного: піридил та піразиніл (103) НЕТ-2 - піразиніл (104) НЕТ-2 є незаміщеним на нітрогені (105) НЕТ-2 має один замісник нітрогену виб8 раний із R 8 (106) R -(1-4C)алкіл 8 (107) R - (3-6С)циклоалкіл 8 (108) R - гідрокси(1-4С)алкіл або (14С)алкокси(1-4С)алкіл 8 (109) R - -С(О)(1-4С)алкіл 8 (110) R - бензил 8 (111) R - (1-4С)алкілсульфоніл 8 (112) R - (1-4С)алкіл або бензил Згідно з подальшою ознакою винаходу запропоновано наступні переважні групи сполук винаходу: В одному аспекті винаходу запропоновано сполуку формули (І), або сіль цього, де 1 R вибрано з наступного: флуорометоксиметил та дифлуорометоксиметил (конкретно дифлуорометоксиметил); 2 4 5 R вибрано з наступного: -C(O)NR R , 4 5 4 SO2NR R та -SOpR ; Кільце А - піридил або піразиніл; 3 R вибрано з наступного: флуор та хлор; n - 0 або 1; НЕТ-1 вибрано з наступного: піразоліл (як варіант, заміщений наступним: етил, ізопропіл, дифлуорометил, або 1 або 2 метил), тіазоліл (як варіант, заміщений метилом), піразиніл (як варіант, заміщений метилом), піридил (як варіант, заміщений флуором), ізоксазоліл (як варіант, заміщений метилом) та тіадіазоліл (як варіант, заміщений метилом); 4 R - гідроген або (1-4С)алкіл; 95815 14 5 R - гідроген або (1-4С)алкіл; p - 0, 1 або 2, конкретно 2. У ще одному аспекті винаходу запропоновано сполуку формули (І), або сіль цього, де 1 R вибрано з наступного: флуорометоксиметил та дифлуорометоксиметил (конкретно дифлуорометоксиметил); 2 4 5 4 R вибрано 3-C(O)NR R та -SOpR ; Кільце А - піридил або піразиніл; 3 R вибрано з наступного: флуор та хлор; n - 0 або 1; НЕТ-1 вибрано з наступного: піразоліл (як варіант, заміщений метилом) та піразиніл (як варіант, заміщений метилом); 4 R - (1-4C)алкіл; 5 R - гідроген або (1-4С)алкіл; p - 0, 1 або 2, конкретно 2. У ще одному аспекті винаходу запропоновано сполуку формули (І), або сіль цього, де 1 R вибрано з наступного: флуорометоксиметил та дифлуорометоксиметил (конкретно дифлуорометоксиметил); 2 4 5 R вибрано з наступного: -C(O)NR R та 4 SOpR ; Кільце А - піридил або піразиніл; 3 R вибрано з наступного: флуор та хлор; n - 0 або 1; НЕТ-1 вибрано з наступного: піразоліл (як варіант, заміщений метилом) та піразиніл (як варіант, заміщений метилом); 4 R - метил; 5 R - гідроген або метил; p - 0, 1 або 2, конкретно 2. Подальші переважні сполуки винаходу є кожними з прикладів, кожний з яких пропонує подальший незалежний аспект винаходу. Згідно з наступними аспектами заявлений винахід також охоплює будь-які дві або більше сполуки прикладів. Конкретні сполуки винаходу охоплюють будьяку одну або більше з наступного: 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2-іл]оксиN-(5-метилпіразин-2-іл)-5-(6метилсульфонілпіридин-3-іл)окси-бензамід; 5-[3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2іл]окси-5-[(5-метилпіразин-2іл)карбамоїл]фенокси]-N,N-диметил-піразин-2карбоксамід; 5-[3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2іл]окси-5-(1Н-піразол-3-ілкарбамоїл)фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксамід; 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси5-(6-метилсульфонілпіридин-3-іл)окси-N-(1Нпіразол-3-іл)бензамід; 5-[3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2іл]окси-5-[(1-метилпіразол-3іл)карбамоїл]фенокси]-N,N-диметил-піразин-2карбоксамід; 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2-іл]оксиN-(1-метилпіразол-3-іл)-5-(6метилсульфонілпіридин-3-іл)окси-бензамід; або сіль цього. Сполуки винаходу можна застосовувати у формі проліків. Проліки є біопопередниками або фармацевтично прийнятними сполуками, що розкладається в організмі для генерування сполуки 15 винаходу (наприклад, естер або амід сполуки винаходу, конкретно здатною до гідролізу естеру in vivo). Різні форми проліків є відомими у рівні техніки. Приклади похідних таких проліків, дивись у: a) Design of Prodrugs, edited by Η. Bundgaard, (Elsevier, 1985) та Methods in Enzymology, Vol. 42, p. 309-396, edited by K. Widder, et al. (Academic Press, 1985); b) A Textbook of Drug Design та Development, edited by Krogsgaard-Larsen; c) H. Bundgaard, Chapter 5 "Design та Application Prodrugs", by H. Bundgaard p. 113-191 (1991); d) H. Bundgaard, Advanced Drug Delivery Reviews, 8, 1-38 (1992); e) H. Bundgaard, et al., Journal of Pharmaceutical Sciences, 77, 285 (1988); та f) N. Kakeya, et al., Chem Pharm Bull, 32, 692 (1984). Зміст цитованих вище документальних джерел охоплено тут посиланням. Приклади проліків - наступні. Здатними до гідролізу естеру in vivo сполуки винаходу, що містять карбоксильну або гідроксильну групу є, наприклад, фармацевтично прийнятний естер, котрий гідролізується в організмі людини або тварини з утворенням вихідної кислоти або спирту. Придатні фармацевтично прийнятні естери карбоксилу охоплюють естери С1-С6алкоксиметилу, наприклад, метоксиметил, естери С1-С6алканоїлоксиметилу, наприклад півалоїлоксиметил, естери фталідилу, естери С3-С8циклоалкоксикарбонілоксиС1-С6алкілу, наприклад, 1-циклогексилкарбонілоксіетил; естери 1,3-діоксолен-2-онілметилу, наприклад, 5-метил1,3-діоксолен-2-онілметил; та естери С 1С6алкоксикарбонілоксіетил. Здатний до гідролізу in vivo естер сполуки винаходу, що містить гідроксильну групу залучає неорганічні естери, наприклад, фосфат-естери (охоплюючи фосфорамідні циклічні естери) та ацилоксиалкіл-етери, та споріднені сполуки, котрі як результат гідролізу естеру in vivo розкладаються з утворенням вихідної гідроксильної групи/груп. Приклади -ацилоксиалкіп-етерів охоплюють ацетоксиметоксита 2,2-диметилпропіонілоксиметоксилу. Вибір здатного до гідролізу in vivo естеру, що формує групи гідроксилу охоплюють алканоїл, бензоїл, фенілацетил та заміщені бензоїл та фенілацетил, алкоксикарбоніл (що дає алкілкарбонатні естери), діалкілкарбамоїл та N(діалкіламіноетил)-N-алкілкарбамоїл (що дає карбамати), діалкіламіноацетил та карбоксіацетил. У деяких умовах сполуки формули (І) можуть формувати фармацевтично прийнятні солі. Придатною фармацевтично прийнятною сіллю сполуки винаходу є, наприклад, кислотно-адитивна сіль сполуки винаходу, котра є достатньо основною, наприклад, кислотно-адитивна сіль, наприклад, з неорганічною або органічною кислотою, наприклад, наступною: хлоридна, бромідна, сульфатна, фосфатна, трифлуороцтова, лимонна або малеїнова кислота. Зрозуміло, що кислотно-адитивна сіль може утворюватися будь-якою достатньо основною групою, котра, наприклад, може бути в 2 НЕТ-1, або, наприклад, може бути замісником R . 95815 16 Крім того, придатна фармацевтично прийнятна сіль сполуки винаходу, котра є достатньо кислотною, є сіллю лужного металу, наприклад, сіллю натрію або калію, сіллю лужно-земельного металу, наприклад, сіллю кальцію або магнію, сіллю амонію або сіллю з органічною основою, котра надає фізіологічно прийнятний катіон, наприклад, сіллю з наступним: метиламін, диметиламін, триметиламін, піперидин, морфолін або трис-(2гідроксіетил)амін. Подальшою особливістю винаходу є фармацевтична композиція, що мстить сполуку формули (І), як визначено вище, або її фармацевтично прийнятну сіль, разом із фармацевтично прийнятним розріджувачем або носієм. Згідно із ще одним аспектом винаходу запропоновано сполуку формули (І), як визначено вище, або її фармацевтично прийнятну сіль для застосування як медикаменту. Згідно із ще одним аспектом винаходу запропоновано сполуку формули (І) або її фармацевтично прийнятну сіль, як визначено вище, для застосування як медикаменту для лікування хвороби, опосередкованої через GLK, зокрема, діабет 2 типу. Подалі згідно з винаходом запропоновано застосування сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі у виготовленні медикаменту для лікування хвороби, опосередкованої через GLK, зокрема, діабету 2 типу. Сполуку придатно рецептують як фармацевтичну композицію для застосування таким способом. Згідно із ще одним аспектом заявленого винаходу запропоновано спосіб лікування опосередкованих GLK хвороб, головним чином, діабету, застосуванням ефективної кількості сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі ссавцю при потребі такого лікування. Згідно із ще одним підходом заявленого винаходу запропоновано застосування сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі для лікування хвороби, опосередкованої через GLK. Згідно із ще одним підходом заявленого винаходу запропоновано застосування сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі для лікування діабету 2 типу. Конкретні хвороби, котрі можна лікувати сполукою або композицією винаходу охоплюють: зниження глюкози крові при діабеті 2 типу Mellitus без значного ризику гіпоглікемії (та можливість лікувати тип 1), дисліпідемію, ожиріння, резистентність до інсуліну, метаболічний синдром X, послаблену толерантність до глюкози. Як розглянуто вище, систему GLK/GLKRP таким чином можна описати як потенційну діабетичну ціль (переваги при діабеті та ожирінні). Таким чином, згідно із ще одним аспектом винаходу запропоновано застосування сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі у виготовленні медикаменту для застосування в комбінованому лікуванні або попередженні, конкретно, лікуванні діабету та ожиріння. Згідно із ще одним аспектом винаходу запропоновано застосування сполуки формули (І) або її 17 фармацевтично прийнятної солі у виготовленні медикаменту для застосування в лікуванні або попередженні ожиріння. Згідно з а подальшим аспектом винаходу запропоновано спосіб комбінованого лікування ожиріння та діабету застосуванням ефективної кількості сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі ссавцю при потребі такого лікування. Згідно із ще одним аспектом винаходу запропоновано сполуку формули (І) або її фармацевтично прийнятну сіль, як визначено вище, для застосування як медикаменту для лікування або попередження, конкретно, лікування ожиріння. Згідно з подальшим аспектом винаходу запропоновано спосіб лікування ожиріння застосуванням ефективної кількості сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі ссавцю при потребі такого лікування. Сполуки винаходу конкретно можуть бути придатними для застосування як фармацевтичні продукти, наприклад, внаслідок сприятливих фізичних та/або фармакокінетичних властивостей та/або профілю токсичності. Композиції винаходу можуть бути у формі, придатній для перорального застосування (наприклад, як таблетки, коржі, тверді або м'які капсули, водні або олійні суспензії, емульсії, дисперсні порошки або гранули, сиропи або еліксири), для місцевого застосування (наприклад, як креми, мазі, гелі, водні або олійні розчини або суспензії), для застосування інгаляцією (наприклад, як тонко розподілений порошок або рідинний аерозоль), для застосування інсуфляцією (наприклад, як тонко розподілений порошок) або для парентерального застосування (наприклад, як стерильний водний або олійний розчин для внутрішньовенного, підшкірного або внутрішньом'язового дозування або як супозиторій для ректального дозування). Форми дозування, придатні для перорального застосування є переважними. Композиції винаходу можна отримати звичайними процедурами, застосовуючи звичайні фармацевтичні наповнювачі, добре відомі у рівні техніки. Таким чином, композиції, призначені для перорального застосування, можуть містити, наприклад, один або більше барвник, підсолоджувач, ароматизатор та/або консерванти. Придатні фармацевтично прийнятні наповнювачі для формування таблеток охоплюють, наприклад, інертні розріджувачі, наприклад, наступне: лактоза, натрій карбонат, кальцій фосфат або кальцій карбонат, гранулювальні та дезінтегрувальні засоби, наприклад, кукурудзяний крохмаль або альгінова кислота; засоби зв'язування, наприклад, крохмаль; змащувальні засоби, наприклад, магній стеарат, стеаринова кислота або тальк; консерванти, наприклад, етил або пропіл п-гідроксибензоат, та антиоксиданти, наприклад, аскорбінова кислота. Таблетки можуть бути непокритими або покритими для модифікування їх розщеплення та подальшої абсорбції активної складової у шлунковокишковому тракті, або для покращення їх стабільності та/або зовнішнього вигляду, у кожному випа 95815 18 дку, застосовуючи звичайні засоби покриття та процедури, добре відомі у рівні техніки. Композиції для перорального застосування можуть бути у формі твердих желатинових капсул, у котрих активну складову