Спосіб прогнозування виникнення та перебігу нейролейкемії

1. Спосіб прогнозування виникнення та перебігу нейролейкемії, який включає забір крові та спинномозкової рідини у хворого на гостру лейкемію, виділення сироватки крові хворого, за результатами дослідження яких прогнозують виникнення та перебіг нейролейкемії, який відрізняється тим, що у сироватці крові та у спинномозковій рідині визначають рівень тимідинкінази, у відповідності до значення якого прогнозують виникнення та перебіг нейролейкемії. 2. Спосіб прогнозування виникнення та перебігу нейролейкемії за п.1, який відрізняється тим, що рівень тимідинкінази додатково визначають у спинномозковій рідині хворих на гостру лейкемію до початку лікування, в період проведення профілактики нейролейкемії та у випадку виникнення і лікування нейрорецидиву, при цьому збільшення рівня тимідинкінази у спинномозковій рідині більше 7-9 одиниць до початку лікування кваліфікують як додатковий діагностичний критерій нейролейкемії, у період проведення профілактики - як загрозу виникнення нейролейкемії або підтвердження наявності нейрорецидиву, а зменшення рівня тимідинкінази під час проведення специфічного лікування нейрорецидиву кваліфікують як доказ успішності проведеної терапії. 3. Спосіб прогнозування виникнення та перебігу нейролейкемії за п.1, який відрізняється тим, що додатково встановлюють кореляційну залежність між динамікою вмісту тимідинкінази у спинномозковій рідині та/або у сироватці крові хворих на гострі лейкемії, на підставі чого формують групи ризику виникнення нейролейкемії. со 00 CM Пропонована корисна модель відноситься до медицини, а більш конкретно, до способів прогнозування виникнення та перебігу нейролейкемії у хворих на гострі лейкемії. Використання пропонованого способу дасть можливість призначати оптимальні схеми профілактики та лікування нейролейкемії та встановити їх тривалість. Найбільш близьким до пропонованого способу за досягнутим результатом є спосіб прогнозування виникнення та перебігу нейролейкемії, який включає забір крові та спинномозкової рідини у хворого на гостру лейкемію за результатами дослідження яких прогнозують виникнення та перебіг нейролейкемії [Kreuger A., Garwitz S., Hertz H. et al. Central nervous system disease in childhood acute lymphoblastic leukemia: Prognostic factors and results of results of treatment. Pediatr. Hemat. Oncol.1991; 8:291]. Під час дослідження виявляють негативні фактори, які підвищують ризик виникнення нейролейкемії при гострих лейкеміях, зокрема, високий ініціальний бластоз периферичної крові на момент встановлення діагнозу, чоловіча стать хворого, виявлення бластних клітин у лікворі при діагностичній люмбальній пункції (виявлення всього 1 бластної клітини 1 мкл ліквора свідчить, що у ЦНС знаходиться, як мінімум, 105 бластів), Т-клітинний з лейкоцитами >50х10 9 або В-клітиний з лейкоцитами >100х10 9 імунофенотип пухлини, презентація Ph-хромосоми, М5 і М4е варіант у відповідно до ФАБ-класифікації, інверсія 16 хромосоми. о> Недоліком описаного способу є те, що він не дозволяє прогнозувати вірогідність виникнення рецидиву нейролейкемії у хворих на гострі лейкемії. В основу пропонованого способу поставлено задачу створення такого способу, який би встановив додаткові критерії прогнозування вірогідності виникнення нейролейкемії у хворих на гострі лейкемії або рецидиву нейролейкемії. Це дало б змогу визначити групи ризику виникнення цього ускладнення, розробити програми індивідуальної профілактики та лікування ураження центральної нервової системи, а також схеми спостереження за перебігом цих змін. Поставлена задача вирішується у пропонованому способі, який, як і відомий спосіб прогнозування виникнення та перебігу нейролейкемії, включає забір крові та спинномозкової рідини у хворого на гостру лейкемію, за результатами дослідження яких прогнозують виникнення та перебіг нейролейкемії, а, відповідно до пропозиції, у сироватці крові та у спинномозковій рідині визначають рівень тимідинкінази, у відповідності до значення якого прогнозують виникнення та перебіг нейролейкемії. Особливістю пропонованого способу є те, що рівень тимідинкінази у крові та у спинномозковій рідині хворих на гостру лейкемію визначають до початку лікування, в період проведення профілактики нейролейкемії та у випадку виникнення і лікування нейрорецидиву. Збільшення рівня тимідинкінази у спинномозковій рідині (більше 7-9 одиниць) до початку лікування може бути розцінено як додатковий діагностичний критерій нейролейкемії, у період проведення профілактики - як загроза виникнення нейролейкемії або підтвердження наявності нейрорецидиву, що потребує більш інтенсивного лікування цього ускладнення. Зменшення рівня тимідинкінази