Спосіб діагностики ступеня тяжкості гострого панкреатиту на етапі перших діб госпіталізації

Реферат: UA 100816 U UA 100816 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до хірургії, і може бути використана для діагностики ступеня тяжкості гострого панкреатиту (ГП) на етапі перших діб госпіталізації. Проблема діагностики та лікування гострого панкреатиту залишається однією з найбільш складних та актуальних в абдомінальній хірургії. Важка прогнозованість перебігу гострого некротичного панкреатиту, відсутність чіткої кореляції між клінічною картиною, лабораторними показниками, даними інструментальних методів дослідження (ультрасонографія, комп'ютерна томографія) та ступенем ураження підшлункової залози, труднощі в постановці показів до оперативного втручання, незадовільні результати лікування гострого панкреатиту створюють передумови для пошуку нових діагностичних критеріїв оцінки тяжкості його перебігу (Милиця М.М., Мартиновський О.І., Постоленко М.Д. Деструктивний панкреатит - шляхи вирішення проблеми // Шпитальна хірургія. - 2002. - No2. - C. 125-127). Відомим є спосіб визначення тяжкості стану пацієнта, який визначають за шкалою APACHE II (Удосконалені алгоритми діагностики та лікування гострого панкреатиту (методичні рекомендації) / П.Д. Фомин, Я.С. Березницкий, В.П. Андрющенко [и др.]. - Київ, 2012. - 80 с.). Спосіб дозволяє визначити тяжкість стану пацієнта, але не дає можливості визначити ступінь тяжкості панкреатиту. Відомий спосіб дослідження патології підшлункової залози, взятий як найближчий аналог, який полягає в цитологічному дослідженні вмісту панкреатичних та парапанкреатичних гострих рідинних скупчень та ексудату з вільної черевної порожнини, отриманого за допомогою мініінвазивних способів (Копчак В.М., Мошковский Г.Ю., Хомяк И.В. Эхоконтролируемые вмешательства при постнекротических кистах и абсцессах в хирургическом лечении острого некротического панкреатита // Таврический медико-биологический вестник. - 2005. - том 8. - Nol. - C. 53-57). Проте існуючий спосіб цитологічного дослідження застосовують лише для проведення диференційної діагностики між запальними та онкозахворюваннями, що не дозволяє оцінити ступінь виразності власне запального процесу. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу діагностики ступеня тяжкості гострого панкреатиту на етапі перших діб госпіталізації, в якому за рахунок зміни досліджуваних показників та їх інтерпретації, досягається підвищення точності діагностики. Поставлена задача вирішується в способі діагностики ступеня тяжкості гострого панкреатиту на етапі перших діб госпіталізації, який включає дослідження біологічної рідини, в якому, згідно з корисною моделлю, у сироватці крові визначають рівень цитокіну TGF-β1, і при TGF-β1 ≤ 70,0 нгр/мл діагностують легкий ступінь гострого панкреатиту і на цьому діагностичний процес закінчується, якщо рівень цитокіну ≥70,1 нгр/мл - проводять диференціювання між середньоважким і тяжким ступенем гострого панкреатиту, при цьому, якщо рівень TGF-β1 80,0 нгр/мл - встановлюють середньоважкий гострий панкреатит та діагностичний процес завершують, при рівні цитокіну ≥120,1 нгр/мл діагностують важкий гострий панкреатит і завершують діагностику, а при TGF-β1 у діапазоні 80,1-120,0 нгр/мл діагноз невизначений. Нові молекулярні технології дозволяють визначити гострий панкреатит (ГП) як стан запалення, деструкції ацинарних і дуктального клітин, інтра- і перілобулярного фіброзу, неповоротного рубцювання паренхіми. На думку фахівців, некроз, апоптоз і фіброз є процесом динамічним і супроводжується контролем поліпептидів. Поліпептиди, до яких належать трансформуючий фактор зростання бета 1 (transforming growth factor-TGF-β1), дозволяють регулювати баланс між негативними і позитивними процесами, що відбуваються в тканинах підшлункової залози (ПЗ). TGF-β1 бере участь у запальній реакції на її початку та аж до завершення запальних процесів, за допомогою хемотаксісу, залучення запальних клітин і фібробластів. TGF-β1 - міцний стимулятор вироблення колагену. При ГП цитокіни добре корелюють з його важкістю [Yoo B.M. Amelioration of pancreatic fibrosis in mice with defective TGFbeta signaling./Yoo B.M., Yeo M., Oh T.Y. [et al.] // Pancreas-2005. - V. 30. - P. 27-29.; The indices dynamics of platelet pool and the level of TGF-beta1 in different forms of acutepancreatitis / E.N. Smolina, O.V. Pridantseva, M.I. Kadinskaia [et al.] // Vestn Khir Im 11 Grek. - 2013. - Vol. 172(3). - P. 73-75]. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. У перші 24-48 годин прибування хворого у лікарні проводять визначення рівня цитокіну TGFβ1, і при TGF-β1 ≤ 70,0 нгр/мл діагностують легкий ступінь гострого панкреатиту. На цьому діагностичний процес закінчується. При виявлення значення цитокіну ≥70,1 нгр/мл проводять диференціювання між середньотяжким і тяжким ступенем гострого панкреатиту. При рівні TGFβ1 80,0 нгр/мл - встановлюють середньотяжкий гострий панкреатит та діагностичний процес завершують. При рівні цитокіну ≥120,1 нгр/мл діагностують важкий гострий панкреатит і завершують діагностику, а при TGF-β1 у діапазоні 80,1-120,0 нгр/мл діагноз невизначений. 1 UA 100816 U 5 10 Приклад 1. Хворий К. 56 років. Визначення рівня TGF-β1 виявило його значення 157,8 нгр/мл. Починаємо диференціювання між легким і середньотяжким ГП. Вміст цитокіну виявився ≥70,1 нгр/мл, що потребує диференціювання між середньотяжким і тяжким ГП. Як видно з алгоритму рівень TGF-β1 у хворого перевищує ≥120,0 нгр/мл, що дозволяє діагностувати у хворого важкий перебіг ГП. Комплексне клініко-лабораторне обстеження хворого підтвердило цей діагноз. Апробація розробленого алгоритму на групі дослідження (n=20) встановила, що при ранній діагностиці ступеня гострого панкреатиту у хірургічних хворих правильні діагнози склали 90,3 %, невизначені - 8,1 %, а помилкові - 1,6 %. Результати апробації підтверджують високу (≥95 %) надійність розробленого алгоритму, так як помилкові діагнози не перебільшили 5 % рівня. Висока надійність запропонованого алгоритму дозволяє рекомендувати його до клінічного використання. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 15 20 Спосіб діагностики ступеня тяжкості гострого панкреатиту на етапі перших діб госпіталізації, який включає дослідження біологічної рідини, який відрізняється тим, що у сироватці крові визначають рівень цитокіну TGF-1, і при TGF-1 ≤ 70,0 нгр/мл діагностують легкий ступінь гострого панкреатиту і на цьому діагностичний процес закінчують, якщо рівень цитокіну ≥70,1 нгр/мл - проводять диференціювання між середньоважким і тяжким ступенем гострого панкреатиту, при цьому, якщо рівень TGF-1 80,0 нгр/мл - встановлюють середньоважкий гострий панкреатит та діагностичний процес завершують, при рівні цитокіну ≥120,1 нгр/мл діагностують важкий гострий панкреатит і завершують діагностику, а при TGF-1 у діапазоні 80,1-120,0 нгр/мл діагноз невизначений. 25 Комп’ютерна верстка І. Скворцова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2