змішано з інертним твердим розріджувачем, наприклад, кальцій карбонатом, кальцій фосфатом або каоліном, або як м'яких желатинових капсул, у котрих активну складову змішано з водою або олією, наприклад, арахісовою олією, рідким парафіном, або оливковою олією. Водні суспензії, звичайно, містять активну складову в тонко порошкованій формі разом з одним або більше суспендувальними засобами, наприклад, наступними: натрій карбоксиметилцелюлоза, метилцелюлоза, гідроксилропілметилцелюлоза, натрій альгінат, полівінілпіролідон, трагакантова камедь та камедь акації; диспергувальні або зволожувальні засоби, наприклад, лецитин або продукти конденсації алкіленоксиду з жирними кислотами (наприклад, поліоксіетиленстеарат), або продукти конденсації етиленоксиду з довголанцюговими аліфатичними спиртами, наприклад, гептадекаетиленоксицетанол, або продукти конденсації етиленоксиду з неповними естерами, отриманими з жирних кислот та гекситолу, наприклад, поліоксіетиленсорбітол моноолеат, або продукти конденсації етиленоксиду з довголанцюговими аліфатичними спиртами, наприклад, гептадекаетиленоксицетанолом, або продукти конденсації етиленоксиду з неповними естерами, отриманими з жирних кислот та гекситолу, наприклад, поліоксіетиленсорбітол моноолеат, або продукти конденсації етиленоксиду з неповними естерами, отриманими з жирних кислот та ангідридами гекситолу, наприклад, поліетиленсорбітан моноолеат. Водні суспензії також можуть містити один або більше консервантів (наприклад, етил або пропіл п-гідроксибензоат, антиоксиданти (наприклад, аскорбінова кислота), барвники, ароматизатори та/або підсолоджувані (наприклад, цукроза, сахарин або аспартам). Олійні суспензії можна формувати суспендувальною активною складовою в рослинній олії (наприклад, арахісовій олії, оливковій олії, кунжутовій олії або кокосовій олії) або в мінеральному маслі (наприклад, рідкому парафіні). Олійні суспензії також можуть містити загущувальний засіб, наприклад, бджолиний віск, твердий парафін або цетиловий спирт. Можна додавати підсолоджувані, наприклад, викладені вище, та ароматизатори для отримання приємних пероральних препаратів. Ці композиції можна зберігати додаванням антиоксиданту, наприклад, аскорбінової кислоти. Дисперсні порошки та гранули, придатні для виготовлення водної суспензії додаванням води, звичайно, містять активну складову разом з у диспергувальним або зволожувальним засобом, суспендувальним засобом та одним або більше консервантами. Придатні диспергувальні або зволожувальні засоби та суспендувальні засоби ілюстровано згаданими вище. Можна надавати додаткові наповнювачі, наприклад, підсолоджувачі ароматизатори та барвники. 19 Фармацевтичні композиції винаходу також можуть бути у вигляді олійної емульсії у воді. Олійна фаза може бути рослинною олією, наприклад, оливковою або арахісовою олією, або мінеральним маслом, наприклад, рідким парафіном або сумішшю будь-чого із цього. Придатними емульсувальними засобами можуть бути, наприклад, природні смоли, наприклад, камедь акації або трагакантова камедь, природні фосфатиди, наприклад, культурована соя, лецитин, естери або неповні естери, отримані з жирних кислот та ангідридів гекситолу (наприклад, сорбітан моноолеат) та продукти конденсації названих неповних естерів з етиленоксидом, наприклад, поліоксіетиленсорбітан моноолеат. Емульсії також можуть містити підсолоджувані, ароматизаторі та консерванти. Сиропи та еліксири можна формувати з підсолоджувачами, наприклад, гліцерином, пропіленгліколем, сорбітом, аспартамом або цукрозою, і також можуть містити засоби проти подразнення, консерванти, ароматизатори та/або барвники. Фармацевтичні композиції також можуть бути у вигляді стерильної придатної для ін'єкції водної або олійної суспензії, котру можна формувати згідно з відомими процедурами застосовуючи одне або більше із придатних диспергувальних або зволожувальних засобів та суспендувальних засобів, згаданих вище. Стерильні, придатні для ін'єкцій препарати, також можуть бути стерильними придатними для ін'єкцій розчинами, або суспензіями в нетоксичному парентерально прийнятному розріджувачі або розчинник, наприклад, розчин у 1,3бутандіолі. Композиції для застосування інгаляцією можуть бути у формі звичайного герметизованого аерозолю, пристосованого для розподілення активної складової як аерозолю, що містить тонко розподілене тверде або рідкі краплі. Можна застосовувати звичайні гази-носії аерозолю, наприклад, летючі флуоровані вуглеводні, або вуглеводневі та аерозолеві апарати, добре пристосовані для розподілення дозованої кількості активної складової. Для подальшої інформації щодо підбору читача посилаємо до Chapter 25,2 in Volume 5 of Comprehensive Medicinal Chemistry (Corwin Hansch; Chairman of Editorial Board), Pergamon Press 1990. Кількість активної складової, тобто поєднаної з одним або більше наповнювачами для отримання одиничної форми дозування, повинна залежати від реципієнта, якого лікують, та конкретного шляху застосування, наприклад, склад, призначений для перорального застосування для людей, звичайно, повинен містити, наприклад, 0,5 мг - 2 г активного засобу, змішаного з відповідною та придатною кількістю наповнювачів, котрі можна, приблизно, варіювати від 5 до 98 процентів за масою загальної композиції. Форми одиниць дозування, звичайно, повинні містити, приблизно, 1 мг - 500 мг активної складової. Для подальшої інформації щодо шляхів застосування та режимів дозування читач посилається до Chapter 25,3 in Volume 5 of Comprehensive Medicinal Chemistry (Corwin 95815 20 Hansch; Chairman of Editorial Board), Pergamon Press 1990. Розмір дози для терапевтичних або профілактичних цілей сполуки формули (І) природно слід варіювати згідно із природою та важкістю станів, віком та статтю тварини або пацієнта та шляху застосування, згідно з добре відомими принципами медицини. Сполуку формули (І) для терапевтичних або профілактичних цілей, звичайно, слід застосовувати так, щоб денна доза отримувалась у діапазоні, наприклад, 0,5 мг - 75 мг на кг маси організму, надана, якщо потрібно, в розподілених дозах. Взагалі, знижені дози слід застосовувати, коли застосовано парентеральний шлях. Таким чином, наприклад, внутрішньовенно, звичайно, слід застосовувати дозу в діапазоні, наприклад, 0,5 мг 30 мг на кг маси організму. Подібно, для застосування інгаляцією слід застосовувати дозу в діапазоні, наприклад, 0,5 мг - 25 мг на кг маси організму. Однак, пероральне застосування - переважне. Підвищення описаної тут активності GLK можна застосовувати як єдину терапію або в комбінації з одною або більше іншими субстанціями та/або лікуваннями при показанні для пацієнта, якого лікують. Такого поєднаного лікування можна досягати шляхом одночасного, послідовного або роздільного застосування окремих складових лікування. Одночасне лікування може полягати в єдиній таблетці або в роздільних таблетках. Наприклад, при лікуванні цукрового діабету, при хіміотерапії можна охоплювати наступні головні різновиди лікування: 1) Інсулін та аналоги інсуліну; 2) Стимулятори секреції інсуліну. охоплюючи сульфонілсечовину (наприклад, глібенкламід, гліпизид), регулятори обідньої глюкози (наприклад, репаглінід, натеглінід); 3) Засоби, що покращують дію внутрішньої секреції (наприклад, інгібітор дипептидилпептидази IV, та агоністи GLP-1); 4) Засоби сенсибілізації інсуліну, охоплюючи агоністи PPARгама (наприклад, піоглітазон та розиглітазон), та засоби з комбінованою активністю РРАRальфа та гама; 5) Засоби, які модулюють баланс глюкози печінкою (наприклад, метформін, фруктоза 1, інгібітори бісфосфатази 6, інгібітори глікогенфосфорилази, інгібітори кінази глікогенсинтази); 6) Засоби, призначені для зменшення абсорбції глюкози з кишковика (наприклад, акарбози); 7) Засоби, що попереджують реабсорбцію глюкози нирками (інгібітори SGLT); 8) Засоби, призначені лікувати ускладнення затяжної гіперглікемії (наприклад, інгібітори альдозоредуктази); 9) Засоби проти ожиріння (наприклад, силбутрамін та орлістат); 10) Засоби проти дисліпідемії, наприклад, інгібітори редуктази HMG-CoA (наприклад, статини); агоністи PPAR (фібрати, наприклад, гемфіброзил); секвестранти жовчної кислоти (холестирамін); інгібітори абсорбції холестерину (рослинні етаноли, синтетичні інгібітори); інгібітори абсорбції жовчної кислоти (ІВАТі) і нікотинової кислоти та 21 аналоги (ніацин та композиції повального виділення); 11) Антигіпертензивні засоби, наприклад, блокатори (наприклад, атенолол, індерал); інгібітори АСЕ (наприклад, лізиноприл); антагоністи кальцію (наприклад, ніфедипин); антагоністи рецептору ангіотензину (наприклад, кандеспартан), -антагоністи та сечогінні засоби (наприклад, фуросемід, бензтіазид); 12) Модулятори гемостазу, наприклад, антитромботики, активатори фібринолізу та антитромбоцитарні засоби; антагоністи тромбіну; інгібітори фактору Ха; інгібітори фактору VIla); антитромбоцитарні засоби (наприклад, аспірин, клопідогрел); антикоагулянти (гепарин та аналоги з низькомолекулярною масою, гірудин) та варфарин; 13) Засоби, котрі протидіють діям глюкагону; та 14) Протизапальні засоби, наприклад, нестероїдні протизапальні ліки (наприклад, аспірин) та стероїдні протизапальні засоби (наприклад, кортизон). Згідно із ще одним аспектом заявленого винаходу запропоновано окремі сполуки отримані як кінцеві продукти в прикладах, викладених нижче, та їх солі. Сполуку винаходу або її сіль можна отримати згідно з будь-яким способом, відомого як придатний для виготовлення таких сполук або структурно споріднених сполук. Функціональні групи можна захищати та знімати захист, застосовуючи звичайні способи. Приклади захисних груп, наприклад, аміногруп та груп карбонової кислоти (а також способів формування та кінцевого зняття захисту) дивись T.W. Greene та P.G.M. Wuts, "Protective Groups in Organic Synthesis", Second Edition, John Wiley & Sons, New York, 1991. Способи синтезу сполук формули (І) запропоновано як подальшу ознаку винаходу. Таким чином, згідно з подальшим аспектом винаходу запропоновано спосіб виготовлення сполуки формули (І), котрий охоплює способи а)-e) (де перемінні для сполук формули (І) є такими, як визначено вище, якщо не вказано інше): (а) реакція кислоти формули (III) або її активо1 ваного похідного зі сполукою формули (IV), де R є такою, як визначено для формули (І) або є її попередником; (b) реакція сполуки формули (V) зі сполукою формули (VI), 95815 22 1 2 де X - відщеплювана група та X - гідроксиль1 2 на група, або X - гідроксильна група та X - відще1 плювана група, та де R є такою, як визначено для формули (І) або є її попередником; спосіб (b) також можна завершувати, застосо1 вуючи естер інтермедіату формули (VII), де Р захисна група, як нижче описано, а потім - гідроліз естеру та утворення аміду процедурами, описаними в іншому місці, та добре відомими спеціалістам у рівні техніки; або (c) реакція сполуки формули (VIII) зі сполукою формули (IX) 3 де X - відщеплювана група або металооргані4 3 чний реагент та X - гідроксильна група, або X 4 гідроксильна група та X - відщеплювана група або 1 металоорганічний реагент, та де R є такою, як визначено для формули (І) або є її попередником; спосіб (с) також можна завершувати, застосовуючи естер інтермедіату формули (X), а потім гідроліз естеру та утворення аміду процедурами, описаними в іншому місці, та добре відомими спеціалістам у рівні техніки; 23 95815 або (d) реакція сполуки формули (XI) зі сполукою формули (XII), 5 1 де X -відщеплювана група; та де R є такою, як визначено для формули (І) або є її попередником; або e) реакція сполуки формули (XIII) 2a 2 4 5 де R - попередник до R як -CONR R або 4 5 SO2R R , наприклад, карбонова кислота, естер 2 4 5 або ангідрид (для R = -CONR R ) або еквіваленти 2 2 4 5 сульфонової кислоти (для R - -SO NR R ); з амі4 5 ном формули -NR R , та потім, якщо потрібно: і) перетворення сполуки формули (І) у ще одну сполуку формули (І); 1 1 іі) перетворення попередника R в R ; ііі) видалення будь-яких захисних груп; та/або iv) утворення її солі. 1 5 Придатні відщеплювані групи X -X для способів b)-d) - будь-яка відщеплювана група, відома у рівні техніки для цих типів реакцій, наприклад, галоген, алкоксил, тіофлуорметансульфонілоксил, метансульфонілоксил, або птолуолсульфонілоксил; або група (наприклад, гідроксильна група), яку можна перетворити у відщеплювану групу (наприклад, групу окситрифенілфосфонію) на місці. 