у спинномозковій рідині (менше 6 одиниць) під час проведення специфічного лікування нейролейкемії може бути доказом успішності проведеної терапії. Особливістю пропонованого способу є і те, що додатково встановлюють кореляційну залежність між динамікою вмісту тимідинкінази у спинномозковій рідині та у сироватці крові хворих на гострі лейкемії, на підставі чого формують групи ризику виникнення нейролейкемії. Тимідинкіназа належить до групи онкофетальних ензимів, її рівень значно підвищується у випадках, коли пухлинні клітини контактують безпосередньо з біологічними рідинами (плазма крові, спинномозкова рідина). Тимідинкіназа у спинномозковій рідині визначається за допомогою радіоімунного аналізу з використанням 5125І-дезоксіуридину, що перетворюється тимідинкіназою зразка в монофосфат 5іоддезоксіурідиною (125-І-дУМФ). 125-І-дУМФ відокремлюють від реакційної суміші, промивають і визначають радіоактивність сорбенту, яка прямо пропорційна вмісту тимідинкінази у пробі. Приклад 1 Хворий Е, 34 років. Діагноз ГЛЛ (Л1) встановлений 2,5 роки тому, ремісія продовжується 24 місяці, прояви нейролейкемії відсутні. Протягом двох років проводиться схема підтримуючого ліку 10248 вання у ремісії та профілактика нейролейкемії. Рівень тимідинкінази у плазмі крові та спинномозковій рідині під час періоду спостереження знаходиться у межах 3,3-5,4 та 4,2-6,4од/л відповідно. Висновок: нормальні чи субнормальні значення тимідинкінази у сироватці крові та лікворі хворого на гостру лейкемію дають змогу віднести його до групи низького ризику виникнення нейрорецидиву та проводити лікування хворого за стандартною схемою. Приклад 2 Хворий К, 20 років. Діагноз гострої лімфобластної лейкемії встановлено у липні 2004 року. При дослідженні спинномозкової рідини до початку лікування цитоз становив 1 клітина/мкл (лімфоцит), рівень тимідинкінази спинномозкової рідини був збільшений до 10,1од/л. У жовтні 2004 року у хворого паралельно з кістково-мозковим рецидивом захворювання з'явилися скарги на головний біль. При дослідженні спинномозкової рідини було виявлено 4 клітини/мкл (1 бласт, 3 лімфоцити), констатовано нейрорецидив. Рівень тимідинкінази спинномозкової рідини у цей момент становив 14,5од/л. Висновок: Збільшення вмісту тимідинкінази у спинномозковій рідині хворого на гостру лейкемію на початку захворювання є несприятливим прогностичним фактором виникнення нейрорецидиву та дає підстави віднести хворого до групи високого ризику виникнення цього ускладнення. Збільшення вмісту тимідинкінази у спинномозковій рідині хворого з нейрорецидивом є додатковим критерієм діагностики ускладнення. Приклад З Хворий Б., 47 років. Діагноз гострої монобластної лейкемії (ГМЛ, М5) встановлено у червні 2004 року, з вересня 2004 року констатована клінікогематологічна ремісія. У листопаді 2004 у хворого з'явилися скарги на сильний головний біль. При дослідженні кісткового мозку та периферичної крові на момент госпіталізації у гематологічний стаціонар зберігалася клініко-гематологічна ремісія (відсутність патологічних бластних клітин, збереження всіх паростків кровотворення, нормальна клітинність кісткового мозку), однак рівень тимідинкінази плазми крові збільшився до 8,7од/л. При дослідженні спинномозкової рідини цитоз становив 58 клітин у мкл (бласти), констатовано ізольований нейрорецидив. Рівень тимідинкінази у спинномозковій рідині був значно збільшений (36,4од/л). Висновок: Збільшення вмісту тимідинкінази у плазмі хворих на гостру лейкемію у період клінікогематологічної ремісії є несприятливим прогностичним фактором виникнення нейрорецидиву. Збільшення вмісту тимідинкінази у спинномозковій рідині хворих на гостру лейкемію підтверджує наявність нейрорецидиву. Приклад 4 Хворий Б., 47 років. При проведенні лікування нейрорецидиву клітинність спинномозкової рідини зменшувалась від 58 до 48 клітин/мкл після першої люмбальної пункції із введенням цитостатичних препаратів. Рівень тимідинкінази спинномозкової рідини у цьому випадку зменшувався від 36,4од/л до 27,2од/л. 5 10248 6 Клінічно у хворого відбувся частковий регрес Отже, визначення значень тимідинкінази у синеврологічної симптоматики у вигляді симптомів роватці крові та спинномозковій рідині хворих на внутрішньочерепної гіпертензії, покращився зір. гострі лейкемії є досить точним прогностичним Висновок: Зменшення вмісту тимідинкінази критерієм виникнення та перебігу нейролеикемії, а спинномозкової рідини в період лікування нейротакож контролю за ефективністю терапії, рецидиву свідчить про ефективність специфічної терапії. Комп'ютерна верстка Л.Литвиненко Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освгги і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ - 4 2 , 01601