1 Придатні попередники до R охоплюють гідроксил або захищений гідроксил, наприклад, будьяку, придатну захищену гідроксильну групу, відому в рівні техніки, наприклад, прості етери, напри 24 клад, метилетер, або силілетери, наприклад, OSi[(1-4С)алкіл]3 (де кожний (1-4С)алкіл незалежно вибрано з наступного: метил, етил, пропіл, ізопропіл, та третбутил). Приклади таких груп триалкілсилілу триметилсиліл, триетилсиліл, триізопропілсиліл та трет-бутилдиметилсиліл. Подальші придатні силілетери є такими, що містять феніл та заміщений феніл, наприклад, -Si(PhMe2) та -Si(TolMe2) (де Тоl = метилбензол). Подальші придатні захисні групи для гідроксилу наведено 1 нижче. Саму R потім можна генерувати видаленням, якщо присутня захисна група гідроксилу, та потім реакцією, наприклад, з 2(флуоросульфоніл)дифлуороцтовою кислотою в присутності купрум(І)йодиду, що дає сполуку, де 1 R дифлуорометоксиметил. Цю реакцію ілюстро1 вано в схемі 1. Інші R можна генерувати подібно або способами, добре відомими в рівні техніки, дивись, наприклад, Bull. Chem. Soc. Japan, 73 (2000), 471-484, 471-484, International Patent application WO 2002/050003 та Bioorganic та Medicinal Chemistry Letters, (2001), 11, 407. Сполуки формул (III)-(XII) є у продажу або є відомими у рівні техніки, або їх можна отримати способами, відомими у рівні техніки, наприклад, як показано у супроводжувальних прикладах. Для подальшої інформації про способи отримання таких сполук ми посилаємо на наші РСТ-публікації WO 03/000267, WO 03/015774, WO 03/000262, WO 2004/076420, WO 2005/054200, WO 2005/054233, WO 2005/044801 та WO 2005/056530 та посилання там. Взагалі, зрозуміло, що будь-який зв'язок арил-O або алкіл-O можна створити нуклеофільним заміщенням або способами каталізу металом, необов'язково, у присутності придатної основи. Сполуки формули (XIII) можна отримувати, наприклад, способами, показаними в а)-d) та/або способами, згаданими вище для сполук формул (III)-(XII). Сполуки формул (ІІІ), (IX), (X), (XI) та (XIII) можна отримувати реакцією придатних попередників зі сполуками формули (V) або їх похідними, що 1 залежать від природи групи R або її попередника, наприклад, нуклеофільним заміщенням відщеплю1 ваної групи X в сполуці формули (V). Сполуки формули (V) звичайно, є в продажу або їх можна отримувати простими взаємоперетвореннями функціональної групи зі сполук, що є в продажу, або способами, наведеними в літературі. Якщо сполу1 1 ка формули (V) містить попередник R , групу R можна генерувати в сполуці формули (III), (IX), (X), (XI) або (XIII) як придатку, застосовуючи, наприклад, реакції, ілюстровані нижче в схемах 1 та 2. Приклади для ілюстрації показано в схемах 1 та 2 нижче, та/або в супроводжувальних прикладах. 25 95815 26 де: 2 3 PG - захисна група та R , R , Α, n та НЕТ-1 є такими, як визначено для формули (І). де: 2 3 R , R , А та n є такими, як визначено для фо1 2 рмули (І), Р та Р - придатні захисні групи, на3 приклад, (1-4С)алкіл, та X - відщеплювана група, наприклад, хлор. Умови придатної реакції для стадій (і)-(ν) схеми 2 є наступними: Стадія (і) містить реакцію формули (XIV) зі сполукою формули (VIII), наприклад, 5-хлороN,N-диметил-піразин-2-карбоксамід, у присутності придатної основи, наприклад, цезій карбонату, у придатному розчиннику, наприклад, ДМСО, та при придатній температурі, наприклад, 0 - 60°С, краще, приблизно, 50°С. Стадія (іі) містить реакцію сполуки формули (VII) з R-спиртом, наприклад, (2R)-1-[(2метилпропан-2-іл)окси]пропан-2-ол, у присутності придатного фосфіну, наприклад, трифенілфосфіну, та азодикарбоксилату, наприклад, діетилазо дикарбоксилату, у придатному розчиннику, наприклад, ТГФ, та при придатній температурі, наприклад, 0-10°С, краще, приблизно, 0°С. Стадія (ііі) містить нагрівання розчину формули (XV) у придатній кислоті, наприклад, мурашиній кислоті, при придатній температурі, наприклад, 0-50-100°С, краще, приблизно, 90°С. Стадія (iv) містить реакцію сполуки формули (XVI) з 2,2-дифлуоро-2-флуоросульфонілоцтовою кислотою в присутності придатного каталізатора, наприклад, купрум(І)йодиду, у придатному розчиннику, наприклад, ацетонітрил, та при придатній температурі, наприклад, 0-100°С, краще, приблизно, 55°С. Стадія (ν) містить реакцію сполуки формули (XVIla) із придатною основою, наприклад, NaOH, у придатному розчиннику, наприклад, NMP та 27 95815 28 1 воді, та при придатній температурі, наприклад, 025°С, краще, приблизно, 0°С. Альтернативно, сполуки формули (ІІІа), де R - дифлуорометоксиметил, можна отримувати згідно зі схемою 3, як показано нижче. де: 2 3 R , R , А та n є такими, як визначено для фор1 2 мули (І), Р , та Р - придатні захисні групи, напри3 клад, (1-4С)алкіл та TIPS, відповідно, та X - відщеплювана група, наприклад, хлор. Умови придатних реакцій для стадій (і)-(ν) схеми 2 є наступними: Стадія (і) містить реакцію сполуки формули (XVIII) з воднем у присутності придатного каталізатора, наприклад, 10 % паладію на активованому вуглецю, та при придатній температурі, наприклад, 0-25°С, краще, приблизно, 21°С. Стадія (іі) містить реакцію сполуки формули (XIX) зі сполукою формули (VIII), наприклад, 5хлоро-N,N-диметил-піразин-2-карбоксамідом, у присутності придатної основи, наприклад, калій карбонату, у придатному розчиннику, наприклад, ацетонітрилі, та при придатній температурі, наприклад, 0-200°С, краще, приблизно, температура дефлегмації. Стадія (ііі) містить реакцію сполуки формули (XV) з гідрогенфлуоридом у придатному розчиннику, наприклад, ТГФ, та при придатній температурі, наприклад, 0-25°С, краще, приблизно, 21°С. Стадія (iv) містить реакцію сполуки формули (XVI) із 2,2-дифлуоро-2-флуоросульфонілоцтовою кислотою, у присутності придатного каталізатора, наприклад, купрум(І)йодиду, у придатному розчиннику, наприклад, ацетонітрилі, та при придатній температурі, наприклад, 0-100°С, краще, приблизно, 55°С. Стадія (ν) містить реакцію сполуки формули (XVIІа) з придатною основою, наприклад, LiOH, у придатному розчиннику, наприклад, ТГФ та метанолі, та при придатній температурі, наприклад, 025°С, краще, приблизно, 21°C. Приклади перетворень сполуки формули (І) у ще одну сполуку формули (І) добре відомі спеціалістам у рівні техніки, охоплюють взаємоперетворення функціональної групи, наприклад, гідроліз, гідрогенізацію, гідрогеноліз, окиснення або відновлення, та/або подальше функціоналізацію типовими реакціями наприклад, амідне або каталізоване металом сполучення, або реакції нуклеофільного заміщення. Прикладом могло бути відщеплення 3 замісника R =xnop, наприклад, реакцією з воднем при атмосферному або підвищеному тиску у придатному розчиннику, наприклад, ТГФ/метанолі або етанолі. 2 3 6 Зрозуміло, що замісники R , R та/або R можна вводити у молекулу при будь-якій придатній точці в синтетичній послідовності, або вони можуть бути присутніми у вихідних матеріалах. Попередник одного з цих замісників можуть бути присутніми у молекулі на стадіях способу а)-e), і потім бути перетвореним у бажаний замісник як кінцева стадія для утворення сполуки формули (І); а далі, де потрібно, і) перетворення сполуки формули (І) у ще одну сполуку формули (І); 1 1 іі) перетворення попередника R в R ; ііі) видалення будь-яких захисних груп; та/або iv) утворення її солі. Конкретні умови реакції для вищезгаданих ре1 1 акцій є наступними, якщо Р -захисна група, Р , пере важно, - (1-4С)алкіл, наприклад, метил або етил: Спосіб а) - реакції сполучення аміногруп з карбоновими кислотами для утворення аміду добре відомі у рівні техніки. Наприклад, (і) застосування реакції придатного сполучення, наприклад, реакції сполучення карбодііміду здійснюють з EDAC (і-(3-диметиламінопропіл)-3 29 етилкарбодіімідгідрохлорид) у присутності диметиламінопіридину (DMAP) у придатному розчиннику, наприклад, дихлорметані (ДХМ), хлороформі або диметилформаміді (ДМФ) при кімнатній температурі; або (іі) реакція, в якай карбоксильну групу активовано реакцією хлоридної кислоти з оксалілхлоридом або 1-хлоро-N,N,2-триметил-1пропеніламіном у присутності придатного розчинника, наприклад, ДХМ або ДМФ. Хлоридна кислота далі може реагувати зі сполукою формули (IV) у присутності основи, наприклад, триетиламіну або піридину, у придатному розчиннику, наприклад, хлороформі або ДХМ при температурі між 0°С та 80°С. Спосіб b) - сполуки формули (V) та (VI) можуть реагувати разом у придатному розчиннику, наприклад, ДМФ або тетрагідрофурані (ТГФ), з основою, наприклад, натрій гідридом або калій третбутоксидом, при температурі у діапазоні 0-200°С, необов'язково, застосовуючи мікрохвильове нагрівання або каталіз сполукою металу, наприклад, паладій(ІІ)ацетатом, паладієм на вуглецю, купрум(ІІ)ацетатом або купрум(І)йодидом; альтернативно, сполуки формули (V) та (VI) можуть реагувати разом у придатному розчиннику, наприклад, ТГФ або ДХМ, з придатним фосфіном, наприклад, трифенілфосфіном, та азодикарбоксилатом, наприклад, діетилазодикарбоксилатом; спосіб b) також можна виконувати, застосовуючи попередник естеру формули (VII), наприклад, похідне арилонітрилу або трифлуорметилу, а потім - перетворення до карбонової кислоти та утворення аміду як раніше описано; Спосіб с) - Сполуки формули (VIII) та (IX) можуть реагувати разом у придатному розчиннику, наприклад, ДМФ або ТГФ, з основою, наприклад, натрій гідридом або калій трет-бутоксидом, при температурі в діапазоні 0-200°С, необов'язково, застосовуючи мікрохвильове нагрівання або каталіз сполуками металу, наприклад, паладій(ІІ)ацетатом, паладієм на вуглецю, купрум(ІІ)ацетатом, купрум(І)йодидом або бромотрис(трифенілфосфін)купрумом(І); спосіб с) також можна виконувати, застосовуючи попередник естеру формули (X), наприклад, похідне арилонітрилу або трифлуорметилу, а потім - перетворення до карбонової кислоти та утворення аміду як раніше описано; Спосіб d) - реакцію сполуки формули (XI) зі сполукою формули (XII) здійснювати можна здійснювати в полярному розчиннику, наприклад, ДМФ або неполярному розчиннику, наприклад, ТГФ із сильною основою, наприклад, натрій гідридом або калій трет-бутоксидом, при температурі між 0 та 200°С, необов'язково, застосовуючи мікрохвильове нагрівання або каталіз сполукою металу, наприклад, паладій(ІІ)ацетатом, паладієм на карбоні купрум(ІІ)ацетатом або купрум(І)йодидом; Спосіб e) - реакції сполучення аміногрупи з карбоновою або сульфоновою кислотами або похідними кислот для утворення аміду є добре відомими у рівні техніки та описаними вище для способу а). 95815 30 Вважаємо, що деякі інтермедіати формули (III), (VI), (VII), (IX) та/або (XI) є новими та становлять незалежний аспект винаходу. Вважаємо, що деякі інтермедіати формули 1 (III), (IX) та/або (XI), де R визначено тут, є новими та становлять незалежний аспект винаходу. Вважаємо, що деякі інтермедіати формули (XIII) є новими та становлять незалежний аспект винаходу. Протягом способу виготовлення може бути сприятливим застосовувати захисну групу для функціональної групи у молекулі. Захисні групи можна видаляти будь-яким придатним способом, який описано в літературі, або відомий спеціалісту хіміку як придатний для видалення даної захисної групи, вибирають способи видалення захисної групи з мінімальним ушкодженням для інших груп у молекулі. Конкретні приклади захисних груп наведено нижче для зручності, у котрих "нижча" означає, що група, котрої це стосується, переважно має 1-4 атоми карбону. Зрозуміло, що ці приклади не є вичерпними. Наведені нижче конкретні приклади способів видалення захисних груп подібно не є вичерпними. Застосування конкретно не згаданих захисних груп та способів зняття захисту, звичайно, є у межах винаходу. Карбоксильна захисна група може бути залишком аліфатичного або араліфатичного спирту, що утворює естер, або силанол, що утворює естер (названий спирт або силанол переважно містять 120 атомів карбону). Приклади карбоксильних захисних груп охоплюють наступне: групи (112С)алкілу із прямим або розгалуженим ланцюгом (наприклад, ізопропіл, т-бутил); групи (нижчий алкіл)-(нижчий алкоксил) (наприклад, метоксиметил, етоксиметил, ізобутоксиметил; групи (нижчий алкіл)-(нижчий аліфатичний ацилоксил), (наприклад, ацетоксиметил, пропіонілоксиметил, бутирилоксиметил, півалоїлоксиметил); групи (нижчий алкіл)(нижчий алкоксикарбонілоксил) (наприклад, 1метоксикарбонілоксіетил, 1етоксикарбонілоксіетил); групи алкіл-(нижчий арил) (наприклад, п-метоксибензил, онітробензил, п-нітробензил, бензгідрил та фталідил); групи три(нижчий алкіл)силіл (наприклад, триметилсиліл та т-бутилдиметилсиліл); групи (нижчий алкіл)-три(нижчий алкіл)силіл (наприклад, триметилсилілетил); та групи (2-6С)алкеніл (наприклад, аліл та вінілетил). Способи, конкретно придатні для видалення карбоксильних захисних груп, охоплюють, наприклад, гідроліз, каталізований кислотою, металом або ферментом. Приклади захисних груп гідроксилу охоплюють наступні групи: метил, т-бутил, нижчий алкеніл (наприклад, аліл); нижчий алканоїл (наприклад, ацетил); нижчий алкоксикарбоніл (наприклад, тбутоксикарбоніл); (нижчий алкеніл)-оксикарбоніл (наприклад, алілоксикарбоніл); алкоксикарбоніл(нижчий арил) (наприклад, бензоїлоксикарбоніл, пметоксибензилоксикарбоніл, онітробензилоксикарбоніл, пнітробензилоксикарбоніл); нижчий триалкіл/арилсиліл (наприклад, триметилсиліл, т 31 бутилдиметилсиліл, т-бутилдифенілсиліл); тетрагідропіран-2-іл; (нижчий алкіл)-арил (наприклад, бензил); та (нижчий алкіл)-триарил (наприклад, трифенілметил). Приклади захисних груп аміну охоплюють форміл, аралкіл (наприклад, бензил та заміщений бензил, наприклад, п-метоксибензил, нітробензил та 2,4-диметоксибензил та трифенілметил); ди-п-анізилметил та фурилметил; нижчий алкоксикарбоніл (наприклад, т-бутоксикарбоніл); нижчий алкенілоксикарбоніл (наприклад, алілоксикарбоніл); алкоксикарбоніл-(нижчий арил) (наприклад, бензилоксикарбоніл, пметоксибензилоксикарбоніл, онітробензилоксикарбоніл, пнітробензилоксикарбоніл; триалкілсиліл (наприклад, триметилсиліл та т-бутилдиметилсиліл); алкіліден (наприклад, метиліден); бензиліден та заміщений бензиліден. Способи, придатні для видалення захисних груп гідроксилу та аміну охоплюють, наприклад, нуклеофільне заміщення, кислотний, основний, каталізований металом або ферментом гідроліз, каталітичний або фотокаталітичний гідрогеноліз/гідрогенізацію для груп, наприклад, онітробензилоксикарбонілу, або із флуорид-іонами для груп силілу. Наприклад, захисні групи метилетеру для груп гідроксилу можна видаляти триметилсилілйодидом. Захисну групу трет-бутил-етеру для групи гідроксилу можна видаляти гідролізом, наприклад, застосовуючи хлоридну кислоту в метанолі. Приклади захисних груп для груп аміду охоплюють агалкоксиметил (наприклад, бензилоксиметил та заміщений бензилоксиметил); алкоксиметил (наприклад, метоксиметил та триметилсилілетоксиметил); триалкіл/арилсиліл (наприклад, триметилсиліл, т-бутилдиметилсиліл, т-бутилдифенілсиліл); триалкіл/арилсилілоксиметил (наприклад, тбутилдиметилсилілоксиметил, тбутилдифенілсилілоксиметил); 4-алкоксифеніл (наприклад, 4-метоксифеніл); 2,4-ді(алкокси)феніл (наприклад, 2,4-диметоксифеніл); 4-алкоксибензил (наприклад, 4-метоксибензил); 2,4ді(алкокси)бензил (наприклад, 2,4ди(метоксил)бензил); та алк-1-еніл (наприклад, аліл, бут-1-еніл та заміщений вініл, наприклад, 2фенілвініл). 95815 32 Групи аралкоксиметилу можна вводити на групу аміду реакцією останньої групи із придатним агалкоксиметилхлоридом, та видаленням каталітичною гідрогенізацією. Групи алкоксиметилу, триалкіл/арилсилілу та триалкіл/силілоксиметилу можна вводити реакцією аміду із придатним хлоридом та видаленням кислотою; або у випадку груп, що містять силіл, флуорид-іонами. Групи алкоксифенілу та алкоксибензилу легко вводити арилуванням або алкілуванням із придатними галогенідами та видаляти окисненням церій амоній нітратом. Зрештою, групи алк-1-енілу можна вводити реакцією аміду із придатним альдегідом та видаляти кислотою. Також заявляємо альтернативні та переважні аспекти та втілення описаних тут сполук винаходу у вищезгаданих інших фармацевтичних композиціях, способах, методах, застосуванні та особливостях виробництва медикаменту. Наступні приклади призначені для ілюстрації та не призначені обмежувати цю заявки. Кожна наведена сполука представляє конкретний та незалежний аспект винаходу. У наступних не обмежувальних прикладах, якщо не встановлено інше: (і) випаровування проводили роторним випаровуванням під зниженим тиском та підготовчі процедури проводили після видалення твердих залишків, наприклад, засобом видалення вологи фільтрацією; (іі) операції проводили при кімнатній температурі, тобто у діапазоні 18-25°С та під атмосферою інертного газу, наприклад, аргону або азоту; (ііі) виходи наведено тільки для ілюстрації та не є обов'язково максимально досяжним (iv) стриктури кінцевих продуктів формули (І) підтверджували ядерним магнітним резонансом (звичайно, протонним) (ЯМР) та способами масспектрометрії; величини хімічних зсувів протонного магнітного резонансу виміряли на дельта-шкалі, та мультиплетності піків показані наступним чином: s, синглет; d, дублет; t,триплет; т, мультиплет; br, широка; q, квартет; квінтиплет, квінтет; секстет (ν) інтермедіати, звичайно, не повністю охарактеризовано та чистоту визначали тонкошаровою хроматографією (ТШХ), високоефективною рідинною хроматографією (ВЕРХ), інфрачервоним (ІЧ) або ЯМР-аналізом; (vi) флеш-хроматографію проводили на оксиді кремнію, якщо не встановлено інше. 33 95815 34 Скорочення ДХМ DEAD DIAD DIPEA ДМА ДМСО ДМФ EDAC HATU ВЕРХ HPMC PXMC NMP ЯМР КT ТГФ ТФА CDCI3 MgSO4 PTFE TIPS дихлорметан; діетилазодикарбоксилат; діізопропілазодикарбоксилат; Ν,Ν-діізопропілетиламін; диметилацетамід; диметилсульфоксид; диметилформамід; 1-(3-диметиламінопропіл)-3-етилкарбодіімід гідрохлорид; О-(7-азобензотриазол-1-іл)-N,N,N',N'-тетраметилуроніум гексофлуорофосфат; високоефективна рідинна хроматографія; гідроксил ропілметилцелюлоза; рідинна хроматографія/мас-спектроскопія; N-метил-2-піролідон; спектроскопія ядерного магнітного резонансу; кімнатна температура; тетрагідрофуран; трифлуороцтова кислота; дейтерохлороформ; магній сульфат; політетрафлуоретилен; триізопропілсиліл. Приклад 1: 3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-N-(5метилпіразин-2-іл)-5-(6-метилсульфонілпіридин-3іл)окси-бензамід Суміш 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2іл]окси-5-гідроксил-N-(5-метилпіразин-2іл)бензаміду (190 мг, 0,54 ммоль), 5-бром-2метилсульфоніл-піридину (CAS-номер 98626-95-0) (140 мг, 0,59 ммоль), цезій карбонату (350 мг, 1,08 ммоль) та бромотрис(трифенілфосфін)купруму(І) (101 мг, 0,11 ммоль) у ДМА (5 мл) перемішували у мікрохвильовому реакторі при 160°С протягом 6 годин. Етилацетат (50 мл) додавали та суміш промивали водою (50 мл), розсолом (50 мл), сушили (MgSO4) та концентрували у вакуумі. Сирий залишок хроматографували на оксиді кремнію, елюючи 10-100% етилацетатом в ізогексані, що дає бажану сполуку (19 мг). 1 Н ЯМР  (CDCI3): 1,40 (d, 3H), 2,56 (s, 3H), 3,23 (s, 3H), 3,96-4,05 (m, 2H), 4,65-4,72 (m, 1H), 6,26 (t, 1H), 6,86 (t, 1H), 7,21 (t, 1H), 7,36 (t, 1H), 7,46-7,49 (m, 1H), 8,08 (d, 1Н), 8,15 (s, 1Н), 8,30 (s, + 1Н), 8,49 (d, 1Н), 9,52 (d, 1Н); m/z 509 (М+Н) Отримання 3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-гідроксил-N(5-метилпіразин-2-іл)бензаміду описано нижче. 3-[(2S)-1-(Дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси5-гідроксил-N-(5-метилпіразин-2-іл)бензамід 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2-іл]оксиN-(5-метилпіразин-2-іл)-5-фенілметокси-бензамід (0,48 г, 1,08 ммоль) розчиняли в етанолі (10 мл) та ТГФ (10 мл) та колбу вакуумували та продували аргоном (3 рази). Додавали 10% паладій на карбоні (48 мг) та колбу вакуумували далі та, зрештою, продували газом воднем. Реакційну суміш перемішували при КТ протягом 20 годин. Реакційну суміш вакуумували та продували аргоном (3 рази) та каталізатор видаляли фільтрацією через целіт®. Фільтрат концентрували у вакуумі, що дає бажану сполуку (0,38 г). 1 Н ЯМР  (d6-ДМСО): 1,19 (d, 3H), 2,39 (s, 3H), 3,85-3,95 (m, 2H), 4,65-4,72 (m, 1Н), 6,46 (s, 1Н), 6,65 (t, 1Н), 6,93 (s, 1Н), 7,06 (s, 1Н), 8,27 (s, 1Н), 9,16 (s, 1Н), 9,74 (s, 1Н), 10,82 (s, 1Н); m/z 354 + (М+Н) 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2-іл]оксиN-(5-метилпіразин-2-іл)-5-фенілметокси-бензамід 35 1-Хлоро-N,N,2-триметил-проп-1-ен-1-амін (0,26 мл, 2,0 ммоль) додавали до розчину 3-[(2S)1-(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5фенілметокси-бензойної кислоти (0,54 г, 1,5 ммоль) у ДХМ (20 мл) та перемішували протягом 1 години. 5-Додавали метилпіразин-2-амін (CASномер 5521-58-4) (335 мг, 3,1 ммоль), а потім піридин (0,25 мл, 3,1 ммоль), і реакцію перемішували протягом подальших 30 хвилин перед концентруванням у вакуумі та розподіляли між етилацетатом (50 мл) та водою (50 мл). Водний шар далі екстрагували етилацетатом (50 мл) та поєднану органіку промивали водою (50 мл), розсолом (50 мл), сушили (MgSO4), та концентрували у вакуумі. Сирий залишок хроматографували на оксиді кремнію, елюючи 40-100% етилацетатом в ізогексані, що дає бажану сполуку (0,48 г). 1 Н ЯМР  (CDCI3): 1,39 (d, 3H), 2,58 (s, 3H), 3,96-4,05 (m, 2H), 4,63-4,70 (m, 1H), 5,13 (s, 2Н), 6,30 (t, 1Н), 6,78 (t, 1Н), 7,09 (t, 1Н), 7,16 (t, 1Н), 7,35-7,48 (m, 5Н), 8,17 (s, 1Н), 8,39 (s, 1H), 9,58 (d, + 1H); m/z 444 (M+H) 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси5-фенілметокси-бензойна кислота Літій гідроксид моногідрат (19 мг, 0,45 ммоль) у воді (2 мл) додавали до метил 3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5фенілметокси-бензоату (0,11 г, 0,3 ммоль) у ТГФ (4 мл) і суміш перемішували при КТ протягом 20 годин. ТГФ видаляли у вакуумі та водний шар регулювали до рН 3 лимонною кислотою потім екстрагували в етилацетат (230 мл). Органіку промивали водою (30 мл), розсолом (30 мл), сушили (MgSO4), фільтрували та розчинник видаляли у вакуумі, що дає бажану сполуку (0,1 г). 1 Н ЯМР  (d6-ДМСО): 1,27 (d, 3H), 4,00 (m, 2Н), 4,75 (секстет, 1Н), 5,15 (s, 2H), 6,72 (t, 1Н), 6,87 (t, 1Н), 7,08 (t, 1Н), 7,16 (t, 1Н), 7,41 (m, 5Н), 12,95 (s, + 1Н); m/z 351 (М+Н) Метил 3-[(2S)-1-(Дифлуорометокси)пропан-2іл]окси-5-фенілметокси-бензоат 95815 36 2,2-Дифлуоро-2-флуоросульфоніл-оцтову кислоту (CAS-номер 1717-59-5) (0,239 мл, 2,31 ммоль) додавали краплями з перемішуванням до дегазованої суміші метил 3-[(2S)-1-гідроксипропан2-іл]окси-5-фенілметокси-бензоату (0,73 г, 2,31 ммоль) та купрум(І)йодиду (88 мг, 0,46 ммоль) в ацетонітрилі (10 мл) при 45°С. Реакцію перемішували при 45°С протягом 24 годин. Розчинник видаляли у вакуумі та етилацетат (30 мл) додавали. Органіку промивали водою (30 мл), розсолом (30 мл), сушили (MgSO4), фільтрували та розчинник видаляли у вакуумі. Залишок хроматографували на оксиді кремнію, елюючи із градієнтом 0-30% етилацетату в ізогексані, що дає бажану сполуку (0,11 г). 1 Н ЯМР  (CDCI3): 1,37 (d, 3H), 3,93 (s, 3H), 4,00 (m, 2Н), 4,63 (секстет, 1Н), 5,10 (s, 2Н), 6,28 (t, 1Н), 6,77 (t, 1Н), 7,28 (t, 1Н), 7,41 (m, 6Н); m/z 367 + (М+Н) Метил 3-[(2S)-1-гідроксипропан-2-іл]окси-5фенілметокси-бензоат Бромометилбензол (1,89 г, 7,20 ммоль) додавали до суміші метил 3-гідроксил-5-[(2S)-1гідроксипропан-2-іл]окси-бензоату (1,55 г, 6,86 ммоль) та калій карбонату (1,89 г, 0,014 моль) у ДМФ (16 мл) та реакцію перемішували при КТ протягом 20 годин. Додавали етилацетат (40 мл) та суміш промивали водою (40 мл), насиченим розчином натрій гідрокарбонату (40 мл), розсолом (40 мл), сушили (MgSO4), фільтрували та розчинник видаляли у вакуумі. Залишок хроматографували на оксиді кремнію, елюючи із градієнтом 0-100% етилацетату в ізогексані, що дає бажану сполуку (1,7 г). 1 Н ЯМР  (CDCI3): 1,30 (d, 3H), 1,95 (m, 1Н), 3,76 (m, 2Н), 3,92 (s, 3H), 4,53 (m, 1H), 5,11 (s, 2Н), 6,78 (t, 1H),7,25(m, 1H), 7,32 (m, 1H), 7,45 (m, 5H); + m/z 317 (M+H) Метил 3-гідроксил-5-[(2S)-1-гідроксипропан-2іл]окси-бензоат 37 Йодтриметилсилан (CAS-номер 16029-98-4) (115 мл, 0,79 моль) додавали до розчину метил 3гідроксил-5-[(2S)-1-метоксипропан-2-іл]оксибензоату (CAS-номер 863504-77-2) (38,01 г, 0,158 моль) в ацетонітрилі (500 мл) та перемішували протягом 24 годин. Додавали метанол (300 мл) та реакцію перемішували протягом 10 хвилин. 10% мас.об.% Водний натрій тіосульфат пентагідрат (100 мл) додавали до суміші та перемішували протягом 20 хвилин. Реакційну суміш нейтралізували насиченим розчином водного натрій гідрокарбонату, органічні розчинники видаляли у вакуумі, та продукт екстрагували етилацетатом (4100 мл). Комбіновані органічні шари сушили (MgSO4), фільтрували та розчинники видаляли у вакуумі. Сирий матеріал кристалізували з етилацетату, що дає бажану сполуку (16,8 г). 1 Н ЯМР  (d6-ДМСО): 1,18 (d, 3H), 3,40-3,55 (m, 2Н), 3,80 (s, 3H), 4,35 (секстет, 1Н), 4,80 (t, 1Н), 6,57 (m, 1Н), 6,90 (m, 2Н), 9,75 (s, 1Н); m/z 304 + (М+Н) Метил 3-гідроксил-5-[(2S)-1-метоксипропан-2іл]окси-бензоат Метил 3-[(2S)-1-метоксипропан-2-іл]окси-5фенілметокси-бензоат (CAS-номер 851885-42-2) (50,0 г, 0,152 ммоль) розчиняли у суміші ТГФ:етанол (600 мл), та колбу вакуумували та продували азотом (3 рази). Додавали 10% паладій на карбоні (5,0 г), та колбу вакуумували далі й, зрештою, продували газом воднем. Реакційну суміш перемішували при температурі навколишнього середовища протягом 20 годин до завершення. Реакційну суміш вакуумували та продували азотом (3 рази). Каталізатор відфільтровували, та фільтрат концентрували у вакуумі, що дає бажану сполуку (36,7 г). 1 Н ЯМР  (d6-ДМСО): 1,2 (d, 3H), 3,25 (s, 3H), 3,44 (m, 2Н), 3,82 (s, 3H), 4,55 (m, 1Н), 6,6 (s, 1H), 6,9 (s, 1H), 6,95 (s, 1H), 9,8 (s, 1H) Приклад 2: 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксамід 95815 38 Суміш 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2іл]окси-5-гідроксил-N-(5-метилпіразин-2іл)бензаміду (0,19 г, 0,54 ммоль), 5-хлоро-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду (100 мг, 0,54 ммоль) та калій карбонату (149 мг, 1,08 ммоль) в ацетонітрилі (5 мл) перемішували у мікрохвильовому реакторі при 140°С протягом 5 годин та суміш концентрували у вакуумі. Додавали етилацетат (50 мл) та суміш промивали водою (50 мл), розсолом (50 мл), сушили (MgSO4) та концентрували у вакуумі. Сирий залишок хроматографували на оксиді кремнію, елюючи 0-5% метанолом у ДХМ, що дає бажану сполуку (150 мг). 1 Н ЯМР  (CDCI3): 1,40 (d, 3H), 2,55 (s, 3H), 3,15 (s, 3H), 3,18 (s, 3H), 3,95-4,05 (m, 2H), 4,644,71 (m, 1H), 6,26 (t, 1H), 6,97 (t, 1H), 7,32 (t, 1H), 7,40 (t, 1H), 8,13 (s, 1H), 8,38 (d, 1H), 8,41 (s, 1H), + 8,53 (d, 1H), 9,53 (d, 1H); m/z 503 (M+H) Отримання 3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-гідроксил-N(5-метилпіразин-2-іл)бензаміду описано раніше. Отримання 5-хлоро-N,N-диметил-піразин-2карбоксаміду описано нижче. 5-хлоро-N,N-диметил-піразин-2-карбоксамід Оксалілхлорид (1,7 мл, 19ммоль) додавали до суспензії 5-хлорпіразин-2-карбонової кислоти (CAS-номер 36070-80-1) (2,53 г, 16,0 ммоль) у дихлорметані (25 мл) та ДМФ (4 краплі) при КТ та під аргоном. Суміші дозволяли перемішуватися протягом 1,5 години, потім концентрували у вакуумі, та осад перерозчиняли в дихлорметані (25 мл). Потім краплями додавали диметиламін (2М в ТГФ, 8,77 мл, 17,6 ммоль), а потім - триетиламін (4,9 мл, 35 ммоль) та дозволяли перемішуватися протягом подальших 5,5 годин. Реакційну суміш концентрували у вакуумі та осад перерозчиняли в дихлорметані та фільтрували. Фільтрат хроматографували на оксиді кремнію, елюючи із градієнтом 50100% етилацетату в ізогексанах, що дає бажану сполуку (1,88 г). 1 Н ЯМР  (CD3OD): 3,34 (s, 3H), 3,38 (s, 3H), + 8,90 (s, 1Н), 8,92 (s, 1Н); m/z 186 (М+Н) Альтернативний спосіб отримання 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5 39 метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду наведено нижче: 95815 40 20,3 та 15,6. 5-[3-[(2S)-1(Дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксамід форму А, головним чином, охарактеризовано діаграмою рентгенівської дифракції на порошку, як показано на Фіг. А. Десять найбільших піків показано у таблиці А. Таблиця А Десять найбільших піків рентгенівської дифракції на порошку для 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду форми А 1-Хлоро-N,N,2-триметил-1-пропеніламін (6,9 мл, 52,3 ммоль) додавали до розчину 3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[5(диметилкарбамоїл)піразин-2-іл]окси-бензойної кислоти (17,2 г, 41,8 ммоль) у ДХМ (250 мл) та перемішували при температурі навколишнього середовища протягом 30 хвилин. Додавали 5метилпіразин-2-амін (9,1 г, 83,6 ммоль) та піридин (6,8 мл, 83,6 ммоль) та реакцію перемішували протягом ночі. Розчинник випаровували під зниженим тиском. Залишок розчиняли в етилацетаті (200 мл), промивали водою (2100 мл), лимонною кислотою (1Ν, 100 мл), насиченим розчином натрій гідрокарбонату (2100 мл) та насиченим розсолом (10 мл), сушили (MgSO4), фільтрували та випаровували під зниженим тиском. Залишок очищали флеш-хроматографією на оксиді кремнію, елюючи із градієнтом 25-100% етилацетату в ізогексані, що дало продукт як безбарвну піну (11,2 г). До 200 мг цього матеріалу додавали діетилетер (1 мл) та отриману суспензію суспендували протягом ночі інтенсивним перемішуванням. Отриману білу тверду речовину відокремлювали фільтрацією та сушили під вакуумом. Рентгенівською дифракцією на порошку визначали, що цей матеріал має у значній мірі кристалічний характер. Отриманий матеріал (9,2 г) розподіляли на дві порції (3,5 г та 5,7 г). До меншої порції (3,5 г) додавали діетилетер (12,5 мл) та до більшої порції (5,7 г) додавали діетилетер (20 мл). Більшу порцію засівали кристалічним матеріалом, отриманим раніше (50 мг). Обидві порції перемішували протягом 16 годин при кімнатній температурі. Отримані безбарвні тверді речовини відокремлювали фільтрацією, комбінували та сушили у вакуумі. Отриманий матеріал (6,1 г, 29%) мав рентгенівську дифракцію на порошку, що узгоджується з такою для кристалічного матеріалу, отриманого раніше, та описаною для наведеної нижче форми А 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,N1 диметил-піразин-2-карбоксаміду. Дані Н ЯМР та мас-спектрометрії зголошуються з даними, отриманими при застосуванні попереднього способу. 5-[3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2іл]окси-5-[(5-метилпіразин-2іл)карбамоїл]фенокси]-N,N-диметил-піразин-2карбоксамід, форму А, охарактеризовано за умови, принаймні, одної з наступних 26-величин, виміряних при застосуванні випромінювання СuKа: Кут 2-тета (2) Інтенсивність % 20,325 15,646 23,15 22,424 9,266 25,707 26,21 18,72 26,485 8,425 100 94,3 46,2 43,8 39,1 34,8 32,9 28,5 28,5 28,5 Відносна інтенсивність д.і. д.і. д.і. д.і. д.і. д.і. д.і. д.і. д.і. д.і. д.і. = дуже інтенсивна Згідно із заявленим винаходом запропоновано кристалічну форму 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-iл]окси-5-[(5метилпiразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду, форму А, котра має у рентгенограмі рентгенівської дифракції на порошку, принаймні, один конкретний пік, приблизно, при 2-тета = 20,3°. Згідно із заявленим винаходом запропоновано кристалічну форму, форму А, котра має у рентгенівській дифрактограмі на порошку, принаймні, один конкретний пік, приблизно, при 2-тета = 15,6°. Згідно із заявленим винаходом запропоновано кристалічну форму 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду, форма А, котра має у рентгенівській дифрактограмі на порошку, принаймні, два специфічні піки, приблизно, при 2тета = 20,3° та 15,6°. Згідно із заявленим винаходом запропоновано кристалічну форму 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду, форма А, котра має у рентгенівській дифрактограмі на порошку конкретні піки, приблизно, при 2-тета = 20,3, 15,6, 23,2, 22,4, 9,3, 25,7, 26,2, 18,7, 26,5 та 8,4°. Згідно із заявленим винаходом запропоновано кристалічну форму 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду, форма А, котра 41 має у рентгенівській дифрактограмі на порошку по суті такі ж самі, як у рентгенівській дифрактограмі на порошку, показаній на Фіг. А. Згідно із заявленим винаходом запропоновано кристалічну форму 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду, форма А, котра має у рентгенівській дифрактограмі на порошку, принаймні, один конкретний пік при 2-тета = 20,3° плюс або мінус 0,5° 2-тета. Згідно із заявленим винаходом запропоновано кристалічну форму 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду, форма А, котра має у рентгенівській дифрактограмі на порошку, принаймні, один конкретний пік при 2-тета = 15,6° плюс або мінус 0,5° 2-тета. Згідно із заявленим винаходом запропоновано кристалічну форму 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду, форма А, котра має у рентгенівській дифрактограмі на порошку, принаймні, два конкретні піки при 2-тета = 20,3° та 15,6°, де названі величини можуть бути плюс або мінус 0,5° 2-тета. Згідно із заявленим винаходом запропоновано кристалічну форму 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду, форма А, котра має у рентгенівській дифрактограмі на порошку конкретні піки при 2-тета = 20,3, 15,6, 23,2, 22,4, 9,3, 25,7, 26,2, 18,7, 26,5 та 8,4°, де названі величини можуть бути плюс або мінус 0,5° 2-тета. Згідно із заявленим винаходом запропоновано кристалічну форму 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду, форма А, котра має у рентгенівській дифрактограмі на порошку, принаймні, один конкретний пік при 2-тета = 20,3°. Згідно із заявленим винаходом запропоновано кристалічну форму 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду, форма А, котра має у рентгенівській дифрактограмі на порошку, принаймні, один конкретний пік при 2-тета = 15,6°. Згідно із заявленим винаходом запропоновано кристалічну форму 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду, форма А, котра має у рентгенівській дифрактограмі на порошку, принаймні, два конкретні піки при 2-тета = 20,3° та 15,6°. Згідно із заявленим винаходом запропоновано кристалічну форму 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-iл]окси-5-[(5метилпiразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду, форма А, котра має у рентгенівській дифрактограмі на порошку 95815 42 конкретні піки при 2-тета = 20,3, 15,6, 23,2, 22,4, 9,3, 25,7, 26,2, 18,7, 26,5 та 8,4°. Згідно із заявленим винаходом запропоновано кристалічну форму 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду, форма А, котра має рентгенівську дифрактограму на порошку як показано на Фіг. А. Аналіз DSC показує, що 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксамід, форма А, є низькоплавкою твердою речовиною з початком плавлення при 75,0° С та піком при 83,1° С (Фіг. В). Отже, згідно із заявленим винаходом запропоновано кристалічну форму 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду, форма А, з початком плавлення, приблизно, при 75,0° С та піком, приблизно, при 83,1°С. Отже, згідно із заявленим винаходом запропоновано спосіб отримання кристалічної форми 5-[3[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду, котрий полягає у кристалізації 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду з розчину 5-[3[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду в діетилетері. Коли встановлено, що заявлений винахід стосується кристалічної форми 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду, форма А, ступінь кристалічності - більше, приблизно, 60%, краще більше, приблизно, 80%, переважно більше, приблизно, 90% та переважніше більше, приблизно, 95%. 5-[3-[(2S)-1-(Дифлуорометокси)пропан-2іл]окси-5-[(5-метилпіразин-2іл)карбамоїл]фенокси]-N,N-диметил-піразин-2карбоксамід, форма А, має рентгенівські дифрактограми на порошку, по суті, такі ж самі, як рентгенівські дифрактограми на порошку, показані на Фіг. А, та мають, по суті, десять найбільших піків (величини кута 2-тета), показаних у таблиці А. Зрозуміло, що величини 2-тета у рентгенівській дифрактограмі на порошку можуть злегка змінюватися від одного пристрою до іншого або від одного зразка до іншого, та, таким чином, цитовані величини не слід уважати абсолютними. Відомо, що можна отримати рентгенівську дифрактограму на порошку, котра має одну або більше похибок виміру залежно від умов виміру (наприклад, застосованого оснащення або приладу). Зокрема, звичайно, відомо, що інтенсивності у рентгенівській дифрактограмі на порошку можуть змінюватися залежно від умов виміру. Отже, слід розуміти, що 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5 43 95815 метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксамід, форму А, заявленого винаходу не обмежено кристалами, що дають рентгенівські дифрактограми на порошках, ідентичні рентгенівській дифрактограмі на порошку, показаній на Фіг. А, та будь-які кристали, що дають, по суті, такі ж самі, які показані на Фіг. А, рентгенівські дифрактограми на порошку, охоплено у межах заявленого винаходу. Спеціаліст у рівні техніки рентгенівської дифракції на порошку здатен мати судження щодо рентгенівських дифрактограм на порошку. Спеціалістам у рівні техніки рентгенівської дифракції на порошку слід усвідомлювати, що відносна інтенсивність піків може бути залежною, наприклад, від гранул розміром більше 30 мікрон та не унітарного співвідношення геометричних розмірів, котрі можуть впливати на аналіз зразків. Спеціалісту також слід розуміти, що позиція відбиття може залежати від певного кута відбиття, при котрому зразок перебуває у дифрактометрі та калібрування нуля дифрактометра. Площинність поверхні зразка також може мати невеликий вплив. Отже, дані наведених рентгенограм дифракційних смуг не вважаться абсолютними величинами. (Jenkins, R & Snyder, R.L. 'Introduction - X-Ray Powder Diffractometry' John Wiley & Sons 1996; Bunn, C.W. (1948), Chemical Crystallography, Clarendon Press, London; Klug, H. P. & Alexander, L. E. (1974), X-Ray Diffraction Procedures). Звичайно, похибка виміру кута дифракції у рентгенівській дифрактограмі на порошку приблизно, дорівнює 5% або менше, зокрема, плюс або мінус 0,5° 2-тета, та такий ступінь похибки виміру слід брати до уваги коли при обговоренні рентгенівської дифрактограми на порошку на Фіг. А та при читанні таблиці А. Крам того, слід розуміти, що інтенсивності можуть змінюватися залежно від умов експерименту та підготовки зразку (переважного орієнтування). Деталі застосованих способів Рентгенівська дифракція на порошку Таблиця В % Відносна інтенсивність* 25-100 10-25 3-10 1-3 Визначення д.і. (дуже інтенсивна) s (сильна) m (середня) w (слабка) * Відносні інтенсивності отримано з дифрактограм, виміряних при постійних щілинах Прилад для аналізу: Сименс D5000. Спектри рентгенівської дифракції на порошку визначали розміщенням зразку кристалічного матеріалу на основу з тонкого диску монокристалу силіцію фірми Сименс та розподіленням зразку тонким шаром за допомогою предметного скла. Зразок обертали при 30 обертах за хвилину (для уточнення статистики підрахунку) та опромінювали рентгенівським променями мідної довготонкофокусної трубки, керованою при 40 кВ та 40 мА з довжиною хвилі 1,5406 ангстремів. Колімоване рент 44 генівське джерело пропускали через апарат V20 з автоматичною змінною дивергенцією щілини та відбитим випромінюванням, спрямованим через антирозсіювальну щілину 2 мм та щілину детектора 0,2 мм. Зразок опромінювали протягом 1 секунди при 0,02 ступені зростання 2-тета (безперервний режим сканування) з інтервалом 2 ступені - 40 ступенів 2-тета у способі тета-тета. Час випробовування дорівнював 31 хвилині та 41 секунді. Прилад оснащено сцинтиляційним лічильником як детектором. Контроль та збір даних робили оперативною програмою Dell Optiplex 686 NT 4,0 Workstation, що працює з наступним: дифракція + програмне забезпечення. Спеціалістам у рівні техніки рентгенівської дифракції на порошку слід усвідомлювати, що відносна інтенсивність піків може бути залежною, наприклад, від гранул розміром більше 30 мікрон та не унітарного співвідношення геометричних розмірів, котрі можуть впливати на аналіз зразків. Спеціалісту також слід розуміти, що позиція відбиття може залежати від певного кута відбиття, при котрому зразок перебуває у дифрактометрі та калібрування нуля дифрактометра. Площинність поверхні зразка також може мати невеликий вплив. Отже, дані наведених рентгенограм дифракційних смуг не вважаться абсолютними величинами Диференціальна сканувальна калориметрія Прилад аналізу: Mettler DSC820e. Типово менше 5 мг матеріалу в 40 мкл алюмінієвому резервуарі, оснащену кришкою з отвором, нагрівали при температурі у діапазоні 25°С-325°С при постійній швидкості нагрівання 10°С за хвилину. Застосовували чистий газ азот зі швидкістю потоку 100 мл за хвилину. Суспендування 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду Спектр рентгенівської дифракції на порошку 5[3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5[(5-метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду показав, що вихідний матеріал є аморфним. Для отримання кристалічної форми, форми А, приблизно 500 мг матеріалу розміщували в колбу з магнітним перемішуванням, та додавали, приблизно, 2 мл діетилетеру, потім колбу щільно герметизували кришкою. Потім кашку залишали перемішуватися магнітною мішалкою при температурі навколишнього середовища (25°С). Через 2 дні зразок видаляли з мішалки,кришку знімали, та кашку залишали сушитися в умовах навколишнього середовища до аналізу XRPD та DSC. Способом XRPD визначали, що отриманий матеріал (форма А) був кристалічним та бачили, що він був відмінним від вихідного аморфного матеріалу. Цей матеріал (форма А) мав точку плавлення 75,0°С (появлення). 3-[(2S)-1-(Дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси5-[5-(диметилкарбамоїл)піразин-2-іл]оксибензойна кислота 45 95815 46 6,95 (1Н, t), 7,44-7,45 (1Н, m), 7,49-7,51 (1Н, m), + 8,36 (1Н, s), 8,53 (1H, s); m/z 404 (M+H ) Метил 3-[5-(диметилкарбамоїл)піразин-2іл]окси-5-[(2S)-1-гідроксипропан-2-іл]окси-бензоат Метил 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2іл]окси-5-[5-(диметилкарбамоїл)піразин-2-іл]оксибензоат (19,8 г, 46,6 ммоль) розчиняли у ТГФ (300 мл) та додавали метанол (100 мл) та LiOH (1N, 51,3 мл), а потім - воду краплями до помутніння. Отриманий розчин перемішували протягом 16 годин при кімнатній температурі. Органіку видаляли випаровуванням під зниженим тиском. Водну кашку розводили водою (100 мл), промивали етилацетатом (200 мл), потім підкислювали додаванням хлоридної кислоти (2N) до осадження твердого осаду. Отриману суспензію екстрагували етилацетатом (2200 мл). Комбіновані органічні екстракти промивали водою (200 мл) та розсолом (200 мл), сушили (MgSO4), фільтрували та концентрували під зниженим тиском, що дало продукт (17,2 г, 1 90%). Н ЯΜΡ  (CDCI3): 1,39 (d, 3H), 3,17 (s, 3H), 3,19 (s, 3H), 3,93-4,05 (m, 2H), 4,60-4,69 (m, 1H), 6,26 (t, 1H), 6,99 (t, 1H), 7,50-7,55 (m, 2H), 8,38 (d, + 1H), 8,55 (d, 1H), 10,17 (s, 1H); m/z 412 (M+H) Метил 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2іл]окси-5-[5-(диметилкарбамоїл)піразин-2-іл]оксибензоат 2,2-Дифлуоро-2-флуоросульфоніл-оцтову кислоту (CAS-номер 1717-59-5) (0,84 мл, 8,05 ммоль) в ацетонітрилі (20 мл) додавали краплями шприцом протягом 90 хвилин до дегазованої перемішуваної суміші метил 3-[5(диметилкарбамоїл)піразин-2-іл]окси-5-[(2S)-1гідроксипропан-2-іл]окси-бензоату (1,5 г, 22,0 ммоль) та купрум(І)йодиду (154 мг, 4,55 ммоль) в ацетонітрилі (300 мл) при 55°С. Летючі складові видаляли під зниженим тиском та залишок переносили в ДХМ. Суміш фільтрували та розчинник видаляли під зниженим тиском. Осад очищали флеш-хроматографією на оксиді кремнію, елюючи із градієнтом 25%-100% етилацетату в ізогексані, 1 що дало продукт (16,5 г, 62%). Н ЯМР  (CDCI3): 1,38 (3H, d), 3,15 (3H, s), 3,18 (3H, s), 3,91 (3H, s), 3,93-4,05 (2Н, m), 4,62-4,68 (1Н, m), 6,27 (1Н, t), Розчин гідрогенфлуориду (70% у піридині, 3,25 мл) додавали до метил 3-[5(диметилкарбамоїл)піразин-2-іл]окси-5-[(2S)-1трипропан-2-ілсилілоксипропан-2-іл]окси-бензоат у ТГФ (300 мл) у тефлоновій посудині, і отриманий розчин перемішували протягом 18 годин при кімнатній температурі. Потім додавали розчин гідрогенфлуориду (70% у піридині, 3,25 мл), і реакцію перемішували протягом додаткових 66 годин. Реакцію гасили дуже ретельним додаванням насиченого водного розчину натрій гідрокарбонату до досягнення розчином рН 8. Водний шар екстрагували етилацетатом (2500 мл) та поєднану органіку сушили (MgSO4). Розчинник видаляли під зниженим тиском та залишок очищали флешхроматографією на колонці з оксидом кремнію, елюючи 25-100% етилацетатом в ізогексані, що 1 дало продукт (13,2g, 98%). Н ЯМР  (CDCI3) 1,32 (3H, d), 1,93 (1Н, d), 3,17 (6Н, d), 3,74-3,79 (1Н, m), 3,91 (3H, s), 4,54-4,60 (1Н, m), 6,96 (1Н, t), 7,43 (1Н, d), 7,51 (1Н, d), 8,36 (1Н, d), 8,53 (1Н, d); m/z 376 + (М+Н ) Метил 3-[5-(диметилкарбамоїл)піразин-2іл]окси-5-[(2S)-1-трипропан-2-ілсилілоксипропан-2іл]окси-бензоат Суміш метил 3-гідроксил-5-[(2S)-1-трипропан2-ілсилілоксипропан-2-іл]окси-бензоату (40,2 г, 105 ммоль), 5-хлоро-N,N-диметил-піразин-2карбоксаміду (20,5 г, 110 ммоль) та калій карбонату (36,3 г, 263 ммоль) в ацетонітрилі (500 мл) перемішували при нагріванні з дефлегматором протягом 6 годин. Летючі складові видаляли під зниженим тиском та додавали етилацетат (500 мл) та воду (500 мл). Органічний шар відокремлювали, водний шар реекстрагували етилацетатом (250 мл) та поєднану органіку промивали водою (500 47 мл), розсолом (500 мл), сушили (MgSO4), фільтрували та концентрували під зниженим тиском, що 1 дало продукт (55,6 г, 100%). Н ЯМР  (CDCI3) 1,01-1,07 (21Н, m), 1,34 (3H, d), 3,14-3,16 (3H, s), 3,17 (3H, s), 3,72-3,77 (1Н, m), 3,87-3,92 (4Н, m), 4,51 (1Н, m), 6,95 (1Н, t), 7,39-7,40 (1Н, m), 7,507,51 (1Н, m), 8,34 (1Н, d), 8,53 (1Н, d); m/z 532 + (М+Н ) Отримання 5-хлоро-N,N-диметил-піразин-2карбоксаміду описано раніше. Метил 3-гідроксил-5-[(2S)-1-трипропан-2ілсилілоксипропан-2-іл]окси-бензоат До розчину метил 3-фенілметокси-5-[(2S)-1трипропан-2-ілсилілоксипропан-2-іл]окси-бензоату (CAS-номер 871657-71-5) (47,3 г, 0,1 моль) в етанолі (500 мл) додавали 10% паладій на активованому вуглецю (5 г) під шаром азоту. Реакцію перемішували в атмосфері водню протягом 16 годин. Після цього часу каталізатор відфільтровували та розчинник випаровували під зниженим тиском, що 1 дало продукт (38,1 г, 100%). Н ЯМР  (CDCI3) 1,01-1,12 (22Н, m), 1,32 (3H, d), 3,69-3,77 (2Н, m), 3,89 (3H, s), 4,48 (1Н, q), 6,62 (1Н, t), 7,10 (1Н, d), 7,18 (1Н, t); m/z 381 (М-Н) Подальший альтернативний спосіб отримання 5-[3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5[(5-метилпiразин-2-iл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду наведено нижче: До 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2іл]окси-5-[5-(диметилкарбамоїл)піразин-2-іл]оксибензойної кислоти (74,2 г, 180 ммоль) додавали ДМФ (1,4 мл, 18 ммоль). Завантажували дихлорметан (810 мл) та оксалілхлорид (25,2 мл, 289 ммоль), та реакцію залишали перемішуватися при температурі навколишнього середовища протягом 2 годин. Розчинник випаровували під зниженим тиском, азеотропували толуолом (2600 мл), та отриману олію розчиняли у піридині (392 мл) та дихлорметані (500 мл). Розчин 5-метилпіразин-2-аміну (CAS-номер 5521-58-4) (29,7 г, 272 ммоль) у піридині (549 мл) уводили краплями до перемішуваного розчину та реакцію перемішували при температурі навколишнього середовища протягом 20 годин. Розчинник 95815 48 випаровували під зниженим тиском та залишок переносили в етилацетат (1200 мл), промивали водою (1200 мл), 1М лимонною кислотою (2780 мл), насиченим водним натрій гідрогенкарбонатом (2780 мл), насиченим водним розсолом (780 мл), та комбіновані органічні екстракти сушили (MgSO4) та випаровували під зниженим тиском, осад очищали флеш-хроматографією, що дало заголовну сполуку (66 г). До зразку цього матеріалу (64 г, 127 ммоль) додавали діетилетер (640 мл), та отриману кашку перемішували протягом ночі. Тверді речовини фільтрували, промивали діетилетером (320 мл) та сушили під вакуумом при температурі навколишнього середовища протягом ночі, що дало білу кристалічну тверду речовину (56 г). Рентгенівська дифрактограма на порошку цього матеріалу відповідала описаній для 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(5метилпіразин-2-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду, формі А, описа1 ній раніше. Дані Н ЯМР та мас-спектрометрії відповідали описаним раніше. Отримання 3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[5(диметилкарбамоїл)піразин-2-іл]окси-бензойної кислоти описано нижче. 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси5-[5-(диметилкарбамоїл)піразин-2-іл]оксибензойна кислота До метил 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан2-іл]окси-5-[5-(диметилкарбамоїл)піразин-2іл]окси-бензоату (76,3 г, 179 ммоль) додавали NMP (534 мл), воду (305 мл) та розчин перемішували при 0°C. Уводили краплями 2N натрій гідроксид (152 мл, 305 ммоль) та реакцію перемішували протягом 4 годин. Уводили краплями оцтову кислоту (41 мл, 718 ммоль), а потім - воду (1068 мл) та додавали 1N НСІ (400 мл) до досягнення рН 3, та деякий матеріал утворював масло. Водний шар екстрагували толуолом (3988 мл) та поєднували з матеріалом, що утворював масло, котрий розчиняли в етилацетаті (988 мл), та комбіновані органічні шари промивали водою (988 мл), насиченим водним розсолом (988 мл), сушили (MgSO4) та випаровували під зниженим тиском. Осад очищали флеш-хроматографією, елюючи 5% МеОН в дихлорметані, що дало заголовну сполуку (64 г). 1 Н ЯМР  (ДМСО-d6) 1,27 (3H, d), 3,03 (6Н, s), 3,99-4,04 (2Н, m), 4,76-4,80 (1Н, m), 6,52-6,91 (1Н, t), 7,21 (1Н, t), 7,34-7,38 (2Н, m), 8,42 (1Н, d), 8,56 (1Н, d) 49 Метил 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2іл]окси-5-[5-(диметилкарбамоїл)піразин-2-іл]оксибензоат Розчин метил 3-[5-(диметилкарбамоїл)піразин2-іл]окси-5-[(2S)-1-гідроксипропан-2-іл]оксибензоату (94 г, 250 ммоль) в ацетонітрилі (1130 мл) дегазували азотом, потім уводили купрум(І)йодид (9,54 г, 50 ммоль) та розчин нагрівали до 55°С. Уводили краплями розчин 2,2-дифлуоро2-флуоросульфоніл-оцтової кислоти (CAS-номер 1717-59-5) (46,6 мл, 450 ммоль) в ацетонітрилі (188 мл). Через 3 години розчинник випаровували під зниженим тиском при 25°C. Залишок переносили в дихлорметан (500 мл) та фільтрували. Тверді речовини потім промивали дихлорметаном до чистої промивної рідини. Розчинник випаровували під зниженим тиском при 25°C та осад очищали флеш-хроматографією, елюючи 100% етилацетатом, що дало заголовну сполуку (54 г). 1 Н ЯМР  (ДМСО-d6) 1,28 (3H, d), 2,99-3,08 (6Н, m), 3,86 (3H, s), 3,98-4,07 (2Н, m), 4,78-4,82 (1Н, m), 6,50-6,90 (1Н, t), 7,25 (1Н, t), 7,38-7,40 (2Н, m), 8,42 (1Н, d), 8,55 (1Н, d) Метил 3-[5-(диметилкарбамоїл)піразин-2іл]окси-5-[(2S)-1-гідроксипропан-2-іл]окси-бензоат Розчин метил 3-[5-(диметилкарбамоїл)піразин2-іл]окси-5-[(2S)-1-[(2-метилпропан-2іл)окси]пропан-2-іл]окси-бензоату (170 г, 0,39 моль) у мурашиній кислоті (850 мл) нагрівали до 90°C протягом 3 годин. Додавали етилацетат (1700 мл), воду (1700 мл) та насичений водний розеол (850 мл) і водний шар відокремлювали та екстрагували етилацетатом (850 мл) та комбіновані органічні шари промивали насиченим водним розсолом (850 мл), сушили (MgSO4) та випаровували під зниженим тиском. Залишок розчиняли етилацетатом (1500 мл), водою (1500 мл) та метанолом (150 мл). Натрій карбонат (170 г) додавали та двофазний розчин нагрівали під дефлегматором протягом 2 годин. Водний шар відокремлювали та органічний шар промивали водою (1700 мл). Комбіновані водні фази екстрагували етилацета 95815 50 том (850 мл) та комбіновані органічні шари сушили (MgSO4) та випаровували під зниженим тиском. Осад очищали флеш-хроматографією, елюючи 100% етилацетатом, що дало заголовну сполуку (148 г). 1 Н ЯМР  (ДМСО-d6) 1,23 (3H, d), 3,04 (6Н, s), 3,47-3,56 (2Н, m), 3,86 (3H, s), 4,49-4,53 (1Н, m), 4,86 (1Н, t), 7,19 (1Н, t), 7,34-7,35 (1Н, m), 7,38-7,39 (1Н, m), 8,42 (1Н, d), 8,55 (1Н, d) Метил 3-[5-(диметилкарбамоїл)піразин-2іл]окси-5-[(2S)-1-[(2-метилпропан-2-іл)окси]пропан2-іл]окси-бензоат До метил 3-[5-(диметилкарбамоїл)піразин-2іл]окси-5-гідроксил-бензоату (10 г, 32 ммоль) додавали трифенілфосфін (10,3 г, 39,4 ммоль), ТГФ (100 мл) та (2R)-1-[(2-метилпропан-2іл)окси]пропан-2-ол (CAS-номер 136656-73-0) (5,21 г, 39,4 ммоль). Отриману кашку охолоджували до 0°C та діетилазодикарбоксилат (50% мас.об.% в толуолі, 13,7 мл, 39,4 ммоль) уводили краплями, підтримуючи температуру нижче 10°C. Через 2 години розчинник випаровували під зниженим тиском та це обробляли етилацетатом (23 мл ). Тверді продукти видаляли фільтруванням та маточні рідини випаровували під зниженим тиском, уводили в етилацетат (23 мл) та ізогексан (53 мл), і отримані тверді речовини фільтрували, маточні рідини випаровували під зниженим тиском та отриманий осад очищали флеш-хроматографією, елюючи 80% етилацетатом/20% ізогексаном, що дало продукт (13,5 г). 1 Н ЯМР  (ДМСО-d6) 1,12 (9Н, s), 1,25 (3H, d), 3,03 (6Н, s), 3,41-3,45 (1Н, m), 3,47-3,51 (1Н, m), 3,85 (3H, s), 4,55-4,57 (1Н, m), 7,20 (1Н, t), 7,347,35 (1Н, m), 7,40-7,41 (1Н, m), 8,41 (1Н, d), 8,54 (1H, d) Метил 3-[5-(диметилкарбамоїл)піразин-2іл]окси-5-гідроксил-бензоат До метил 3,5-дигідроксибензоату (CAS-номер 2150-44-9) (85 г, 0,49 моль) додавали 5-хлоро-N,Nдиметил-тразин-2-карбоксамід (88,9 г, 0,48 моль), ДМСО (1000 мл,) та цезій карбонат (418 г, 1,2 51 моль) і суміш нагрівали до 50°C протягом 3 годин. Уводили воду (1577 мл), а потім - діетилетер (540 мл). У водний шар уводили 5М розчин хлоридної кислоти (395 мл, 1,97 моль) та отриману білу тверду речовину фільтрували, промивали водою (2x311 мл) та сушили під вакуумом при 40°C над Р2О5 протягом ночі, що дає бажану сполуку (143 г). 1 Н ЯМР  (ДМСО-d6) 3,03 (6Н, s), 3,84 (3H, s), 6,92 (1Н, t), 7,21-7,22 (1Н, m), 7,28-7,29 (1Н, m), 8,41 (1Н, d), 8,53 (1Н, d), 10,20 (1Н, s) Отримання 5-хлоро-N,N-диметил-піразин-2карбоксаміду описано раніше. Приклад 3: 5-[3-[(2S)-1(Дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-(1Н-піразол3-ілкарбамоїл)фенокси]-N,N-диметил-піразин-2карбоксамід Трифлуороцтову кислоту (2 мл) додавали до розчину трет-бутил 3-[[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[5(диметилкарбамоїл)піразин-2-іл]оксибензоїл]аміно]піразол-1-карбоксилату (150 мг, 0,26 ммоль) у ДХМ (16 мл) та перемішували при КТ протягом 2 годин. Розчинник видаляли у вакуумі, додавали ДХМ (20 мл) та суміш промивали водою (20 мл), насиченим розчином натрій гідрокарбонату (20 мл), розсолом (20 мл), сушили (MgSO4) та концентрували у вакуумі, що дає бажану сполуку (94 мг). 1 Н ЯМР  (CDCI3): 1,38 (d, 3H), 3,15 (s, 3H), 3,18 (s, 3H), 3,95-4,03 (m, 2H), 4,62-4,69 (m, 1H), 6,25 (t, 1H), 6,84 (s, 1H), 6,92 (t, 1H), 7,31 (s, 1H), 7,37 (s, 1H), 7,44 (d, 1H), 8,39 (d, 1H), 8,49 (d, 1H), + 9,71 (s, 1H), 10,04 (s, 1H); m/z 477 (M+H) Приклад 4 3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-(6метилсульфонілпіридин-3-іл)окси-N-(1Н-піразол-3іл)бензамід 95815 52 Наступну сполуку отримували як у прикладі 3 із трет-бутил 3-[[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-(6метилсульфонілпіридин-3-іл)оксибензоїл]аміно]піразол-1-карбоксилату. 1 Н ЯМР  (CDCI3): 1,39 (d, 3H), 3,23 (s, 3H), 3,95-4,04 (m, 2H), 4,64-4,71 (m, 1H), 6,26 (t, 1Н), 6,83-6,86 (m, 2Н), 7,19 (s, 1H), 7,35 (s, 1H), 7,457,48 (m, 1H), 7,52 (s, 1H), 8,07 (d, 1H), 8,48 (d, 1H), + 8,65 (s, 1H); m/z 483 (Μ+Η) трет-Бутил 3-[[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-(6метилсульфонілпіридин-3-іл)оксибензоїл]аміно]піразол-1-карбоксилат 1-ХлороN,N,2-триметил-проп-1-ен-1-амін (0,11 мл, 0,80 ммоль) додавали до розчину 3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[5(диметилкарбамоїл)піразин-2-іл]окси-бензойної кислоти (0,22 г, 0,53 ммоль) в ДХМ (5 мл) та перемішували протягом 1 години. Додавали трет-бутил 3-амінопіразол-1-карбоксилат (CAS-номер 86350494-1) (147 мг, 0,80 ммоль), потім - піридин (0,09 мл, 1,07 ммоль) і реакцію перемішували протягом подальших 45 хвилин перед концентруванням у вакуумі та розподіленням між етилацетатом (50 мл) та водою (50 мл). Водний шар далі екстрагували етилацетатом (50 мл) та поєднану органіку промивали водою (50 мл), розсолом (50 мл), сушили (MgSO4) та концентрували у вакуумі. Сирий залишок хроматографували на оксиді кремнію, елюючи 20-50% етилацетатом в ізогексані, що дає бажану сполуку (0,15 г). 1 Н ЯМР  (CDCI3): 1,38 (d, 3H), 1,60 (s, 9H), 3,16 (s, 3H), 3,19 (s, 3H), 3,93-4,04 (m, 2H), 4,604,64 (m, 1H), 6,26 (t, 1H), 6,95 (t, 1H), 7,09 (d, 1H), 7,27-7,28 (m, 1H), 7,34 (t, 1H), 8,01 (d, 1H), 8,37 (d, + 1H), 8,53 (d, 1H), 8,97 (s, 1H); m/z 577 (M+H) трет-Бутил 3-[[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-(6метилсульфонілпіридин-3-іл)оксибензоїл]аміно]піразол-1-карбоксилат, застосований у виготовленні у прикладі 4, отримували аналогічно з 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2іл]окси-5-(6-мeтилсульфонілпіридин-3-іл)оксибензойної кислоти. 53 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси5-[5-(диметилкарбамоїл)піразин-2-іл]оксибензойна кислота Літій гідроксид моногідрат (45 мг, 1,06 моль) у воді (5 мл) додавали до розчину метил 3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[5(диметилкарбамоїл)піразин-2-іл]окси-бензоату (0,3 г, 0,71 ммоль) у ТГФ (10 мл) та перемішували при КТ протягом 20 годин. ТГФ видаляли у вакуумі та водний шар промивали етилацетатом (50 мл) для видалення будь-яких забруднень. Водний шар підкислювали та екстрагували етилацетатом (250 мл), потім поєднану органіку промивали розсолом (50 мл), сушили (MgSO4) та розчинник видаляли у вакуумі, що дає бажану сполуку (0,22 г). 1 Н ЯМР  (CDCI3): 1,39 (d, 3H), 3,17 (s, 3H), 3,19 (s, 3H), 3,93-4,05 (m, 2H), 4,60-4,69 (m, 1H), 6,26 (t, 1H), 6,99 (t, 1H), 7,50-7,55 (m, 2H), 8,38 (d, + 1H), 8,55 (d, 1H), 10,17 (s, 1H); m/z 412 (M+H) Метил 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2іл]окси-5-[5-(диметилкарбамоїл)піразин-2-іл]оксибензоат Суміш метил 3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-гідроксилбензоату (0,25 г, 0,91 ммоль), 5-хлоро-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду (168 мг, 0,91 ммоль) та калій карбонату (250 мг, 1,81 ммоль) в ацетонітрилі (5 мл) перемішували у мікрохвильовому реакторі при 140°С протягом 5 годин. Суміш 95815 54 концентрували у вакуумі та додавали етилацетат (50 мл). Суміш промивали водою (50 мл), розсолом (50 мл), сушили (MgSO4) та концентрували у вакуумі. Залишок хроматографували на оксиді кремнію, елюючи 20-70% етилацетатом в ізогексані, що дає бажану сполуку (0,3 г). 1 Н ЯМР  (CDCI3): 1,38 (d, 3H), 3,15 (s, 3H), 3,18 (s, 3H), 3,91 (s, 3H), 3,93-4,04 (m, 2Н), 4,614,69 (m, 1H), 6,26 (t, 1H), 6,96 (t, 1H), 7,44-7,45 (m, 1H), 7,50-7,51 (m, 1H), 8,36 (d, 1H), 8,53 (d, 1H); m/z + 426 (Μ+Η) Отримання 5-хлоро-N,N-диметил-піразин-2карбоксаміду описано раніше. Метил 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2іл]окси-5-гідроксил-бензоат Метил 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2іл]окси-5-фенілметокси-бензоат (0,48 г, 1.1 ммоль) розчиняли в етанолі (10 мл) та ТГФ (10 мл) та колбу вакуумували та продували аргоном (3 рази). Додавали 10% паладій на карбоні (140 мг) та колбу вакуумували далі й, зрештою, продували газом воднем. Реакційну суміш перемішували при КТ протягом 20 годин до завершення. Реакційну суміш вакуумували та продували аргоном (3 рази), потім каталізатор видаляли фільтрацією через целіт. Фільтрат концентрували у вакуумі, що дає бажану сполуку (1,05 г). 1 Н ЯМР  (CDCl3): 1,35 (d, 3H), 3,90 (s, 3H), 3,90-4,02 (m, 2H), 4,57-4,64 (m, 1H), 5,20 (s, 1Н), 6,26 (t, 1Н), 6,63 (t, 1Н), 7,14-7,15 (m, 1Н), 7,17-7,18 (m, 1Н); m/z 275 (М-Н) Отримання метил 3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5фенілметокси-бензоату описано раніше. Отримання 3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-(6метилсульфонілпіридин-3-іл)окси-бензойної кислоти описано нижче. 3-[(2S)-1-(Дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси5-(6-метилсульфонілпіридин-3-іл)окси-бензойна кислота 55 95815 56 Синтез 5-хлоро-N,N-диметил-піразин-2карбоксаміду описано раніше. 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси5-гідроксил-N-(1-метилпіразол-3-іл)бензамід Суміш метил 3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-гідроксилбензоату (233 мг, 0,84 ммоль), 5-бром-2метилсульфоніл-піридину (CAS-номер 98626-95-0) (200 мг, 0,84 ммоль), цезій карбонату (549 мг, 1,69 ммоль) та бромотрис(трифенілфосфін)купруму(І) (157 мг, 0,17 ммоль) в ДМА (5 мл) перемішували у мікрохвильовому реакторі при 160°С протягом 6 годин. Додавали етилацетат (50 мл) та воду й водний шар підкислювали та екстрагували етилацетатом (250 мл). Поєднану органіку промивали розсолом, сушили (MgSO4) та концентрували у вакуумі, що дає бажану сполуку (0,16 г). 1 Н ЯМР  (d6-ДМСО): 1,28 (d, 3H), 3,27 (s, 3H), 3,95-4,04 (m, 2H), 4,78-4,85 (m, 1Н), 6,71 (t, 1H), 7,14-7,16 (m, 1H), 7,22-7,23 (m, 1H), 7,37-7,40 (m, 1H), 7,66-7,70 (m, 1Н), 8,06 (d, 1H), 8,61 (d, 1H), + 12,85 (s, 1H); m/z 418 (M+H) Отримання метил 3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-гідроксилбензоату описано раніше. Приклад 5: 5-[3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-5-[(1метилпіразол-3-іл)карбамоїл]фенокси]-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксамід Суміш 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан2нл]окси-5-гідроксил-N-(1-метилпіразол-3іл)бензаміду (0,1 г, 0,29 ммоль), 5-хлоро-N,Nдиметил-піразин-2-карбоксаміду (66 мг, 0,35 ммоль) та калій карбонату (81 мг, 0,59 ммоль) в ацетонітрилі (5 мл) перемішували у мікрохвильовому реакторі при 160°С протягом 6 годин. Отриману суміш концентрували у вакуумі та додавали етилацетат (50 мл). Органіку промивали водою (50 мл), розсолом (50 мл), сушили (MgSO4), фільтрували та концентрували у вакуумі. Залишок хроматографували на оксиді кремнію, елюючи 10-100% етилацетатом в ізогексані, що дає бажану сполуку (52 мг). 1 Н ЯМР  (CDCI3): 1,30 (d, 3H), 3,08 (s, 3H), 3,11 (s, 3H), 3,69 (s, 3H), 3,85-3,97 (m, 2Н), 4,56 (секстет, 1Н), 6,18 (t, 1H), 6,73 (d, 1H), 6,85 (t, 1H), 7,19-7,21 (m, 2H), 7,27-7,29 (m, 1Н), 8,29 (d, 1Н), + 8,45 (d, 1Н), 8,76 (s, 1Н); m/z 491 (М+Н) 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2-іл]оксиN-(1-метилпіразол-3-іл)-5-фенілметокси-бензамід (0,1 г, 0,23 ммоль) розчиняли в етанолі (3 мл) та ТГФ (3 мл) та колбу вакуумували й продували аргоном (3 рази). Додавали 10% паладій на карбоні (0,01 г) і колбу вакуумували далі та, зрештою, продували газом воднем. Реакційну суміш перемішували при КТ протягом 20 годин до завершення. Реакційну суміш вакуумували та продували азотом (3 рази). Каталізатор відфільтровували через целіт та фільтрат концентрували у вакуумі, що дає бажану сполуку (70 мг). 1 Н ЯМР  (CDCI3): 1,28 (d, 3H), 3,71 (s, 3H), 3,80-3,95 (m, 2Н), 4,51 (секстет, 1Н), 5,96-6,36 (t, 1Н), 6,53 (s, 1Н), 6,73 (s, 1Н), 6,91 (s, 1Н), 6,96 (s, + 1Н), 7,22 (s, 1Н), 8,83 (s, 1Н); m/z 342 (М+Н) 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2-іл]оксиN-(1-метилпіразол-3-іл)-5-фенілметокси-бензамід DIPEA (0,198 мл, 1,14 ммоль) додавали до суміші 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси5-фенілметокси-бензойної кислоти (0,10 г, 0,28 ммоль), 1-метилпіразол-3-аміну (CAS-номер 190431-0) (39 мг, 0,4 ммоль) та HATU (0,227 г, 0,6 ммоль) у ДМФ (3 мл) та перемішували при КТ протягом 20 годин. Додавали етилацетат (30 мл) та суміш промивали водою (30 мл), розсолом (30 мл), сушили (MgSO4), фільтрували та концентрували у вакуумі. Залишок хроматографували на оксиді кремнію, елюючи із градієнтом 0-100% етилацетату в ізогексані, що дає бажану сполуку (0,1 г). 1 Н ЯМР  (CDCI3): 1,36 (d, 3H), 3,68 (s, 3H), 3,82-3,95 (m, 2Н), 4,48 (секстет, 1Н), 5,00 (s, 2H), 6,19 (t, 1H), 6,63 (s, 1H), 6,73 (s, 1H), 6,93 (s, 1H), 7,03 (s, 1H), 7,28 (m, 1H), 7,35 (m, 5Н), 8,59 (s, 1H); + m/z 432 (М+Н) Синтез 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2іл]окси-5-фенілметокси-бензойної кислоти описано раніше. Приклад 6: 3-[(2S)-1(дифлуорометокси)пропан-2-іл]окси-N-(1 57 95815 метилпіразол-3-іл)-5-(6-метилсульфонілпіридин-3іл)окси-бензамід Суміш 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2іл]окси-5-гідроксил-N-(1-метилпіразол-3іл)бензаміду (100 мг, 0,29 ммоль), 5-бром-2метилсульфоніл-піридину (CAS-номер 98626-95-0) (77 мг, 0,32 ммоль), цезій карбонату (191 мг, 0,59 ммоль) та бромотрис(трифенілфосфін)купруму(І) (55 мг, 0,06 ммоль) в ДМА (5 мл) перемішували у мікрохвильовому реакторі при 160°С протягом 6 годин. Додавали етилацетат (50 мл) та промивали водою (50 мл), розсолом (50 мл), сушили (MgSO4), фільтрували та концентрували у вакуумі. Залишок хроматографували на оксиді кремнію, елюючи 1080% етилацетатом в ізогексані, що дає бажану сполуку (31 мг). 1 Н ЯМР  (CDCI3): 1,30 (d, 3H), 3,16 (s, 3H), 3,72 (s, 3H), 3,85-3,95 (m, 2H), 4,53-4,59 (m, 1H), 6,18 (t, 1H), 6,71 (d, 1H), 6,75 (t, 1H), 7,09 (t, 1H), 7,22 (d, 1H), 7,25 (t, 1H), 7,37-7,39 (m, 1H), 7,99 (d, 1H), 8,39 (d, 1H), 8,62 (s, 1H); m/z 495 (М-Н) Синтез 3-[(2S)-1-(дифлуорометокси)пропан-2іл]окси-5-гідроксил-N-(1-метилпіразол-3іл)бензаміду описано раніше. Біологічні Тести: Біологічні дії сполуки формули (І) можна перевіряти наступним шляхом: (1) Ферментна активність Ферментну активність рекомбінантної панкреатичної GLK людини можна вимірювати інкубуванням GLK, АТФ та глюкози. Швидкість утворення продукту можна визначати аналізом сполучення з дегідрогеназою G-6-P, системою NADP/NADPH та вимірювання лінійного збільшення у часі оптичної щільності при 340 нм Brocklehurst et al (Diabetes 2004, 53, 535-541 ). Активацію GLK сполуками можна аналізувати, застосовуючи цей аналіз у присутності або відсутності GLKRP, як описано в Brocklehurst et al (Diabetes 2004, 53, 535-541). Сполуки винаходу аналізували у відсутності GLKRP, як описано Brocklehurst et al, та активували глюкокіназу величинами ЕС50, як показано нижче. Таблиця С Номер прикладу 1 2 3 4 5 6 Величина ЕС50 (мкмоль) 0,069 0,055 0,065 0,033 0,079 0,077 58 Продукування рекомбінантної GLK та GLKRP: GLK людини та GLKRP кДНК отримували способом PCR із панкреатичної та печінкової ІРНК людини, відповідно, застосовуючи встановлені техніки, описані в Sambrook J, Fritsch EF & Maniatis Τ, 1989. Затравки PCR призначали згідно з послідовностями GLK та GLKRP кДНК, показаними в Tanizawa et al. Proc Natl Acad Sci 1991 Aug 15;88(16): 7294-7 та Warner et al. Mamm Genome. 1995 Aug;6(8):532-6. Клонування у векторах Bluescript II GLK та GLKRP кДНК клонували в Е. Coli, застосовуючи pBluescript II, Трансформації Трансформації Е. Coli взагалі здійснювали електропорацією. Культури, 400 мл, штамів DH5a або BL21 (DE3) вирощували в L-бульйоні до OD 600 0,5 та збирали центрифугуванням при 2,000g. Клітини промивали двічі в охолодженій льодом дейонізованій воді, ресуспендували в 1 мл 10% гліцерину та зберігали в аліквотних пробах при 70°С. Ліговані суміші знесолювали, застосовуючи мембрани Millipore V series (0,0025 мм) розмір пори). Інкубували 40 мл клітин з 1 мл лігованої суміші або ДНК плазміди на льоду протягом 10 хвилин в 0,2 см кюветах для електропорації, та потім піддавали вібруванню, застосовуючи прилад -1 Gene Pulser (BioRad) при 0,5 кВсм , 250 мФ. Трансформанти вибирали на L-arapi, доповненому тетрациліном при 10 мг/мл або ампіциліном при 100 мг/мл. Експресія GLK експресували з вектору pTB375NBSE в клітинах E.coli BL21, створюючи рекомбінантний білок, що містить мітку 6-His, безпосередньо суміжну із N-термінальним метіоніном. Альтернативно, іншим придатним вектором є рЕТ21(+)ДНК, Novagen, номер по каталогу 697703. Мітку 6-His застосовували для очищення рекомбінантного білку на колонці, наповненій нікельнітрилотриоцтова кислота-агарозою від Qiagen (номер по каталогу 30250). GLKRP експресували з вектору pFLAG СТС (ІВІ Kodak) в клітинах E.coli BL21, отримуючи рекомбінантний білок, що містить мітку Стермінального FLAG. Білок спочатку очищали іонообміном на DEAE-сефарозі, а потім - використанням мітки FLAG для кінцевого очищення на імуноафінній колонці М2 анти-FLAG від SigmaAldrich (номер по каталогу А1205). (2) Пероральний тест на толерантність до глюкози (OGTT) Пероральні тести на толерантність до глюкози (G.J Coope et al, British Journal of Pharmacology, (2006) 149, 328-335) робили на товстих fa/fa-щурах Zucker, що перебували у свідомості (вік 12-13 тижнів або старші), яких годували, дотримуючись дієти з високим умістом жиру (45 % ккал жиру), принаймні, протягом двох тижнів до експерименту. Тварини голодували протягом 2 годин перед експериментами. Сполуку тесту або наповнювач надавали перорально за 120 хвилин перед пероральним застосуванням розчину глюкози дозою 2 г/кг маси тіла. Рівні глюкози крові вимірювали, засто 59 совуючи глюкометр Accucheck, для визначення у зразках із хвоста, відібраних у різні моментах часу після застосування глюкози (за період часу 60 хвилин). Отримували криву залежності рівнів глюкози крові у часі та обчислювали площу під кривою (AUC) протягом 120 хвилин ( час застосування глюкози - початок підрахунку часу). Процент відновлення у відхиленні глюкози визначали, застосовуючи AUC у контрольній групі з наповнювачем як нульовим процентом відновлення. Посилання 1. Printz, R. L. Magnuson, Μ. А. та Granner, D. K. (1993) Annual Review of Nutrition 13, 463-96 2. DeFronzo, R. A. (1988) Diabetes 37, 667-87 3. Froguel, P. Zouali, H. Vionnet, N. Velho, G. Vaxillaire, M. Sun, F. Lesage, S. Stoffel, M. Takeda, J. та Passa, P. (1993) New England Journal of Medicine 328, 697-702 4. Bell, G. I. Pilkis, S. J. Weber, I. T. та Polonsky, K. S. (1996) Annual Review of Physiology 58, 171-86 5. Velho, G. Petersen, K. F. Perseghin, G. Hwang, J. H. Rothman, D. L. Pueyo, M. E. Cline, G. W. Froguel, P. та Shulman, G. I. (1996) Journal of Clinical Investigation 98, 1755-61 6. Christesen, H. B. Jacobsen, B. B. Odili, S. Buettger, С Cuesta-Munoz, A. Hansen, T. Brusgaard, K. Massa, O. Magnuson, M. A. Shiota, С Matschinsky, F. M. та Barbetti, F. (2002) Diabetes 51, 1240-6 6a. Gloyn, A.L. Noordam, K. Willemsen, M.A.A.P. Ellard, S. Lam, W.W.K. Campbell, I. W. Midgley, P. Shiota, С Buettger, С Magnuson, M.A. Matschinsky, F.M. та Hattersley, AT.; Diabetes 52: 2433-2440 7. Glaser, B. Kesavan, P. Heyman, M. Davis, E. Cuesta, A. Buchs, A. Stanley, С A. Thornton, P. S. Permutt, M. A. Matschinsky, F. M. та Herold, K. С (1998) New England Journal of Medicine 338, 226-30 8. Caro, J. F. Triester, S. Patel, V. K. Tapscott, E. B. Frazier, N. L. та Dohm, G. L. (1995) Hormone & Metabolic Research 27, 19-22 9. Desai, U. J. Slosberg, E. D. Boettcher, B. R. Caplan, S. L. Fanelli, B. Stephan, Z. Gunther, V. J. Kaleko, M. та Connelly, S. (2001) Diabetes 50, 228795 10. Shiota, M. Postic, С Fujimoto, Y. Jetton, T. L. Dixon, K. Pan, D. Grimsby, J. Grippo, J. F. Magnuson, M. А. та Cherrington, A. D. (2001) Diabetes 50, 622-9 11. Ferre, T. Pujol, A. Riu, E. Bosch, F. та Valera, A. (1996) Proceedings of National Academy of Sciences of United States of America 93, 7225-30 12. Seoane, J. Barbera, A. Telemaque-Potts, S. Newgard, С. В. та Guinovart, J. J. (1999) Journal of Biological Chemistry 274, 31833-8 13. Moore, M. С Davis, S. N. Mann, S. L. та Cherrington, A. D. (2001) Diabetes Care 24, 1882-7 95815 60 14. Alvarez, E. Roncero, I. Chowen, J. A. Vazquez, P. та Blazquez, E. (2002) Journal of Neurochemistry 80, 45-53 15. Lynch, R. M. Tompkins, L. S. Brooks, H. L. DunnMeynell, А. А. та Levin, В. Е. (2000) Diabetes 49, 693-700 16. Roncero, I. Alvarez, E. Vazquez, P. та Blazquez, E. (2000) Journal of Neurochemistry 74, 1848-57 17. Yang, X. J. Kow, L. M. Funabashi, Т. та Mobbs, С V. (1999) Diabetes 48, 1763-1772 18. Schuit, F. С Huypens, P. Heimberg, H. та Pipeleers, D. G. (2001) Diabetes 50, 1-11 19. Levin, В. Е. (2001) International Journal of Obesity 25, supplement 5, S68-S72. 20. Alvarez, E. Roncero, I. Chowen, J. A. Thorens, В. та Blazquez, E. (1996) Journal of Neurochemistry 66, 920-7 21. Mobbs, С V. Kow, L. M. та Yang, X. J. (2001) American Journal of Physiology - Endocrinology & Metabolism 281, E649-54 22. Levin, B. E. Dunn-Meynell, А. А. та Routh, V. H. (1999) American Journal of Physiology 276, R122331 23. Spanswick, D. Smith, M. A. Groppi, V. E. Logan, S. D. та Ashford, M. L. (1997) Nature 390, 521-5 24. Spanswick, D. Smith, M. A. Mirshamsi, S. Routh, V. H. та Ashford, M. L. (2000) Nature Neuroscience 3, 757-8 25. Levin, В. Е. та Dunn-Meynell, A. A. (1997) Мозку Research 776, 146-53 26. Levin, B. E. Govek, E. К. та Dunn-Meynell, A. A. (1998) Мозку Research 808, 317-9 27. Levin, B. E. Brown, K. L. та Dunn-Meynell, A. A. (1996) Мозку Research 739, 293-300 28. Rowe, I. C. Boden, P. R. та Ashford, M. L. (1996) Journal of Physiology 497, 365-77 29. Fujimoto, K. Sakata, T. Arase, K. Kurata, K. Okabe, Y. та Shiraishi, T. (1985) Life Sciences 37, 2475-82 30. Kurata, K. Fujimoto, К. та Sakata, T. (1989) Metabolism: Clinical & Experimental 38, 46-51 31. Kurata, K. Fujimoto, K. Sakata, T. Etou, H. та Fukagawa, K. (1986) Physiology & Behavior 37, 61520 32. Jetton T.L. Liang Y. Pettepher C.C. Zimmerman E.C. Cox F.G. Horvath K. Matschinsky F.M. та Magnuson M.A. J. Biol. Chem. Feb 1994; 269: 36413654 33. Reimann F. та Gribble F. M. Diabetes 2002 51: 2757-2763 34. Cheung A. T. Dayanandan B. Lewis J. T. Korbutt G. S. Rajotte R. V. Bryer-Ash M. Boylan M. O. Wolfe M. M. Kieffer T. J. Science, Vol 290, Issue 5498, 1959-1962, 8 December 2000